"08" квітня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/1880/22
Суддя Черногуз А. Ф., у судовому засіданні з розгляду скарги на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13) Рагімової А.Н. у виконавчому провадженні №76770788
у межах справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44, код ЄДРПОУ: 42795490)
до Акціонерного товариства “Оператор Газорозподільної системи “Київоблгаз» (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., буд. 178, код ЄДРПОУ: 20578072)
про стягнення 4001785926,85 грн,
за участю представників:
позивача (стягувача): Митюка Сергія Петровича;
відповідача (скаржника): Шемберко Олега Петровича;
представника відділу примусового виконання рішень: Кушнір Людмили Володимирівни,
Обставини розгляду скарги.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2024 у справі № 911/1880/22 позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» 3224798278 гривень 03 коп. основного боргу, 40524533 гривень 20 коп. 3 % річних, 586917933, гривень 37 коп. пені, 149545182 гривень 25 коп. інфляційних втрат, 939400 гривень 00 коп. судового збору та 2684 гривень 00 коп. судового збору за розгляд ухвали Господарського суду Київської області від 24.01.2023 в апеляційній інстанції.
Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 29.10.2024 рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2024 у справі № 911/1880/22 залишено без змін.
На виконання вищезгаданого рішення Господарського суду Київської області 27.11.2024 видано відповідний наказ.
Через систему “Електронний суд» до Господарського суду Київської області 14.03.2025 надійшла скарга боржника (відповідача) на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. у виконавчому провадженні №76770788.
Ухвалою від 19.03.2025 суд призначив скаргу до розгляду в судовому засіданні на 31.03.2025 на 14:15. До суду надійшли клопотання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залишення скарги без розгляду від 26.03.2025, клопотання про долучення доказів від 26.03.2025, клопотання про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, письмові пояснення на скаргу АТ “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз» від 26.03.2025 та заперечення стягувача на скаргу від 28.03.2025
У судове засідання 31.03.2025 з'явився представник позивача (стягувача) Митюк Сергій Петрович, представник відповідача (скаржника) Шемберко Олег Петрович та представник відділу примусового виконання рішень Кушнір Людмила Володимирівна. Судом було вирішено оголосити перерву в судовому засіданні до 08.04.2025 до 12:30.
У судовому засіданні 08.04.2025 суд, заслухавши виступи присутніх представників боржника і стягувача, взявши до уваги наявні у справі документи по суті скарг, прийняв ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Зміст скарги.
Боржник, звертаючись зі скаргою до суду, повідомляв, що в ході здійснення виконавчого провадження №76770788 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 27.11.2024 в справі № 911/1880/22, головним державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України» Рагімовою Асі Назимівною 12.12.2024 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також 13.12.2024 винесено постанову про арешт майна та постанову про арешт коштів боржника.
При цьому, з посиланням на практику Верховного Суду, скаржник вказав на те, що підставою для зупинення вчинення виконавчих дій є перебування боржника в Реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, та віднесення суми основного боргу за рішенням суду до передбаченої згаданим вище Законом № 1639-ІХ та ініційованої боржником процедури врегулювання. З огляду на ці обставини, скаржник зазначив, що відповідно до положень пункту 15 частини першої статті 34 та частини четвертої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" наявний обов'язок державного виконавця зняти арешт з майна й грошових коштів боржника та зупинити вчинення виконавчих дій, у зв'язку із чим скаржник просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Рагімової А.Н. щодо не зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №76770788;
- зобов'язати головного державного виконавця Рагімову А.Н. зупинити вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 76770788, з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/1880/22 виданого 27.11.2024 та зняти арешт з коштів та майна боржника накладених постановами від 13.12.2024.
Заперечення щодо скарги.
Позивач, у свою чергу, звертає увагу суду на те, що в заяві про примусове виконання рішення стягувач зазначив, що стягненню з боржника підлягає заборгованість в загальній сумі 3673699832,61 грн, яка виникла після 28.02.2022 та не підлягає врегулюванню відповідно до положень Закону № 1639-ІХ.
