Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/499/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Док-Агро" (45532, Волинська обл., Локачинський р-н., с. Кремеш, вул. Локацька, буд. 2-А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Паралель 50" (61032, м. Харків, пр-т. Героїв Харкова, буд. 303)
про стягнення 7833,33 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Док-Агро" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Паралель 50" про стягнення збитків у розмірі 7833,33 грн. та судові витрати.
Позовна заява обґрунтована невиконанням з боку відповідача зобов'язань в частині складання та своєчасної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за договором-заявкою перевезення вантажів №407 від 15.12.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, а також клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
Разом з тим, звернуто увагу відповідача, що відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України відповідач зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам".
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи зазначене, сторони зобов'язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачено спосіб належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".
Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем не було зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 21.02.2025 було надіслано засобами поштового зв'язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку отримано відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 по справі №922/499/25 з огляду на вимоги статтей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
07.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив (вх. №6030), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
12.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №6356), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
14.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заперечення (вх. №6671), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
19.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано додаткові пояснення у справі (вх. №7068), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
15.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Док-Агро" (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Паралель 50" (надалі - відповідач, перевізник) було укладено договір-заявку на перевезення вантажів №407 (надалі - договір-заявка).
Відповідно до умов пункту 1.1. договору-заявки замовник доручає, а перевізник зобов'язується здійснювати перевезення вантажу на вказаних в договорі-заявки умовах, зокрема, маршрут: смт. Локачі, вул. Січових Стрільців, 1, Волинська обл., с. Губіниха, вул. Заводська, 33, Новомоськовський р-н., Дніпропетровська обл. (п. 1.1.); вантаж: сировина (п. 1.5.); кількість вантажу: 22 т. (п. 1.6.); дата і час подачі а/м: 16.12.2022 (п. 1.7.); адреса на завантаженні: ТОВ "Док-Агро", смт. Локачі, вул. Січових Стрільців, 1, Волинська обл. (п. 1.8.); термін поставки вантажу на адресу розвантаження: 19.12.2022 (п. 1.10.); адреса розвантаження: ТОВ "Агро-Овен", с. Губіниха, вул. Заводська, 33, Новомоськовський р-н., Дніпропетровська обл. (п. 1.11); сума фрахту: 47000 грн. (з ПДВ), (п.п. 1.13.).
Обставини справи свідчать, що перевізник виконав свої зобов'язання щодо перевезення вантажу, що підтверджується прийняттям вантажу відповідальною особою вантажоодержувача відповідно до товарно-транспортної накладної №Р921 від 16.12.2022.
Відповідно до Акту надання послуг №160 від 18.12.2022 виконавцем були виконані погоджені з замовником роботи (надані послуги) на суму 47000,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 7833,33 грн., який підписано між сторонами. При цьому у вказаному акті зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Згідно платіжної інструкції кредитного переказу коштів №1423 від 05.01.2023 замовник на виконання умов пункту 4 договору заявки оплатив вартість перевезення на суму 47000,00 грн. в .т.ч. ПДВ 20% 7833,33 грн.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було порушено вимоги Податкового кодексу України в частині складання та своєчасної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку із чим, позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом зменшення податкового зобов'язання на загальну суму 7833,33 грн., яка є збитком позивача.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку скеровано лист вих. №25/10 від 25.10.2024, в якому з викладенням правових та фактичних підстав звернення вимагав надати замовнику податкову накладну №1 від 18.12.2022 на суму 47000,00 грн. з ПДВ, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних з метою її включення до податкової декларації у звітному періоді.
Матеріали справи свідчать, що вказаний лист з боку відповідача залишився без відповіді та задоволення.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до приписів статті 909 ЦК України, статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо), відповідно до вимог законодавства.
Виходячи зі змісту наведеної норми, перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання. Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу.
Згідно частини 3 статті 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем виникло господарське зобов'язання на підставі договору-заявки на перевезення вантажів №407 від 15.12.2022 р.
Перевізник виконав взяті на себе зобов'язання щодо перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р921 від 16.12.2022, яка свідчить про прийняття вантажу відповідальною особою вантажоодержувача.
Відповідно до Акту надання послуг №160 від 18.12.2022 виконавцем були виконані погоджені з замовником роботи (надані послуги) на суму 47000,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 7833,33 грн., який підписано між сторонами. При цьому у вказаному акті зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Згідно платіжної інструкції кредитного переказу коштів №1423 від 05.01.2023 замовник на виконання умов пункту 4 договору заявки оплатив на користь перевізника вартість перевезення на суму 47000,00 грн. в .т.ч. ПДВ 20% 7833,33 грн.
Вище вказані обставини не заперечуються сторонами у заявах по суті справи.
Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна , а також не одержані нею доходи , які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна , визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України та статті 24 ГК України, є порушення зобов'язання.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, дата зарахування - електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та /або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Таким чином, слід дійти висновку, що пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Матеріали справи свідчать, що реєстрація податкової накладної була зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної та податкової накладної №1 від 18.12.2022.
Відповідно до пункту 4 Порядку про прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 в разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно пункту 6 Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної/розрахунку коригування.
