вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" квітня 2025 р. Справа № 911/664/25
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хок Тріп"
про стягнення 4553,56 грн,
без виклику учасників справи
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему "Електронний суд" із позовною заявою №35-28/7-15 від 21.02.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хок Тріп" (далі - відповідач) про стягнення 4553,56 грн, з яких: 3605,81 грн основного боргу; 576,98 грн пені; 65,48 грн 3% річних; 305,29 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за генеральною угодою від 01.02.2020 № 02.1-14/4-01 про умови здійснення господарської діяльності.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2025 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
За змістом ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 26.02.2025 про відкриття провадження у справі № 911/664/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали, направленої відповідачеві, 20.03.2025 було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Одночасно, частинами першою, четвертою статті 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала суду про відкриття провадження у справі на адресу, яка внесена відповідачем до Єдиного державного реєстру, як його місцезнаходження, за відсутності іншої повідомленої відповідачем адреси, на яку додатково могло б здійснюватися листування, може вважатись належним доказом відправлення ТОВ «Хок Тріп» копії ухвали суду.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.02.2020 р. між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одісей Тріп Супорт Європа" (компанія) було укладено генеральну угоду № 02.1-14/4-01 про умови здійснення господарської діяльності (далі - Угода), відповідно до п. 1.1 якої аеропорт забезпечує компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з наземного адміністрування) на території аеропорту «Бориспіль» з використанням інфраструктури аеропорту, а компанія зобов'язується сплачувати аеропорту плату за це.
Так, згідно з Витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 04.06.2024, без зміни коду ЄДРПОУ, відповідачем було змінено:
- назву з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одісей Тріп Супорт Європа» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Хок Тріп»;
- місцезнаходження юридичної особи відповідача з 08303, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 14-А, офіс 16 на 49041, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, 2
- номер засобу зв'язку з тел. +38 (096) 486-97-00 на тел. +38 (050) 330-42-76.
Пунктом 1.4. Угоди було визначено місце її виконання: 08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ДП МА «Бориспіль».
Кожна із сторін повністю бере на себе витрати за виконання своїх обов'язків за цією Угодою (п. 1.2 Угоди).
Згідно з пп. 2.2.1 п. 2.2 Угоди сторони зобов'язані виконувати цю Угоду та обов'язки, що встановлені цією Угодою, належним чином, на основі принципу добросовісності.
На умовах пп. 2.3.1 п. 2.3 Угоди аеропорт взяв на себе зобов'язання виписувати рахунки та акти згідно з умовами угоди.
У відповідності з п. 3.1 Угоди розмір плати, яку має сплачувати компанія за створення та підтримання аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення компанією господарської діяльності в ДП «МА «Бориспіль» з надання послуг з наземного адміністрування з використанням інфраструктури аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах цієї угоди становить: 1350,00 грн. (без ПДВ) за рейс, на якому компанія здійснювала діяльність з наземного адміністрування, але не менше ніж 1350,00 грн (без ПДВ) в місяць. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 3.2 угоди передбачено, що кількість рейсів визначається із довідки, яка надається компанією за звітний місяць. Дана довідка повинна бути підписана керівником, головним бухгалтером компанії та скріплена печаткою (у разі її наявності). Довідка направляється офіційним листом на адресу аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані компанією за звітний місяць, на підставі власної інформації (згідно з заявками компанії на обслуговування). У разі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання компанією) довідки у визначені строки, аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків.
Протягом 3-х робочих днів після отримання довідки, аеропорт виписує компанії рахунок та Акт (п. 3.3 угоди).
У відповідності з п. 3.4 угоди, представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунок на здійснення плати згідно з п. 3.1 угоди та акт в строк до 10-го (десятого) числа місяця, що слідує за звітним. У разі неотримання представником компанії рахунків у строки, що вказані вище, аеропорт направляє рахунки та акти компанії на адресу e-mail: ops@odysseytse.com. Сторони домовились, що датою отримання рахунку та акту буде вважатися кожне 10 (десяте) число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії.
Оплата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 3-х календарних днів з дати їх отримання (п. 3.5 угоди).
Відповідно до п. 3.6 угоди разом із рахунком представник компанії отримує складений аеропортом акт. Підписаний акт або письмову мотивовану відмову від його підписання компанія зобов'язана повернути аеропорту протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт або письмова мотивована відмова не будуть направлені аеропорту, акт вважається підписаним сторонами, а відмови, направлені компанією з порушенням п'ятиденного строку, не будуть прийматися аеропортом для розгляду.
З метою виконання наведених вище умов Параграфу 3 Угоди сторони погодили, що всі копії документів мають чинність до заміни їх оригіналами документів (п.3.11. Угоди).
