ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.04.2025Справа № 910/2134/25
За позовом Акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС "ІСКРА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛТІС ТЕХНО"
про стягнення 4 666,37 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Піскунова
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС "ІСКРА" (далі - позивач, АТ "НВК "ІСКРА") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛТІС ТЕХНО" (далі - відповідач, ТОВ "ЕЛТІС ТЕХНО") про стягнення 4 666,37 грн, з яких: 2 946,17 грн пені, 1 242,36 грн штрафу, 264,86 грн 3% річних та 212,98 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 позовну заяву АТ "НВК "ІСКРА" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2134/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/2134/25.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заву та додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 далі - ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
05.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛТІС ТЕХНО" (далі - постачальник) та Казенним підприємством "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (далі - покупець) було укладено Договір поставки № 17/45-юр (далі - Договір).
31.05.2024 на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про перетворення казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" в акціонерне товариство" від 09.12.2021 №1280 Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (ідентифікаційний код: 14313866) перетворено в Акціонерне товариство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (ідентифікаційний код: 14313866).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених Договором.
Найменування товару, його кількість та якісні показники, код класифікатора ДК 021:2015, місце поставки, строк поставки, ціна товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість товару постачання якого буде здійснюватись, згідно Договору, вказується в Специфікаціях, які з моменту підписання Сторонами складають невід'ємну частину Договору.
Згідно до 2.1 Договору загальна ціна Договору складає 100 000,00 грн з урахуванням ПДВ, та розраховується сумою всіх Специфікацій, що є невід'ємною частиною цього Договору. Сума всіх Специфікацій не може перевищувати загальну ціну Договору.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зі змісту укладеного між сторонами Договору № 17/45-юр від 05.02.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Положеннями ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
05.02.2024 сторони підписали Специфікацію № 05 до Договору № 17/45-юр від 05.02.2024.
Відповідно до Специфікації сторони узгодили кількість, строк поставки та вартість Товару, який відповідач зобов'язався передати позивачу, а саме: Шайба теплопровідна графітна у кількості 40 штук, вартістю за 1 комплект без ПДВ 369,75 грн, загальна вартість - 14 790,00 грн без ПДВ, 17 748,00 грн з ПДВ, строк поставки Товару 20 тижнів з дати отримання попередньої оплати, умова оплати - 100% попередня оплата.
09.02.2024 відповідач виставив позивачу Рахунок № 14432 на суму 17 748,00 грн з ПДВ.
Позивач виконуючи обов'язок за Договором сплатив на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 17 748,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 263 від 06.03.2024.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 526 ЦК України передбачено зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач зобов'язаний був поставити товар на адресу позивача в строк до 25.07.2024, однак станом на дату подання позову відповідач не виконав зобов'язання щодо поставки товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відтак, не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
08.01.2025 позивачем направлено відповідачу Претензію № 38/12/1-юр, відповідно до якої позивач зазначив, що відповідач отримав суму попередньої оплати, не передав товар у строки, визначені в Специфікації. Тому позивач вимагав у відповідача повернути суму попередньої оплати, а також сплати, нараховану АТ "НВК "ІСКРА", пеню, штраф та 3% річних.
У позовній заяві позивач вказує, що 24.01.2025 від відповідача на розрахунковий рахунок позивача надійшли грошові кошти у сумі 17 748,00 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрати.
Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч. 2 ст. 549 ЦК України)
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 3 ст. 549 ЦК України)
Згідно п. 4.4 Договору за порушення строків поставки постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник зобов'язаний додатково сплатити Покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Пунктом 4.5 Договору встановлено, що у випадку відмови від постачання сплаченого товару продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 7% вартості Товару.
Здійснивши перевірку розрахунку пені у розмірі 0,1% вартості товару за визначений позивачем період та розрахунку штрафу у розмірі 7% вартості товару, суд встановив, що загальна сума пені та штрафу вірно розрахована позивачем у позовній заяві, тому вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 946,17 грн та штрафу у розмірі 1 242,36 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 дійшла висновку, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зобов'язання з повернення суми попередньої оплати товару, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами у договорі строку поставки, який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 264,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 212,98 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач, не надав заперечень та(або) пояснень щодо вищезазначених обставини та не надав доказів здійснення оплати пені, штрафу 3% річних та інфляційних втрат або контррозрахунок заявлених позивачем суми.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС "ІСКРА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛТІС ТЕХНО" про стягнення 4 666,37 грн з яких: 2 946,17 грн пені, 1 242,36 грн штрафу, 264,86 грн 3% річних та 212,98 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.
Оскільки, позов задоволено повністю судовий збір у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 81, 86, 165, 123, 124, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛТІС ТЕХНО" (Україна, 04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВІКЕНТІЯ ХВОЙКИ, будинок 21, офіс 306; ідентифікаційний код: 34299837) на користь Акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС "ІСКРА" (Україна, 69071, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Магістральна, будинок 84; ідентифікаційний код: 14313866) 2 946,17 грн (дві тисячі дев'ятсот сорок сім гривень 17 коп.) пені, 1 242,39 грн (одну тисячу двісті сорок дві гривні 39 коп.) штрафу, 264,86 грн (двісті шістдесят чотири гривні 86 коп.) 3% річних, 212,98 грн (двісті дванадцять гривень 98 коп.) інфляційних втрат та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 23.04.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА