вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" липня 2024 р. Справа № 911/46/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Забір'я"
про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння
за участю прокурора Попельнюк В.В. (посвідчення №068461 від 01.03.2023) та представників: позивача Руденка К.М. (самопредставництво), відповідача Воробйової І.В. (ордер серії АІ №1322375 від 16.02.2023)
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМ України/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Забір'я" (далі - ТОВ "Забір'я"/відповідач) про:
- скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з реєстраційним номером 1641469832224, яким зареєстровано право приватної власності ПАТ "Забір'я" на майновий комплекс в с. Бобровиця Бучанського (колишнього Києво-Святошинського) району Київської області до складу якого увійшли, у тому числі: дамба №26, дамба №27, дамба №23 гідроспоруда №5, гідроспоруда №13, гідроспоруда №24, гідроспоруда №24;
- витребування на користь держави в особі Фонду державного майна України із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Забір'я" гідротехнічні споруди, що розташовані за адресою Київська область, Бучанський район, с. Бобриця, вул. Козацька, 98, а саме: дамба №26, дамба №27, дамба №23 гідроспоруда №5, гідроспоруда №13, гідроспоруда №24, гідроспоруда №24, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1641469832224 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42908096 від 09.09.2018 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем.
Господарський суд Київської області ухвалою від 19.01.2023 у справі №911/46/23 позовну заяву першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України залишив без руху, виявлені недоліки постановив усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
30.01.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області надійшли заява про усунення недоліків та клопотання про витребування доказів в порядку статті 81 ГПК України.
Господарський суд Київської області ухвалою від 01.02.2023 у справі №911/46/23 позовну заяву першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а також, зокрема:
- призначив на 27.02.2023 підготовче засідання;
- клопотання прокурора про витребування доказів задовольнив та зобов'язав Фонд державного майна України у строк до 27.02.2023 надати суду:
1) належним чином завірену копію акта обстеження об'єктів державної власності, які на праві власності належать Фонду державного майна України, а саме: став нагульний №1 (Б) та став нагульний №2 (Б) в с. Бобриця Києво-Святошинського району Київської області, на наявність нерухомого майна (гідротехнічних споруд) від 07.07.2020;
2) належним чином завірену копію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №5-25-7/2 від 02.06.1998 з Переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір'я»;
- зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю «Забір'я» у строк до 27.02.2023 надати суду належним чином завірену копію технічного паспорта на громадський будинок №10 від 20.06.2018, розробленого ФОП Нестеренко Оленою Миколаївною;
- встановив учасникам справи строк до 27.02.2023 для подання додаткових доказів по справі (за наявності), а також заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності);
- постановив, що протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач вправі надати суду у письмовій формі відзив на позов.
16.02.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФДМ України надійшли пояснення щодо позовної заяви.
17.02.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Забір'я» надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов з огляду на неотримання останнім копій поданої прокурором у цій справі позовної заяви та доданих до неї документів, а також подання відповідачем клопотання про ознайомлення з матеріалами відповідної справи.
Господарський суд Київської області ухвалою від 17.02.2023 у справі №911/46/23 задовольнив клопотання ТОВ «Забір'я» про продовження процесуального строку та продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом з доказами його направлення прокурору і позивачу до 27.02.2023.
20.02.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФДМ України надійшла заява на виконання ухвали суду від 01.02.2023 у цій справі разом з доданими до неї документами.
27.02.2023 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Забір'я» надійшли:
- відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та просив суд у задоволенні позову відмовити;
- клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Регіональне відділення ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
Господарський суд Київської області ухвалою від 27.02.2023 у справі №911/46/23 відклав підготовче засідання на 20.03.2023.
02.03.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, а саме: копії постанови про розголошення відомостей досудового розслідування від 27.02.2023; копії протоколу огляду місця події від 20.02.2023 зі схемою розташування гідротехнічних споруд із зазначенням їх розміру та фото таблицею до протоколу огляду.
13.03.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзив разом з доданими до такої відповіді копіями документів.
16.03.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли заперечення на заяву відповідача про залучення третьої особи.
Господарський суд Київської області ухвалою від 20.03.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 20.03.2023 у справі №911/46/23, відклав підготовче засідання на 10.04.2023.
Господарський суд Київської області ухвалою від 10.04.2023 у цій справі відклав підготовче засідання на 01.05.2023.
24.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копії інвентаризаційних описів №№1-3 основних засобів Бобрицького риб цеху, Бобрицької риб дільниці Державного виробничого сільскогосподарсько-рибоводного підприємства «Забір'я» та протокол засідання Інвентаризаційної комісії Державного виробничого сільскогосподарсько-рибоводного підприємства «Забір'я» від 20.06.1997.
01.05.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Забір'я» надійшло клопотання про витребування доказів, зокрема від Регіонального відділення ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях:
- Інформації з ІППС «ЕТАП-Майно» про реалізовані «прийняті управлінські рішення» щодо майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу та перебувало на балансі ПАТ «Забір'я» та перелік майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу та перебувало на балансі ПАТ «Забір'я»;
- копії листа, яким відкликано листи, якими було передбачено внесення змін до Переліку нерухомого майна від 24.04.2000, що увійшло до статутного фонду ВАТ «Забір'я» від 24.04.2000;
- копію Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ «Забір'я» від 24.04.2000.
У підготовчому засіданні 01.05.2023 судом розглянуто клопотання відповідача про залучення до участі у цій справі третьої особи та відмовлено у задовленні цього клопотання з огляду на таке.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Так, клопотання відповідача про залучення третьої особи мотивовано тим, що у разі задоволення позову у цій справі та витребування майна у ТОВ «Забір'я» його статутний капітал має бути зменшений, як наслідок товариство буде змушене звертатись до суду з позовом до держави в особі Регіонального відділення ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про відшкодування вартості витребуваного майна, яке повністю утримується за рахунок товариства.
Як зауважив відповідач, Регіональне відділення ФДМ України є відповідальним за проведення процесу приватизації на підставі Плану приватизації.
Однак доводи про наявність у відповідача права на звернення до вказаного регіонального відділення з позовом про відшкодування вартості майна, яке може бути витребуване рішенням суду у цій справі, як і статус такого відділення у процесі приватизації не свідчить про належне мотивування наявності підстав для вчинення передбачених статтею 50 ГПК України процесуальних дій із залучення третьої особи, оскільки наявність у відповідача права на звернення до суду з позовом не ідентифікує тих безпосередніх прав та обов'язків регіонального відділення щодо однієї із сторін, які можуть з'явитися/змінитися/припинитися у цієї особи у разі задоволення поданого прокурором позову про скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та витребування такого майна у відповідача.
Інших прав та обов'язків регіонального відділення щодо однієї із сторін, які можуть з'явитися/змінитися/припинитися у цієї особи у разі задоволення поданого прокурором позову про скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та витребування такого майна у відповідача, останнім не обґрунтовано.
За таких обставин, оскільки відповідачем не доведено наявність підстав для залучення Регіонального відділення ФДМ України у якості третьої особи у розумінні статті 50 ГПК України, суд у підготовчому засіданні 01.05.2023 відмовив у задоволенні відповідного клопотання, як необгрунтованого та безпідставного.
Суд також наголосив у підготовчому засіданні 01.05.2023, що зроблений висновок не позбавляє відповідача та/або заінтересовану особу (осіб) можливості клопотати повторно про вчинення відповідної процесуальної дії згідно статті 50 ГПК України із наведенням передбачених такою нормою мотивів та обґрунтування.
Стосовно ж поданих 02.03.2023 та 24.04.2023 прокурором клопотань про долучення до матеріалів справи доказів, у тому числі додаткових, у підготовчому засіданні 01.05.2023 суд, заслухавши пояснення прокурора, визнав поважними причини пропуску строку для подання таких доказів та прийняв їх до розгляду.
Вказаний висновок судом зроблено на підставі таких норм.
Згідно ч.ч. 2, 3, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У розрізі зробленого висновку судом враховано, що:
- обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів;
- усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей; усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення;
- приписи статті 80 ГПК України не передбачають необхідності окремого заявлення клопотання про поновлення строків для подання доказів, а достатньою підставою для їх прийняття судом є наведення причин неможливості подання у строк та надіслання іншому учаснику, у разі відсутності у нього цих доказів;
- поважність причин подання доказів не у строк оцінюється за внутрішнім переконанням під час вчинення відповідної процесуальної дії та реалізації судом дискреційних повноважень щодо прийняття доказів.
Господарський суд Київської області ухвалою від 01.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 01.05.2023 у справі №911/46/23, відкладав підготовче засідання на 29.05.2023.
29.05.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Забір'я» надійшли:
- пояснення разом з доданими до них доказами з огляду на долучення прокурором до матеріалів справи копії інвентаризаційних описів, покладених в основу обґрунтування обставин поданого позову у цій справі;
- заява про застосування строків позовної давності разом із доказами на підтвердження викладених у такій заяві доводів.
Вказану заяву разом з доданими до неї документами судом прийнято, оскільки позовна давність не є інститутом процесуального права, як наслідок пов'язані із питанням строку позовної давності заяви та/або клопотання не обмежені процесуальними строками.
У підготовчому засіданні 29.05.2023 представником відповідача відкликано подане 01.05.2023 клопотання про витребування доказів, а тому суд залишив таке клопотання без розгляду.
Стосовно ж поданих відповідачем пояснень разом з доданими до них доказів, то у підготовчому засіданні 29.05.2023, заслухавши доводи представниці відповідача про необхідність у їх поданні з метою спростування наданих прокурором інвентаризаційних описів, судом прийнято до розгляду означеніт пояснення та додані до них документи.
Господарський суд Київської області ухвалами від 29.05.2023 та 13.06.2023, занесеними до протоколів судових засідань від 29.05.2023 та 13.06.2023 у справі №911/46/23, відкладав підготовчі засідання на 13.06.2023 та 04.07.2023 відповідно.
14.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.
Господарський суд Київської області ухвалою від 04.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 04.07.2023 у справі №911/46/23, відкладав підготовче засідання на 18.07.2023.
18.07.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Забір'я» надійшло клопотання про зупинення розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі №911/1606/23.
Господарський суд Київської області ухвалою від 18.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 18.07.2023 у справі №911/46/23, відкладав підготовче засідання на 04.09.2023.
25.07.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли письмові пояснення стосовно клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі.
04.09.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Забір'я» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії висновку ТОВ «Рибпромсервіс» від 10.08.2023.
Відповідно до змісту вказаного клопотання відповідач зауважив, що 08.06.2023 він звернувся до ТОВ «Рибпромсервіс» з метою дослідження каскаду комплексних гідротехнічних споруд та, відповідно, надання вказаним товариством наукового висновку і виготовлення Паспорту рибогосподарських технологічних водойм товарного рибного господарства ТОВ «Забір'я».
До зазначеного клопотання додано копії листа (без номеру, дати та назви) за підписом директора ТОВ «Рибпромсервіс» та додатку №1 до висновку з питань функціонального призначення гідротехнічних споруд (без номеру і дати) за підписом директора ТОВ «Рибпромсервіс», а також копії укладеного між ТОВ «Забір'я» та ТОВ «Рибпромсервіс» договору №763-23 від 05.07.2023 та адресованого директору ТОВ «Рибпромсервіс» листа ТОВ «Забір'я» №24 від 08.06.2023 (вх. №345/09.06.23).
Господарський суд Київської області ухвалою від 04.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 04.09.2023 у справі №911/46/23, відкладав підготовче засідання на 26.09.2023.
18.09.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області надійшла заява про зміну предмета позову.
Згідно вказаної заяви прокурор повідомив, що під час підготовки до судового засідання встановлено обставини перереєстрації спірних об'єктів нерухомого майна, в підтвердження чого до заяви додано Інформаційні довідки за №№346557187, 346554863 від 14.09.2023, а також розроблений ФОП Штеменко С.М. технічний паспорт серії №ТІ01:5534-2721-1098-7156 від 10.08.2023 та Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Господарський суд Київської області ухвалою від 26.09.2023 у цій справі відклав підготовче засідання на 09.10.2023.
