65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про закриття провадження
"15" квітня 2025 р.м. Одеса № 916/1217/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Бойченко О.Р.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідачів: Левіт В.С.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
заяву Фізичної особи-підприємця Кушніренко Олімпіади Сергіївни
про забезпечення до подачі
позову Фізичної особи-підприємця Кушніренко Олімпіади Сергіївни ( АДРЕСА_1 )
до відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ); Фізичної особи-підприємця Письменюка Олександра Леоновича ( АДРЕСА_3 )
про розірвання договору про спільну діяльність, стягнення збитків, захист прав інтелектуальної власності шляхом заборони вчиняти дії,
встановив:
ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення до подачі позову шляхом:
- заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перешкоджати участі в спільній діяльності ОСОБА_2 відповідно до договору, в тому числі самовільно (без відома та участі ОСОБА_2 ) розпоряджатись спільним майном та доходами, змінювати вивіску, замки в кафе за адресою: АДРЕСА_4 ;
- заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 використовувати рецепти та назву ,,Кюртош калач'' у кафе за адресою: АДРЕСА_5 та в будь-яких інших закладах громадського харчування, які можуть бути відкриті відповідачами, в тому числі на веб-сайтах, соціальних мережах, у рекламних матеріалах, при здійсненні господарської діяльності;
- заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладати без відома та згоди ОСОБА_2 будь-які угоди, якими передбачено продаж франшизи, передання права на використання рецептів та назви ,,Кюртош калач'' третім особам, та вчиняти будь-які дії, спрямовані на фактичне передання конфіденційної інформації, що стосується умов договору;
- заборони самовільно розпоряджатися без згоди усіх учасників, відчужувати, переміщувати майно, яке відповідно до умов договору має статус спільної власності, зокрема, але не виключно меблі (столи металеві, дивани, столи для залу), обладнання: морозильна камера, тістоміс, рамка для стійки, кондиціонер, чайник, кухонний інвентар: посуд, сковорідки, пластикові контейнери, будівельні матеріали, планшет, лайтбокс, піч, шампури, охоронне обладнання AJAX.
Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_2 вказує наступне.
09.05.2024 р. між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про спільну діяльність, відповідно до п.1.1 якого учасники приймають на себе зобов'язання без утворення юридичної особи спільно діяти для досягнення мети шляхом об'єднання свого майна, грошових коштів та інших матеріальних ресурсів, в тому числі свого професійного досвіду, а метою є організація роботи з виробництва та реалізації продукції за адресою: АДРЕСА_4 , кафе ,,Кюртош калач''.
Результатом спільної діяльності за названим договором є отриманий прибуток від діяльності з організації виготовлення та реалізації продукції, який підлягає розподілу між учасниками у співвідношенні до їх внесків. З початку функціонування кафе прибуток на користь позивача не розподілявся. Крім того, усі рішення, які приймалися відповідачами, в т.ч. щодо здійснення витрат, направлених на досягнення мети договору, приймалися без узгодження з позивачем та з порушеннями його прав.
На теперішній час відповідачі намагаються вивести спільні активи з-під можливого стягнення, протиправно розпоряджаються спільним майном, приймають рішення без відома та думки усіх учасників спільної діяльності, бажають уникнути відповідальності та привласнити собі майно і доходи від спільної діяльності, використовуючи їх на власний розсуд.
Зважаючи на вищенаведені факти, заявник, який в майбутньому планує звернення з позовом, вважає необхідним вжиття заходів судового забезпечення, оскільки задоволення заявлених ним вимог в подальшому може бути ускладнено або унеможливлено, зокрема, внаслідок: приховування або продажу спільного майна відповідачами; порушення прав інтелектуальної власності позивача (останній володіє патентом на рецептуру); укладання угоди про продаж франшизи, передання права на використання рецептів та назви третім особам, без відома та згоди усіх учасників; створення перешкод для позивача у веденні спільної діяльності.
Згідно із приписами ч.ч.1,3 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
На підставі ч.3 ст.140 ГПК України господарським судом викликано представника ОСОБА_2 для надання пояснень з приводу заяви про забезпечення позову до його подачі на 31.03.2025 р. та запропоновано заявнику підготувати пояснення щодо того: чи підлягає розгляду справа за майбутнім позовом ОСОБА_2 , а, відтак, і заява про його забезпечення в порядку господарського судочинства; які саме позовні вимоги буде заявлено в позові, що є суттєвим для перевірки пов'язаності заходів забезпечення позову, вжиття яких просить ОСОБА_2 , із предметом позовних вимог; хто буде відповідачем (відповідачами) за пред'явленим позовом, чи матимуть учасники справи статус ФОП.
31.03.2025 р. від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що:
- усі сторони майбутнього позову володіють статусом ФОП. При цьому з посиланням на ч.2 ст.4 ГПК України заявником вказано, що до господарського суду можуть звертатись фізичні особи зі статусом ФОП або ж без нього для вирішення господарського спору, який в даному випадку має місце, оскільки метою спільної діяльності сторін є кошти, набуті від підприємництва. Таким чином, спір, що виник внаслідок укладення договору про спільну діяльність, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства;
- серед заявлених позовних вимог будуть такі: визнати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 порушили умови договору про спільну діяльність від 09.05.2024 р. (зокрема, пункти щодо ведення спільних справ, розподілу прибутку, нерозголошення конфіденційної інформації); розірвати договір про спільну діяльність від 09.05.2024 р. у зв'язку з його порушенням відповідачами; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму завданих збитків, включаючи втрачену вигоду, суму внеску у спільну діяльність у розмірі 211291,96 грн, прибуток від діяльності з організації виготовлення та реалізації продукції у розмірі 50 відсотків від загального прибутку, отриманого в період з дня укладення договору про спільну діяльність від 09.05.2024 р. до дня його розірвання; визнати, що відповідачі порушили права інтелектуальної власності ОСОБА_2 на запатентовану рецептуру при відкритті кафе в місті Чорноморську та передачі інформації в кафе в місті Дніпро; заборонити без згоди позивача використання інтелектуальної власності у будь-яких інших, окрім кафе АДРЕСА_4 , закладах громадського харчування, на веб-сайтах, у рекламних матеріалах у будь-який спосіб.