Згідно пункту 11 Порядку комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 102.9. статті 102 ПК України, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Законом України від 30.06.2023 №3219-IХ, який набрав чинності 01.08.2023, виключено норму пункту 102.9 статті 102 ПК України, та доповнено підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" положенням щодо встановлення терміну дії зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а саме до 01.08.2023.
Отже, для податкових накладних/розрахунків коригування, дата складання яких передує даті введення воєнного стану в Україні та реєстрацію яких зупинено, перебіг строку згідно з пунктом 6 Порядку №520 починаючи з 01.08.2023 продовжується на кількість календарних днів, протягом яких платник податку мав право подати пояснення та копії документів станом на дату введення воєнного стану на території України. Для податкових накладних/розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період дії воєнного стану в Україні та реєстрацію яких зупинено, відлік строку згідно з пунктом 6 Порядку №520 починається з 01.08.2023 та спливає 31.07.2024.
Натомість у даному разі матеріали справи свідчать, що відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.01.2023, в ЄРПН зареєстровано за №9297773322 від 18.12.2022 після результату обробки документ доставлено до ДПС України. Документ збережено. Реєстрація зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 49.41.1., відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Відповідно до вказаної квитанції, запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок про зупинення).
Відповідно до пункту 6 Порядку про зупинення, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Згідно з пунктом 10 Порядку про зупинення, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Пунктом 11 Порядку передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Як зазначено судом вище, для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної, контролюючим органом запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів.
Однак з матеріалів справи убачається, що відповідач своїм правом на подання контролюючому органу документів та пояснень для розблокування податкової накладної не скористався.
В контексті наведеного, суд зазначає, що зупинення податковим органами реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість податковим органам упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит.
З огляду на вказане, відповідачем не подано пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, що унеможливило отримання позивачем податкового кредиту відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
3 огляду на викладене, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав їх зареєструвати. Оскільки саме від виконавця (продавця), який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №914/2524/21 виснував, що якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.
В пункті 5.27 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22 зазначено висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 по справі №914/2524/21 звернув увагу, що очевидним є прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
Однак матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав вимог статті 201 ПК України, не надав на пропозицію контролюючого органу пояснень та документів після зупинення реєстрації податкової накладної на спростування наявності підстав для зупинення такої реєстрації, не навів у заявах по суті справи обґрунтувань та не подав доказів, які свідчать про вжиття відповідачем передбачених законодавством заходів для своєчасної реєстрації податкової накладної, що мало наслідком позбавлення позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 7333,33 грн.
При цьому матеріали справи також свідчать, що призупинення податковим органом реєстрації податкової накладної №1 від 18.11.2022 є чинним, в судовому порядку відповідачем не оскаржено та підтверджує факт неналежного виконання відповідачем передбаченого законодавством обов'язку щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Таким чином, відповідачем не надано жодного доказу вчинення визначених законодавством дій, спрямованих на розблокування вказаної податкової накладної, а тому матеріали справи свідчать, що відповідачем не здійснено всіх необхідних дій з ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати обов'язок з реєстрації податкових накладних.
Встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідач в порушення вимог пункту 201.10. статті 201 ПК України належним чином не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання, а тому розмір збитків доведено позивачем належними та допустимими доказами.
У даному випадку наявний також прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку належним чином скласти та зареєструвати податкову накладну та неможливістю позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Твердження відповідача у заявах по суті справи про те, що порушення порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період скарги на такого постачальника з доданням певного пакету документів відхиляються судом як безпідставні з огляду на наведену правову позицію Верховного Суду, а також не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.
Натомість як зазначено судом вище та убачається із обставин даної справи, реєстрація податкової накладної зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України.
Крім того, заперечення відповідача щодо ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних є належним та ефективним способом захисту порушеного права (висновки Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Щодо доводів відповідача про те, що змістом договору - заявки перевезення вантажів №407 від 15.12.2022 не передбачено вимог щодо компенсації збитків у випадку не складення та/або не реєстрації податкових накладних, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду звернув увагу, що як обов'язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов'язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором (постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у cправі №910/17014/21).
Щодо посилань відповідача на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 10.05.2018 по справі №917/799/17 суд зазначає, що фактичні обставини вказаної справи є іншими, ніж у даній справі, а саме у даній справі фактичною обставиною є податкова накладна, реєстрацію якої було зупинено.
Суд враховує, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц). При цьому суд враховує, що зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (висновки Верховного Суду у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; від 25.04.2018 у справі №910/24257/16).
Оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах, посилання відповідача на вказану судову практику, яка не є релевантною до цієї справи, судом не приймається.
Враховуючи фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд приймає до уваги висновки Об'єднаної палати Верховного Суду у постанові від 01.12.2023 по справі №926/3347/22 про те, що чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Крім того, право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи не проведення ним відповідної перевірки. В контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності доказів окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Паралель 50" (61032, м. Харків, пр-т. Героїв Харкова, буд. 303, код ЄДРПОУ 43962716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Док-Агро" (45532, Волинська обл., Локачинський р-н., с. Кремеш, вул. Локацька, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 40955973) збитки у розмірі 7833,33 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "21" квітня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова