79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
14.04.2025 Справа № 914/2033/24
За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайнден Транс», м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-Постач», м. Київ,
про стягнення 3 110 943, 45 грн
та за зустрічною позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-Постач», м. Київ,
до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайнден Транс», м. Львів,
про стягнення 86 258, 00 грн упущеної вигоди
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
від позивача (за первісним позовом): не з'явився,
від відповідача (за первісним позовом): Михалевич М.М.- представник.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайден Транс» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач» про стягнення 3 110 973, 45 грн за договорами поставки від 27.02.2023 № ТА-011/23, від 29.05.2023 № ТА-015/23, від 15.06.2023 № ТА-023/23.
Ухвалою господарського суду від 04.09.2024 відкрито провадження у справі № 914/2033/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 30.09.2024.
Протокольною ухвалою суду від 30.09.2024 заяву відповідача про продовження процесуального строку на подачу зустрічної позовної заяви було задоволено та продовжено строк на її подачу до 04.10.2024, підготовче судове засідання відкладено на 04.11.2024.
Ухвалою суду від 10.10.2024 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-Постач» прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом, підготовче судове засідання призначено на 04.11.2024.
Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 09.01.2025 підготовче судове засідання відкладено на 27.01.2025. Ухвалою суду від 27.01.2025 підготовче судове засідання відкладено на 17.02.2025 у зв'язку перемовинами сторін щодо укладення мирової угоди.
Ухвалою суду від 17.02.2025 підготовче провадження закрито та розгляд справи по суті призначено на 10.03.2025. Ухвалою суду від 10.03.2025 розгляд справи по суті відкладено на 31.03.2025. Ухвалою суду від 31.03.2025 розгляд справи по суті відкладено на 14.04.2025.
У судове засідання, яке відбулося 14.04.2025, представник позивача за первісним позовом не з'явився, у надісланих на адресу суду клопотаннях просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити.
У судове засідання, яке відбулося 14.04.2025, представник відповідача за первісним позовом з'явився, первісні позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на первісну позовну заяву та у зустрічному позові, зустрічний позов просив задоволити.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 14.04.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайден Транс» (надалі позивач, відповідач за зустрічним позовом, покупець) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-Постач» (надалі відповідач, позивач за зустрічним позовом, постачальник) про стягнення 3 110 973, 45 грн за договорами поставки від 27.02.2023 № ТА-011/23, від 29.05.2023 № ТА-015/23, від 15.06.2023 № ТА-023/23.
В обгрунтування своїх позовних вимог вказує що між сторонами було укладено договори поставки згідно з умовами яких постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товар - паливо за довірчим документом - талоном, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти вказаний товар.
На виконання вищевказаних договорів, позивачем здійснено 100 % передоплату, що підтверджується платіжними інструкціями долученими до матеріалів справи. У свою чергу відповідач за первісним позовом передав позивачу талони на отримання нафтопродуктів, що також підтверджується видатковими накладними долученим до матеріалів справи.
Частина талонів, переданих за вищевказаним видатковим накладним, на умовах договорів не була отоварена позивачем протягом строку їх дії та не було отримано палива на загальну суму 1 915 695, 00 грн, а саме 27 210 літрів бензину А-95; 22 680 літрів дизельного палива; 880 літрів бензину А-92; 1 800 літрів газу нафтового скрапленого.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 03.01.2024 та 04.01.2024 на робочі електронні пошти менеджерів відповідача позивач відправляв листи, за змістом яких позивач звертався до відповідача з питанням продовжити термін протермінованих талонів, перелік яких наведено в листах. Такі листи було проігноровано відповідачем.
06.03.2024 позивач повторно звертався до відповідача на електронні пошти менеджерів відповідача з проханням продовжити дію талонів/повернути кошти за неотоварені талони, термін дії яких сплив, перелік яких наведено в листі, однак відповідачем було відмовлено у задоволенні прохання.
