ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2025Справа №910/451/25
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"
про стягнення заборгованості 29 275 606,14 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про стягнення 29 275 606,14 грн, з яких 7 166 013,12 грн 3% річних та 22 109 593,02 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання умов договору про надання послуг в частині своєчасної оплати електричної енергії відповідно до договору та додаткових угод.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.02.2025.
Через діловодство суду 28.01.2025 від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Так, відповідач заперечуючи проти заявлених вимог позову вказує на те, що для виконання відповідачем обов'язків за договором, укладеним на виконання покладених спеціальних обов'язків, необхідним є здійснення дій за послідовністю розрахунків, а відтак через затримку платежів позивачем на користь ДП «Гарантований покупець», виникла заборгованість останнього перед ТОВ "Київські енергетичні послуги", що у свою чергу призвело до затримку платежів на користь позивача.
Також відповідач наголосив на форс-мажорних обставинах, а саме щодо збройної агресії російської федерації проти України, що позбавило відповідача можливості своєчасно виконувати зобов'язання за договором та додатковими угодами.
Через систему "Електронний суд" 03.02.2025 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач зобов'язаний сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника системи відносин у межах спеціальних обов'язків.
Також позивач зазначив, що накази Міністерства енергетики України від 21.03.2022 №132, від 24.04.2024 №168 не змінювали строки виконання зобов'язання за договором та додатковими угодами.
Окрім того позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги пункту 9.4 договору та не повідомив про форс-мажорні обставини письмово у строк не пізніше 1 робочого дня з дати настання таких обставин, оскільки відповідач направив сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України 29.08.2023 №3100-22-07-02, лише 22.09.2023.
Протокольною ухвалою суду від 19.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2025.
Протокольною ухвалою суду від 26.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2025.
У судовому засіданні 16.04.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
В судовому засіданні 16.04.2025 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.09.2021 між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальником універсальних послуг - ПУП) було укладено договір № 65-150-SD-21-00406 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг та додаткові угоди №27-35 до зазначеного договору.
Відповідно до пункту 2.1 Договору Продавець зобов'язаний продати, а ПУП зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_М) для постачання побутовим споживачам ПУП.
Згідно пункту 2.2. Договору обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску Продавцем та відбору ПУП електричної енергії.
Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год першого календарного дня по 24:00 год останнього календарного дня такого періоду (далі Період постачання), що зазначаються у Додатковій угоді для Періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону (пункт 3.1 Договору).
Відповідно до пункту 1.3 Договору для цілей цього Договору Сторони під терміном Розрахунковий місяць розуміють календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який Сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та Продавцем.
Згідно пункту 4.3. Договору оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку Періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов Додаткової угоди для Періоду постачання.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та законодавством України (пункт 6.1 Договору).
Пунктом 9.1 Договору передбачено, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
Відповідно до пунктів 9.2-9.3 Договору у випадку виникнення форсмажорних обставин, що унеможливлюють виконання Сторонами своїх зобов'язань, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин. Єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання форсмажорних обставин як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за цим Договором, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Згідно пункту 9.4 Договору сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов'язань за цим Договором через форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати настання таких обставин письмово (шляхом направлення електронного листа, скріпленого КЕП керівника та рекомендованого листа) інформувати іншу Сторону про настання обставин непереборної сили та про їх наслідки.
Неповідомлення однієї із Сторін про настання форс-мажорних обставин або припинення їх дії веде до втрати права цієї Сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов'язань за Договором (пункт 9.5 Договору).
З листопада 2023 року по червень 2024 року було підписано ряд Додаткових угод №28-36.
У пункті 6 додаткових угод встановлений єдиний порядок оплати купленої електричної енергії у спірному періоді, а саме оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати, для кожного розрахункового місяця ПУП здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:
за 2 банківські дні до Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
не пізніше 4-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
не пізніше 10-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
не пізніше 16-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
не пізніше 22-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці.
Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.
Продавцем виконано свої зобов'язання за Договором належним чином та здійснено продаж електричної енергії у період листопад 2023 року - червень 2024 року у строки та в обсягах, визначених відповідними Додатковими угодами, що підтверджується, зокрема, актами купівлі-продажу електричної енергії.
У період листопад 2023 року - червень 2024 року ТОВ «Київські енергетичні послуги» здійснило оплату купленої електричної енергії з порушенням строків оплати, встановлених договором та додатковими угодами.
Факт купівлі-продажу електричної енергії між позивачем та відповідачем підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії за період листопад 2023 року - червень 2024 року.
Так, відповідно до актів купівлі-продажу електричної енергії між сторонами, за листопад 2023 року - червень 2024 року, продавець продав, а покупець купив електричну енергію загальною вартістю 5 711 302 555,88 грн (з ПДВ), загальним обсягом 1 321 176,266 МВт*год.
Позивач у зв'язку із простроченням відповідачем оплати електричної енергії нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 7 166 013,12 грн та інфляційні втрати у розмірі 22 109 593,02 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У той же час, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
За змістом частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).
Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За наведеними вище положеннями Господарського кодексу України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір
Подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід відзначити, що визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу
Аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести:
1) наявність обставин непереборної сили;
2) їх надзвичайний характер;
3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди;
4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс - мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс - мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
Відповідно до умов пункту 9.1. договору під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) розуміються надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору та/або обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовими ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Пункт 9.2. договору передбачає, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин.
Однією з підстав для звільнення відповідача від відповідальності у даній справі, останній визначив наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які підтверджуються сертифікатом №3100-22-07-02 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29.08.2022.
Як було зазначено вище, нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.
Водночас, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю, встановленою статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 217 Господарського кодексу України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічна позиція при вирішенні питання чи звільняють форс-мажорні обставини сторону від сплати нарахувань за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу (річні та інфляційні) була висловлена Верховним Судом у постанові від 13.09.2023 по справі №910/8741/22.
Тому стаття 617 Цивільного кодексу України сама по собі не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання.
Щодо посилання відповідача на відсутність прострочення, з огляду на законодавчо встановлений особливий режим на час дії воєнного стану, суд зазначає таке.
Покладення спеціальних обов'язків передбачене положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019, якою затверджене "Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії" (далі - Положення № 483).
Цим Положенням визначено: загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов'язки; зміст та обсяг спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії згідно з цим Положенням (далі - спеціальні обов'язки); учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки; обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки, необхідних для їх виконання; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки; територію та строк виконання спеціальних обов'язків; джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки.
Згідно з пунктом 4 Положення № 483 спеціальні обов'язки покладаються на таких учасників ринку електричної енергії: виробників електричної енергії; постачальників універсальних послуг; гарантованого покупця; операторів систем розподілу виключно в частині обов'язкового придбання технологічних витрат електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим Положенням; постачальника "останньої надії"; оператора системи передачі електричної енергії в частині придбання послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника "останньої надії".
Відповідно до пункту 5 Положення № 483 до спеціальних обов'язків належить, зокрема:
- постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальників універсальних послуг за фіксованими цінами, визначеними у додатку 3;
- надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга постачальників універсальних послуг) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг за примірною формою згідно з додатком 2 і відповідне прийняття та оплата послуг постачальників універсальних послуг гарантованим покупцем;
- надання гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга гарантованого покупця) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг гарантованого покупця виробниками;
- придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" ("бази") за період М-3, де М - розрахунковий місяць.
Згідно з вимогами пункту 7 Положення № 483 виробники зобов'язані зокрема укласти з гарантованим покупцем договори про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (далі - договір 1); оплачувати своєчасно та у повному обсязі гарантованому покупцю вартість послуги гарантованого покупця.
Відповідно до пункту 8 Положення № 483 гарантований покупець зобов'язаний зокрема укласти з виробниками договори 1 та з постачальниками універсальних послуг договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - договір 2); оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Згідно з пунктом 9 Положення № 483 постачальники універсальних послуг зобов'язані зокрема здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку електричної енергії в обсягах, що необхідні для постачання побутовим споживачам; укласти з гарантованим покупцем договір 2.
Виконання спеціальних обов'язків, передбачених цим Положенням, повинне забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на їх виконання; джерелами фінансування витрат виробників за виконання спеціальних обов'язків є відповідна компенсація, порядок здійснення якої визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 16 Положення № 483).
