вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/263/25
Суддя О.В. Конюх, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право» від 11.04.2025 про ухвалення додаткового рішення, у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право», м. Київ
до відповідача Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, с. Хотів Київської області
про стягнення 175 569,55 грн.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився;
рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2025 позов ТОВ «ПП Право» задоволено частково. Стягнуто з КП «Хотів» на користь ТОВ «ПП Право» 73 000,00 грн. основного боргу, 36 500,00 грн. штрафу, 7 075,73 грн. процентів річних, 37 757,15 грн. інфляційних втрат, 2 422,40 грн. судового збору.
14.04.2025 через систему «Електронний суд» позивач подав заяву від 11.04.2025 про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на отримання ним професійної правничої допомоги у справі у розмірі 12 000,00 грн.
До заяви додано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №647 від 22.06.2012; ордера серії СВ №1047626 від 10.01.2025; договору на надання правової допомоги від 10.01.2025, укладеного між адвокатом Куровським Володимиром Васильовичем та ТОВ “ПП Право» в особі директора товариства Куровського Володимира Володимировича; акт прийому-передачі послуг від 08.04.2025 на суму 12 200,00 грн.; розрахунку вартості професійної правничої допомоги адвоката у справі №911/263/25; видаткового касового ордера від 10.04.2025 на суму 12 000,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, зокрема судові витрати у розмірі 6 000,00 грн.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша норма ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Вказані висновки щодо застосування ч. 8 ст.129 ГПК України містяться у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20.
Враховуючи, що рішення Господарського суду Київської області у справі №911/263/25 прийнято та підписано 07.04.2025, заява позивача від 11.04.2025 є такою, що подана у строк встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Згідно з частиною 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2025 призначено судове засідання у справі №911/263/25 для вирішення питання про розподіл судових витрат на 22.04.2025. Запропоновано відповідачу подати пояснення щодо заяви позивача від 11.04.2025 про ухвалення додаткового рішення.
У судове засідання 22.04.2025 сторони не з'явились, повноважних представників не направили, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до п. 1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши подані матеріали на підтвердження понесення позивачем судових витрат на правову допомогу, суд дійшов таких висновків.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
10.01.2025 між адвокатом Куровським Володимиром Васильовичем та ТОВ «ПП Право» (клієнт) був укладений договір на надання правової допомоги, за умовами якого:
- клієнт доручає адвокату подати позовну заяву до боржника КП «Хотів» про стягнення з заборгованості у зв'язку з простроченням ним грошового зобов'язання визначеного умовами договору №014/2021 від 15.04.2021, та здійснювати процесуальне представництво та захист його інтересів у господарському суді Київської області, судах апеляційної та касаційної інстанції (п.1);
- вартість послуг (гонорар) адвоката визначається на підставі узгоджених актів виконаних робіт (наданих послуг) (п.4);
- оплата послуг адвоката здійснюється після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) (п.5);
- сторони погодили, що розмір вартості професійної правничої допомоги адвоката у справі складається з оплати адвокатських послуг, пов'язаних з опрацюванням документів, підготовкою та поданням процесуальних документів та з урахуванням витрат часу адвоката на надання послуги у справі з розрахунку 2 000,00 грн. за кожну повну та неповну годину часу витрачену адвокатом на надання послуг (п.8).
На виконання умов договору, між сторонами 08.04.2025 був підписаний акт прийому-передачі послуг відповідно до якого, адвокат надав, а клієнт прийняв в повному обсязі адвокатські послуги надані адвокатом Куровським В.В. у судовій справі №911/263/25 на умовах договору про надання правової допомоги на загальну суму 12 000,00 грн., перелік та вартість яких погоджено сторонами шляхом підписання розрахунку вартості послуг між сторонами.
Відповідно до розрахунку вартості професійної правничої допомоги адвоката у справі №911/263/25 від 08.04.2025 адвокат надав такі послуги:
1. Ознайомлення, вивчення, аналіз та опрацювання документів та нормативно-правової бази для підготовки позову до суду, обґрунтування позиції у суді та представництва інтересів у суді, у тому числі включаючи вивчення відповідної судової практики із проведенням всіх попередніх обрахунків - 3,5 год вартістю 7 000,00 грн.
2. Систематизація доказів, складання позову та подача позову та доданих до нього доказів до суду та сторонам у справі - 2 год вартістю 4 000,00 грн.
3. Супровід справи у суді після відкриття провадження у ній - 0,5 год вартістю 1 000,00 грн.
Згідно з видатковим касовим ордером від 10.04.2025 ТОВ «ПП Право» оплатило надані Куровським В.В. послуги з професійної правничої допомоги адвоката у справі №911/263/25.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 18.01.2024 у справі №9901/459/21 зазначила, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.
Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, пропорційності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішення питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи як те, чи були вони фактично несені, так і оцінювати їх необхідність (постанова КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.
Здійснивши аналіз заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, суд встановив, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг та не відповідають критерію розумності їх розміру.
Відповідно до ч. 6 статті 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
У позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, зокрема судові витрати у розмірі 6 000,00 грн.
Натомість подаючи заяву про ухвалення додаткового рішення заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу становить 12 000,00 грн., що значно перевищує заявлену суму в попередньому розрахунку.
При цьому, матеріали заяви від 14.04.2025 не містять жодного обґрунтування значного перевищення такої суми.
Суд також встановив, що предмет спору у справі не є складним для спеціаліста правника, не потребував складного аналізу правових норм та судової практики, а також складних розрахунків; підготовка процесуальних документів не становила складності та не потребувала багато часу адвоката. Крім того, суд враховує, що адвокат не витрачав додатковий час на прибуття для участі у судових засіданнях, позаяк справа розглядалася у порядку письмового провадження, а в судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення адвокат не з'явився без повідомлення суду причин неявки.
Суд враховує, що представник позивача Куровський В.В. представляв інтереси клієнта між тими ж сторонами за тим же договором у справі №911/505/24 про стягнення заборгованості за попередні періоди, відтак комплекс дій з підготовки та сама підготовка позовної заяви не потребувала ні значних знань, ні значних зусиль адвоката, а обґрунтування позиції та судова практика викладена у документах справи №911/505/24, зокрема у судовому рішенні, що набрало законної сили.
Суд також вважає що систематизація доказів, написання позовної заяви та подача позову та доданих до нього доказів до суду та сторонам у справі не становила складності та не потребувала багато часу адвоката, позаяк позовна заява була подана через систему «Електронний суд», а єдиним доказом у справі є сам спірний договір №014/2021 про надання абонентських консультаційно-інформаційних та юридичних послуг від 15.04.2021, який позивач подав лише на виконання ухвали від 23.01.2025 про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, суд вважає суму судових витрат позивача на правову допомогу 1365,12 грн. розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України.
З огляду на викладене, суд включає до судових витрат по справі витрати позивача на професійну правову допомогу в сумі 1 365,12 грн., та покладає на відповідача відшкодування позивачу вказаних витрат пропорційно задоволеним вимогам у сумі 1 200,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 232-236, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право» задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (08171, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, площа Паширова, буд. 1, ідентифікаційний код 25297366)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Право» (04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, 21, кв. 93, ідентифікаційний код 43435662)
1 200,00 грн. (одну тисячу двісті гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення підписано 23.04.2025.
Суддя О.В. Конюх