09.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Забір'я» надійшли пояснення разом з доданими до них доказами, саме копіями:
- адвокатського запиту вих. №14/03-1 від 14.03.2023 Голові Фонду державного майна України та листа ФДМ України щодо надання інформації на запит вих. №14/03-1 від 14.03.2023;
- роздруківки з сайту zakupki.prom.ua стосовно аукціону з приватизації Єдиного майнового комплексу ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» із відповідним інформаційним повідомленням РВ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях;
- паспортів рибного господарства станом на 1979 та 1989 роки;
- листа РВ ФДМ України по Київській області від 15.10.2004 №5/14/1285 щодо інвентаризації майна та протоколів засідання інвентиразаційної комісії по проведенню інвентаризації державного майна, яке не ввійшло до статутного фонду ВАТ «Забір'я»;
- листа від 04.05.2023 за №01-12/564 Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніправ Державного агентства водних ресурсів України;
- адресованого ТОВ «Забір'я» листа Міністерства юстиції України за №22828/19057-33-21/8.4.1 від 27.05.2021.
У вказаних вище поясненнях причини подання 04.09.2023 та 09.10.2023 доказів у цій справі відповідач мотивував складністю та тривалістю виконання робіт з дослідження каскаду комплексних гідротехнічних споруд, що були складовою цілісного майнового комплексу Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір'я».
Зокрема, за доводами відповідача, без проведення вказаного дослідження надання висновку було не можливим, тоді як подання доказів разом з поясненнями 09.10.2023 зумовлено викладеними прокурором запереченнями на заяву про зупинення провадження у цій справі.
Ураховуючи зазначені вище приписи статті 80 ГПК України, а також наведені відповідно доводи відповідача про причини неподання доказів у встановлені законом строки, суд дійшов висновку що такі причини є поважними, а подані відповідачем 04.09.2023 та 09.10.2023 докази підлягають прийняттю до розгляду.
Господарський суд Київської області ухвалою від 09.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 09.10.2023 у справі №911/46/23, відклав підготовче засідання на 24.10.2023.
18.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли додаткові письмові пояснення стосовно клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі.
19.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої останній, з метою належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, просив суд змінити предмет позову, виклавши його у такій редакції:
« 1) скасувати державну реєстрацію права власності на гідротехнічні споруди дамба №26, дамба №27, кормова площадка №23, гідроспоруда №5, гідроспоруда №13, гідроспоруда №24, гідроспоруда №25 у складі об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2782810332080, яким зареєстровано право приватної власності ПАТ «Забір'я» на майновий комплекс в с. Бобриця Бучанського району Київської області;
2) витребувати на користь держави в особі Фонду державного майна України із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Забір'я» гідротехнічні споруди, що розташовані за адресою Київська область, Бучанський район, с. Бобриця, вул. Козацька, 98, а саме: дамба №26, дамба №27, кормова площадка №23 гідроспоруда №5, гідроспоруда №13, гідроспоруда №24, гідроспоруда №25, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 2782810332080 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68920876 від 17.08.2023 державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Кошовим В'ячеславом Петровичем».
У підготовчому засіданні 24.10.2023 заяву заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області про зміну предмета позову судом прийнято та вирішено здійснювати подальший розгляд справи за вимогами, викладеними у такій заяві, відтак вказане рішення із процесуальним мотивуванням викладено у постановленій за результатами підготовчого засідання ухвалі від 24.10.2023, якою зупинено провадження у справі №911/46/23 за позовом першого заступника керівника Києва-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Забір'я» про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі №911/1606/23.
Судом також прийнято до розгляду подані прокурором 18.09.2023 разом із заявою про зміну предмета позову Інформаційні довідки за №№346557187, 346554863 від 14.09.2023, а також Витяг №ТІ-000820-08/23 від 07.08.2023 з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, позаяк частина 7 статті 80 ГПК України передбачає, що якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 06.02.2024 ухвалу Господарського суду Київської області від 24.10.2023 у справі №911/46/23 скасував та повернув матеріали зазначеної справи до Господарського суду Київської області для продовження розгляду справи.
З огляду на вказане судом враховано, що апеляційною інстанцією прийнято відповідну постанову лише щодо зупинення провадження у цій справі, тоді як рішення суду щодо прийняття заяви прокурора про зміну предмета позову в апеляційному порядку не переглядалось, а тому подальший розгляд такої справи здійснювався у редакції поданої 19.10.2023 заяви про зміну предмета позову.
Господарський суд Київської області ухвалою від 11.03.2024 у справі №911/46/23 призначив підготовче засідання на 25.03.2024.
25.03.2024 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ТОВ «Забір'я» надійшла заява про відкладення розгляду справи разом з доданими до неї документами.
Господарський суд Київської області ухвалою від 25.03.2024 у справі №911/46/23 залишив без розгляду заяву ТОВ "Забір'я" про відкладення розгляду справи та закрив підготовче провадження у справі №911/46/23, призначив її до судового розгляду по суті на 23.04.2024.
Господарський суд Київської області ухвалою від 23.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 23.04.2024 у справі №911/46/23, оголосив перерву у судовому засіданні до 04.06.2024.
04.06.2024 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ТОВ «Забір'я» надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, яке мотивововано тим, що у призначене на 25.03.2024 підготовче засідання представник відповідача не мав можливість прибути у зв'язку з відрядженням, а тому і просив суд відкласти таке підготовче засідання з метою надання можливості подати висновок будівельно-технічної експертизи, що має істотне значення для встановлення всіх обставин спору у цій справі.
У розрізі вказаного відповідач зауважив, що мотивами поданого прокурором позову є те, що належні відповідачу гідротехнічі споруди не могли бути предметом приватизації як такі, що відносяться до споруд загальнодержавного значення, відтак для встановлення таких обставин необхідні були спеціальні знання.
Так, за доводам відповідача, з метою об'єктивного та всебічного розгляду справи №911/1606/23 він звернувся до Львівського НДІСЕ з клопотанням про проведення будівельно-технічної експертизи гідтротехнеічних споруд, а відповідний висновок експерта підписано 29.05.2024 та надано відповідачу 03.06.2024, як наслідок була відсутня об'єктивна можливість подати такий висновок на стадії підготовчого провадження.
Ураховуючи вказане та неможливість оскаржити ухвалу суду про закриття підготовчого засідання окремо від рішення суду, відповідач просив:
- повернутися до стадії підготовчого провадження для розгляду клопотання про залучення доказу: висновку будвельно-технічної експертизи гідротехнічних споруд, який має суттєве значення для правильного вирішення спору;
- залучити до матеріалів справи в якості доказу висновок будвельно-технічної експертизи Львівського НДІСЕ №1037-Е від 29.05.2024.
До вказаного вище клопотання долучено копію Висновку експертів за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 29.05.2024 за №1037-Е.
У судовому засідані 04.09.2023 представниця відповідача вказала, що відповідний висновок експертів підтверджує ті обставини, що спірні гідротехнічні споруди не є захисними та не мають статусу загальнодержавних, як наслідок передбачені законом заборони стосовно приватизації таких споруд не поширюються.
Своєю чергою прокурор у судовому засіданні 04.09.2023 заперечила проти вказаного вище клопотання відповідача з огляду на те, що такий висновок є недопустими доказом, оскільки дослідження проведено в межах іншої судової справи - №911/1606/23, тоді як обставини наявності права власності на спірне майно встановлюються іншими засобами доказування.
Зазначені доводи та заперечення прокурора представник позивача у судовому засіданні 04.09.2023 підтримав.
Розглянувши відповідне клопотання відповідача та заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Згідно зі статею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
Так, Главою 6 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема зі стадії розгляду справи по суті.
Водночас у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21 зроблено висновок, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Приписами статті 177, пунктів 7, 10, 19 частини 2 статті 182 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
Завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні суд, зокрема, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Однак, заявляючи про повернення до стадії підготовчого провадження у цій справі, відповідачем на наведено об'єктивних обставин, які б свідчили про необхідність вчинення судом у цій справі передбачених статтями 177, пунктами 7, 10, 19 частини 2 статті 182 ГПК України процесуальних дій.
Посилання ж відповідача на те, що ним замовлялась експертиза з метою об'єктивного та всебічного розгляду справи №911/1606/23 судом відхиляються як неспроможні, позаяк вчинення особою в межах іншого судового провадження певних процесуальних дій жодним чином не доводить об'єктину неможливість сторони скористатись такими процесуальними можливостями у встановлені строки в межах цієї справи - 911/46/23.
У розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що:
- відповідач був обізнаний із предметом та підставами заявленого прокурором позову у цій справі, починаючи з лютого 2023 року, попри те не навів жодних незалежних від нього причин, які перешкодили йому реалізувати процесуальні права стосовно доказування, зокрема шляхом подання висновку експерта, наданого на замовлення саме в межах розгляду цієї справи;
- наявність у особи певних прав та можливостей їх захисту та, відповідно, процесуального права не звільняє заявника від обов'язку дотримання унормованих процесуальними приписами правил стосовно доказування;
- підготовка та розробка стратегії захисту, у тому числі шляхом зібрання необхідних доказів перебуває виключно в межах контролю сторони;
- стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.
За таких обставин, оскільки прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття можливе лише за наявності вагомих обставин, чого відповідачем не доведено, у судовому засіданні 04.06.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та залучення до матеріалів справи висновку результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 29.05.2024 за №1037-Е.
У судовому засіданні 04.06.2024, під час розгляду справи по суті, представником відповідача надано суду для огляду оригінал матеріалів реєстраційної з метою доведення обставин існування в таких матеріалах Витягів про реєстрацію права власності відповідача на гідротехнічні споруди, у тому числі і датованих 2011-тим роком.
Господарський суд Київської області ухвалою від 04.06.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 04.06.2024 у справі №911/46/23, оголосив перерву у судовому засіданні до 09.07.2024.
09.07.2024 до Господарського суду Київської області від Київської обласної прокуратурми надійшли додаткові пояснення стосовно доводів відповідача про пропуск строків позовної давності. На підтвердження викладених у таких додаткових пояснення доводів прокуратурою надано:
- копію інвентаризаційної справи №254 на будинок №98 по вулиці Козацька (Леніна) у селі Бобриця;
- копію постанови Києво-Святошинської окружної прокуратури про надання довзовлу на розголошення відомостей досудового розслідування від 08.07.2024;
- копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань;
- Інформаціну довідку за №385330336 від 03.07.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 2782810332080.
Господарський суд Київської області ухвалою від 09.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 09.07.2024 у справі №911/46/23, оголосив перерву у судовому засіданні до 30.07.2024.
29.07.2024 на до Господарського суду Київської області від ТОВ «Забір'я» надійшла відповідь на вказані вище пояснення прокурора. До вказаної відповіді відповідачем додано:
- електронну копію витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно за №32109338 від 20.11.2011;
- копію адресованого керівнику Київської обласної прокуратури адвокатського запиту ТОВ «Забір'я» вих. №17/07-24 від 17.07.2024;
- копію листа Київської обласної прокуратури від 23.07.2024 за №12/1-672вих-24 на запит вих. №17/07-24 від 17.07.2024.
Вказані вище пояснення прокурора та відповідь відповідача на такі пояснення разом з доданими до цих пояснень та відповіді документами судом прийнято, оскільки позовна давність не є інститутом процесуального права, як наслідок пов'язані із питанням строку позовної давності заяви та/або клопотання не обмежені процесуальними строками.
У судовому засіданні 30.07.2024, закінчивши з'ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
Згідно доданого до матеріалів позовної заяви Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження:42022112200000456, дата реєстрації провадження 11.10.2022) та відповідно викладених у позові доводів Києво-Святошинською окружною прокуратурою Київської області під час здійснення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням кримінального провадження за означками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, встановлено порушення вимог законодавства під час реєстрації права приватної власності на об'єкти нерухомого майна державної форми власності.
Означені порушення, за доводами прокурора, полягають у такому.
На підставі наказу Регіонального відділення ФДМ по Київській області №5-25-7/27 від 02.06.1998 (далі - наказ №5-25-7/27), яким Державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство «Забір'я» у процесі приватизації перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Забір'я», у приватну власність вказаного товариства передано водні об'єкти, що розташовані в Київській області Києво-Святошинського (Бучанського) району у селі Бобриця, вул. Леніна (Козацька), буд. 98, зокрема: став нагульний №1 (Б) та став нагульний №2 (Б) (далі - водні об'єкти).