21.06.2024 позивач на поштову адресу відповідача надіслав претензію про повернення коштів, яку відповідачем було отримано 25.06.2024, проте кошти за неотоварені талони позивачеві не повернуто.
Оскільки відповідач не виконав умови договорів щодо поставки у повному обсязі придбаного товару або не повернув кошти, відтак вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Крім стягнення основної суми неповернутих коштів за договорами поставки у розмірі 1 915 695, 00 грн, позивач також просить стягнути 3 % річних у розмірі 35 016, 39 грн, пені 327 709, 46 грн, 81 606, 70 грн інфляційних втрат та 750 945, 90 грн збитків понесених внаслідок зміни ринкових цін на нафтопродукти.
Щодо зустрічного позову, то позивач за первісним позовом вважає вимоги відповідача про відшкодування збитків необґрунтованими, оскільки ні сам факт понесення збитків у заявленому розмірі, ні ймовірні протиправні дії відповідача за зустрічним позовом, ані причинний зв'язок між понесеними збитками та ймовірними протиправними діями, не доведено належними й допустимими доказами
З огляду на вищевказане, позивач просить у задоволенні позовних вимог зустрічного позову відмовити у повному обсязі.
Позиція відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом.
ТзОВ «Укрнафта-Постач» підтверджує укладення вищевказаних договорів з ТзОВ «Лайнден Транс», однак не погоджується з доводами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, не підтверджуються наданими позивачем доказами та не визнає висунуті вимоги, виходячи з наступного.
Відповідач вважає, що позивачем (ТзОВ «Лайнден Транс») не виконано свої зобов'язання за даним договором, а саме зобов'язання, передбачені п. 1.1. договору, згідно з якими покупець зобов'язується оплатити і прийняти придбаний товар, однак покупцем товар своєчасно не було отримано.
Також відповідач заперечує факт, що позивач звертався на його адресу з електронними листами 03.01.2024 та 04.01.2024 про продовження строків дії талонів, оскільки це не відповідає дійсності, та жодних листів на адресу товариства не надходило.
Відповідач вказує, що відповідно до даних, які містяться в оборотно-сальдовій відомості по рахунку ТзОВ «Укрнафта-Постач» за вересень 2024 року вбачається, що по контрагенту ТзОВ «Лайнден Транс» залишок невідібраного у встановлений договором термін становить 54 970 л пального на загальну суму 1 980 729, 90 гривень.
Обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову, ТзОВ «Укрнафта-Постач» вважає, що внаслідок невиконання умов договорів саме зі сторони ТзОВ «Лайнден Транс», ТзОВ «Укрнафта-Постач» було завдано збитків (упущена вигода) на суму 86 258, 00 грн.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 6 ст. 265 ГК України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Перелік істотних та обов'язкових умов договору поставки (купівлі-продажу) визначено у главі 54 ЦК України.
Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-Постач» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайнден Транс» (покупцем), було укладено договори поставки (надалі договори):
1) договір поставки від 27.02.2023 № ТА-011/23 (надалі - договір 1);
2) договір поставки від 29.05.2023 № ТА-015/23 (надалі - договір 2);
3) договір поставки від 15.06.2023 № ТА-023/23 (надалі - договір 3).
Положення договорів 1-3, які було укладено між сторонами, є аналогічними. Згідно з умовами п. 1.1. договорів, постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товар - паливо за довірчим документом - талоном, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти вказаний товар.
Згідно з умовами п. 1.5. договорів, відпуск товару з АЗС здійснюється за талонами на отримання товару, відповідно до правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442.
Відповідно до п. 3.2. договорів загальна сума договору складається з загальної вартості поставленого товару за всіма виставленими рахунками та видатковими накладними, але не може перевищувати 10 000 000, 00 грн.
