номер провадження справи 6/27/25
23.04.2025 Справа № 908/416/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/416/25
за позовом: Державного підприємства «МІСЦЕВІ ДОРОГИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ» (69095, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 159-Б)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДПРОММАКС», код ЄДРПОУ 42560050 (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 15)
про стягнення 29 501,06 грн.
Процесуальні дії по справі.
18.02.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. №10/230 від 17.02.2025 (сформована в підсистемі «Електронний суд») Державного підприємства «МІСЦЕВІ ДОРОГИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДПРОММАКС» про стягнення 29 501,06 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18.02.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/416/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 20.02.2025 позовну заяву ДП «МІСЦЕВІ ДОРОГИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ» (вхід.№452/08-07/25 від 18.02.2025) залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
21.02.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої на виконання вимог ухвали суду позивач уточнив період, в якому відповідачем було завищено вартість наданих послуг - травень 2023 року.
24.02.2025 до суду від позивача надійшла заява з обґрунтуванням підстав звернення з позовною заявою до відповідача до Господарського суду Запорізької області (вх.4162/08-08/25 від 24.02.2025).
Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/416/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/27/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/416/25.
Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Ії копію відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу - ДП «МІСЦЕВІ ДОРОГИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ» в електронному вигляді до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІКС.
Ухвала суду від 03.03.2025 про відкриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету у відповідача була направлена останньому на адресу його місцезнаходження відповідно до відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 15). Ухвала 20.03.2025 була повернута підприємством поштового зв'язку до господарського суду без вручення адресату (відповідачу) з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Додатково ухвалу суду від 03.03.2025 було направлено відповідачеві на повідомлену позивачем електронну пошту - 42560050@gmail.com. Документ не доставлено до адресата та повернуто з повідомленням про помилку.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв'язок» та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/939/15-г).
Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).
Отже судом вжиті всі передбачені процесуальним законом заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у даній справі 20.03.2025.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 02.04.2025 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 23.04.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив, що Відповідачем завищено вартість послуг за договором № 22/11-ОЗЕЛЗап5 від 22.11.2021 шляхом включення до Акту за травень 2023 року №1-ОЗЕЛЗап5 на суму 269 537,73 грн та Акту за травень 2023 року №2-ОЗЕЛЗап5 на суму 694 163,67 грн (сума акту вказана з урахуванням зворотніх сум 31 125,00 грн) недостовірних даних в частині єдиного податку за ставкою 5%, що призвело до незаконних витрат (збитків) позивача за Договором на загальну суму 29 501,06 грн.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
22.11.2021 між Державним підприємством «Місцеві дороги Запорізької області» (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія КУБ» (відповідач, підрядник) укладено договір № 22/11-ОЗЕЛЗап5, за умовами якого (п. 1.1) підрядник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик у строк, обумовлений п. 5.1 договору, надати замовникові послуги, зазначені в п. 1.2, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.
Пунктом 1.2 договору визначено найменування послуг: послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Запорізької області (послуги з озеленення, Запорізький район) (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) (далі - послуги).
Ціна цього договору, згідно п. 3.1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 07.12.2021), за результатами аукціону та згідно з договірною ціною становить 994826,40 грн без ПДВ. Фінансування договору здійснюється з обласного бюджету Запорізької області та інших місцевих бюджетів, як співфінансування на договірних засадах.
Ціна договору є динамічною. Ціна цього договору може бути змінена у випадку зміни ціни в договорі про закупівлю в зв'язку зокрема зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до змін таких ставок та/або пільг з оподаткування (п. 3.2). У разів настання цього випадку підрядник повинен письмово звернутися до замовника щодо перегляду ціни договору з наданням підтверджуючих документів та відповідних розрахунків (п. 3.3). Перегляд ціни договору оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод (п. 3.4).
За умовами п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг після підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3).
У пункті 4.2 сторонами встановлено, що при виявленні у розрахунках за виконані послуги, які були відповідно оформлені та оплачені в попередні періоди, беззаперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва, загальна вартість виконаних підрядних послуг підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок.
Відповідно до п. 4.3 договору «Акти приймання виконаних будівельних робіт» (форма №КБ-2в) і «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма №КБ-3) готує Підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника у строк не пізніше як за 5 робочих днів до кінця звітного місяця.
Представник замовника разом з підрядником протягом 5 робочих днів перевіряє акти з фактично наданими послугами за узгодженою договірною ціною.
Згідно п. 11.1 (в редакції Додаткової угоди №10 від 28.04.2023 до договору), договір набирає чинності з дати укладення договору і діє по 30.06.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
Протягом часу від дати укладання Договору до дати подання позову відповідачем (ЄДРПОУ 42560050) були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, а саме: змінилась назва з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КУБ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпроммакс»; змінилась коротка назва з ТОВ «Компанія КУБ» на ТОВ «Будпроммакс»; змінився керівник з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ; змінилась адреса з: Україна, 69096, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Гребельна, будинок 5, офіс 9-А на: Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вул. Алчевських, будинок 15.
Відповідач на момент подання тендерних пропозицій та укладення договору, повідомив позивача листом від 15.09.2021 вих. № 204, що ТОВ «Компанія КУБ» є платником податків за спрощеною системою оподаткування за ставкою 5% єдиного податку.
За результатами наданих послуг за договором №22/11-ОЗЕЛЗап5 від 22.11.2021, у відповідності до п. 4.3 договору, між сторонами були підписані Акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2023 року №1-ОЗЕЛЗап5 на суму 269537,73 грн та №2-ОЗЕЛЗап5 на суму 694163,67 грн (сума акту вказана з урахуванням зворотніх сум 31125,00 грн). Згідно вказаних актів, до них включена сума єдиного податку за ставкою 5 відсотків.