До матеріалів справи додано копії вказаного наказу №5-25-7/27 разом з переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір'я» згідно з означеним наказом, а також копію акта прийому-передачі державного майна у власність ВАТ «Забір'я», підписаного 02.12.2003 вказаним товариством та РВ ФДМ по Київській області.
Як зауважив прокурор, в межах розгляду справи №12/116-12/21 встановлено, що вказані водні об'єкти є вланістю народу України (державною власністю) та можуть передаватись лише у користування, а тому постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у зазначеній справі наказ №5-25-7/27 у відповідній частині визнано незаконним та скасовано, а за державою в особі ФДМ України визнано право власності на відповідні водні об'єкти.
Відповідне право власності держави в особі ФДМ України, за доводами прокурора, зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора індексний номер 8107215 від 19.11.2013; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 223022932224.
В підтвердження наведених обставин до позовної заяви додано копію Інформаційної довідки за №315887321 від 23.11.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Надалі, згідно викладених прокурором доводів, 07.07.2020 робочою групою РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях за результатами обстеження об'єктів державної власності, які на праві власності належать ФДМ України, а саме: став нагульний №1 (Б) та став нагульний №2 (Б) в с. Бобриця Києво-Святошинського району Київської області на наявність нерухомого майна (гідротехнічних споруд) складено відповідний акт (далі - акт обстеження від 07.07.2020), згідно якого на означених об'єктах виявлено:
- на ставі нагульному №1 (Б) - споруду для годування риби, дамбу (греблю), водовипуск та водовпуск;
- на ставі нагульному №2 (Б) - водовипуск, дамба (гребля), споруда для годування риби, канал, водовпуск.
Копія вказаного акта обстеження від 07.07.2020 з додатками до нього наявна в матеріалах справи.
Покликаючись на вказане та звертаючись до суду із позовом у цій справі, прокурор зазначив, що відповідно оглянутим та виявленим об'єктам повністю відповідають зареєстровані 09.09.2018 за ТОВ «Забір'я» на праві приватної власності у складі майнового комплексу об'єкти нерухомого майна за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Козацька, 98, саме: дамба №26, дамба №27, кормова площадка №23, гідроспоруда №5, гідроспоруда №13, гідроспоруда №24, гідроспоруда №25 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1641469832224) (надалі - спірні об'єкти).
Згідно доводів прокурора підставою означеної реєстрації вказано наказ Регіонального відділення ФДМ по Київській області №5-25-7/27 від 02.06.1998 та розроблений ФОП Нестеренко О.М. технічний паспорт №10 від 20.06.2018, а вказані обставини підтверджуються доданою до позовної заяви Інфомраційною довідкою за №316070760 від 25.11.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В матеріалах справи також наявні:
- копія довідки ТОВ «Забір'я» від 16.06.2020 про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір'я» Відкрите акціонерне товариство «Забір'я» та, надалі, його перейменування у ПАТ «Забір'я» і ТОВ «Забір'я» відповідно;
- копія довідки ТОВ «Забір'я» №102 від 23.10.2020 про залишкову вартість будівель та споруд станом на 23.10.2020;
- копія укладеного 04.11.2020 між ТОВ «Забір'я» та Гизимчук Н.О. договір купівлі продажу 3/5 частки нежитлових приміщень за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Козацька, 98;
- копія розробленого та виготовленого станом на 20.06.2018 ФОП Нестеренко О.М. технічного паспорта на громадський будинок майновий комплекс №98 по вул. Козацька в селі Бобриця (Інвентаризаційна справа №10).
Надалі ж, у процесі розгляду цієї справи, прокурором вказано, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 68920876 від 17.08.2023 державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Кошовим В'ячеславом Петровичем проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Забір'я» на спірні об'єкти за новим реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 2782810332080 та, відповідно, закрито розділ об'єкту нерухомого майна за номером 1641469832224.
Прокурор зазначив, що таку державну реєстрацію проведено на підставі поділу об'єкта нерухомого майна згідно розробленого ФОП Штеменко С.М. технічного паспорта серія №ТІ01:5534-2721-1098-7156 від 10.08.2023, а також на підставі наказу наказу Регіонального відділення ФДМ по Київській області №5-25-7/27 від 02.06.1998.
На підтвердження зазначного прокурором до матеріалів справи додано копії Інформаційних довідок за №№346557187, 346554863 від 14.09.2023, а також розроблений ФОП Штеменко С.М. технічний паспорт серії №ТІ01:5534-2721-1098-7156 від 10.08.2023 та Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
З огляду на вказане, з метою захисту інтересів держави, прокурор просить:
- скасувати державну реєстрацію права власності на гідротехнічні споруди: дамба №26, дамба №27, кормова площадка №23, гідроспоруда №5, гідроспоруда №13, гідроспоруда №24, гідроспоруда №25 у складі об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2782810332080, яким зареєстровано право приватної власності ПАТ "Забір'я" на майновий комплекс в с. Бобровиця Бучанського району Київської області;
- витребувати на користь держави в особі Фонду державного майна України із незаконного володіння ТОВ "Забір'я" гідротехнічні споруди, що розташовані за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Бобриця, вул. Козацька, 98, а саме: дамба №26, дамба №27, кормова площадка №23 гідроспоруда №5, гідроспоруда №13, гідроспоруда №24, гідроспоруда №25, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 2782810332080 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 68920876 від 17.08.2023 державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Кошовим В'ячеславом Петровичем.
Означені позовні вимоги обґрунтовано обставинами порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час проведення державної реєстрації права власності на вказані спірні об'єкти, оскільки подані для такої реєстрації документи не є передбаченими статтею 27 вказаного закону правовстановлюючими документами для вчинення відповідної реєстрації.
Як зауважив прокурор, вказані вище обставини порушують інтереси держави, оскільки гідротехнічні споруди як інженерні споруди виконують заходи як щодо використання водних ресурсів, так одночасно і захист від шкідливої дії води, тоді як витребувані згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі №12/116-12/21 з незаконного володіння ПАТ "Забір'я" стави нагульні, перебували і досі перебувають у державній власності та є рибницькими ставками, які своєю чергою є комплексними гідротехнічними спорудами.
В розрізі зазначеного вище, зокрема щодо представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України, прокурор зазначив, що держава в особі вказаного органу є власником основних виробничих фондів, які перебували в господарському віданні рибного господарства "Забір'я" - ставів нагульних, до складу яких входять спірні гідротехнічні споруди, що забезпечують функціонування водних об'єктів та, які не підлягали приватизації, тоді як відповідний орган управління такими об'єктами - Фонд державного майна України, повідомив про неможливість здійснення заходів цивільно-правового характеру стосовно порушених прав держави.
На підтвердження обставин вчинення прокурором передбачених законом дій з повідомлення відповідного органу щодо представництва інтересів держави у суді до позовної заяви додано копії: адресованого ФДМ України листа Києво-Святошинської окружної прокуратури від 28.11.2022 за №55-4865вих-22; адресованого прокуратурі листа ФДМ України від 22.12.2022 та адресованого ФДМ України повідомлення Києво-Святошинської окружної прокуратури від 26.12.2022 за №55-5359вих-22.
Стосовно ж обставин порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час державної реєстрації за ТОВ "Забір'я" права власності на спірні об'єкти прокурор, зокрема, зазначив, що:
- згідно ч. 4 ст. 18 означеного закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам;
- згідно ч. 1 ст. 27 означеного закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 01.01.2013 органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
З огляду на вказане, посилаючись на пункти 40, 48, 49 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок державної реєстрації №1127) прокурор зазначив, що інших підстав для реєстрації за відповідачем спрних об'єктів, окрім як: наказ №5-25-7/27 та технічний паспорт, не вказано.
Водночас, за доводами прокурора, спірні об'єкти відсутні у переліку об'єктів, що були передані у процесі приватизації Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір'я», тоді як такі спірні об'єкти розміщено на водних об'єктах (стави нагульні №1(Б), №2 (Б)), право власності на які було визнано за державою в особі ФДМ України згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі №12/116-12/21.
З урахуванням наведеного, оскільки наказ №5-25-7/27 не може бути підставою як для виникнення права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, так і для реєстрації такого права, прокурор вважає, що реєстрація за ТОВ «Забір'я» права власності на дамби №№26, 27, кормову площадку №23, гідроспоруди №№5, 13, 24, 25 вчинено з порушенням норм, що регулюють діяльність у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
У розрізі ж передбаченої статтею 388 ЦК України правової конструкції щодо витребування майна із чужого незаконного володіння прокурор зазначив, що ФДМ України, як уповноважений державою орган управління майном, будь-якого рішення про відчуження спірного майна на користь ВАТ/ПАТ/ТОВ «Забір'я» не приймав, а тому відповідач заволодів спірними об'єктами без достатньої правової підстави.
Що ж до ефективності обраних способів захисту шляхом скасування державної реєстрації права власності лише в частині спірних об'єктів та їх витребування з незаконного володіння відповідача, у судовому засіданні під час розгляду справи по суті прокурором здійснено посилання на постанову Верховного Суду у справі №925/1288/20 та наголошено на тому, що спірна державна реєстрація проведена стосовно комплексу споруд, частина з яких належить відповідачу на праві власності, а тому задоволення таких вимог дозволить повернути у власність держави лише те майно, на яке вона має право та претендує.
Під час розгляду справи по суті прокурором зазначено, що заявлені відповідно вимоги співвідносяться між собою як основна та похідна.
Своєю чергою позивач у цій справі - ФДМ України, згідно поданих пояснень зазначило, що ним ведеться Єдиний реєстр об'єктів державної власності та відомості до нього вносяться лише згідно поданої суб'єктами управління інформації.
Як зауважив позивач, відомості про нерухоме майно у селі Бобриця по вул. Козацька, 98 за класифікаційними угрупуваннями відповідно до Класифікатора державного майна, затвердженого наказом №461 від 15.03.2006: 215 - «Порти, канали, греблі та інші водні споруди», 3101.0 - «Землі водного фонду та водні об'єкти», 3101.2 - «Землі, зайняті водними об'єктами» з метою внесення до реєстру йому не надавались.
Водночас, за доводами позивача, у реєстрі обліковується державне нерухоме майно за вказаною адресою, яке перебуває на балансі Басейнового управління водних ресурсів Середнього Дніпра (код ЄДРПОУ 20577457; суб'єкт управління - Державне агентство водних ресурсів України).
До того ж позивач зауважив, що за даними РВ ФДМ України стосовно майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу та перебувало на балансі ПАТ «Забір'я» реалізовано управлінські рішення, тоді як в переліку такого майна не значиться нерухоме майно, ідентифіковане за вказаними вище класифікаційними угрупуваннями.
З огляду на викладене, покликаючись на тотожні викладеним прокурором обставини, позивач просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Заперечуючи проти заявленого прокурором позову, ТОВ "Забір'я" зазначило, що відповідно до спільного Наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» (далі - наказ №126/752) прийнято рішення про передачу до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, зазначених у додатку.
Як зауважив відповідач, ВАТ «Забір'я» не включено до відповідного Переліку господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, майно (зокрема гідротехнічні споруди та інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації), яких передається на баланс державного підприємства «Укрриба» (далі - Перелік товариств).
Копії вказаного наказу №126/752 разом з додатком - Переліком товариств, а також наказів щодо унесення змін до такого наказу додано до відзиву на позов.
З огляду на зазначене відповідач вважає, що Фонд державного майна України не є органом управління гідротехнічними спорудами, включаючи ставкові рибоводні споруди та інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств. Балансоутримувачем державного майна - гідроспорудами є Державне підприємство «Укрриба».
Також відповідач вважає, що відповідний наказ №126/752 свідчить про законність та правомірність передачі до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації, гідротехнічних споруд, включаючи ставкові рибоводні споруди.
