36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.04.2025 Справа № 917/337/25
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “АВАТОР ІСП» (Ідентифікаційний код юридичної особи: 39908038, місцезнаходження: Україна, 36014, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Соборності, будинок, 54)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУД 2004 ГАРАНТ» (юридична адреса: 36023, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, бульвар Боровиковського В., будинок, 2/4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40102026)
про стягнення 332385,97 грн.,
без виклику представників сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю “АВАТОР ІСП» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУД 2004 ГАРАНТ», у якому просить стягнути заборгованість за договором підряду № 17-12/2021 від 17.12.2021 року в розмірі 332385,97 гривень, з яких: сума основного боргу 216 394,16 грн гривні, сума інфляційного збільшення заборгованості 96 836,49 гривень, 3 % річних від простроченої суми 19 155,32 гривень.
Ухвалою від 21.02.25 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/337/25, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
Оскільки Відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", з метою дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи ухвала у справі скеровава відповідачеві рекомендованими листами на адресу: 36023, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, бульвар Боровиковського В., будинок, 2/4 (адреса, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Втім ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.02.2025р. була повернута органом поштового зв'язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, суд враховує, що згідно з редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Отже, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали від 03.02.2025р., а отже отримання ухвали суду, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.
Натомість, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як і не забезпечено в подальшому, реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали від 21.02.2025р. (26.02.25).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки заяв та клопотань по справі, тощо.
Суд враховує, що згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/337/25.
Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
17.12.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “АВАТОР ІСП» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВОБУД 2004 ГАРАНТ» (Замовик ) було укладено Договір підряду № 17-12/2021 (надалі за текстом- Договір).
Умовами договору визначено, зокрема, наступне:
- 1.1. Пiдрядник за дорученням Замовника, виконуе влаштування покрiвлi будинку за адресою: Полтавська обл., м. Полтава. вул. Європейська, буд. 183.
- 1.2. Обсяг, перелiк i змiст робiт визначаються у технiчному завданнi, aктi виконаних робiт та кошторисi, що є додатками до цього договору.
- 2.1. Загальна вapтicть за договором становить - 615501 грн 00 коп. з ПДВ.
- 2.2. Розрахунки по даному договору здiйснюються наступним шляхом:
2.2.1. Передоплата - 70% вiд загальної суми впродовж трьох банкiвських днiв пiсля виставлення рахунку-фактури Пiдрядником вiдповiдно даного договору.
2.2.2. Остаточний розрахунок за даним договором здiйснюсться впродовж трьох банкiвських днiв пiсля пiдписання акту прийому-передачi виконаних робiт за фактично виконанi об'єми робiт. Замовник має право притримати оплату за роботи, виконанi з недолiками i дефектамии, виявленими при введеннi в експлуатацiю об'єкта пiсля проведених робiт, на перiод до їx усунення.
- 4.1. Пiдрядник зобов'язується виконати роботи вказанi в п. 1.1. даного Договору впродовж 75 календарних днiв з моменту отримання передоплати. Строки виконання робiт можуть бути змiненi за домовленiстю cторін, з обов'язковим внесенням вiдповiдних змiн у Договір у письмовому видi.
28 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “АВАТОР ІСП» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВОБУД 2004 ГАРАНТ» (Замовик ) було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору підряду № 17- 12/2021 від 17.12.2021 року, якою було змінено п. 2.1. Договору, а саме загальну вартість Договору, яка стала складати 625329,00 гривень, разом з ПДВ.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що:
- відповідно до умов Договору , а саме п. 2.2.1. Підрядником було виставлено Рахунок на оплату N. 1156 вiд 17 грудня 2021 р для отримання Передоплата - 70% вiд загальної суми впродовж трьох банкiвських днiв пiсля виставлення рахунку-фактури.
- Додатковою угодою № 1 до Договору підряду № 17-12/2021 від 17.12.2021 року було змінено п. 2.1. Договору, а саме загальну вартість Договору, яка стала складати 625329,00 гривень, разом з ПДВ.
- 28 лютого 2022 року Сторонами було підписано Акт надання послуг № 352 від 28 лютого 2022 року,
- таким чином ТОВ “АВАТОР ІСП» було надано послуги у строки та на умовах за Договором та прийнятті без зауважень з боку Замовника на загальну суму 625329,00 гривень, разом з ПДВ.
- станом на 31.05.2022 року ТОВ «НОВОБУД 2004 ГАРАНТ» та ТОВ “АВАТОР ІСП» підписують сумісно Акт звірки взаємних розрахункiв за перiод. Сiчень 2021 р. - Травень 2022 р між ними за договором підряду № 17-12/2021 від 17.12.2021 року від 31.05.2025 року та фіксують суму заборгованності, що виникає на 31.05.2022 року.
