ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у відстроченні виконання рішення
17.04.2025Справа № 910/5802/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши
заяву Державного підприємства "Гарантований покупець"
про відстрочення виконання рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 2 628 847,73 грн
за участю представників:
від позивача: Моцайко В.С.
від відповідача: Курдюмов М.М.
До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - Гарантований покупець, заявник) із заявою про відстрочення виконання рішення суду у даній справі.
У обґрунтування своєї заяви боржник зазначив, що Гарантований покупець бере участь у функціонуванні критичної сфери інфраструктури (здійснює забезпечення населення України доступною електричною енергією за фіксованим пільговим тарифом); вказав, що виконання судового рішення залежить не лише від волі боржника, а в більшій мірі від виробників електричної енергії, які мають значну заборгованість перед Гарантованим покупцем, а внаслідок збройної агресії Російської Федерації господарська діяльність учасників ринку електричної енергії ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасне постачання електричної енергії та несвоєчасна оплата у повному обсязі вартості послуг підприємства. Також боржник вказав, що відповідно до порядку, визначеному Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 483, не передбачено джерел для покриття витрат на оплату 3% річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії, тому Гарантований покупець позбавлений можливості негайно виконати рішення суду. Заявник також послався на те, що фінансування діяльності Гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором, а тому його вина у простроченні зобов'язань відсутня. Крім того заявник вказав на надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій у період дії воєнного стану згідно з постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 та часткової оплати відповідачем вартості послуг за спірний період позивачу. Просив відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5802/24 від 03.12.2024 терміном на один рік з моменту ухвалення рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 вказану заяву було призначено до розгляду, судове засідання призначено на 23.01.2025.
Проте 20.01.2025 матеріали вказаної справи були направлені до Північного апеляційного господарського суду у зв'язку із поданням ДП "Гарантований покупець" апеляційної скарги на рішення суду у цій справі від 03.12.2024.
Після перегляду судами апеляційної та касаційної інстанцій зазначеного рішення, справа повернулась до Господарського суду міста Києва, а тому суд ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 призначив заяву ДП "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення до розгляду в судовому засіданні на 17.04.2025.
Стягувач (ТОВ "Черкасиенергозбут") подав свої заперечення проти відстрочення боржнику виконання судового рішення, в яких вказав, що заява боржника подана передчасно, боржником не обґрунтовано обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення, додані до заяви докази не свідчать про складний фінансовий стан Гарантованого покупця та наявність інших підстав, з якими законодавець пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення. Також стягувач зазначив, що відстрочення виконання судового рішення буде несправедливим по відношенню до позивача, який, як і боржник, бере участь у функціонуванні критичної сфери інфраструктури та працює в умовах воєнного стану, вживає можливі заходи, спрямовані на погашення заборгованості перед своїми контрагентами, водночас стягнення заборгованості за цим рішенням має важливе значення для стабільності енергетичної системи України. Крім того ТОВ "Черкасиенергозбут" вказало, що відповідно до постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, проте, 3% річних та інфляційні втрати, які стягуються з боржника за рішенням суду у даній справі, не є штрафними санкціям, а складовою боргу. У задоволенні заяви ДП "Гарантований покупець" просив відмовити.
У судовому засіданні, призначеному на 17.04.2025, представник заявника (боржника) свою заяву підтримав, просив її задовольнити.
Представник ТОВ "Черкасиенергозбут" заперечив проти поданої заяви, просив відмовити у її задоволенні.
Суд, розглянувши заяву про відстрочення виконання судового рішення, заслухавши думку учасників справи та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі від 03.12.2024 позовні вимоги ТОВ "Черкасиенергозбут" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення 2 628 847,73 грн задоволено, стягнуто з ДП "Гарантований покупець" інфляційні втрати у сумі 1 034 423,62 грн, 3 % річних у сумі 1 594 424, 11 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 частково скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДП "Гарантований покупець" інфляційні втрати у сумі 523 053,13 грн, 3 % річних у сумі 1 002 987,95 грн, в решті позовних вимог - відмовлено.
Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно з роз'ясненнями Вищого господарського суду України, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, відстрочкою є відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Водночас суд повинен врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Отже законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
У якості підстави для відстрочення виконання рішення суду відповідач вказує на відсутність належного фінансування ДП «Гарантований покупець», особливий порядок розрахунків боржника, наявність значної заборгованості виробників електричної енергії перед ним та скрутний фінансовий стан підприємства, що у цілому ускладнюють виконання рішення.
Разом з тим суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів (пов'язана, зокрема, зі спеціальним порядком виконання своїх обов'язків), а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу та статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином норми закону не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок коштів своїх контрагентів або бюджету, у виконанні власних обов'язків за зобов'язаннями (звільнення від відповідальності, відстрочення або розстрочення зобов'язань), також не передбачають такого положення й умови договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2316/02/21 від 15.09.2021, укладеного сторонами.
При цьому статтею 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Суд звертає увагу заявника на те, що укладений сторонами договір є двостороннім, в якому не передбачено можливості його невиконання або виконання зобов'язань за певних умов, в тому числі через невиконання зобов'язань третіх осіб перед відповідачем.
За таких обставин факт наявності заборгованості контрагентів боржника, не є виключною обставиною для звільнення його від виконання зобов'язань з оплати придбаної електроенергії та відповідальності за прострочення зобов'язання за рішенням суду, а фінансове становище ДП "Гарантований покупець", яким обґрунтована наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється боржником на власний ризик.
Судом, серед іншого, також враховано відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення.
Так, на підтвердження викладених у заяві обставин боржником надано суду баланс (звіт про фінансовий стан) ДП «Гарантований покупець» станом на 31.12.2023, хоча рішення у справі було прийняте у грудні 2024, а заява про відстрочення судового рішення розглядається у квітні 2025 року, тобто належних та актуальних доказів на підтвердження складного фінансового стану заявником не надано. Так само заявником не надано доказів того, що протягом одного року відповідач отримає грошові кошти в обсязі, достатньому для виконання рішення суду.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наявність заборгованості, підтверджена обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Виходячи з цього та з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України і Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Також суд відхиляє твердження боржника, що на підставі пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, оскільки в даному випадку заборгованість ДП "Гарантований покупець" складається з 3% річних та інфляційних втрат, які не є штрафними санкціями, а тому наведена постанова не може бути застосована у спірних правовідносинах (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 18.07.2023 у справі № 910/9798/22).
Крім того суд враховує майнові інтереси іншої сторони договору (стягувача), оскільки у зв'язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному стані, оскільки несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань з боку ДП «Гарантований покупець» призвело до невиконання ТОВ «Черкасиенергозбут» своїх зобов'язань перед іншими контрагентами, про що свідчить наявність судових справ про стягнення заборгованості з позивача на користь АТ «НАЕК «Енергоатом», а отже, позивач правомірно очікує на сплату йому грошових коштів за рішенням суду.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Отже, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Таким чином суд вважає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
З урахуванням викладеного господарський суд приходить до висновку, що відсутні підстави для відстрочення виконання рішення у даній справі.
За таких обставин, керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2024 року у справі № 910/5802/24 відмовити.
Вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 17 квітня 2025 року.
Повна ухвала складена 22 квітня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та у строк, передбачені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Головіна К.І.