Стосовоно ж доводів прокурора про незаконність набуття права власності на гідротехнічні споруди, відповідач зауважив на необгунтованості таких обставин оскільки:
- у період з 1969 по 1973 роки Державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство «Забір'я» на підставі Проекту Київського відділення інституту гідрорибпроект 1968 рік та на підставі Техноробочого проекту проектної контори Укрглаврибхоза 1970 року збудувало штучні стави рибучастка «Бобриця», зокрема: нагульні пруди №№1-8 та відповідні гідроспоруди, які у 1973 році введено в експлуатацію актами приймання в експлуатацію Державної комісії закінченого будівництвом (реконструкцією) об'єкту;
- означені вище стави та гідроспоруди відображено у складеному 27.12.1979 Управлінням рибного господарства Паспорті прудового рибного господарства «Повносистемне товарне рибне господарство Бобрицьке»;
- у процесі приватизації покупцями державного майна виступили члени трудового колективу ДВСРП «Забір'я» у кількості 315 чоловік, відтак комісія з приватизації відповідно до даних балансу станом на 01.07.1997 здійснила інвентаризацію майна, яке перебувало на балансі підприємства та підлягало приватизації, серед яких рахувались необоротні активи - збудовані гідроспоруди та «стави», які за такою назвою обліковувались у бухгалтерському обліку підприємства;
- 06.04.2007 РВ ФДМ України надало відповідь, що у відповідних позиціях Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір'я», відображено об'єкти під назвою, яка була зазначена в документах бухгалтерського обліку підприємства та інвентаризаційних описах, зокрема «став нагульний» та «став вирощувальний».
До відзиву на позов додано копію адресованого ТОВ «Забір'я» листа РВ ФДМ України по Київській області від 06.04.2007 за №14-14-977.
До того ж, за доводами відповідача, стави та гідротехнічні споруди відображено у складі основних фондів підприємства із визначеною для них грошовою оцінкою відповідно до Плану приватизації державного майна Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір'я» від 01.06.1998, тоді як у таблиці 13 вказного Плану визначено об'єкти, що не підлягають приватизації, до яких ані стави, ні гідротехнічні споруди не включено.
У розрізі зазначеного відповідач зауважив, що приватизація майна, план якої також підлягав відповідному погодженню, відбулась за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
До відзиву на позовну заяву відповідачем додано копію Плану приватизації державного майна Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір'я», затвердженого 01.06.1998 начальником РВ ФДМ України по Київській області.
Покликаючись на вказані обставини, відповідач зазначив про те, що приватизації не підлягають, зокрема, об'єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем.
Втім, на переконання відповідача з посиланням, зокрема, на статтю 1 Закону України «Про аквакультуру» та статтю 1 Водного кодексу України, гідротехнічні споруди штучно створених ставів рибогосподарського підприємства не віднесено до об'єктів, які не підлягають приватизації, оскільки згідно зі статтею 12 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» та статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» гідротехнічні споруди це невідокремлене майно цілісного майнового комплексу, яке забезпечує технологічну єдність виробництва та цілісність майнового комплексу.
Висновок про те, що гідротехнічні споруди та став нагульний не є єдиним цілісним об'єктом, за доводами відповідача, також зазначено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 у справі №911/60/20.
У розрізі обставин законності набуття права власності на гідротехнічні споруди, ТОВ "Забір'я" звернуло увагу на те, що:
- нагульні стави №№1, 2 на території Бобрицької сільської ради знаходяться на земельній ділянці площею 124,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Державний акт на право постійного користування якою 11.01.2001 видано ВАТ «Забір'я»;
- постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.09.2008 у справі №7/022-08, залишеною без змін Вищого господарського суду від 23.12.2008, за ВАТ «Забір'я» визнано право постійного користування земельною ділянкою площею 124,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на якій знаходяться нагульні стави №1 та №2 на території Бобрицької сільської ради.
Копію означеного вище акта на право постійного користування землею додано до відзиву на позов.
Звідси відповідач зазначив, що спірні гідроспоруди: дамба №26, дамба №27, гідроспоруда №5, гідроспоруда №13, гідроспоруда №24, гідроспоруда №25 є основними фондами товариства та були внесені до статутного капіталу в процесі приватизації, відтак наразі обліковуються на балансі ТОВ «Забір'я» і забезпечують технологічну єдність виробництва та цілісність приватизованого єдиного майнового комплексу.
Крім того, ураховуючи Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, відповідач вважає, що стави та їх конструктивні елементи можливо віднести до: Розділ 2 "Інженерні споруди"; Підрозділ 21 "Транспортні споруди"; Група 215 "Порти, канали, греблі та інші водні споруди"; Клас 2152 "Дамби"; Підклас 2152.5 "Дамби, загати та інші водозахисні насипні споруди".
З огляду на все викладене вище відповідач вказує на те, що він є добросовісним набувачем гідротехнічних споруд, які входили до складу майна приватизованого цілісного майнового комплексу та розташовані на переданій у постійне користування земельній ділянці, а тому ТОВ «Забір'я» є законним власником спірних об'єктів та має всі правові підстави для володіння ними, що виключає застосування норм статті 387 Цивільного кодексу України.
Що ж до обставин проведення державної реєстрації права власності на спірні об'єкти, відповідач зазначив, що право власності на гідротехнічні споруди ставів нагульних №№1, 2 за ВАТ «Забір'я» було зареєстровано КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №5-25-7/27 від 02.06.1998.
На підтвердження відповідних обставин відповідачем до відзиву на позов додано копію Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №32109338 від 20.11.2011.
Покликаючись на зазначене та доводи про те, що в процесі приватизації забезпечується технологічна єдність виробництва та цілісність майнового комплексу, ТОВ «Забір'я» зауважило на тому, що Наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №5-25-7/27 від 02.06.1998 був підставою для реєстрації права власності саме на цілісний майновий комплекс, до складу якого входять спірні гідроспоруди, як складові частини об'єкта нерухомого майна.
До відзиву на позов відповідачем додано Інформаційну довідку за №323247375 від 17.02.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тобто, за доводами відповідача, реєстрація права власності на гідроспоруди відбулась саме як на частини майнового комплексу за наслідками реєстрації права власності на такий майновий комплекс на підставі №5-25-7/27, а тому реєстрація права власності на гідроспоруди, як складові цілісного майнового комплексу, жодним чином не пов'язана із скасуванням означеного наказу в частині передачі ставів.
З огляду на зазначене та те, що гідротехнічні споруди та став нагульний не є єдиним цілісним об'єктом, відповідач вважає реєстрацію права власності на гідроспоруди законною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Отже, згідно відзиву на позов та викладених вище доводів і обставин, ТОВ «Забір'я» просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.
Своєю чергою прокурор у процесі розгляду цієї справи надав для долучення до матеріалів справи копії складеного в рамках кримінального провадження протоколу огляду місця події від 20.02.2023 зі схемою розташування гідротехнічних споруд ставів нагульних №№1, 2 та із зазначенням їх розміру, а також із фототаблицею до протоколу огляду.
У відповіді на відзив прокурор не погодився із вказаними доводами і запереченнями відповідача, зазначивши, що рибацькі ставки на території с. Бобриця, кожен з яких є комплексною гідротехнічною спорудою, дотепер є загальнодержавною власністю, тоді як згідно статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд має право діяти від імені держави щодо повернення у державну власність будь-яких об'єктів нерухомості, тобто не лише тих, що знаходяться у його безпосередньому управлінні.
До того ж, за доводами прокурора, з часу скасування судовим рішенням у справі №12/116-12/21 наказу №5-25-7/27 в частині ставів нагульних №№1, 2 та, відповідно, витребування їх з незаконного володіння ПАТ «Забір'я» означене державне майно повернулось в управління ФДМ України, незалежно від статусу теперішнього балансоутримувача.
У розрізі зазначеного прокурор зауважив, що безпосередній балансоутримувач не є власником майна та при передачі його на баланс іншому суб'єкту орган управління не втрачає функцій управління таким державним майном.
Стосовно ж посилань відповідача на спільний Наказ Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України №126/752, прокурор зауважив на тому, що на момент видання такого наказу стави нагульні з порушенням закону та установлених ним заборон були передані у приватну власність ВАТ «Забір'я», а тому відсутність товариства у додатку до такого наказу (Переліку товариств) слід сприймати критично.
Щодо аргументів відповідача про те, що штучні стави збудувало Державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство «Забір'я», прокурор наголосив на предметі спору у цій справі, за якою будівництво об'єктів нерухомості не оспорюється.
Так, прокурор зазначив, що згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 №158 інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизуються, попри те у процесі приватизації Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір'я» згідно Переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ «Забір'я», останньому передано у власність нерухомість, серед якої відсутні будь-які гідротехнічні споруди, а тому такі не могли бути віднесені до статутного капіталу новоствореного товариства.
З огляду на вказане прокурор стверджує, що водогосподарські об'єкти з розташованими на них гідротехнічними спорудами у процесі приватизації не підлягали відчуженню та залишилися у власності держави, а вказане також підтверджується спільними інструктивними листами:
- ФДМ України та Державного комітету рибного господарства України від 16.10.1998 за №№4-8-6/1878 та 10-30-10465;
- ФДМ України та Міністерства аграрної політики України від 02.08.2005 за №10-21-112089 та від 08.08.2005 за №37-30-7/11928. Копії вказаних інструктивних листів прокурором додано до відповіді на відзив.
Надалі, у процесі розгляду цієї справи, на підтвердження обставин віднесення рибницьких ставів нагульних №№1, 2 до основних виробничих фондів (засобів) Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір'я» прокурором долучено до матеріалів справи копії інвентаризаційних описів №№1-3 основних засобів Бобрицького риб цеху, Бобрицької рибдільниці Державного виробничого сільскогосподарсько-рибоводного підприємства «Забір'я» та протокол засідання Інвентаризаційної комісії Державного виробничого сільскогосподарсько-рибоводного підприємства «Забір'я» від 20.06.1997.
Заперечуючи доводи прокурора про віднесення згідно зазначених вище інвентаризаційних описів рибницьких ставів нагульних №№1, 2 до основних виробничих фондів (засобів) Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір'я» відповідач у додаткових поясненнях зауважив, що згідно документів бухгалтерської та фінансової звітності ВАТ «Забір'я» весь час, починаючи з моменту приватизації, «стави» обліковувались як інженерні споруди, а не як водні об'єкти.
У розрізі вказаного відповідач зазначив, що згідно балансу ДВСТРП «Забір'я» та розшифровки основних засобів (зведеної відомості) на момент приватизації станом на 01.06.1997 (нерухоме майно, будівлі та споруди) на підприємстві обліковувались гідротехнічні споруди під назвою «став», зокрема стави та дамби, як споруди, обліковувались на рахунку №01 «Основні засоби».
Також, як зауважив відповідач, в Інвентаризаційних описах ДВСТРП «Забір'я» у розділі «Споруди» вказані «стави» саме як споруди, а не як водні об'єкти, відтак балансова вартість гідротехнічних споруд відповідає вартості об'єктів під назвою «став», за якою об'єкт було включено до статутного фонду товариства та відображено в акті прийому-передачі майна та переліку.
До відповідних пояснень відповідачем додано копії довідки ТОВ «Забір'я» вих. №17 від 22.05.2023 про балансову вартість споруд та Балансу ДВСТРП «Забір'я» на 01.06.1997 разом з розшифровкою основних засобів.
Отже, на переконання відповідача, згідно із Планом приватизації, інвентаризаційними описами, відомостями балансу та балансової вартості під час приватизації до статутного фонду ВАТ «Забір'я» увійшли об'єкти нерухомого майна: гідротехнічні споруди під назвою «став», як основні засоби та структура цілісного майнового комплексу, а вартість вказаних гідротехнічних споруд включена в розмір сформованого під час приватизації статутного фонду товариства.
Крім того у вказаних додаткових поясненнях відповідач виклав доводи та аргументи, тотожні наведеним у раніше поданому відзиві на позов, зокрема стосовно того, що гідротехнічні споруди та став нагульний не є єдиним цілісним об'єктом, що також зазначено судами у справах №№21/135-12 та 12/116-12/21, а стаття 25 Земельного кодексу України у редакції станом як на 2003 рік, так і наразі передбачає право отримувати у власність гідротехнічні споруди.