При цьому Позивач також вказує на суттєві відмінності обставин даного провадження від обставин, що мали місце у провадженнях № 921/366/23, № 924/395/24, № 924/396/24, у яких Верховний Суд робив правові висновки, на які посилається скаржник.
Позивач наголошує на тому, що відповідні висновки про застосування норм права були зроблені в відмінних правовідносинах, позаяк в жодній з наведених скаржником справ питання періоду виникнення заборгованості, що підлягала примусовому стягненню не досліджувалось.
Крім того, позивач вказує на те, що скаржник не надав доказів та обґрунтувань на підтвердження того, що скарга подана в десятиденний строк, що встановлений частиною 1 статті 341 ГПК України та відповідного клопотання про поновлення строку на подачу скарги, також не було заявлено, у зв'язку із чим боржник просить суд залишити скаргу без розгляду, а у випадку не врахування цих обставин - відмовити в задоволенні скарги.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначає, що державним виконавцем були вчинені дії у відповідності до вимог пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" та відсутні законні підстави для зупинення виконавчого провадження, а тому й відсутня протиправна бездіяльність державного виконавця, при тому що стягувана державним виконавцем заборгованість виникла після 28.02.2024 та не підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1639-ІХ. З огляду на ці обставини, державний виконавець, зокрема, зауважує що скарга має штучний характер та просить суд відмовити у задоволенні скарги повністю.
Висновки господарського суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, принцип обов'язковості судового рішення.
Згідно частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно положень статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012)
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з Прав Людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення ЄСПЛ від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).
Згідно із правовою позицією, котра викладена зокрема в пункті 15 постанови Верховного суду від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г, судом зазначено про те, що відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
В силу статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Враховуючи наведені вище положення національного законодавства спільно з наведеною практикою, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця, суд дослідив акцентовані учасниками справи обставини та прийшов до наступних висновків.
Щодо доводів про пропуск скаржником строку на оскарження суд вважає за необхідне зазначити те, що оскільки до суду не надано доказів належного направлення виконавцем боржнику документів, що стосуються оскаржуваних дій та бездіяльності винесених в межах виконавчого провадження суд позбавлений можливості констатувати факт пропуску скаржником відповідного строку.
Що стосується суті самої скарги, то передусім суд приймає твердження позивача та державного виконавця про те, що частина заборгованості, яка була стягнута згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2024 у справі № 911/1880/22 та виданого на його підставі 27.11.2024 наказу виникла після 28.02.2024 та не підлягає врегулюванню, відповідно до положень згадуваного вище Закону № 1639-ІХ.
Згідно із статтею 2 Закону № 1639-IX дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов'язань), визначених у статті 1 статті 1 цього Закону, суб'єктів ринку природного газу, що включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (далі - Реєстр).
Відповідно абзацу 8 статті 1 Закону № 1639-IX врегулюванню відповідно до цього Закону підлягає заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно.
Судом встановлено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.11.2022 за № 1466 включено АТ “Київоблгаз» (боржника) до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Так, рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2024 в справі № 911/1880/22 стягнуто з боржника на користь стягувача 3224798278,03 грн, 40524533,20 грн 3 % річних, 586917933,37 грн пені, 149545182,25 грн інфляційних втрат, 939400,00 грн.
При цьому як вбачається з матеріалів справи, змісту рішення суду в цій справі, а також заяви стягувача про примусове виконання рішення від 04.12.2024, означена вище заборгованість, з урахуванням періодів її виникнення, включає в себе:
1) Заборгованість заявлена позивачем при зверненні до суду (первісні вимоги) за періоди до 28 лютого 2022 року, а саме: 293 993 088,62 грн основного боргу за вересень 2021 року та грудень 2021 року, а також 27 633 968,67 грн пені, 6 956 787,06 грн 3% річних та 56 024 871,05 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу з період з вересня 2021 року до грудня 2021 року;
2) Заборгованість заявлена позивачем при зверненні до суду (первісні вимоги) нарахована після 28 лютого 2022 року, а саме: 3817882,85 грн 3% річних (за період з 01.03.2022 по 05.08.2022), 8566530,55 грн пені(за період з 01.03.2022 по 05.08.2022) та 43196123,76 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2022 по 05.08.2022 (нарахування відбувались на основний борг за вересень 2021 року та грудень 2021 року);
3) Заборгованість заявлена позивачем в ході розгляду справи (після збільшення розміру позовних вимог) та включає борг за періоди після 28 лютого 2022 року, саме: 2 930 805 189,41 грн основного боргу, що включає в себе борг за травень 2022 року, серпень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року та січень 2023 року, а також 33567746,14 грн 3% річних, 559283964,70 грн пені, 93520311,20 грн інфляційних втрат, що були нараховані на вказану суму основного боргу починаючи з травня 2022 року.