Крім того, 31.03.2025 р. у приміщенні суду представник заявника усно повідомила, що в рамках майбутнього позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виступатимуть як ФОП, а Семенченко Т.С. як фізична особа без статусу ФОП.
В ч.4 ст.140 ГПК України закріплено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 р. призначено розгляд заяви ОСОБА_2 про забезпечення до подачі позову в засіданні суду на 15.04.2025 р., оскільки поданих пояснень виявилось недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову (зокрема, в частині юрисдикції спору).
01.04.2025 р. від ФОП Кушніренко О.С. надійшла уточнена заява про забезпечення позову, в якій письмово підтверджено, що суб'єктний склад учасників справи включатиме позивача - ФОП Кушніренко О.С. та відповідачів - ФОП Письменюка О.Л. та фізичну особу ОСОБА_1
07.04.2025 р. від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на те, що:
- зі змісту договору про спільну діяльність вбачається, що його сторонами є саме фізичні особи, а не суб'єкти підприємницької діяльності, а згідно з приписами ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з правочинів у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
- в порушення приписів ч.2 ст.136 ГПК України заявник взагалі не обґрунтовує, яким чином запропоновані заходи забезпечення позову зможуть сприяти виконанню рішення суду;
- майбутня позовна вимога щодо заборони без згоди позивача використовувати інтелектуальну власність у будь-яких інших, окрім кафе ,,Кюртош Калач'' за адресою: АДРЕСА_4 , закладах громадського харчування, на веб-сайтах, у рекламних матеріалах є тотожною заявленому способу забезпечення позову, чого не має бути.
Представник заявника або ж сама Кушніренко О.С. в засідання суду 15.04.2025 р. не з'явились. Від представника заявника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване участю у невідкладних слідчих діях. Протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні цього клопотання, адже: не обґрунтовано необхідність участі представника заявника в судовому засіданні; суд декілька разів пропонував висловити думку щодо юрисдикції спору, у зв'язку з чим заявник мав достатньо часу для формування своєї позиції з цього процесуального питання.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення до подачі позову, заперечень проти неї, проаналізувавши приписи законодавства, господарський суд зазначає, що провадження за поданою заявою слід закрити в зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, з урахуванням такого.
Частиною 1 ст.18 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
В ст.136 ГПК України закріплено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з п.п.1,6 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи викладене, те, що майбутній позов буде спрямований, зокрема, на захист прав, порушених в результаті неналежного виконання договору про спільну діяльність, те, що з тексту цієї угоди вбачається її укладання між фізичними особами, те, що у будь-якому випадку Семенченя Т.С. не є зареєстрованою фізичною особою-підприємцем, те, що наведені вище приписи ст.20 ГПК України не дозволяють вирішення у порядку господарського судочинства справ у спорах щодо майна, а також відносно розірвання і виконання правочинів у господарській діяльності, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, позовні вимоги, що випливають з договору про спільну діяльність, укладеного між фізичними особами, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з тексту заяви про забезпечення до подачі позову, уточнень до неї та пояснень заявника, окремий блок претензій до відповідачів стосується порушення прав інтелектуальної власності ОСОБА_2 на запатентовану рецептуру.
Відповідно до ч.2 ст.20 ГПК України Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема: справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування…
Згідно з п.п.16 п.1 Перехідних положень ГПК України до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 р., підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі ? підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з ч.3 ст.21 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 р., відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, ? фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Приймаючи до уваги те, що законодавством, чинним до 15.12.2017 р., не була передбачена можливість захисту прав інтелектуальної власності шляхом звернення до господарського суду з позовом до фізичних осіб, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, на підставі п.п.16 п.1 Перехідних положень чинного ГПК України, вирішення таких спорів на теперішній час, тобто до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності, відноситься до компетенції судів цивільної юрисдикції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Встановлені господарським судом обставини свідчать про те, що за суб'єктним складом та характером правовідносин майбутній позов буде подано з метою вирішення спору, який не відноситься до юрисдикції господарських судів, з огляду на що провадження за заявою про забезпечення позову слід закрити за правилами п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.
Згідно з ч.2 ст.231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Роз'ясняючи позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, господарський суд зазначає, що спір має бути вирішений в порядку цивільного судочинства.
Насамкінець слід вказати, що відповідно до ч.4 ст.231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України ,,Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відтак, питання щодо повернення з державного бюджету судового збору, сплаченого за подачу заяви про забезпечення позову, буде вирішено господарським судом у випадку надходження відповідного клопотання Кушніренко О.С.
Керуючись ст.ст.4,20,136,140,231,233-235 ГПК України, постановив:
Закрити провадження № 916/1217/25 за заявою Фізичної особи-підприємця Кушніренко Олімпіади Сергіївни про забезпечення позову до його подачі.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено 23 квітня 2025 р.
Суддя Л.В. Лічман