Згідно поданої заяви про застосування строків позовної давності відповідач зазначив, що органи прокуратури були обізнані про реєстрацію ВАТ «Забір'я» права власності на гідротехнічні споруди станом на вересень 2012 року, оскільки:
- право власності ВАТ «Забір'я» на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: с. Бобриця, вул. Казацька (колишня Леніна), 98, реєстраційний номер майна 26858715, номер запису 1066 в книзі 19, а саме на: гідротехнічну споруду №5 та №6 ставу нагульного 1 (Б) та гідротехнічну споруду №7 та №8 ставу нагульного 2 (Б) зареєстровано КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» 26.03.2009;
- в матеріалах інвентарізаційної справи №254, с. Бобриця, вул. Казацька (колишня Леніна), 98, також наявний витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 32109338 від 20.11.2011 щодо реєстрації права власності ПАТ «Забір'я» на: гідротехнічну споруду №5 та №6 ставу нагульного 1 (Б) та гідротехнічну споруду №7 та №8 ставу нагульного 2 (Б);
- у серпні 2012 ПАТ «Забір'я» на виконання вимог слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВСУ в Київській області в рамках кримінальної справи №13-0106 було надано копії витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності товариства на стави та гідроспоруди;
- Прокуратурою Київської області у вересні 2012 року витребовувались від КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» матеріали інвентаризаційних справ щодо реєстрації права власності ВАТ «Забір'я» на стави та відповідні гідроспоруди, зокрема у запиті Прокуратури Київської області від 19.09.2012 наголошено про надання копій витягів про реєстрацію права власності на гідротехнічні споруди.
На підтвердження вказаних доводів до відповідної заяви відповідачем додано копії: адресованих Києво-Святошинському БТІ Київської області заяв ВАТ «Забір'я» про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від жовтня 2007 року та листопада 2008 року; Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22289715 від 26.03.2009; Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №31855881 від 31.10.2011; першого аркуша Інвентаризаційної справи №254; адресованого слідчому СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВСУ в Київській області листа ПАТ «Забір'я» вих. №117 від 15.08.2012.
Також до вказаної заяви відповідачем додано копії: адресованого голові ПАТ «Забір'я» листа слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВСУ в Київській області від 15.05.2012 за №19958; адресованих начальнику КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» листів Прокуратури Київської області від 19.09.2012 за №05/3-2878вих-12 та від 26.09.2012 за №325вих-12 відповідно.
До того ж відповідач зазначив, що органам прокуратури та Фонду державного майна України станом на січень 2013 року було достеменно відомо про реєстрацію 26.03.2009 за ВАТ «Забір'я» прав власності на нерухоме майно та права власності на гідротехнічні споруди, оскільки:
- у провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа №21/135-12 за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ФДМ України до РВ ФДМ України по Київській області та ПАТ «Забір'я» про визнання частково недійсним та скасування наказу 14.01.2013, та в межах цієї справи судом було встановлено, що у 2009 році ПАТ «Забір'я» здійснило реєстрацію речових прав на майновий комплекс, включаючи гідроспоруди ставів, що використовуються у господарській діяльності;
- зі змісту судового рішення у справі №21/135-12 вбачається, що в матеріалах справи наявний витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №22614100 від 29.04.2009, відповідно до якого за ПАТ «Забір'я» на підставі наказу РВ ФДМ України по Київській області від 02.06.1998 №5-25-7/27 зареєстровано право приватної власності на комплекс, в тому числі, включаючи гідроспоруди ставів, що використовуються у господарській діяльності;
- рішенням суду від 14.01.2013 у справі №12/116-12/21 встановлено, що позовна заява подана за результатами проведеної прокуратурою Київської області перевірки законності використання земель водного фонду на території Київської області щодо приватизації ДВСРП «Забір'я».
- у справі №12/116-12/21 також встановлено, що 26.03.2009 КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» на підставі наказу РВ ФДМ України по Київській області від 02.06.1998 №5-25-7/27 за реєстраційним номером 26858715 проведено державну реєстрацію прав власності ВАТ «Забір'я» на вказане у позові майно.
Стосовно ж проведеної 18.10.2018 державної реєстрації права приватної власності ПАТ «Забір'я» на гідротехнічні споруди, відповідач, з посиланням на статтю 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначив, що фактично відбулось внесення (перенесення) відомомстей про реєстрацію права власності ВАТ «Забір'я» від 26.03.2009 на гідротехнічні споруди (реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 26858715) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта: 1641469832224), а не реєстрація права власності.
До заяви про застосування строків позовної давності відповідачем додано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №141712987 віді 18.10.2018.
Ураховуючи все наведене, відповідач вважає, що про можливе порушення прав держави прокурор довідався під час перевірки в рамках кримінального провадження №13-0106 додержання ВАТ «Забір'я» земельного та водного законодавства в процесі приватизації, оскільки прокурор мав доступ до матеріалів інвентаризаційних справ БТІ станом на 19.09.2012.
Фонд державного майна України, на переконання відповідача, мав об'єктивну можливість довідатися про можливе порушення прав держави під час прийняття участі у розгляді справ №21/135-12 та №12/116-12/21 за позовом прокурора, судові рішення в яких винесено 14.01.2013 та в яких досліджувались обставини реєстрації речових прав на майновий комплекс, включаючи гідроспоруди ставів, що використовуються у господарській діяльності ВАТ «Забір'я».
Отже, ТОВ «Забір'я» вважає що перебіг строку позовної давності для прокурора почався у вересні 2012 року та закінчився у вересні 2015 року, а для Фонду державного майна України почався 14.01.2013 та закінчився 14.01.2016, як наслідок відповідач просить застосувати у справі №911/46/23 наслідки спливу строку позовної давності та у задоволені позову відмовити.
Із відповідною заявою відповідача прокурор не погодився з огляду на те, що строк позовної давності за позовом, пред'явленим в інтересах держави, може починатись лише з одного моменту - дати реальної обізнаності (або можливості бути обізнаним) уповноваженого органу державної влади, який реалізує відповідне право, про наявність порушення прав держави та про особу порушника.
Так, за доводами прокурора, обізнаність будь-якої іншої особи або органу про наявність порушення прав держави не може свідчити про початок перебігу строку позовної давності, оскільки такі особи/орган не мають права на позов у матеріальному розумінні та не можуть звертатись до суду з метою відновлення та захисту порушеного права держави.
З огляду на вказане прокурор зауважив, що за позовом у цій справі оскражується незаконна реєстрація права приватної власності за відповідачем на об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс з реєстраційним номером 16411469832224, а підставою такої реєстрації вказано, зокрема, розроблений 20.06.2018 технічний паспорт.
Водночас прокурор зазначив про те, що:
- згідно витягу про реєстрацію права власності від 26.03.2008 №22289715 за ВАТ «Забір'я» було зареєстровано нежитлові будівлі, до складу яких увійшли: цех, гараж, став нагульний №5 (1Б) та став нагульний №7 (2Б);
- відомості стосовно реєстрації права приватної власності на будь-які інші об'єкти нерухомого майна під назвою гідротехнічні споруди у витязі від 26.03.2009 №22289715 відсутні;
- за реєстраційним номером 16411469832224 було відкрито новий розділ, у якому, окрім раніше зареєстрованих, було зареєстровано нові об'єкти нерухомого майна, тоді як об'єкт за відповідним реєстраційним номером змінив правовий статус з нежитлових будівель на майновий комплекс.
Звідси, за доводами прокурора, 03.09.2018 державним реєстратором прийнято рішення про первинну державну реєстрацію, що не є перенесенням раніше внесених даних про державну реєстрацію права власності, що свідчить про недобросовісність ТОВ «Забір'я», якому достовірно було відомо про відсутність правових підстав для здійснення державної реєстрації права приватної власності на гідротехнічні споруди.
Покликаючись на вказані обставини, прокурор зауважив на хибності тверджень відповідача у заяві про застосування строку позовної давності, тоді як про наявність незаконної реєстрації права приватної власності на гідротехнічні споруди прокуро дізнався лише 11.10.2022 під час розгляду звернення депутата Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, за результатами розгляду якого до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення.
Своєю чергою, як зауважив прокурор, про наявність первинної державної реєстрації права приватної власності на спірні гідротехнічні споруди, а не на рибницькі ставки, позивачу стало відомо лише за результатами розгляду листа від 28.11.2022 за №55-4865вих-22, яким прокурор повідомив про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів з метою захисту інтересів держави.
Крім того прокурор зазначив, що згідно Закону України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
За таких обставин прокурор вказує, що строк позовної давності для пред'явлення даного позову не пропущено.
Під час розгляду цієї справи відповідачем, з метою визначення виду спірних гідротехнічних споруд (захисні та загальнодержавного значення або ні), долучено до матеріалів справи копії: листа (без номеру, дати та назви) за підписом директора ТОВ «Рибпромсервіс» та додатку №1 до висновку з питань функціонального призначення гідротехнічних споруд (без номеру і дати) за підписом директора ТОВ «Рибпромсервіс».
Надалі ж, згідно додаткових пояснень, відповідач зазначив, що наявний в матеріалах справи Перелік нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству «Забір'я», не містить дати його складення та підписів уповноважених осіб вказаного товариства, а з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що вказаний перелік було складено та видано після підписання акта прийому-передачі майна від 02.12.2003.
До того ж, як зауважив відповідач, такий Перелік складено відповідно до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 №1450, який (наказ) не пройшов відповідної реєстрації в Міністерстві юстиції відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» №493/92, а отже вказаний Порядок не є нормативно-правовим актом не регулює спірних правовідносин.
Звідси, на переконання відповідача, означений вище перелік не є імперативним документом для підтвердження права власності перетвореного в процесі приватизації товариства.
Вказуючи на такі обставини, відповідач також зауважив, що:
- згідно Порядку невід'ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства (про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство) в процесі приватизації є акт передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, тоді як виключно на вимогу відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації, або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритого акціонерного товариства, до набуття чинності цим Порядком, державний орган приватизації видає Перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству;
- Перелік, який є Додатком №2 до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно від 22.07.1998 №1450, має включати тільки нерухоме майно, яке передається у власність товариства, тоді як згідно Переліку нерухомого майна, що передається у власність фонду ВАТ «Забір'я», включено майно, яке жодним чином не є за своїми характеристики нерухомим майном, зокрема: підвіс для сіна (пункти 33-34), зерноток (пункт 35), та ін.;
- відповідно до підписаного РВ ФДМУ та ВАТ «Забір'я» 02.12.2003 акта прийому-передачі майна станом на 01.06.1997 вартість всього майна, яке підлягає передачі склала 1 303 232,00 грн, що відповідає розміру статутного капіталу товариства, тоді як у Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір'я», загальна вартість об'єктів, за якою об'єкти включено до статутного фонду ВАТ «Забір'я» складає 501 094,07 грн, відтак до Переліку не включено об'єкти, які увійшли до статутного фонду ВАТ «Забір'я» на суму 802 138,00 грн;
- станом на день підписання акта прийому-передачі майна від 02.12.2003 наказом ФДМУ №906 від 24.05.2002 скасовано наказ Фонду державного майна України від 22.07.98 №1450 «Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно».
Окрім того відповідач зауважив, що згідно оприлюдненого на сайті Міністерства юстиції України 10.03.2023 роз'яснення стосовно державної реєстрації права власності на гідротехнічні споруди державній реєстрації відповідно до законодавства підлягають права лише на ті споруди, які є нерухомим майном, тоді як гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води.
У розрізі наведеного відповідач зазначив, що більша частина гідроспоруд, які увійшли до складу приватизованого ЦМК, як і ті які просить витребувати прокурор, за функціональним призначенням використовуються для створення штучного водного середовища і регулювання (наповнення водою, водообмін, роздачу рибних гранульованих кормів, часткове спородження частин рибогосподарської технологічної водойми) його параметрів у процесі виробництва сільськогосподарської продукції - вирощування товарної риби в ставках, і не виконують функцій, обов'язкових для захисних гідротехнічних споруд загальнодержавного значення, та не є захисними гідротехнічними спорудами загальнодержавного значення.
У продовження означеної позиції відповідач вказав, що згідно розробленого ТОВ «Рибпромсервіс», за результатами проведеного дослідження рибогосподарських технологічних водойм товарного рибного господарства ТОВ «Забір'я», Паспорту цих водойм захисні гідротехнічні споруди загальнодержавного значення у складі рибницьких ставків відсутні.
До того ж, як зауважив відповідач, клас капітальності захисних гідротехнічних споруд загальнодержавного значення за державними будівельними нормами раніше міг бути від І до ІІІ, а відтепер означений клас наслідків (відповідальності) є СС3 та СС2, тоді як рибогосподарські гідротехнічні споруди рибного господарства ТОВ «Забір'я» раніше проектувалися ІV класу капітальності, що відповідає теперішньому найнижчому класу наслідків (відповідальності) СС1.