Додатковою угодою № 2 від 22.02.2021 р. до генеральної угоди про умови здійснення господарського діяльності № 02.1-14/4-01 від 01.02.2020 р. було продовжено термін дії угоди до 19.09.2021 р.
Додатковою угодою № 3 від 08.09.2021 р. до генеральної угоди про умови здійснення господарського діяльності № 02.1-14/4-01 від 01.02.2020 р. було продовжено термін дії угоди до 07.07.2024 р.
Як слідує з позову, попри ненадання відповідачем довідок за звітний період, керуючись наведеними вище умовами генеральної угоди, для внесення компанією встановленої п. 3.1 угоди щомісячної фіксованої плати за період з травня 2024 по липень 2024 року (по 07.07.2024) позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 3605,81 грн (разом з ПДВ) і складено акти приймання-здачі виконаних послуг згідно з Угодою № 02.1-14/4-01 від 01.02.2020, у тому числі: від 31.05.2024 на суму 1620,00 грн, від 30.06.2024 на суму 1620,00 грн, від 31.07.2024 на суму 365,81 грн.
У зв'язку з неотриманням представником відповідача самостійно в бухгалтерії позивача рахунків фіксованої плати на загальну суму 3605,81 грн (з ПДВ), нарахованої за період травня 2024 по липень 2024 року (по 07.07.2024), а також актів від 31.05.2024, 30.05.2024, 31.07.2024 на відповідні суми, зазначені документи були направлені позивачем на визначену умовами п. 3.4 генеральної угоди електронну адресу відповідача.
Однак, у порушення взятих на себе Угодою зобов'язань, відповідач не сплатив на користь позивача фіксовану плату за період травень 2024-липень 2024 року, що призвело до виникнення заборгованості та звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення 3605,81 грн фіксованої плати за отримані послуги, а також, поряд з цим, нараховані 576,98 грн пені, 65,48 грн 3% річних та 305,29 грн інфляційних витрат.
Як зазначалось вище, відповідач не реалізував своє право на подання відзиву на позовну заяву, інших доказів та пояснень, які стосуються поданого позову також відповідачем не надано, відтак розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, поданими позивачем.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Як зазначено у статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено та про що зазначено вище, на виконання умов Угоди позивачем були вчинені наступні дії: надано послуги за період дії Угоди з травня 2024 по липень 2024 (по 07.07.2024), складено рахунки-фактури та акти приймання-передачі, які в подальшому направлені на електронну адресу компанії відповідача.
Доказів повернення позивачеві підписаних актів або направлення мотивованої відмови від їх підписання в порядку та строки, передбачені зазначеним вище п. 3.6 генеральної угоди, матеріали справи не містять.
Таким чином, з огляду на умови п. 3.6 генеральної угоди, акти від 31.05.2024, 30.05.2024, 31.07.2024 вважаються підписаними сторонами.
Як було вказано вище та зазначено в п.п. 3.4, 3.5 Угоди, датою отримання рахунку та акту буде вважатися кожне 10 (десяте) число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії. При цьому, оплата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 3-х календарних днів з дати їх отримання (п. 3.5 Угоди).
Таким чином, рахунок-фактура № 72/24 від 31.05.2024 на суму 1620,00 грн мав бути оплачений до 13.06.2024 включно, рахунок-фактура № 72/29 від 30.06.2024 на суму 1620,00 грн мав бути оплачений до 13.07.2024 включно, рахунок-фактура № 72/34 від 31.07.2024 на суму 365,81 грн мав бути оплачений до 13.08.2024 включно.
Відтак з наступних днів після зазначених дат, які є кінцевими для оплати рахунків та актів, відповідач є таким, що порушив своє договірне зобов'язання стосовно своєчасної та повної оплати послуг.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припиненні зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Зважаючи на відсутність визначених законом підстав, які б перешкоджали відповідачеві у виконанні покладених на нього обов'язків за генеральною угодою, а також доказів розірвання договору, відмови від договору, припинення зобов'язань, недійсності договору, суд приходить до висновку, що умови вказаного правочину є обов'язковими до виконання кожною із сторін.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зважаючи на те, що Угода продовжувала діяти згідно останньої додаткової угоди № 3 від 08.09.2021 до 07.07.2024, відповідач мав оплачувати виставлені рахунки з підстав визначених генеральною угодою № 02.1-14/4-01 від 01.02.2020 вчасно та в повному обсязі.