- ТОВ «НОВОБУД 2004 ГАРАНТ» станом на 13.02.2025 року не виконало свої зобов'язання за Договором, щодо сплати наданих послуг належним чином та у повному обсязі.
- у термін з 04.03.2022 року по 13.02.2025 року, за виконані роботи з влаштування покрiвлi будинку за адресою: Полтавська обл., м. Полтава. вул. Європейська, буд. 183, здійснило 28 платежів на загальну суму 408934,84 гривні, що підтверджується наступними платіжними дорученнями з боку ТОВ «НОВОБУД 2004 ГАРАНТ», а саме: платіжне доручення № 1478 від 14.02.2022 року на суму 150000.00 грн., оплата за договором пiдряду №03-06/21 вiд 03.06.2021 року, в т.ч. ПДВ(20%) 25000,00 грн. (14.02.2022 року було отримано оплату за договором пiдряду №03-06/21 вiд 03.06.2021 року у сумі 150 000,00 з цієї суми 111961,10 грн., було зараховано в рахунок повного погашення боргу за договором пiдряду №03-06/21 вiд 03.06.2021, що виник до 14.02.2022, а переплата у сумі 38038,90 грн. у рахунок нового Договору підряду № 17-12/2021 від 17.12.2021 року); платіжне доручення № 154 від 18.02.2022 року на суму 50 000, 00 грн.; платіжне доручення № 300 від 03.06.2022 року на суму 35 000, 00 грн.; платіжне доручення № 340 від 15.06.2022 року на суму 11 050, 00 грн.; платіжне доручення № 48 від 13.02.2023 року на суму 40 000, 00 грн.; платіжне доручення № 90 від 27.02.2023 року на суму 20 000, 00 грн.; платіжне доручення № 93 від 06.03.2023 року на суму 10 000, 00 грн.; платіжне доручення № 107 від 16.03.2023 року на суму 25000, 00 грн.; платіжне доручення № 130 від 24.03.2023 року на суму 10 000, 00 грн.; платіжне доручення № 137 від 30.03.2023 року на суму 5 000, 00 грн.; платіжне доручення № DOC0000000 від 05.04.2023 року на суму 10 000, 00 грн; платіжне доручення № 05/05/2023 від 05.05.2023 року на суму 10 000, 00 грн; платіжне доручення № 12/05/2023 від 12.05.2023 року на суму 10 000, 00 грн; платіжне доручення № 19/05/2023 від 19.05.2023 року на суму 9 000, 00 грн; платіжне доручення № 09/06/2023 від 09.06.2023 року на суму 10 000, 00 грн; платіжне доручення № 15/06/2023 від 15.06.2023 року на суму 4 000, 00 грн; платіжне доручення № 27/06/2023 від 27.06.2023 року на суму 10 000, 00 грн; платіжне доручення № 18/07/2023 від 18.07.2023 року на суму 10 000, 00 грн; платіжне доручення №18/07/2023 від 18.07.2023 року на суму 10 000, 00 грн; платіжне доручення № 24/07/2023 від 24.07.2023 року на суму 10 000, 00 грн; платіжне доручення № 5021 від 17.08.2023 року на суму 10 000, 00 грн; платіжне доручення № 307 від 22.08.2023 року на суму 10 000, 00 грн; платіжне доручення № 354 від 22.09.2023 року на суму 10 000, 00 грн; платіжне доручення № 384 від 06.10.2023 року на суму 5 000, 00 грн; платіжне доручення № 394 від 12.10.2023 року на суму 5 000, 00 грн; платіжне доручення № 426 від 24.10.2023 року на суму 10 000, 00 грн; платіжне доручення № 438 від 30.10.2023 року на суму 9545, 94 грн; платіжне доручення № 442 від 13.11.2023 року на суму 7300, 00 грн; платіжне доручення № 451 від 01.12.2023 року на суму 5 000, 00 грн. Останній платіж ТОВ “АВАТОР ІСП» від ТОВ «НОВОБУД 2004 ГАРАНТ» було отримано 01.12.2023 року і більше жодного платежу з їх боку не надходило.
Також цей факт підтверджує “Фільтрована банківська виписка за період з 01.12.2021 по 13.02.2025 року» ТОВ “АВАТОР ІСП» з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" ( ЄДРПОУ 14360570) від 13.02.2025 року.