З огляду на викладене відповідач вважає, що гідротехнічні споруди, які були основними засобами виробництва та перебували на балансі ДВСТРП «Забір'я» не підпадали під характеристику нерухомого майна, а тому не були обов'язковими для включення їх у Перелік нерухомого майна, що передається у власність окремим рядком.
Мотивуючи власну позицію щодо суті спору, відповідач також послався на спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства рибного господарства України №1218/174 від 11.10.1996, яким затверджено Положення про порядок приватизації майна підприємств і організацій рибної галузі (ареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.10.1996 за №636/1661).
Так, за доводами відповідача, пунктом 2.4. вказаного Положення у різні часові проміжки було передбачено таке:
- планами приватизації рибних господарств передбачається включення до статутних фондів відкритих акціонерних товариств (колективних господарств) дамбових та інженерних споруд, які перебувають на балансі підприємств, що приватизуються;
- в редакції станом на 31.08.1998 - приватизації не підлягають, згідно з ст. 5 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (89/97-ВР), водні ресурси та інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу;
- в редакції станом на 27.09.2020 - приватизація рибних господарств здійснюється в порядку, що визначається Фондом державного майна України.
Покликаючись на викладені у статті 1 Закону України «Про аквакультуру» поняття та визначення рибницького господарства та гідротехнічних споруд, відповідач звернув увагу, що їх чітке нормативне визначення з'явилось у 2011 році з моменту прийняття вказаного закону, який не ототожнює як єдине ціле рибогосподарські технологічні водойми або їх комплекс та гідротехнічні споруди, які за своєю суттю є різними матеріальними об'єктами,
Звідси на переконання відповідача, з посиланням на відомості бухгалтерського обліку та інвентаризаційних описів ДВСТРП «Забір'я», у Переліку майна під найменуванням «став» мались на увазі рибогосподарські технологічні водойми до складу яких входять гідротехнічні споруди, що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами, але не є єдиним цілісним об'єктом, а їх ототожнення є неправильним.
До відповідних письмових пояснень відповідачем додано копії:
- паспортів рибного господарства станом на 1979 та 1989 роки;
- листа РВ ФДМ України по Київській області від 15.10.2004 №5/14/1285 щодо інвентаризації майна та протоколів засідання інвентиразаційної комісії по проведенню інвентаризації державного майна, яке не ввійшло до статутного фонду ВАТ «Забір'я»;
- листа від 04.05.2023 за №01-12/564 Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніправ Державного агентства водних ресурсів України;
- адресованого ТОВ «Забір'я» листа Міністерства юстиції України за №22828/19057-33-21/8.4.1 від 27.05.2021.
У справах же №21/135-12 та №12/116-12/21, як зауважив відповідач, суди фактично вирішили питання права власності держави на водні ресурси в розумінні води як фізичної речовини, яка використовується товариством на підставі дозволу на спеціальне водокористування, та постановили, що гідротехнічні споруди та став нагульний не є єдиним цілісним об'єктом.
Попри вказане, за доводами відповідача, у означених справах суд не робив жодних висновків стосовно правомірності набуття відповідачем у власність гідротехнічних споруд.
З-поміж наведеного вище відповідач звернув увагу на те, що за результатами проведеного електронного аукціону державою було продано у приватну власність ЦМК Державного підприємства «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» із гідротехнічними спорудами: свердловина, причал, дамби гавані, шлюзи.
На підтвердження вказаного до пояснень додано роздруківки з сайту zakupki.prom.ua стосовно аукціону з приватизації Єдиного майнового комплексу ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» із відповідним інформаційним повідомленням РВ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях.
На переконання відповідача зазначене робить хибними доводи прокурора про незаконність володіння ТОВ «Забір'я» спірними гідротехнічними спорудами та неможливість їх перебування у власності товариства.
Під час розгляду справи по суті прокурор та відповідач додатково виклали свої міркування та заперечення стосовно строків позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, котрі зводяться до такого.
За доводами прокурора, ані наданий для огляду в судовому засіданні 13.06.2024 Витяг з Реєстру права власності на нерухоме майно від 20.11.2011, ані долучений до заяви про застосування строків позовної давності Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.10.2011 законодавчим вимогам стосовно вчинення реєстраційних дій та проведення деравжної реєстрації не відповідають, оскільки не містять жодних підписів, відповідних печаток БТІ.
До того ж, як зауважив прокурор, останні не є тотожними з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який в дійсності і є підтвердженням реєстрації права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна.
Мотивуючи та обґрунтовуючи обставини обізнаності держави в особі відповідних органів із означеними у позові порушеннями, прокурор зазначив, що матеріально-правовою вимогою у цій справі є скасування державної реєстрації права власності на повторно зареєстровані товариством, як приватну власність, спірні гідротехнічні споруди державної власності, в складі майнового комплексу за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1641469832224, із зазначенням первинного номера об'єкта в РПВН: 26858715, що є тим самим номером об'єкта нерухомого майна, уперше зареєстрованого ВАТ «Забір'я» на підставі наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України від 02.06.1998 №5-25-7/27, про що товариству видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.03.2009 № 22289715.
У розрізі зазначеного прокурор повторно звернув увагу на те, що державним реєстратором 03.09.2018 відкрито новий розділ з реєстрацією нового об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1641469832224, в якому, окрім зареєстрованих раніше об'єктів, зареєстровано ще й нові об'єкти нерухомого майна, відомості про які попередньо не відображались в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а об'єкт нерухомого майна за цим номером змінив правовий статус з нежитлових будівель на майновий комплекс.
Вказане, на переконання прокурора, додатково підтверджується розробленим ФОП «Нестеренко Олена Миколаївна» технічним паспортом №10 від 20.06.2018, в якому безпідставно відображено і спірні гідротехнічні споруди, витребувані постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі №12/116-12/21 на користь держави з незаконного володіння відповідача.
На підтвердження викладеної у таких поясненнях позиції прокурором надано скановану копію інвентаризаційної справи №254 на будинок №98 по вулиці Козацька (Леніна) у селі Бобриця, а також Інформаційну довідку за №385330336 від 03.07.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 2782810332080.
Своєю чергою відповідач згідно поданих пояснень, у розрізі строків позовної давності, зазначив, що згідно з пунктом 4.6 чинного на той час Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 12.10.2010 №2480/5), витяг з Реєстру прав формується на основі записів у Реєстрі прав, тоді як у разі відсутності необхідних даних у Реєстрі прав законодавство передбачає формування витягу за даними реєстраційної справи.
Так, відповідач зауважив, що в архівних документах ТОВ «Забір'я» наявний Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно» від 20.11.2011, номер витягу 32109338, якій подавався товариством до банку для вирішення питання кредитування, а на вказаному витягу міститься печатка та підпис реєстратора БТІ.
До відповідних пояснень відповідач долучив витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно за №32109338 від 20.11.2011, як документ в електронній формі, що є візуальним поданням паперового оригіналу документа, отриманим шляхом сканування (фотографування) цього документа.
У судовому засіданні представниця відповідача зазначила, що електронна копія відповідного паперового документа вже додавалась до відзиву на позов, попри те для підтвердження оригінальності цього документа відповідачем було відскановано саме оригінал Витягу та, відповідно, завантажено його зображення у вигляді pdf через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».
Крім того відповідач повторно наголосив, що із запиту прокуратури Київської області від 19.09.2012 вих №05/3-2878вих.-12 вбачається, що інвентаризаційні справи №254, №1067 та №569 були надані для проведення перевірки, працівники БТІ викликані для дачі пояснень щодо відсутності витягів про реєстрацію права власності на гідротехнічні споруди, а все наведене, відповідно, свідчить про обізнаність органів прокуратури станом на вересень 2012 року про реєстрацію ВАТ «Забір'я» права власності на гідротехнічні споруди.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово прокурора та представників сторін, суд дійшов таких висновків.
Приписами частини 1 статті 15 та частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Вказаним вище приписам кореспондують норми Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів ст. ст. 318, 324 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Зі змісту спірних у цій справі правовідносин слідує, що позов прокурором подано в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з метою відновлення права Українського народу на гідротехнічні споруди: дамба №26, дамба №27, кормова площадка №23, гідроспоруда №5, гідроспоруда №13, гідроспоруда №24, гідроспоруда №25, порушення якого обумовлено державною реєстрацією права власності на такі об'єкти за відповідачем у складі майнового комплексу.
Статтею 2, частинами 1, 4 статті 3, частиною 1 статті 4 та частиною 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема:
- гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;
- внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: інші речові права відповідно до закону.
Як слідує з доданої до позовної заяви Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Інфомраційною довідкою за №316070760 від 25.11.2022, державним реєстратором 03.09.2018 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) (рішення індексний номер 42908096 від 09.09.2018), яким зареєстровано за ПрАТ «Забір'я» (ідентифікаційний код 00476665) право приватної власності (розмір частки - 2/5) на майновий комплекс/об'єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1641469832224, номер об'єкта в РПВН: 26858715) за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Бобриця, вул. Козацька, 98, у складі якого зареєстровано право, зокрема, на такі складові частини майна:
- гідроспоруда №5,
- гідроспоруда №13
- кормова площадка №23,
- гідроспоруда №24,
- гідроспоруда №25,
- дамба №26,
- дамба №27.
Водночас за змістом вказаної вище Інфомраційної довідки така державна реєстрація проведена на підставі: технічного паспорту серія та номер 10, виданаий 20.06.2018, видавник: ФОП «Нестеренко Олена Миколаївна»; наказ, серія та номер: 5-257/27, виданий 02.06.1998, видавник: Регіоанальне відділення Фонду державного майна України по Київській області.
Як слідує за змісту наявної в матеріалах справи Інформаційних довідок за №№346554863, 346557187 від 14.09.2023, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у процесі розгляду спору у цій справі, державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Кошовим В'ячеславом Петровичем вчинено реєстраційні дії та прийнято такі рішення, відповідно:
- рішення за індексним номером 68920876, внесене до реєстру 17.08.2023 о 13:58:21 (дата державної реєстрації 14.08.2023), про державну реєстрацію права власності ТОВ «Забір'я» (ідентифікаційний код 00476665) на закінчений будівництвом об'єкт/майновий комплекс (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2782810332080) за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Бобриця, вул. Козацька, 98, у складі якого зареєстровано право товариства, зокрема, на такі складові частини майна (споруди): гідроспоруда №5, гідроспоруда №13, кормова площадка №23, гідроспоруда №24, гідроспоруда №25, дамба №26, дамба №27;
- рішення за індексним номером 68920876, внесене до реєстру 17.08.2023 о 14:15:14 (дата державної реєстрації 14.08.2023), про погашення речового права ПрАТ «Забір'я» (ідентифікаційний код 00476665) (розмір частки - 2/5) на майновий комплекс/об'єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1641469832224), 17.08.2023 о 14:16:54 закрито об'єкт нерухомого майна за номером 1641469832224.
Згідно внесених до вказаних Інформаційних довідок відомостей, а також за змістом наявного в матеріалах справи Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, означену державну реєстрацію проведено як на підставі поділу об'єкта нерухомого майна згідно розробленого ФОП Штеменко С.М. технічного паспорта серія №ТІ01:5534-2721-1098-7156 від 10.08.2023, так і на підставі наказу наказу Регіонального відділення ФДМ по Київській області №5-25-7/27 від 02.06.1998.
Поряд з тим у змісті наявної в матеріалах справи Інформаціної довідки за №385330336 від 03.07.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься така деталізована інформація про об'єкти нерухомого майна (далі - ОНМ) за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Бобриця, вул. Козацька, 98, зокрема:
- прийняте 26.03.2009 на підставі наказу РВ ФДМ України по Київській області №5-25-7/27 від 02.06.1998 рішення про державну реєстрацію права власності ВАТ «Забір'я» на нежитлові будівлі (реєстраційний номер майна 26858715) - насосна літ. «Г» пл.. 13,5 кв.м., вагова літ. «Д» пл. 7,4 кв.м.;
- прийняте на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі №12/116-12/21 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу індексний номер 8107215 від 19.11.2013 (дата державної реєстрації 14.11.2013) за єдиним унікальним номером об'єкта нерухомого майна 223022932224, про право приватної власності держави в особі ФДМ України на водні об'єкти/об'єкти житлової нерухомості, зокрема став нагульний №1 (Б) та став нагульний №2 (Б).