Крім того, суд бере до уваги рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2023 у справі №911/1660/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі №911/1660/23, де предметом розгляду було стягнення неоплачених послуг та нарахованих штрафних і фінансових санкцій на підставі цієї ж генеральної угоди № 02.1-14/4-01 від 01.02.2020, однак за інший період (з лютого 2022 по березень 2023). Так, вказаними рішеннями встановлено такі обставини: щодо наявності у відповідача перед позивачем обов'язку внесення щомісячної фіксованої плати у порядку і розмірі, визначені Угодою; щодо допущеного відповідачем порушення господарського зобов'язання у визначений спірний період; зроблено висновок про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов Угоди, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що відповідачем не спростовано доводів позивача стосовно невиконання компанією зобов'язань з внесення передбаченої генеральною угодою плати, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу у загальному розмірі 3605,81 грн за травень 2024 року по 07 липня 2024 року є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Поряд з цим, зважаючи на несвоєчасне внесення фіксованої проплати позивач просить стягнути з відповідача 576,98 грн пені, розрахунок якої здійснено від кожного акту окремо та по 10.02.2025.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписами ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже було зазначено вище, п.3.7. Угоди сторони погодили, що у разі наявності простроченої заборгованості у компанії перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством України, та до повного погашення заборгованості за Угодою.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Тобто, на умовах п.3.7 Угоди між позивачем і відповідачем було погоджено інший період нарахування пені за порушення відповідачем строку внесення фіксованої плати з вказівкою на подію, яка має настати - до повного погашення заборгованості за Угодою.
Стягнення пені понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано узгоджується з висновками щодо застосування норм права (статті 231, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України), викладених у постанові Верховного Суду України від 21 червня 2017 року в справі № 910/2031/16 (провадження № 3-432гс17), постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 916/804/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 917/2013/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, від 27 лютого 2024 року у справі № 911/858/22).
До того ж, суд бере до уваги постанову Великої палати Верховного суду від 16.10.2024 у справі 911/952/22 (провадження № 12-79гс23), де викладено висновок про те, що сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а й право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати, день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, який є відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.
Таким чином, проаналізувавши п. 3.7 Угоди, суд вважає правомірною та законною вимогу позивача про стягнення пені за період, який перевищує шестимісячний термін нарахування, що відповідає нормам ч. 6 ст. 232 ГК України.
З урахуванням викладених обставин, зважаючи на те, що датою отримання рахунку та акту є кожне 10 (десяте) число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії, а оплата рахунків аеропорту мала здійснюватись протягом 3-х календарних днів з дати їх отримання (п.п. 3.4, 3.5 Угоди), суд зазначає наступне:
- рахунок-фактура № 72/24 від 31.05.2024 на суму 1620,00 грн мав бути оплачений до 13.06.2024 включно, відтак з 14.06.2024 відповідач є таким, що порушив договірні зобов'язання за сплати вказаної суми. Позивач також здійснює нарахування пені з 14.06.2024 по 10.02.2025.
- рахунок-фактура № 72/29 від 30.06.2024 на суму 1620,00 грн мав бути оплачений до 13.07.2024 включно, відтак з 14.07.2024 відповідач є таким, що порушив договірні зобов'язання за сплати вказаної суми. Позивач здійснює нарахування пені з 16.07.2024 по 10.02.2025.
- рахунок-фактура № 72/34 від 31.07.2024 на суму 365,81 грн мав бути оплачений до 13.08.2024 включно, відтак з 14.08.2024 відповідач є таким, що порушив договірні зобов'язання за сплати вказаної суми. Позивач також здійснює нарахування пені з 14.08.2024 по 10.02.2025.
За таких обставин, здійснивши перерахунок пені від кожного рахунку окремо, а також зважаючи, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог та періоду, вказаного позивачем (за рахунком № 72/29), застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» суд встановив, що нарахована на загальну суму заборгованості 3605,81 грн пеня в розмірі 576,98 грн є обґрунтованою, здійснена арифметично правильно, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 65,48 грн та інфляційних втрат в розмірі 305,29 грн, нарахованих від кожного рахунку окремо по 10.02.2025 за принципом нарахування пені.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення 65,48 грн 3% річних та 305,29 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.
З огляду на викладене вище, а також те, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений і по суті останнім не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 3605,81 грн основного боргу; 576,98 грн пені; 65,48 грн 3% річних; 305,29 грн інфляційних втрат.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позовні вимоги повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хок Тріп" (49041, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, будинок 2, код ЄДРПОУ 40930524) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 3605 (три тисячі шістсот п'ять) грн 81 коп. основного боргу, 576 (п'ятсот сімдесят шість) грн 98 коп. пені, 65 (шістдесят п'ять) грн 48 коп. 3% річних, 305 (триста п'ять) грн 29 коп. інфляційних втрат, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін