Справа № 909/492/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
23.04.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ВУД КОМПАНІ" від 17.04.2025 (вх.№3314/25 від 18.04.2025)
76014, вул.Дудаєва Джохара, буд. 5, м. Івано-Франківськ(з),
ел. пошта: IVANBILOUS@meta.ua
до відповідача: MOTAG HAETZ LTD
Amsterdam 3, Sderot Israel 8714402 (Амстердам 3, Сдерот, Ізраїль)
ел. пошта: EZK123456@WALLA.CO.IL
про стягнення 49 497,24 євро
ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ВУД КОМПАНІ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до MOTAG HAETZ LTD про стягнення 49 497,24 євро.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідачем є компанія MOTAG HAETZ LTD, місцезнаходженням якої вказано країну Ізраїль.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У силу ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Отже, процесуальний закон гарантує кожному право на звернення до суду, проте таке право може бути реалізовано лише в порядку, визначеному цим кодексом.
Так, положеннями ст. 162, 164 ГПК України встановлено вимоги до позовної заяви та додатків до неї.
Зокрема, за вимогами ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Також за вимогами п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, серед іншого, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
За змістом п. 5 ч.3 ст.162 ГПК України, передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Згідно з ч. 2 ст. 161 ГПК України позовна заява належить до заяв по суті справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 170 ГПК України вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
При цьому, за приписами ч. 8 ст. 91 ГПК України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Водночас провадження у справах за участю іноземних осіб врегульовано розділом XI Закону України "Про міжнародне приватне право".
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб (іноземних юридичних осіб) в Україні визначаються відповідно до права України.
Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" на вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Так, статтею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі - Конвенція), була підписана 05.10.1961 року в м. Гаага та з 22.12.2003 набула чинності для України.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Конвенції ця конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Статтею 2 Конвенції передбачено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Частиною 1 статті 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Статтею 5 Конвенції визначено, що апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред'явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.
Таким чином, при зверненні до суду з вказаним позовом позивач повинен подати суду належним чином засвідчені письмові докази на підтвердження правосуб'єктності відповідача - компанії MOTAG HAETZ LTD, як юридичної особи відповідно до вимог Конвенції та ст. 91 ГПК України.
Кріс того, як вбачається з матеріалів позовної заяви, контракт №05/02/2024 від 05.02.2024 та додаткова угода №1 від 02.09.2024 до контракту №05/02/2024 підписані Мішель БАРАК, однак внаслідок відсутності належним чином засвідчених доказів на підтвердження правосуб'єктності юридичної особи - відповідача, у суду відсутні відомості, що вказана особа уповноважена на підписання документів від імені відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч.2 ст.174 ГПК України).
З огляду на викладене, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ВУД КОМПАНІ" від 17.04.2025 (вх.№3314/25 від 18.04.2025) належить залишити без руху та встановити позивачу строк у десять днів з дня отримання даної ухвали на усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 4, 162, 164, 174, 232-234 ГПК України, суд
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ВУД КОМПАНІ" від 17.04.2025 (вх.№3314/25 від 18.04.2025) залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк, з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, усунути недоліки позовної заяви шляхом:
- підтвердження правосуб'єктності юридичної особи - відповідача компанії MOTAG HAETZ LTD;
- надання доказів про те, що Мішель БАРАК є уповноваженою особою на підписання документів від імені відповідача.
Повідомити позивача, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 23.04.2023 та не підлягає оскарженню.
Суддя О.В. Рочняк