Як слідує з наявних в матеріалах справи копій акта обстеження від 07.07.2020 та протоколу огляду місця події від 20.02.2023, на ставах нагульних №1 (Б) та №2 (Б), розміщено такі об'єкти/споруди: водовипуски та водовпуски, споруду для годування риби та дамби (греблі) (у загальній кількості 7 одиниць).
Відповідач під час розгляду цієї справи не заперечував та не спростовував вказані вище обставини розміщення на ставах нагульних відповідних об'єктів, як і те, що цими об'єктами є означені вище: гідроспоруди №№5, 13, 24, 25, кормова площадка №23 та дамби №№26, 27, державну реєстрацію права приватної власності на які, зокрема у складі майнового комплексу/закінченого будівництвом об'єкта, за ПрАТ «Забір'я» та його правонаступником - ТОВ «Забір'я», проведено 09.09.2018 та 17.08.2023 відповідно.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Згідно частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній станом на 09.09.2018 редакції) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема:
- укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
- свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
- рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
- інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Водночас частиною 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній станом на 17.08.2023 редакції) передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема:
- укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
- свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
- судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
- інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Ураховуючи наведені норми закону, слід зазначити, що суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
Всі реєстраційні дії, рішення та записи, які здійснюються чи приймаються державними реєстраторами, по суті носять технічний характер, направлений на виконання встановленого Законом та іншими нормативно-правовими актами порядку здійснення такої державної реєстрації, попри те не носять самостійного правовстановлюючого характеру та здійснюються саме на підставі наданих державному реєстратору відповідних правовстановлюючих документів.
Приписами статей 1, 3, 6 Водного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.
Водний об'єкт - сформований природою або створений штучно об'єкт ландшафту чи геологічна структура, де зосереджуються води (річка, озеро, море, водосховище, канал, водоносний горизонт).
До водного фонду України належать поверхневі води, зокрема, штучні водойми (водосховища, ставки) і канали.
Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.
Статтями 1, 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» унормовано, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Загальнодержавне значення мають, зокрема, надра, корисні копалини загальнодержавного значення, водні ресурси та інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу.
Згідно частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до статтей 186, 187 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.
Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.
При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Отже, за змістом вказаних статей право власності в особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність головної речі не може бути окремим об'єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до додатку А до ДБН В.2.4-3:2010 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення, Гідротехнічні споруди - це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.
Стаття 1 Закону України «Про аквакультуру" надає такі визначення, зокрема:
- гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об'єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об'єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури;
- гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об'єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.
Пунктом 1.9.18 Методики обстеження та паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури №252 від 19.12.1995, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за №466/1002 встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водовипуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Отже, незалежно від цільового призначення гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об'єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод.
Використання ж гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об'єкта є неможливим, що свідчить про те, що гідроспоруди є приналежністю до водного об'єкта.
У розрізі вказаного суд вважає за необхідне звернутися правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №911/30/22, згідно якої:
- гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води, і не наділена тими технічними характеристиками, не має тих відомостей, які підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру речових прав;
- реєстрація права власності на такий вид гідротехнічної споруди окремо від водного об'єкта, до якого вона відноситься, не передбачена вимогами законодавства.
З огляду наведеної правової позиції судом ураховано, що статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакціях як станом на 09.09.2018, так і на 17.08.2023 передбачено, зокрема, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.
Приписами статей 73, 74, 76, 79, 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2013 у справі № 12/116-12/21:
1) визнано недійсним та скасовано наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 №5-25-7/27 про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Забір'я" у Відкрите акціонерне товариство в частині передачі згідно із переліком нерухомого майна ПАТ "Забір'я" наступних водних об'єктів, зокрема:
- став нагульний №1 (Б) Києво-Святошинський район с. Бобриця;
- став нагульний №2 (Б) Києво-Святошинський район с. Бобриця;
2) визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на водні об'єкти, передані ПАТ «Забір'я» наказом РВ ФДМ України по Київській області від 02.06.98 № 5-25-7/27 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Леніна, 98, та витребувано з незаконного володіння ПАТ «Забір'я» на користь держави в особі ФДМ України вказані об'єкти, зокрема:
- став нагульний №5 (1Б), згідно Переліку майна до Наказу - (п/№ 52) став нагульний №1(Б);
- став нагульний №7 (2Б), згідно Переліку майна до Наказу - (п/№ 53) став нагульний №2 (Б).
Мотивуючи означене вище рішення, судом апеляційної інстанції зазначено, зокрема, про те, що ПАТ «Забір'я» набуло право власності на вказані водні об'єкти в порушення вимог законодавства, чинного на дату видачі наказу РВ ФДМ України по Київській області від 02.06.1998 №5/25-7/27 та складання переліку нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству «Забір'я", оскільки:
- у відповідності до пп. «а", «г" ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення, зокрема, мають водні ресурси та гідротехнічні захисні споруди.
- стави, як штучні водойми, належать до водного фонду України, є водними об'єктами та виключно власністю народу України і можуть надаватися тільки у користування.
За таких обставин, оскільки спірні у цій справі гідтротехінчі споруди - гідроспоруди №№5, 13, 24, 25, кормова площадка №23 та дамби №№26, 27 є речами, призначеними для обслуговування інших (головних) речей, а саме: водних об'єктів - ставів нагульних №1 (Б) та №2 (Б), і пов'язані з такими ставами спільним призначенням, тобто є їх приналежністю у розумінні статті 186 ЦК України, тоді як реєстрація права власності на такі гідротехнічної споруди окремо від водного об'єкта, до якого вони відноситься, не передбачена вимогами законодавства, суд висновує, що здійснення державної реєстрації права приватної власності за ПрАТ «Забір'я» та, надалі, його правонаступником - ТОВ «Забір'я», на означені гідроспоруди порушує право власності держави в особі ФДМ України як власника ставів нагульних №1 (Б) та №2 (Б).
З огляду на зроблені вище висновки судом визнаються неспроможними та відхиляються доказово непідтверджені доводи відповідача про те, що спірні гідротехнічні споруди було набуто у відповідності до вимог закону під час приватизації ДВСРП «Забір'я» у ВАТ «Забір'я», позаяк:
- річ є приналежністю до головної речі та відповідно не може бути окремим об'єктом права власності, а має слідувати за головною річчю згідно статті 186 ЦК України, тобто спірні гідротехнічні споруди, як приналежність ставів нагульних №1 (Б) та №2 (Б), не можуть бути окремим об'єктом права власності та належати іншій особі, аніж власнику головної речі - ставів нагульних;
- жоден із доданих до матеріалів цієї справи доказів, у тому числі акт прийому-передачі державного майна від 02.12.2003 та подані відповідачем Витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно не є тими документами, у тому числі і у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема і статті 27 такого закону, які відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на вказані гідротехнічні споруди.
Не є такими документами, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на спірні гідротехнічні споруди, і вказані під час проведення 09.09.2018 та 17.08.2023 державної реєстрації наказ РВ ФДМ по Київській області №5-25-7/27 від 02.06.1998 та розроблені ФОП Нестеренко О.М. і ФОП Штеменко С.М. технічні паспорти.
Звідси суд відхиляє як усі доводи відповідача про те, що спірні гідротехнічні споруди були передані його правопопереднику - ВАТ «Забір'я», у складі основаних засобів, зокрема і під найменованими у матеріалах інвентаризації «ставами» з наведенням їх оціночної вартості, так і посилання відповідача на те, що спірні гідроспоруди є невідокремленими частинами майнового комплексу.
Так, у розрізі наведеного суд звертає увагу на те, що незалежно від цільового призначення спірних гідротехнічих споруд та незалежно від цілісності таких споруд з водними об'єктами - ставами нагульними №1 (Б) та №2 (Б), а також їх внесення/невнесеня до Реєстру об'єктів державної власності, означені споруди є приналежністю саме водних об'єктів, а не будь-якого іншого майна, у тому числі майнового комплексу.
З урахуванням зазначеного суд відхиляє доводи відповідача про те, що спірні гідротехнічні споруди не є захисними та загальнодержавними, як і не беруться до уваги, відповідно, усі долучені відповідачем на підтвердження вказаного документи.
Посилання ж відповідача на статтю 25 Земельного кодексу України та передбачене частинами 8, 9 цієї норми (у редакціях станом на 2003 рік та станом на час проведення спірних держаних реєстрацій) право на отримання у власність гідротехнічних споруд, судом оцінюється критично, оскільки вказана норма за своєю конструкцією передбачає можливість передачі, а не безумовне та автоматичне віднесення гідротехнічних споруд до приватної власності у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.
З огляду заначеного, ураховуючи наведені вище обставини витребування з незаконної власності ПАТ «Забір'я» на користь держави в особі ФДМ України ставів нагульних №1 (Б) та №2 (Б), приналежністю яких, як речами, що слідують за цими ставами, є спірні гідротехнічні споруди, суд відхиляє посилання відповідача на приписи статті 25 Земельного кодексу України.
Стосовно ж тверджень відповідача, з посиланням на долучений ним до матеріалів справи Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №32109338 від 20.11.2011, про те, що право власності на спірні гідротехінчі споруди було зареєстровано за його правопопередником - ВАТ «Забір'я», та у 2018 році відбулось лише перенесення записів про таку реєстрацію суд зазначає таке.
Деталізованими відомостями наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки за №385330336 від 03.07.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що ані у 2009 році, ані протягом наступних років до 2018 року державна реєстрація права власності за ВАТ/ПАТ «Забір'я» на гідроспоруди №№5, 13, 24, 25, кормову площадку №23 та дамби №№26, 27 не вчинялась.
Так, наявний в матеріалах справи Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22289715 від 26.03.2009 містить відомості про реєстрацію за ВАТ «Забір'я» права на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: с. Бобриця, вул. Казацька (колишня Леніна), 98, (у примітках - цех, гараж та стави нагульні №5 (1Б) та №7 (2Б)) реєстраційний номер майна 26858715, номер запису 1066 в книзі 19, і вказані відомості повністю відповідають записам у державному реєстрі згідно означеної вище Інформаційної довідки за №385330336 від 03.07.2024.
З огляду на вказані вище процесуальні приписи та передбачені ними принципи доказування, оцінивши наданий відповідачем Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №32109338 від 20.11.2011 та його зміст, суд висновує про те, що відповідно наданий Витяг не є ані більш вірогідним у порівнянні з Інформаційною довідкою за №385330336 від 03.07.2024, ані достовірним доказом на підтвердження обставин набуття ВАТ/ПАТ «Забір'я» права власності на спірні гідроспоруди у передбаченому законом порядку та, власне, проведення у 2011 році державної реєстрації такого права.
Судом ураховано, що згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Так, достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі.
Підсумовуючи все зазначене вище, суд робить такі висновки:
- спірні гідроспоруди №№5, 13, 24, 25, кормова площадка №23 та дамби №№26, 27 не були окремо визначеними об?єктами нерухомого майна та не були окремими об?єктами приватизації;
- спірні гідроспоруди №№5, 13, 24, 25, кормова площадка №23 та дамби №№26, 27 ніколи до 2018 року як окремі самостійні індивідуально визначені об?єкти нерухомого майна не реєструвались;
- наказ РВ ФДМ по Київській області №5-25-7/27 від 02.06.1998 та розроблені ФОП Нестеренко О.М. і ФОП Штеменко С.М. технічні паспорти не є тими документами, які підтверджують набуття ВАТ/ПАТ «Забір'я» права власності на гідроспоруди №№5, 13, 24, 25, кормову площадку №23 та дамби №№26, 27, як підстави для проведення державної реєстрації таких прав у розумінні ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
- станом на момент реєстрації 09.09.2018 та 17.08.2023 за ПрАТ «Забір'я» та його правонаступником - ТОВ «Забір'я», права власності на спірні гідроспоруди №№5, 13, 24, 25, кормову площадку №23 та дамби №№26, 27, власником таких об'єктів (споруд) була і є держава в особі Фонду державного майна України, оскільки такі споруди приналежні до ставів нагульних №1 (Б) та №2 (Б).