Отже, Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі "виробників електричної енергії", "постачальників універсальних послуг" та "гарантованого покупця", а саме шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин:
- "виробник" - "гарантований покупець" - договір про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (за формою, наведеною у додатку № 4);
- "гарантований покупець" - "постачальник універсальних послуг" - договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (за формою, наведеною у додатку № 2);
- "виробник" - ДП "НАЕК "Енергоатом" - "постачальник універсальних послуг" - договір щодо придбання за результатами проведення електронних аукціонів стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам.
Як убачається з матеріалів справи, 23.09.2021 між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальником універсальних послуг - ПУП) було укладено договір № 65-150-SD-21-00406 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, а тому вони повинні дотримуватися положень постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 у частині встановлених прав та обов'язків, зокрема обов'язку АТ "НАЕК "Енергоатом", як виробника, поставити електричну енергію та кореспондуючого права у ТОВ "Київські енергетичні послуги" отримати її від АТ "НАЕК "Енергоатом".
Майново-господарські зобов'язання виникають на підставі господарських договорів (частина 1 статті 179 Господарського кодексу України). При укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору, з-поміж іншого, на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст (частина 4 статті 179 Господарського кодексу України).
Договір № 65-150-SD-21-00406 від 23.09.2021 містить посилання на спеціальний статус покупця електричної енергії - ТОВ "Київські енергетичні послуги", а саме визначає його у якості "постачальника універсальних послуг" (преамбула договору).
Відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" - "постачальник універсальної послуги" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов'язання щодо надання універсальної послуги (пункт 67 частини першої статті 1), а універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Отже, передбачений умовами договору № 65-150-SD-21-00406 від 23.09.2021 статус ТОВ "Київські енергетичні послуги" - "постачальника універсальної послуги" стосується лише прав та обов'язків сторін стосовно обов'язковості продажу електричної енергії її виробником, а тому у незалежності від наведеного статусу, ТОВ "Київські енергетичні послуги" виступає за договором лише покупцем електричної енергії, тобто має договірний статус покупця.
Щодо грошових розрахунків між "виробником", "гарантованим покупцем" та "постачальником універсальних послуг" за укладеними договорами, суд зазначає таке.
У схемі договірних відносин між "виробником", "гарантованим покупцем" та "постачальником універсальних послуг" існує певна синхронність виконання ними взятих на себе грошових зобов'язань.
Проте, ані умови примірних договорів, ані умови наведеного вище договору не містять договірних умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов'язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов'язків за наведеним Положенням з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Тобто, вони не містять вказівки на те, що при виконанні договірних зобов'язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків.
Судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019, затверджене нею Положення, та Примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі і для "постачальників універсальних послуг", з огляду на що, господарський суд погоджується з доводами позивача, що ТОВ "Київські енергетичні послуги" зобов'язане сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків.
Щодо доводів відповідача про необхідність врахування положень наказу Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період" та похідних від нього наказів Міністерства енергетики України при визначенні строків виконання грошового зобов'язання, визначеного договором купівлі-продажу електричної енергії між постачальником універсальних послуг (відповідач) та виробником електричної енергії (позивач) господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальникам універсальних послуг в особливий період" на час дії воєнного стану учасники ринку електричної енергії, на яких покладені спеціальні обов'язки, зобов'язані забезпечити виконання вимог наказу та інших нормативно-правових актів, що регулюють купівлю-продаж електричної енергії.
За змістом наказу:
- ДП "НАЕК "Енергоатом" повинне спрямовувати кошти до ДП "Гарантований покупець" в оплату заборгованості за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за певний період та у конкретній сумі;
- ДП "Гарантований покупець" протягом одного робочого дня повинне спрямовувати постачальнику універсальних послуг отримані згідно з пунктом 1 цього алгоритму кошти за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг;
- постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного платежу від ДП "Гарантований покупець" згідно з пунктом 2 цього алгоритму повинне спрямувати до ДП "НАЕК "Енергоатом" отриману суму коштів за куповану електричну енергію за певний період постачання у певній сумі.
