вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1467/24
Суддя: Грабець С.Ю.,
Секретар судового засідання: Логвиненко С.С.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова-38»
до обслуговуючого кооператива ЖБК «Будівельне об'єднання-3»
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за участю представників:
позивача: Рог А.С., - адвоката (ордер, серії АО №1157275, від 15.01.2025 року);
Лясоти В.В. (виписка з ЄДР);
відповідача: Кирилкіна Р.О., - адвоката (ордер, серії ВМ №105195, від 27.11.2023 року),
07 червня 2024 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова-38» (далі - позивач) до обслуговуючого кооперативу ЖБК «Будівельне об'єднання-3» (далі - відповідач) про витребування земельної ділянки, кадастровий номер 3222484405:03:001:0042, площею 0,1824 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, село Мила, вулиця Комарова, будинок 38.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на незаконне перебування у власності відповідача цієї земельної ділянки.
Ухвалою суду від 11.06.2024 року позовна заява об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова-38» залишена без руху, на підставі ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України.
18 червня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.06.2024 року відкрите провадження у справі та призначене підготовче засідання на 14 серпня 2024 року.
У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Строк проведення підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 16 жовтня 2024 року, про що постановлена ухвала суду від 14.08.2024 року.
16 жовтня 2024 року підготовче провадження відкладене на 11 грудня 2024 року.
15 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, долучені до матеріалів справи.
12 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву,разом із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на його подання.
21 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він, зокрема, заперечував проти поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву відповідачу.
У засіданні представник позивача заявлене ним клопотання підтримав, представник відповідача проти задоволення цього клопотання заперечував.
Суд, розглянувши в засіданні клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку, визнав його таким, що підлягало задоволенню, та долучив відзив на позовну заяву до матеріалів справи.
Представник позивача заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву.
Представник відповідача проти задоволення вищевказаного клопотання не заперечував.
Суд, розглянувши в засіданні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку, визнав його таким, що підлягало задоволенню, та долучив відповідь на відзив на позовну заяву до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 11.12.2024 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 12 лютого 2025 року.
У зв'язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, судове засідання у справі було відкладене на 12 березня 2025 року, про що постановлена ухвала суду 04.02.2025 року.
12 березня 2025 року судове засідання було відкладене на 16 квітня 2025 року.
16 квітня 2025 року в судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали, просили позов задовільнити.
Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, долучив до матеріалів справи докази, витребувані судом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
За твердженнями представника позивача, у селі Мила, Бучанського району, Київської області, по вулиці Комарова, 38, знаходиться багатоквартирний житловий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 3222484405:03:001:0042 (далі - земельна ділянка).
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); форма власності: приватна; площа земельної ділянки: 0,1824 га.
08 березня 2011 року була зареєстрована юридична особа, - обслуговуючий кооператив «ЖБК «БУДІВЕЛЬНЕ ОБ?ЄДНАННЯ-3» (далі - відповідач), який до створення об?єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) здійснював управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою: село Мила, Бучанського району, Київської області, по вулиці Комарова, 38.
01 листопада 2013 року відповідач зареєстрував за собою право приватної власності на земельну ділянку, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки.
05 жовтня 2023 року співвласниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, розташованого в Київській області, Бучанського району, село Мила, вул. Комарова, 38, було створене ОСББ «КОМАРОВА-38».
Разом з цим, на думку представника позивача, земельна ділянка незаконно вибула з володіння власників багатоквартирного будинку поза їх волею та за відсутності їхньої згоди, тому позивач звернувся до суду та просив витребувати земельну ділянку у відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
Згідно з ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
12 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню судом не підлягають.
Представник відповідача послався у відзиві на позовну заяву на те, що відповідач є законним власником земельної ділянки, яку він придбав на підставі договору купівлі-продажу, тому вимога позивача про витребування у відповідача земельної ділянки на користь позивача є необгрунтованою.
Судом встановлено, що до створення ОСББ управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою: село Мила, Бучанського району, Київської області, по вулиці Комарова, 38, здійснював відповідач.
Вищевказаний будинок знаходиться на земельній ділянці, яку відповідач придбав, відповідно до договору купівлі-продажу від 01.11.2013 року, згідно з умовами якого, продавець передав у власність відповідача, а відповідач прийняв у власність земельну ділянку, площею 0,1824 га.
Відповідач є власником цієї земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, від 01.11.2013 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що 01 листопада 2013 року відповідач, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, придбав земельну ділянку, витребувати яку просить позивач на свою користь.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку», об?єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Частиною 9 ст. 4 цього ж Закону, зокрема, встановлено, що майно об'єднання утворюється з:
майна, переданого йому співвласниками у власність;
одержаних доходів;
іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Згідно з ч. 2 ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 3 ст. 42 Земельного кодексу України встановлено, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації (ч. 4 ст. 42 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Так, співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення їх житлових, соціальних і побутових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у встановленому законом порядку.
Розміри та конфігурація такої земельної ділянки визначаються на підставі відповідної технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування.
Чинними нормами законодавства не передбачено передачу у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки, на якій він розташований.
Ця позиція викладена у постанові Верховного суду в справі №161/2915/20 від 26.10.2022 року.
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згіднозі ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником своєї речі, яка збереглася в натурі, з чужого незаконного володіння. Тобто, позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли річ вибула з володіння власника.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Так, документів, що підтверджували б незаконне володіння відповідачем земельною ділянкою або порушення відповідачем прав позивача, представник позивача суду не надав, тому вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є необґрунтованою та такою, що задоволенню судом не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові, - судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 41 Конституції України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 1, ч. 1 ст. 4, ч. 9 ст. 4 Закону України «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 15, ч.1 ст. 16, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. ч. 1, 2 ст. 321, ст. 328, ст. 387 Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 42, ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 165, ч. 4 ст. 236, ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити повністю в позові об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова-38»до обслуговуючого кооператива ЖБК «Будівельне об'єднання-3»про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 23.04.2025 року.
Суддя С. Грабець