21 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 01/10/5026/779/2011
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Погребняка В.Я.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
на ухвалу Господарського суду Черкаської області
від 11.06.2024
у складі судді: Хабазня Ю.А.,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 25.02.2025
у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. головуючий, Шапрана В.В., Отрюха Б.В.,
у справі за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
до Відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо"
про банкрутство
Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" (далі - АТ "Міжнародний резервний банк", заявник) засобами поштового зв'язку 01.04.2025 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 у справі №01/10/5026/779/2011.
У зв'язку з обранням судді Банаська О.О. Великої Палати Верховного Суду автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №01/10/5026/779/2011 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В, суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025.
Розглянувши матеріали касаційної скарги АТ "Міжнародний резервний банк", Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290, 292 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини 4 ст. 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. п. 7 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою ставка судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2025 встановлений у розмірі 3028, 00 грн.
Отже, звертаючись 01.04.2025 з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 прийняту за результатами перегляду ухвали Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024, заявнику належало сплатити судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
До касаційної скарги АТ "Міжнародний резервний банк" не додано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 у справі №01/10/5026/779/2011.
Водночас, заявник звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) не передбачено можливості звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги з підстав викладених в клопотанні поданому заявником касаційної скарги.
З урахуванням положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору лише, щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав визначених п. 3 вказаної норми.
За таких обставин, в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 у справі №01/10/5026/779/2011 слід відмовити.
Крім того, згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
В касаційні скарзі заявник посилається на положення п. 1 ст. 287 ГПК України щодо неврахування правових позицій Верховного Суду.
Проте, в касаційній скарзі заявник посилається на окремі постанови Верховного Суду які, на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій, однак чітко не вказує яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаних висновків (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, заявнику касаційної скарги необхідно усунути недоліки касаційної скарги та сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, а саме надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у сумі 3 028,00 грн. та зазначити підстави касаційного оскарження, відповідно до приписів пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суддя Верховного Суду, -
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 у справі №01/10/5026/779/2011 залишити без руху.
2. Надати Акціонерному товариству "Міжнародний резервний банк" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Акціонерному товариству "Міжнародний резервний банк", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий В.Я. Погребняк