У подальшому Міністерство енергетики України вносило зміни та доповнення до наказу № 132 від 21.03.2022, а саме: Наказами № 173 від 09.05.2022, № 180 від 23.05.2022, №214 від 23.06.2022, № 291 від 26.08.2022, № 334 від 29.09.2022, № 339 від 30.09.2022, №391 від 18.11.2022, № 17 від 17.01.2022, № 22 від 24.01.2023, № 43 від 08.02.2023, № 90 від 10.03.2023, № 181 від 29.05.2023, № 214 від 10.07.2023, № 231 від 28.07.2023, № 259 від 30.08.2023, № 295 від 04.10.2023, в яких передбачалися суми та об'єми розрахунків між учасниками ринку.
Судом встановлено, що наведеними наказами визначалися суми коштів, які виділялися для здійснення розрахунків між сторонами, а також встановлювався обов'язок перерахувати ці кошти у визначені терміни (фактично негайно: постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного), проте, такими наказами не встановлювалися інші строки оплати за укладеними між виробником та постачальниками універсальних послуг договорами купівлі-продажу електричної енергії.
З огляду на викладене, заперечення відповідача в цій частині судом відхиляються, оскільки наказами урегульовувалися правовідносини щодо обов'язкового перерахування ТОВ "Київські енергетичні послуги" отриманих коштів від ДП "Гарантований покупець" протягом одного робочого дня з дати отримання кожного платежу, але, цей обов'язок не виключає його обов'язку з оплати іншої суми вартості придбаної електричної енергії у визначений договором строк, оскільки наказами не змінювалися джерела надходження коштів для оплати вартості електричної енергії та не встановлювалися умови, які б ставили у залежність сплату отриманої електричної АТ "НАЕК "Енергоатом" від надходження коштів безпосередньо від ДП "Гарантований покупець".
Тобто, накази Міністерства енергетики України не змінювали строки виконання зобов'язань за договором № 65-150-SD-21-00406 від 23.09.2021, а тому ТОВ "Київські енергетичні послуги" повинно сплачувати кошти у відповідності до договірного графіку та розміру.
Аналогічні висновки були викладені в постанові Верховного Суду від 18.09.2024 по справі № 918/1304/23.
Слід також відзначити, що на підставі укладеного договору № 65-150-SD-21-00406 від 23.09.2021 між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.
Тому відсутність коштів у відповідача, або відсутність фінансування відповідних видатків, не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов'язань за господарським договором.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Враховуючи викладене, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 №910/123/17 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.
Як було зазначено вище, правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з листопада 2023 року по червень 2024 року у сумі 22 109 593,02 грн.
Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги частини 5 статті 236, статей 86, 237 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, на яку посилається скаржник у касаційні скарзі, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.11.2023 у справі № 904/464/23).
Контррозрахунку інфляційних втрат та 3% річних відповідач суду не надав.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат, розрахунок проведено у відповідності до вказаної вище методики.
Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійсненний позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 22 109 593,02 грн.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з листопада 2023 року по червень 2024 року у сумі 7 166 013,12 грн.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначені суми заборгованості та періоди нарахування 3% річних, арифметично розрахунок проведено вірно.
Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 7 166 013,12 грн.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 351 307,27 грн, проте згідно платіжної інструкції від 27.12.2024 №1630 сплачено 370 744,72 грн, що свідчить про переплату у розмірі 19 437,45 грн.
В позовній заяві позивач заявив клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 19 437,45 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи зазначене, судовий збір внесений в більшому розмірі у сумі 19 437,45 грн підлягає поверненню зі спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (вул. Іллєнка Юрія, 31, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41916045) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) 3% річних у сумі 7 166 013 (сім мільйонів сто шістдесят шість тисяч тринадцять) грн 12 коп. та інфляційні втрати у сумі 22 109 593 (двадцять два мільйони сто дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн 02 коп., 351 307 (триста п'ятдесят одну тисячу триста сім) грн 27 коп. витрат на сплату судового збору.
3. Повернути Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 19 437 (дев'ятнадцять тисяч чотириста тридцять сім) грн 45 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкції від 27.12.2024 №1630.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення буде складено 23.04.2025.
Суддя Н.І. Зеленіна