15 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/1577/20(925/129/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В. Я. (головуючий), Жукова С.В., Огородніка К.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Полтава-Банк"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
від 28.11.2024
у складі колегії суддів: Остапенка О.М. - головуючий, Пантелієнка В.О.,
Отрюха Б.В.,
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС 14" в особі арбітражної керуючої Носань Наталії Сергіївни
до Приватного підприємства "Іріда"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп",
Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С.,
Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області,
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину
у межах справи № 925/1577/20 за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС 14"
про банкрутство,-
Короткий зміст вимог
1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі № 925/1577/20 (925/129/23) позов задоволено повністю;
визнано недійсним договір купівлі-продажу оприскувача причіпного № 1609/10/2020 від 16.09.2020, укладений між Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос 14" (далі - ТОВ "Колос 14", позивач) та Приватним підприємством "Іріда" (далі - ПП "Іріда", відповідач);
зобов'язано ПП "Іріда" повернути ТОВ "Колос 14" оприскувач причіпний марки JOHN DEERE M732;
присуджено до стягнення з ПП "Іріда" на користь ТОВ "Колос 14" 5 368,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 24 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 апеляційну скаргу ПП "Іріда" залишено без задоволення;
рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі №925/1577/20 (925/129/23) залишено без змін;
справу № 925/1577/20 (925/129/23) повернуто до Господарського суду Черкаської області.
3. Постановою Верховного Суду від 23.04.2024 касаційну скаргу ПП "Іріда" залишено без задоволення;
рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №925/1577/20 (925/129/23) залишено без змін.
4. У вересні 2024 року до апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга АТ "Полтава-Банк", в якій останнє, не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі №925/1577/20 (925/129/23) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову;
зупинити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у цій справі;
стягнути з позивача судовий збір.
5. 14.10.2024 через систему "Електронний суд" від ліквідатора позивача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження, в якому просить суд закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Полтава-Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 клопотання ліквідатора ТОВ "Колос 14" арбітражної керуючої Носань Н.С. про закриття апеляційного провадження задоволено;
апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Полтава-Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі №925/1577/20(925/129/23) закрито.
7. Апеляційний господарський суд встановив, що позов у цій справі заявлений та розглянутий в межах справи № 925/1577/20 про банкрутство ТОВ "Колос 14" з метою повернення майна банкрута в ліквідаційну масу, відчуженого на підставі недійсного правочину, укладеного з метою виведення майнових активів з власності боржника. Після укладення недійсного правочину, майно боржника було передано в заставу АТ "Полтава-Банк" на підставі договору застави від 31.03.2021, укладеного в забезпечення виконання кредитного договору № 4984 від 31.03.2021 між банком та ПП "Іріда".
8. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент укладення оспорюваного договору, дійсність якого є предметом цього позову, АТ "Полтава-Банк" не був учасником спірних правовідносин, позаяк оспорюваний правочин був укладений між позивачем (боржником) та ПП "Іріда".
9. Також апеляційний господарський суд, з огляду на статтю 27 Закону України "Про заставу", зазначив, що застава спірного майна в цьому випадку зберігає свою силу, тому права та охоронювані законом інтереси АТ "Полтава-Банк", як заставодержателя. не порушено. При цьому доводи скаржника щодо порушення оскаржуваним судовим рішенням прав АТ "Полтава-банк" є лише припущеннями під умовою, що буде визнано недійсним відповідний договір застави та скасовано обтяження спірного майна у зв'язку з прийняттям оскаржуваного судового рішення. Разом з тим, договір застави від 31.03.2021, який укладено між ПП "Іріда" та скаржником, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.
10. Посилання скаржника на справу № 925/1577/20, у якій судом було прийнято до розгляду клопотання ліквідатора банкрута ТОВ "Колос 14", арбітражного керуючого Носань Н.С. про скасування обтяження спірного майна, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними, оскільки ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.09.2024 у справі № 925/1577/20 у задоволенні клопотання ліквідатора банкрута про скасування обтяжень майна банкрута від 31.03.2021 № 28714167, зареєстрованого державним реєстратором Полтавської регіональної філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" Войтенко Ю.О. на підставі договору застави від 31.03.2021 № 121, укладеного між ПП "Іріда" та АТ "Полтава-Банк", відмовлено. Зазначена ухвала оскаржена до Північного апеляційного господарського суду і станом на 28.11.2024 не була переглянута.
11. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що в оскаржуваному судовому рішенні ані в мотивувальній його частині, ані в його резолютивній частині не містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки АТ "Полтава-Банк" у відповідних правовідносинах, рішення суду, яке є предметом оскарження, на момент його прийняття не стосувалось прав, інтересів та обов'язків АТ "Полтава-Банк", зв'язок скаржника з оскаржуваним судовим рішенням, на який зауважує скаржник, обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження, є лише ймовірним, тобто такий зв'язок не є очевидним та безумовним, у зв'язку з чим в такому випадку відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
12. АТ "Полтава-Банк" 30.12.2024, засобами електронного зв'язку, звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 у справі №925/1577/20 (925/129/23).
13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/1577/20 (925/129/23) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.12.2024.
14. Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 925/1577/20 (925/129/23) за касаційною скаргою АТ "Полтава-Банк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 у справі № 925/1577/20 (925/129/23);
ухвалено здійснити перегляд ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 у справі № 925/1577/20 (925/129/23) в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
15. Від ТОВ "Колос 14" до Верховного Суду 17.01.2025 надійшов відзив, в якому представник Товариства просив касаційну скаргу АТ "Полтава-Банк" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 у справі № 925/1577/20 (925/129/23) - без змін.
16. У відзиві зазначено, що суть апеляційної скарги зводиться виключно до проведення правової переоцінки вже досліджених правовідносин між сторонами, що не може бути достатньою підставою для перегляду судових рішень, які набрали законної сили.
17. З моменту визнання цього Договору купівлі-продажу трактора колісного № 1609/10/2020 від 16.09.2020 недійсним, ПП "Іріда" втратило право власності на спірне майно, тому, в силу положень статті 4 Закону України "Про заставу", статті 576 ЦК України, таке майно не може бути предметом застави. Водночас, оскільки ПП "Іріда" ніколи не набувала прав власника на це майно, в силу положень статті 583 ЦК України, статті 11 Закону України "Про заставу", зазначене майно не може бути предметом застави. Водночас, в цьому випадку не підлягають застосуванню положення статті 27 Закону України "Про заставу", оскільки в цій ситуації скасовано перехід права власності від однієї особи до іншої.
18. Також у відзиві зазначено про зловживання АТ "Полтава-Банк" процесуальним правом на оскарження судових рішень, які вже набрали законної сили та були переглянуті судами апеляційної та касаційної інстанцій з підстав неврахування тих правових висновків Верховного Суду, які суб'єктивно вважаються банком більш доречними до застосування в межах цієї справи. При цьому втручання в право власності ТОВ "Колос 14" буде вважатися порушенням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ, оскільки фактично два з трьох критеріїв для легітимізації такого втручання не дотримано.
19. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.01.2025 № 4220-IX, Верховний Суд розглядає справу № 925/1577/20 (925/129/23) у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи скаржника
(АТ "Полтава-Банк")
20. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду винесена всупереч та без врахування обов'язкової до застосування постанови Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 903/825/18.
21. Скаржник також аргументував, що заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов'язання.
22. Скаржник зазначив, що Договір застави, укладений між АТ "Полтава-банк" і ПП "Іріда", нотаріально посвідчений і створив юридичні наслідки у вигляді права банку на забезпечення повернення наданого кредиту за рахунок заставного майна. Водночас інших обмежень чи обтяжень які б перешкоджали укладенню правомірного договору застави на момент укладення правочину не існувало.
23. Крім того, скаржник доводив, що оскаржуване рішення прямо впливає на права та інтереси АТ "Полтава-банк", так як саме на підставі цього рішення розглядаються інші справи, в яких оскаржуване рішення прямо використовується проти АТ "Полтава-банк".
24. Також скаржник звернув увагу, що місцевий господарський суд ухвалою від 27.08.2024 у справі № 925/1577/20 (925/1268/23) і у справі № 925/1577/20 (925/1269/23) залучив АТ "Полтава-банк" до розгляду справи в якості третьої особи на стороні відповідача, а ця справа є аналогічною за своїми позовними вимогами зі справою № 925/1577/20 (925/291/23).
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
25. Відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
27. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
28. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
29. За змістом статей 55, 129 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.
30. Зазначені конституційні норми конкретизовані законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
31. Реалізацією права особи на судовий захист є в тому числі і можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
32. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволили б реалізувати його в повному обсязі та забезпечити ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.
33. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
34. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254 ГПК України).
35. Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи:
1) учасники справи;
2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
36. Таким чином, саме стосовно осіб, які не брали участі у справі, право на апеляційне оскарження обумовлено необхідністю довести, що у оскарженому рішенні вирішені питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
37. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси, (3) обов'язки.
38. У свою чергу суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо (див. постанови Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 908/976/19, від 22.02.2021 у справі № 907/6/13, від 31.01.2023 у справі № 5011-24/724-2012).
Щодо доводів касаційної скарги
39. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, з'ясовуючи питання, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, встановив, зокрема, таке:
- предметом позову у справі є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу оприскувача причіпного № 1609/10/2020 від 16.09.2020, укладеного між ТОВ "Колос 14" та ПП "Іріда" та застосування наслідків недійсності правочину;
- позов заявлений та розглянутий в межах справи № 925/1577/20 про банкрутство ТОВ "Колос 14" з метою повернення майна банкрута в ліквідаційну масу, відчуженого на підставі недійсного правочину, укладеного з метою виведення майнових активів з власності боржника;
- господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оспорюваний договір укладений у "підозрілий період" (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Колос 14"), між пов'язаними особами, станом на дату його укладення ТОВ "Колос 14" мало кредиторську заборгованість перед ТОВ "Олімп". З огляду на зазначене, господарські суди дійшли висновку, що оспорюваний договір має ознаки фраудаторних та підлягає визнанню недійсними на підставі пункту 6 частини першої статті 3 і частини третьої статті 13 ЦК України;
- після укладення недійсного правочину, майно боржника було передано в заставу АТ "Полтава-банк" на підставі договору застави від 31.03.2021, укладеного в забезпечення виконання кредитного договору №4984 від 31.03.2021 між банком та ПП "Іріда";
- станом на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, дійсність якого є предметом судового розгляду у справі № 925/1577/20 (925/129/23), АТ "Полтава-банк" не було учасником спірних правовідносин;
- зміст оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023, а саме його мотивувальна та резолютивна частини не містять будь-яких висновків, суджень або посилань суду на права, інтереси та обов'язки АТ "Полтава-банк";
- рішенням суду першої інстанції у справі не розглядалося питання щодо дійсності/недійсності договору застави від 31.03.2021, укладеного між банком та ПП "Іріда";
- суд першої інстанції у рішенні від 10.10.2023 не здійснював оцінки прав та обов'язків АТ "Полтава-банк", а також правовідносин скаржника із ТОВ "Колос 14" та ПП "Іріда".
40. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
41. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
42. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
43. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
44. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
45. Отже, третя особа може бути залучена до участі у справі судом першої інстанції до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання. При цьому, суд касаційної інстанції відповідно до норм ГПК України не наділений повноваженнями залучати до участі у справі третіх осіб (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21).
46. З наявних матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ні від АТ "Полтава-Банк", ні від ТОВ "КОЛОС 14" в особі арбітражної керуючої Носань Н.С. та ПП "Іріда" не надходили клопотання чи заяви про залучення банку в якості третьої особи.
47. З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що АТ "Полтава-банк" не набуло права на оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у цій справі.
48. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду в аналогічних справах за участі тих же учасників, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справах № 925/1577/20 (925/287/23) і № 925/1577/20 (925/288/23), від 17.01.2025 у справі № 925/1577/20 (925/147/23) та від 14.01.2025 у справі № 925/1577/20 (925/291/23), де, за аналогічних обставин закриття провадження за апеляційною скаргою АТ "Полтава-Банк", предметом спору у справі було визнання недійсними інших договорів, укладених банкрутом і колегія суддів справі не вбачає підстав для відступу від таких висновків у цій справі.
49. Зазначене також спростовує доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції того, що оскаржуване банком судове рішення у цій справі використовується ліквідатором банкрута як аргумент для скасування обтяження за договором застави від 31.03.2021, укладеного між банком та ПП "Іріда".
50. Верховний Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов'язки інших осіб (постанова від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 провадження № 12-158гс19, пункт 10.28)). Судове рішення діє виключно "inter partes" (лат. між сторонами) (постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.23)).
51. Розглянувши доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 08.08.2024 у справі № 917/1500/18 (917/1371/21), від 09.03.2023 у справі № 925/162/20, від 30.07.2019 у справі № 903/825/18 щодо застосування норм справа у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає таке.
52. У справі № 917/1500/18 (917/1371/21) предметом спору є визнання недійсним договору застави рухомого майна та скасування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державної реєстрації рухомого майна та обтяження, а АТ "Полтава-Банк" було одним з відповідачів у справі як сторона договору, який був предметом оскарження. Водночас, у зазначеній справі взагалі не вирішувалося питання щодо застосування вимог статей 17, 254 ГПК України, а вирішувався спір по суті.
53. У справі № 925/162/20 предметом оскарження в суді касаційної інстанції були судові рішення у справі про неплатоспроможність фізичної особи, якими було затверджено план реструктуризації боргів боржника - фізичної особи.
54. У справі № 903/825/18 предметом касаційного перегляду була ухвала апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою не учасника справи на ухвалу господарського суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову з посиланням на пункт 3 частини першої статті 264 ГПК України.
55. Скасовуючи оскаржувану ухвалу про закриття апеляційного провадження, Верховний Суд зазначив, що ухвала суду про накладення арешту на заставлене майно боржника очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договорами застави та іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку. Тому, не зважаючи на те, що скаржник формально не є учасником спірних правовідносин, які випливають з договору позики від 01.12.2016 №01/12/16-П, висновки суду апеляційної інстанції в пункті 6 Постанови є помилковими.
56. Разом з тим, обґрунтовуючи наявність процесуального права на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі, скаржник зазначив про те, що на підставі укладених з відповідачем ще в 2013 році договорів застави та іпотеки він є заставодержателем усього майна відповідача, на яке накладено арешт за спірною ухвалою.
57. Також колегія суддів звертає увагу, що справа № 903/825/18, у якій була прийнята постанова Верховного Суду від 27.02.2019, розглядалася поза межами провадження у справі про банкрутство, та, відповідно, поза межами правового регулювання положеннями Кодексу України з процедур банкрутства правовідносин, які виникли між учасниками зазначеної справи.
58. Отже, у справі № 903/825/18, на яку посилається скаржник, в апеляційному порядку оскаржувалася ухвала про забезпечення позову, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належало на праві приватної власності відповідачу, а предметом позову було стягнення заборгованості. Водночас у цій справі предметом спору є визнання недійсним договору як правовстановлюючого документа, згідно з яким відповідач набув у власність оспорюване майно.
59. До того ж договори застави та іпотеки у справі № 903/825/18 укладені раніше договору позики, на підставі якого виникли грошові зобов'язання між сторонами. Тоді як у цій справі № 925/1577/20 (925/288/23) на момент вчинення правочину, який є предметом спору у цій справі, будь-яких правовідносин між ПП "Іріда" та АТ "Полтава-Банк" не існувало.
60. Зважаючи на вищевикладене, Верховний Суд констатує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є релевантними до правовідносин, які виникли у цій справи.
61. Зазначення скаржником однією з підстав для скасування ухвали апеляційного господарського суду залучення банку в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору в межах справ № 925/1577/20 (925/1268/23) та № 925/1577/20 (925/1269/23), Верховний Суд вважає необґрунтованим, оскільки факт залучення чи незалучення АТ "Полтава-Банк" до участі в інших позовних провадженнях як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, не може свідчити про вирішення судовим рішенням саме у цій справі питання про права та інтереси скаржника, та про наявність підстав для скасування рішення суду, яке набуло законної сили.
62. Крім того, за наявною інформацією в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є відкритими, у судах першої та апеляційної інстанцій у зазначених справах розглядаються спори за участю ТОВ "Колос 14" та ПП "Іріда" про визнання недійсними правочинів ТОВ "Колос 14" щодо продажу ПП "Іріда" належної товариству сільськогосподарської техніки та застосування наслідків цих правочинів.
63. При цьому, у цих справах задоволені клопотання АТ "Полтава-Банк" та залучено його як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Водночас у справі, що переглядається, ні скаржник, ні сторони справи, зокрема відповідач, з яким банк уклав договір застави, відповідного клопотання до суду не подавали.
64. Верховний Суд звертає увагу на частину другу статті 51 ГПК України, згідно з якою у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
65. З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник не спростував законних та обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у цій справі та не довів неправильного застосування норм процесуального права, як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
67. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
68. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга АТ "Полтава-Банк" підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі ухвала апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження - залишенню без змін.
Судові витрати
69. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтава-Банк" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 925/1577/20 (925/287/23) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді С.В. Жуков
К.М. Огороднік