Не можуть свідчити про легітимність набуття права власності відповідачем на спірні гідроспоруди №№5, 13, 24, 25, кормову площадку №23 та дамби №№26, 27 також і всі інші доводи та аргументи, викладені відповідачем у поясненнях під час розгляду цієї справи, зокрема і щодо розпорядження ФДМ України у 2023 році іншими гідротехнічними спорудами шляхом продажу їх у власність на торгах.
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, зокрема, такі підстави для відмови в державній реєстрації прав:
- заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що вказані вище рішення про державну реєстрацію права власності за ПАТ «Забір'я» та його правонаступником - ТОВ «Забір'я» (ідентифікаційний код 00476665), на гідроспоруди №№5, 13, 24, 25, кормову площадку №23 та дамби №№26, 27 у складі майнового комплексу (реєстраційні номери об'єкта нерухомого майна - 1641469832224 та 2782810332080) за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Бобриця, вул. Козацька, 98, державний реєстратор у 2018 та 2023 роках прийняв поза межами передбачених законом підстав та порядку внесення записів про наявність відповідних речових прав, зокрема щодо прав, які не підлягають державній реєстрації та на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття відповідачем таких речових прав.
З огляду зазначеного та наявності підстав для відмови у державній реєстрації за ПАТ «Забір'я» і ТОВ «Забір'я» (ідентифікаційний код 00476665) права власності на спірні гідроспоруди у складі майнового комплексу суд висновує, що такі рішення державного реєстратора у частині відповідних споруд є незаконними та таким, що порушують право власності держави в особі ФДМ України на користування та розпорядження цими гідроспорудами.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі, зокрема, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі, зокрема, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.
У розумінні вказаної норми права наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи, що обумовлені державною реєстрацією, є, зокрема, судове рішення про скасування державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, за наслідками чого відповідні права мають повернутися у стан, що існував до відповідної державної реєстрації.
Так, під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта.
Звідси вимога на захист права або інтересу має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, тобто спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
З огляду викладених норм матеріального права, їх системного аналізу у сукупності із наведеними вище предметом та підставами позову, суд висновує, що володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, державною реєстрацією такого права на це майно, тобто суб'єкт, за яким зареєстровано у реєстрі право користування, визнається фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем.
Звідси слідує, що на вимогу неволодіючого власника майна, як сукупності речей, можуть бути застосовані до тих суб'єктів, з яким в нього відсутні договірні відносини, спрямовані на усунення перешкод у користуванні об'єктами речові способи захисту відповідного права.
Бручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи встановлені вище обставини недотримання вимог закону під час державної реєстрації за відповідачем права власності на спірні гідротехнічні споруди, які мають слідувати за ставами нагульними та поділяти юридичну долю таких водних об'єктів державної власності, суд дійшов висновку про нормативну обґрунтованість заявлених прокурором як вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача на гідроспоруди №№5, 13, 24, 25, кормову площадку №23 та дамби №№26, 27 у складі об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2782810332080, так і вимоги про витребування цих об'єктів із володіння відповідача на користь держави в особі ФДМ України.
У розрізі зробленого висновку судом взято до уваги, що обрані прокурором способи захисту за своєю правовою природою відповідають характеру порушеного права та узгоджується з передбаченими законом способами захисту, зокрема:
- з передбаченим пунктом 9 частини 1 статті 27 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судовим рішенням щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
- з передбаченим частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судовим рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Означені вище способи кореспондують негаторному позову, як належному та ефективному способу захисту права власності держави на землі водного фонду, позаяк відсутність обставин переходу до відповідача права власності на гідроспоруди та правовий статус таких гідроспоруд як приналежності водних об'єктів - ставів нагульних, свідчить про неможливість виникнення права власності у відповідача на спірні об'єкти.
Оскільки метою негаторного позову є захист інтересів держави та забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений користуватись, задоволення заявлених прокурором вимог дозволить досягнути мети, яку переслідує держава, користуватись та розпоряджатись належними їй гідротехнічними спорудами, що є неможливими допоки існує спірна державна реєстрація.
Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що:
- попри формулювання позовної вимоги для правильного вирішення спору важливим є з'ясування того, яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову та питання можливості ефективного поновлення порушених прав саме у заявлений спосіб, відтак якщо зважати на мотиви звернення до суду, то стає зрозуміло, якого результату особа хоче досягти і це може бути підставою для часткового задоволення позову;
- зайняття земельної ділянки водного фонду в непередбачений законодавством спосіб треба розцінювати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави;
- обставини існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує;
- під захистом права та легітимного інтересу розуміється як відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, так і отримання правової визначеності у відносинах із третіми особами.
До того ж суд ураховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.08.2023 у справі №911/30/22, згідно якої гідроспоруди забезпечують функціонування водного об'єкта та не можуть існувати окремо від нього, відтак гідроспоруда є приналежністю водного об'єкта (ставка), право власності, на яких належить сільській раді, а тому, враховуючи правовий режим земель, на яких вони розміщені, правильним способом захисту порушених інтересів держави є пред'явлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності на нього.
Отже, скасування державної реєстрації в частині права власності відповідача на гідротехнічні споруди з одночасним витребування цих споруд на користь власника ставів нагульних - держави в особі ФДМ України, спрямовано на відновлення прав держави на користування та розпорядження приналежними до водних об'єктів спорудами, так і на досягнення правової визначеності держави шляхом актуалізаці та приведення записів у державному реєстрі речових прав не нерухоме майно у відповідність із дійсною юридичною долею майна.
Стосовно ж втручання у право відповідача на мирне володіння майном, суд враховує таке.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте такі положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Так, предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
Перший протокол, який ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства, тоді як розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
У пункті 166 рішення ЄСПЛ "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.
Отже згідно практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду".
Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Так, можливість усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном має нормативну основу в національному законодавстві, зокрема стаття 391 ЦК України та приписи статей 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які передбачають відповідно, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а також можливість проведення державної реєстрації на підставі рішення суду про припинення/набуття права та про скасування державної реєстрації прав.
Звідси суд висновує, що скасування державної реєстрації в частині права власності відповідача на гідротехнічні споруди з одночасним витребування цих споруд на користь власника ставів нагульних - держави в особі ФДМ України, відповідає критерію законності - здійснюється на підставі норм закону у зв'язку з обставинами порушення порядку державної реєстрації речових прав особи, у тому числі і в часині їх дійсної наявності, що корелюється з вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, оскільки офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.
Крім того правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної власності об'єктів водного фонду та приналежних їм речей (гідротехнічних споруд), безумовно становлять "суспільний" та "публічний" інтерес, а заволодіння приватними особами цими об'єктами шляхом державної реєстрації прав на них (книжкове володіння) такому суспільному інтересу не відповідає.
Отже, незаконне набуття суб'єктом майнових прав на гідроспоруду, що не є окремим об'єктом права власності, а є приналежністю до головної речі, посягає на визначений державою публічний порядок та інтерес держави, а тому суд висновує, що втручання держави в особі ФДМ України в право ТОВ «Забір'я» на мирне володіння спірними об'єктами не суперечить закладеним у статті 1 Першого протоколу критеріям правомірного втручання в це право.
Доказово неспроможні посилання відповідача на те, що штучні стави рибучастка «Бобриця» було збудовано Державним виробничим сільськогосподарським рибоводним підприємством «Забір'я», як і те, що спірні гідротехнічні споруди обслуговуються відповідачем наразі, суд відхиляє, позаяк в межах предмету та підстав цього позову суд не надає оцінку доводам стосовно здійснення будь-яких поліпшень гідроспоруд та їх вартості, такі обставини не знаходяться в площині спірних правовідносин та можуть бути предметом спору в інших судових провадженнях.
Крім того, з огляду на те, що спірні гідротехнічні споруди є приналежностями саме тих нагульних ставів, право власності на які визнано за державою в особі ФДМ України згідно рішення у справі 12/116-12/21, суд визнає неспроможними та відхиляє доводи відповідача про те, що у цій справі №911/46/23 Фонд державного майна України не є органом управління гідротехнічними спорудами, включаючи ставкові рибоводні споруди та інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств.
Вказані аргументи відповідача також не спростовують перевірених судом та встановлених судом обставин дотримання прокуром порядку як визначення правильного органу, який представляє інтереси держави у спірних правовідносинах, так і повідомлення такого органу про звернення до суду із цим позовом.
Стосовно ж заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності слід зазначити таке.
Приписами ст. ст. 256, 267 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові
Приписами ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України визначено вимоги, позовна давність на які не поширюється, тоді як друга частина вказаної норми права презюмує, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, а наведений спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.
Так, покладення обов'язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб'єктивного прав та, зокрема, застосовується у справах за позовами про усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду стосовно застосування позовної давності до негаторних позовів, викладеної у постанові 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18), допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
З огляду викладеного вище, оскільки вимоги прокурора про скасування державної реєстрації в частині права власності відповідача на гідротехнічні споруди з одночасним витребування цих споруд на користь власника ставів нагульних - держави в особі ФДМ України, спрямовано на усунення перешкод у користуванні державою такими спорудами, суд дійшов висновку, що на вказані вимоги позовна давність та наслідки її спливу не поширюються.
Ураховуючи вказане, судом відхиляються доводи відповідача про те, що строки позовної давності для пред'явлення такого позову пропущено у зв'язку із обізнаністю держави в особі ФДМ України та органів прокуратури із реєстрацією права власності на гідротехнічні споруди ще у 2012 році.
Отже, відповідна заява ТОВ "Забір'я"задоволенню не підлягає.
За таких обставин, ураховуючи встановлену незаконність державної реєстрації за ПАТ «Забір'я»/ТОВ «Забір'я» (ідентифікаційний код 00476665) права власності на спірні гідроспоруди у складі майнового комплексу та порушення такою реєстрацією прав держави на користування та розпорядження означеними спорудами, як приналежними до водних об'єктів, суд висновує про задоволення вимог прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України та, відповідно, ухвалює:
- скасувати державну реєстрацію права власності на гідротехнічні споруди: дамба №26, дамба №27, кормова площадка №23, гідроспоруда №5, гідроспоруда №13, гідроспоруда №24, гідроспоруда №25 у складі об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2782810332080, яким зареєстровано право приватної власності ПАТ "Забір'я" на майновий комплекс в с. Бобровиця Бучанського району Київської області;
- витребувати на користь держави в особі Фонду державного майна України (ідентифікаційний код 00032945) із незаконного володіння ТОВ "Забір'я" (ідентифікаційний код 00476665) гідротехнічні споруди, що розташовані за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Бобриця, вул.. Козацька, 98, а саме: дамба №26, дамба №27, кормова площадка №23 гідроспоруда №5, гідроспоруда №13, гідроспоруда №24, гідроспоруда №25, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 2782810332080 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 68920876 від 17.08.2023 державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Кошовим В'ячеславом Петровичем.
Судові витрати прокуратури, відповідно статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача повністю.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області (вул. Соборна, 67, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08131) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (01133, місто Київ, вул. Генерала Алмазова, будинок 18/9, ідентифікаційний код 00032945) задовольнити.
2. Скасувати державну реєстрацію права власності на гідротехнічні споруди: дамба №26, дамба №27, кормова площадка №23, гідроспоруда №5, гідроспоруда №13, гідроспоруда №24, гідроспоруда №25 у складі об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2782810332080, яким зареєстровано право приватної власності ПАТ "Забір'я" на майновий комплекс в с. Бобровиця Бучанського району Київської області.
3. Витребувати на користь держави в особі Фонду державного майна України (01133, місто Київ, вул. Генерала Алмазова, будинок 18/9, ідентифікаційний код 00032945) із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Забір'я" (08145, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забір"я, ідентифікаційний код 00476665) гідротехнічні споруди, що розташовані за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Бобриця, вул. Козацька, 98, а саме: дамба №26, дамба №27, кормова площадка №23 гідроспоруда №5, гідроспоруда №13, гідроспоруда №24, гідроспоруда №25, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 2782810332080 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 68920876 від 17.08.2023 державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Кошовим В'ячеславом Петровичем.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Забір'я" (08145, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забір"я, ідентифікаційний код 00476665) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.04.2025.
Суддя В.А. Ярема