Таким чином, частина заборгованості в розмірі 3672757748,61, що була стягнута з боржника на користь стягувача відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2024 в справі № 911/1880/22 виникла після 28 лютого 2022 року, а відтак не підпадає під дію обмежень, встановлених щодо боржника в силу положень Закону № 1639-IX.
Крім того, не підпадає під дію означених обмежень і стягнення з відповідача понесених судових витрат покладених на відповідача згідно наказу в загальному розмірі 942084 грн.
Відтак, сукупно в порядку виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/1880/22 виданого 27.11.2024 не підпадає під дію обмежень, встановлених щодо боржника в силу положень Закону № 1639-IX сума в розмірі 3673699832,61 грн.
Пунктом 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Отже, обов'язковою передумовою для зупинення виконавчого провадження, на підставі вказаної вище норми Закону, який як зазначалося вище є імперативним для державних виконавців під час проведення виконавчих дій, є одночасне існування двох наступних умов:
- сума, що стягується є такою, що підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу";
- перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Разом із цим, суд зауважує, що саме по собі перебування боржника в означеному реєстрі підприємств не є підставою для зупинення виконавчого провадження на підставі зазначених положень статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".
Суд констатує, що 3673699832,61 грн, в межах стягнення яких відкрито виконаче провадження, є частиною заборгованості стягнутої за рішенням суду у справі № 911/1880/22, яка виникла після 28 лютого 2022 року та не підпадає під дію виключень, що встановлені приписами Закону № 1639-IX, а відтак саме лише перебування боржника(скаржника) в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу за умови проведення виконавчих дій лише в частині стягнення 3673699832,61 грн, що складає суму заборгованості, яка виникла після 28 лютого 2022 року не є передумовою для застосування імперативу у вигляді зупинення виконавчого провадження.
У судовому засіданні суд встановив, що арешти в межах виконавчого провадження були накладені саме в межах стягнення суми 3673699832,61 грн.
Також судом у судовому засіданні було перевірено та встановлено, що сума яка фігурує у постановах про арешт не є тотожною сумі стягнення - 3673699832,61 грн з тих підстав, що до суми стягнення у даному випадку було додано виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, штрафи, що відповідно збільшило суму в межах якої накладено арешти, що відповідає змісту, суті та завданням виконавчого провадження.
З огляду на викладене суд констатує, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 76770788 щодо арешту коштів і майна боржника та не винення дій щодо зупинення виконавчого провадження за заявою скаржника в межах стягнення суми боргу 3673699832,61 грн є обґрунтованими та такими, що вчинені у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження".
Відтак, скаржником не доведено протиправність бездіяльності головного державного виконавця Рагімової А.Н. щодо невчинення дій в частині зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №76770788.
Суд констатує, що у суду відсутні підстави для зобов'язання головного державного виконавця Рагімової А.Н. зупинити вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 76770788 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/1880/22 виданого 27.11.2024 та зняття арешту з коштів та майна боржника накладених 13.12.2024 в межах виконавчого провадження №76770788, позаяк всі оспорювані скаржником дії та бездіяльність виконавця вчинені в межах та з дотриманням вимог закону.
Частиною 3 статті 343 ГПК України, встановлено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на викладене суд відмовляє у задоволенні скарги в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.
Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 ГПК України.
Ухвалу підписано 22.04.2025
Суддя А.Ф. Черногуз