- станом на 13 лютого 2025 року заборгованість ТОВ «НОВОБУД 2004 ГАРАНТ» перед ТОВ “АВАТОР ІСП» за виконані роботи з влаштування покрiвлi будинку, що розташований за адресою: Полтавська обл., м. Полтава. вул. Європейська, буд. 183, складає: 216 394,16 грн гривні та становить 1078 днів, враховуючи термін з 04.03.20222 року по 13.02.2025 року включно.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за договором підряду № 17-12/2021 від 17.12.2021 року в розмірі 332385,97 гривень, з яких: сума основного боргу 216 394,16 грн гривні, сума інфляційного збільшення заборгованості 96 836,49 гривень, 3 % річних від простроченої суми 19 155,32 гривень.
Відповідач в ході розгляду спору відзиву на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.
Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов'язань з оплати вартості виконаних позивачем робіт.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами договору, враховуючи права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених позовних вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини підряду.
Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст. 317 ГК України).
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).
Отже, договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, позивач виконав взяті на себе зобов'язання по Договору, про що Сторонами було підписано відповідний Акт надання послуг № 352 від 28 лютого 2022 року. Таким чином матеріалами справи підтверджено, що ТОВ “АВАТОР ІСП» було надано послуги у строки та на умовах за Договором та прийнятті без зауважень з боку Замовника на загальну суму 625329,00 гривень, разом з ПДВ.
Про наявність претензій до позивача стосовно якості, об'єму або строків виконання робіт відповідачем під час розгляду справи заявлено не було. Відповідачем не повідомляв суд, що виконані позивачем роботи не відповідають вимогам, встановленим Договором.
Відповідно до п.2.2.2 остаточний розрахунок за договором здiйснюється впродовж трьох банкiвських днiв пiсля пiдписання акту прийому-передачi виконаних робiт за фактично виконанi об'єми робiт. Замовник має право притримати оплату за роботи, виконанi з недолiками i дефектамии, виявленими при введеннi в експлуатацiю об'єкта пiсля проведених робiт, на перiод до їx усунення.
Оскільки сторони у договорі обумовили строк здійснення оплати робіт відповідачем за договором, то згідно ч.І ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання підлягає виконанню у цей строк (термін).
В даному випадку, оскільки Акт надання послуг № 352 від 28 лютого 2022 року підписано 28.02.22, відповідач має сплатити Виконавцю кошти впродовж трьох банкiвських днiв з моменту його підписання. Кінцевою датою оплати є 10.03.2024.
Матеріали справи містять докази часткової сплати відповідачем вартості виконаних робіт у термін з 04.03.2022 року по 13.02.2025 року на загальну суму 408934,84 грн.
Доказів сплати виконаних робіт у розмірі 216 394,16 грн матеріали справи не містять.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
При розгляді даної справи відповідач не спростував факту прострочення оплати вартості виконаних позивачем робіт, та не надав належних, вірогідних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених у позові.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 216 394,16 грн. заборгованості за Договором підряду № 17-12/2021 від 17.12.2021 року обґрунтовані, доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач також просить суд стягнути з відповідача суму інфляційного збільшення заборгованості 96 836,49 гривень, 3 % річних від простроченої суми 19 155,32 гривень.
Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Суд встановив, що дії відповідача є порушенням умов договору підряду, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.
Позивач заявив до стягнення 3% річних за період з 04.03.2022 по 13.02.2025 та інфляційних втрат за період з 04.03.2022 по 31.12.2024.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за заявлені періоди на суму заборгованості 216 394,16 грн, суд зазначає, що заявлені до стягнення розміри інфляційних втрат та 3% річних не перевищують розрахованих судом розмірів, тому вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, тому підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Вимоги у даній справі складаються з вимоги майнового характеру про стягнення 332385,97 грн.
За звернення до суду з позовом майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціна позову, але не менше одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначається станом на перше січня календарного року, в якому поданий позов.
Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2025 рік" установлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява подана позивачем в електронній формі. Виходячи із ціни позову з врахуванням подання позивачем позову в електронній формі позивач мав сплатити 3988,63 грн.
Як убачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 4985,79 грн. Тобто, позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі без урахування коефіцієнту 0,8.
Суд здійснює розподіл судових витрат по сплаті судового збору, виходячи з розміру 3988,63 грн (необхідний розмір судового збору для звернення до суду у даному випадку).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3988,63 грн.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУД 2004 ГАРАНТ» (юридична адреса:36023, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, бульвар Боровиковського В., будинок, 2/4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40102026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВАТОР ІСП» (Ідентифікаційний код юридичної особи: 39908038, місцезнаходження: Україна, 36014, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Соборності, будинок, 54) суму основного боргу 216 394,16 грн, суму інфляційного збільшення заборгованості 96 836,49 грн, 3 % річних від простроченої суми 19 155,32 грн, а також 3988,63 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Киричук О.А.