Відповідно до умов п. 4.1. договорів умови оплати: 100 % попередня оплата протягом двох (2-х) банківських днів з моменту оформлення постачальником рахунку. Згідно з умовами п. 4.2. договорів, оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника згідно наданого рахунку на реквізитами згідно цього пункту договору.
Пунктом 4.4. договорів встановлено, що після оплати товару протягом 5-ти робочих днів постачальник зобов'язаний передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (талони) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.
Судом встановлено, що між сторонами було погоджено всі істотні умови договорів поставки та на виконання умов договорів позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти, а відповідач у свою чергу передав позивачу талони на придбаний товар, а саме на бензин А95, бензин А92, газ та дизельне паливо.
Зокрема, на виконання умов договорів позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 22 088 900, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 41 від 27.03.2023, платіжною інструкцією № 62 від 20.04.2023, платіжною інструкцією № 80 від 08.05.2023, платіжною інструкцією № 86 від 12.05.2023, платіжною інструкцією № 89 від 15.05.2023, платіжною інструкцією № 99 від 23.05.2023, платіжною інструкцією № 106 від 29.05.2023, платіжною інструкцією № 107 від 29.05.2023, платіжною інструкцією № 113 від 31.05.2023, платіжною інструкцією № 114 від 31.05.2023, платіжною інструкцією № 128 від 16.06.2023.
На виконання умов договору від 27.02.2023 № ТА-011/23, відповідач передав позивачу талони, що надають йому право на отримання товару, зокрема:
за видатковою накладною від 27.03.2023 № ОТКЦ-00000191 талони на отримання бензину А-95 у кількості 10 000 літрів. Позивачем бензин А-95 у кількості 10 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами фактично не було отримано;
за видатковою накладною від 20.04.2023 № ОТКЦ-00000426 талони на отримання дизельного палива у кількості 10 000 літрів та бензину А-95 у кількості 10 000 літрів. Позивачем дизельне паливо у кількості 3 500 літрів та бензин А-95 у кількості 1 180 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами фактично не було отримано;
за видатковою накладною від 08.05.2023 № ОТКЦ-00000630 талони на отримання бензину А-92 у кількості 10 000 літрів. Позивачем бензин А-92 у кількості 140 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами фактично не було отримано;
за видатковою накладною від 12.05.2023 № ОТКЦ-00000693 талони на отримання газу у кількості 10 000 літрів. Позивачем газ у кількості 1 800 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами фактично не було отримано;
за видатковою накладною від 15.05.2023 № ОТКЦ-00000715 талони на отримання бензину А-92 у кількості 10 000 літрів. Позивачем бензин А-92 у кількості 740 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами фактично не було отримано;
за видатковою накладною від 23.05.2023 № ОТКЦ-00000840 талони на отримання бензину А-95 у кількості 20 000 літрів та дизельного палива у кількості 50 000 літрів. Позивачем бензин А-95 у кількості 80 літрів та дизельне паливо у кількості 570 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами фактично не було отримано;
за видатковою накладною від 31.05.2023 № ОТКЦ-00000971 талони на отримання бензину А-95 у кількості 21 200 літрів. Позивачем бензин А-95 у кількості 60 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами фактично не було отримано.
Позивачем за договором від 29.05.2023 № ТА-015/23 було отримано талони, що надають йому право на отримання товару, зокрема:
за видатковою накладною від 29.05.2023 № ОТКЦ-00000939 на отримання бензину А-95 у кількості 50 000 літрів. Позивачем бензин А-95 у кількості 5 350 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами фактично не було отримано;
за видатковою накладною від 29.05.2023 № ОТКЦ-00000940 на отримання дизельного палива у кількості 150 000 літрів. Позивачем дизельне паливо у кількості 12 400 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами фактично не було отримано;
за видатковою накладною від 31.05.2023 № ОТКЦ-00000972 на отримання дизельного палива у кількості 50 000 літрів та бензину А-95 у кількості 28 800 літрів. Позивачем дизельне паливо у кількості 3 160 літрів та бензин А-95 у кількості 5 240 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами фактично не було отримано.
