23.04.2025 р. Справа № 914/3146/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Б. Яворського,
розглянувши заяву Львівської міської ради про відвід судді Р. Матвіїва
у справі № 914/3146/23
за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави
до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача 2: Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників Вітчизни "Львівська здравниця",
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенсар Групп", м. Запоріжжя,
про: визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації речового права, повернення земельної ділянки,
без повідомлення учасників справи,
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/3146/23 за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави до відповідача 1 Львівської міської ради, відповідача 2 Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" про визнання незаконним та скасування в частині пункту 2 та пункту 3, рішення ІXV сесії VII скликання Брюховицької селищної ради № 2088 від 20.10.2020 "Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників Вітчизни "Львівська здравниця"; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників Вітчизни "Львівська здравниця" земельною ділянкою кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, площею 3,46 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2200765746101, номер запису про інше речове право: 38799260; зобов'язання Підприємство громадської організації "Асоціація інвалідів захисників Вітчизни "Львівська здравниця повернути земельну ділянку кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, площею 3,46 га Львівській міській територіальній громаді в особі Львівської міської ради.
16.04.2025 суд ухвалив повернутися до стадії дослідження доказів в стадії розгляду справи № 914/3146/23 по суті.
18.04.2025 Львівською міською радою подано заяву про відвід судді Р. Матвіїва від розгляду справи № 914/3146/23.
Ухвалою суду від 21.04.2025 заяву про відвід судді Р. Матвіїва визнано необґрунтованою та передано матеріали справи для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 заяву про відвід судді Р. Матвіїва у справі № 914/3146/23 передано для розгляду судді Б. Яворському.
Відповідно до п. 8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Враховуючи те, що заява відповідача про відвід викладена письмово та є зрозумілою, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання і вважає за можливе розглянути її без повідомлення учасників справи.
Заява про відвід судді Р. Матвіїва у справі № 914/3146/23 обґрунтована тим, що суддею Р. Матвіївим неодноразово без належного обґрунтування продовжувався строк ухвалення та проголошення судового рішення, що суперечить вимогам ст. 240 ГПК України; після завершення судових дебатів та переходу до стадії ухвалення судового рішення, суд повертався до процесуальної стадії дослідження доказів, з метою збору доказів уже після завершення змагального процесу між сторонами; вказані дії порушують принцип змагальності сторін та призводять до зволікання у вирішенні спору по суті, порушуючи право сторін на доступ до правосуддя у розумні строки. Вказане, на думку заявника, викликає сумніви в неупередженості або об'єктивності судді при розгляді справи, а тому просить відвести суддю Р. Матвіїва від розгляду справи № 914/3146/25.
Розглянувши заяву про відвід та ознайомившись із матеріалами справи, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді Р. Матвіїва у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Четверта частина даної статті чітко передбачає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (статті 126, 129 Конституції України).
Конституційний Суд України у рішенні від 23.05.2001 №6-рп2001 зазначив, що судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Частина 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальністю, встановленої законом.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» зазначено наступне. Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Подана заява про відвід судді Р. Матвіїва обґрунтовується незгодою відповідача 1 з процесуальною діяльністю даного судді при розгляді справи. Однак, оцінка відповідності дій судді процесуальному законодавству не належить до компетенції суду в межах розгляду заяви про відвід, а незгода заявника з рішенням/ухвалою суду є підставою для їх оскарження в установленому законом порядку, для чого в Україні, відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», діють суди апеляційної та касаційної інстанцій, та не може бути підставою для відводу судді - про це чітко зазначено у ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Р. Матвіїва, оскільки наведені відповідачем обставини не свідчать про наявність підстав для відводу судді, передбачених ст.ст. 35, 36 ГПК України, а наведені посилання на упередженість та необ'єктивність судді при розгляді даної справи є недоведеними та необгрунтованими.
Керуючись ст. ст. 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Львівської міської ради про відвід судді Р. Матвіїва у справі №914/3146/23 (вх. №10128/25 від 18.04.2025) відмовити.
2. Справу № 914/3146/23 повернути раніше визначеному судді для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Яворський Б.І.