На підставі договору від 15.06.2023 № ТА-023/23 ТзОВ «Лайнден-Тран» було отримано талони, що надають йому право на отримання товару, зокрема за видатковою накладною від 16.06.2023 № ОТКЦ-00001262 на одержання бензину А-95 у кількості 80 000 літрів та дизельного палива у кількості 100 000 літрів. Позивачем бензин А-95 у кількості 15 350 літрів та дизельне паливо у кількості 3 620 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами фактично не було отримано.
Загалом за трьома договорами укладеними між позивачем та відповідачем, ТзОВ «Лайнден-Тран» не отримало товару в кількості 27 210 літрів бензину А-95; 22 680 літрів дизельного палива; 880 літрів бензину А-92; 1800 літрів газу нафтового скрапленого загальною вартістю 1 915 695, 00 грн.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статями 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 2.1. договорів товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Згідно з п. 4.4. договорів після оплати товару протягом 5- ти робочих днів постачальник зобов'язаний передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (талони) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.
Відповідно до п. 5.1. договорів строк поставки товару - до закінчення терміну дії довірчого документу (талона).
Згідно з п. 5.2.1. договорів передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС згідно п. 1.6 шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця талона.
Відповідно до п. 5.2.2 договорів довірчий документ - талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні.
Згідно з п. 5.2.5. договорів, у випадку закінчення строку дії талону та при наявності оригіналів видаткових документів на довірчий документ у покупця, постачальником може бути проведений обмін такого талону на протязі 30 календарних днів з дати закінчення строку дії простроченого довірчого документу. Обмін талону відбувається по принципу повернення старого та реалізації нового з урахуванням ціни простроченого довірчого документу. При цьому постачальник залишає за собою право змінювати ціну реалізації палива в сторону збільшення у зв'язку зі зміною роздрібної ринкової вартості палива.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 20.05.2008 року № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка згідно ст. 1 Інструкції встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, та поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
За визначенням, наданим в Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
З наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що за договорами позивачем було придбано у ТзОВ «Укрнафта-Постач» паливо, отримання якого підлягало за довірчими документами (талонами). Також судом встановлено, що придбане паливо повністю оплачене ТзОВ «Лайнден Транс», що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи та не заперечується сторонами. Частина талонів, переданих згідно вищевказаних видаткових накладних, на умовах договорів не була отоварена позивачем протягом строку їх дії та на їх підставі не було отримано палива на загальну суму 1 915 695, 00 грн, що не заперечується відповідачем.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем на рахунок позивача коштів у сумі вартості не отриманого товару за договорами поставки від 27.02.2023 № ТА-011/23, від 29.05.2023 № ТА-015/23, від 15.06.2023 № ТА-023/23. Таким чином, вартість оплаченого та неотриманого товару за договорами у розмірі 1 915 695, 00 грн підтверджена матеріалами справи.
Враховуючи наведене, суд вважає обгрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу - 1 915 695, 00 грн вартості неотриманого товару за договорами поставки від 27.02.2023 № ТА-011/23, від 29.05.2023 № ТА-015/23, від 15.06.2023 № ТА-023/23.
Щодо заперечень відповідача про відсутність у нього обов'язку повернути кошти за неотриманий товар, то суд визнає їх помилковими, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
У розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем. Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є невиконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з проханнями щодо продовження строку дії талонів на пальне або ж заміни їх на талони з належним строком дії відповідно до умов укладеного договору.
Суд також зазначає, що жодним з укладених поговорів поставки не встановлено крайнього строку дії талону на отримання пального. Предметом таких договорів була поставка палива, а талон із зазначенням строку його дії виступає лише засобом отримання палива на АЗС постачальника.
Більше того, жодним з укладених договорів поставки не передбачено і сторонами не погоджувалось, що сума здійсненої попередньої оплати за паливо не повертається покупцю у випадку не отримання на АЗС по талонах придбаного ним палива до закінчення строку дії талонів.
У спірних правовідносинах невиконання відповідачем як постачальником умов договору щодо продовження терміну дії талонів на придбаний товар або обміну документів на його отримання унеможливлює для позивача фактичне отримання такого товару у повному обсязі та, як наслідок, порушує майнові права та інтереси позивача. Тобто, порушене право позивача полягає у порушенні його права власності на майно (товар) через позбавлення можливості у повному обсязі реалізувати право на отримання свого уже оплаченого товару за договором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 908/507/22.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604- 609 ЦК України.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору чи виданого на його підставі талону.
Відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19.
Таким чином, вказані заперечення відповідача не можна вважати обгрунтованими.
Стосовно доводів позивача (ТзОВ «Лайнден Транс») щодо нібито обов'язку ТзОВ «Укрнафта-Постач» здійснити обмін талонів, невикористаних в передбачений строк, необхідно звернути увагу на п. 5.2.5 вищевказаних договорів, відповідно до якого, у випадку закінчення строку дії талону та при наявності оригіналів видаткових документів на довірчий документ у покупця, постачальником може бути проведений обмін такого талону на протязі 30 календарних днів з дати закінчення строку дії простроченого довірчого документу. Обмін талону відбувається по принципу повернення старого та реалізації нового з урахуванням ціни простроченого довірчого документу. При цьому постачальник залишає за собою право змінювати ціну реалізації палива в сторону збільшення у зв'язку зі зміною роздрібної ринкової вартості палива.
Вищевикладений пункт договорів свідчить про право, а не обов'язок постачальника здійснити обмін не використаних талонів, та логічним є висновок, що саме покупець повинен звернутися до постачальника в передбачений цим пунктом строк та пред'явити оригінали видаткових документів.
Свої доводи щодо належного та своєчасного звернення до відповідача про продовження строку дії талонів позивач підтверджує скріншотами електронних листів від 03.01.2024 та від 04.01.2024, однак із зображень на зазначених скріншотах неможливо встановити зміст таких документів, а до повноважень осіб, якими вони були адресовані, не входить вирішення питань про продовження строку дії талонів.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування), як доказ у справі, лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст (Постанова Великої Палата Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі № 916/3027/21).
Також суд звертає увагу, що у договорах поставки не вказані офіційні електронні адреси сторін та можливість їх використання, а у реквізитах сторін зазначено лише їх поштову адресу.
Враховуючи вищевикладене, додані ТзОВ «Лайнден Транс» до позовної заяви скріншоти електронного листування, за наявності заперечень відповідача, не можуть бути визнані належними доказами у справі що підтверджують дату виникнення обов'язку відповідача щодо повернення коштів позивачеві та враховуватись при вирішенні спору для здійснення обрахування нарахованих позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
Відтак належним доказом, що підтверджує звернення позивача до відповідача про повернення сплачених коштів є письмова вимога (претензія) позивача до відповідача від 21.06.2024, що отримана відповідачем 25.06.2024.
Зважаючи на відсутність в умовах договорів доказів врегулювання сторонами питання щодо терміну повернення покупцю коштів у випадку неотримання оплаченого товару, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був повернути суму заборгованості до 02.07.2024 (включно), тобто прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з повернення коштів розпочалося з 03.07.2024 року. З урахуванням періоду нарахування неустойки, річних та інфляційних, визначеного позивачем при їх розрахунку (згідно з додатком до позовної заяви - з 03.01.2024 до 12.08.2024), простроченням відповідачем грошового зобов'язання з повернення коштів слід вважати за період з 03.07.2024 до 12.08.2024.
Відтак, щодо позовних вимог позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 35 016, 39 грн, з огляду на встановлення судом періоду прострочення відповідачем зобов'язання з повернення коштів, суд здійснивши перерахунок, вважає що позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 6 280, 97 грн 3 % річних.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення 81 606, 70 грн інфляційних втрат, зважаючи на здійснений позивачем період їх розрахунку (січень-червень 2024 року), з огляду на встановлення судом періоду прострочення відповідачем зобов'язання з повернення коштів, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 327 709, 46 грн пені, судом встановлено що умовами договорів поставки від 27.02.2023 № ТА-011/23, від 29.05.2023 № ТА-015/23, від 15.06.2023 № ТА-023/23, не передбачено такий вид відповідальності постачальника як сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (стаття 225 ГК України).
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.12.2021 у справі № 922/3414/19, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.
Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто, мають бути прямими.
Щодо позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача збитків (згідно з долученим до позовної заяви розрахунком - втраченої вигоди внаслідок зміни ринкових цін) у розмірі 750 945, 90 грн понесених внаслідок зміни ринкових цін на нафтопродукти, суд відмовляє в цій частині позовних вимог, з огляду на відсутність обґрунтування позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили що неотримання ним придбаних нафтопродуктів у встановлений у талонах строк сталося з вини відповідача, а не його вини. Крім цього, варто зауважити що позивачем не надано доказів своєчасного (згідно з умовами п. 5.2.5. договорів) звернення до відповідача про проведення обміну невикористаних талонів, однак у разі навіть своєчасного звернення покупця щодо обміну невикористаних талонів та згоди постачальника на таку заміну, покупцю, згідно з умовами вказаного пункту договору, необхідно було б здійснити доплату у зв'язку з підвищенням цін на паливо.
Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви про стягнення 86 258, 00 грн збитків (упущеної вигоди), суд виходить з наступного.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (постанови ВС від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 та від 01.02.2022 у справі № 910/12472/18).
Умовами п.4.1 договорів поставки встановлено, що умовою оплати є 100 % попередня оплата протягом 2-х банківських днів з моменту оформлення постачальником рахунку. Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, та не заперечується ТзОВ «Укрнафта-Постач», ТзОВ «Лайнден Транс» було здійснено 100 % передоплату за товар. Отже, суд вважає, що розрахунок упущеної вигоди викладений у зустрічній позовній заяви є необґрунтованим з огляду на те, що ТзОВ «Укрнафта-Постач» отримано оплату за проданий товар у повному обсязі.
Позивач за зустрічним позовом не надав доказів на підтвердження неправомірної поведінки відповідача при виконанні договорів поставки, оскільки не реалізація відповідачем (покупцем) за зустрічним позовом свого права на отримання повністю оплаченого ним товару, не може свідчити про виникнення збитків (упущеної вигоди) у постачальника.
ТзОВ «Укрнафта-Постач» не надано жодного доказу на підтвердження наявності завданої шкоди у вигляді упущеної вигоди.
Варто зауважити, що відмовившись задоволити звернення покупця щодо обміну протермінованих талонів, постачальник свідомо відмовився від отримання прибутку при реалізації товару (з урахуванням можливості збільшення ціни товару станом на час обміну), а також зумовив виникнення у покупця права на вимогу про повернення суми оплати за неотриманий товар.
Беручи до уваги вищевказане, суд вбачає наявність правових підстав для відмови відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) у задоволенні зустрічних позовних вимог про відшкодування збитків (упущеної вигоди) у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Судовий збір, сплачений позивачем при поданні первісного позову, покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю, тому за відповідачем залишається сплачений ним судовий збір при поданні зустрічного позову.
Керуючись статтями 4, 13, 14, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Первісний позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-Постач» (04503, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5, код ЄДРПОУ 43012009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайнден Транс» (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 115Б, кімната 310, код ЄДРПОУ 44559953) суму у розмірі 1 950 805, 61 грн, з яких:
- 1 915 695, 00 грн - основної заборгованості,
- 6 280, 97 грн - 3 % річних;
- 28 829, 64 грн - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 23 квітня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.