Позивач виконав зобов'язання щодо оплати виконаних відповідачем підрядних робіт за договором №22/11-ОЗЕЛЗап5 від 22.11.2021, про що свідчать платіжні інструкції №24 від 23.05.2023 на суму 269537,73 грн та №25 від 23.05.2023 на суму 694163,67 грн.
В ході проведеного державного фінансового аудиту діяльності позивача Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області було встановлено, що ТОВ «Компанія КУБ» в акті приймання виконаних будівельних робіт за договором № 22/11-ОЗЕЛЗап5 застосовано єдиний податок за ставкою 5%, замість 2%, який в подальшому пред'явлено до оплати ДП «МДЗО», про що зазначено в Запиті від 28.11.2023 №35. Недостовірне включення до актів приймання виконаних будівельних робіт по договору сум єдиного податку призвело до незаконних витрат фінансово-господарської діяльності. Запропоновано позивачеві розглянути питання щодо стягнення суми з підрядної організації.
У листі ГУ ДПС у Запорізькій області від 05.10.2023 зазначено, що ТОВ «Компанія КУБ» за період з 01.04.2022 по 30.06.2023 перебувало в якості платника єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки.
З метою досудового врегулювання спору позивач 04.12.2023 надіслав відповідачу листом з описом вкладення претензію від 30.11.2023 вих. № 10/783, якою вимагав повернення на вказаний рахунок суми 29501,06 грн завищеної вартості наданих послуг за договором № 22/11-ОЗЕЛЗап5. До претензії був доданий розрахунок завищеної вартості виконаних робіт.
Претензія залишена відповідачем без реагування, грошові кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті.
Внесення відповідачем недостовірних даних до Актів приймання виконаних будівельних робіт за травень 2023 року в частині включення єдиного податку за ставкою 5% замість 2% призвело до незаконних витрат (збитків) позивачем в сумі 29 501,06 грн.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Доказів погашення суми завданих збитків відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Між сторонами виникли господарські відносини на підставі договору № 22/11-ОЗЕЛЗап5 від 22.11.2021, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
З положень ст. 610 Цивільного кодексу України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
У відповідності з вимогами пункту 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
За змістом статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною першої статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18; п. 49 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 у справі 910/3338/22).
Зважаючи на зазначені правові норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Такий висновок відповідає висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеному в постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язкий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (п.п. 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18; п. 51 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21).
Як свідчать матеріали справи, відповідач при укладенні договору № 22/11-ОЗЕЛЗап5 письмово повідомив позивача, що він є платником податку за спрощеною системою оподаткування зі ставкою 5% єдиного податку (лист №204 від 15.09.2021). Саме ця ставка 5% була включена до наданих відповідачем актів форми № КБ-2в за травень 2023 року №1-ОЗЕЛЗап5 та №2-ОЗЕЛЗап5, які підписані сторонами 12.05.2023, та оплачені позивачем 23.05.2023 відповідно до платіжних інструкцій №24 та №25.
Разом з тим, відповідно до листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 05.10.2023, ТОВ «Компанія КУБ» за період з 01.04.2022 по 30.06.2023 перебувало в якості платника єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки.
Як зазначалося судом вище, в пункті 3.2 договору учасниками правочину узгоджені підстави для зміни ціни договору, зокрема у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до змін таких ставок та/або пільг з оподаткування.
У пункті 4.2 договору зокрема узгоджено, що у разі виявлення безперечних помилок у розрахунках за виконанні послуги, загальна вартість виконаних підрядних послуг підлягає уточненню.
Матеріали справи не містять виконання відповідачем п.п. 3.3, 4.2 договору, а саме: письмового звернення до позивача щодо перегляду ціни договору у зв'язку зі зміною ставки податку з 5% на 2%, уточнення вартості виконаних підрядних послуг.
Згідно розрахунку позивача та доказів, наявних в матеріалах справи, позивачем був оплачений на користь відповідача податок за ставкою 5% у сумі 48185,07 грн. Вказана сума податку була включена до актів форми № КБ-2в за травень 2023 року.
Оскільки відповідач станом на час виконання робіт та підписання актів форми № КБ-2в був платником податку за ставкою 2%, позивач мав сплатити податок у сумі 18684,01 грн.
Таким чином, позивачу було завдано збитків у вигляді переплаченої суми податку в розмірі 29501,06 грн. (48185,07 грн (сума сплаченого податку) - 18684,01 грн (сума податку, яка мала бути сплачена) = 29501,06 грн.).
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріалами справи підтверджується внесення відповідачем недостовірних даних до Актів приймання виконання будівельних робіт за травень 2023 року №1-ОЗЕЛЗап5 та №2-ОЗЕЛЗап5 в частині включення єдиного податку за ставкою 5% замість 2%, що призвело до незаконних витрат (збитків) позивача за договором № 22/11-ОЗЕЛЗап5 від 22.11.2021 в сумі 29501,06 грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів правомірності зазначення в Актах приймання виконання будівельних робіт за травень 2023 року №1-ОЗЕЛЗап5 та №2-ОЗЕЛЗап5 єдиного податку за ставкою 5% та, як наслідок правомірної сплати позивачем вказаного відповідачем єдиного податку в загальному розмірі 48185,07 грн не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 29501,06 грн, завданих внаслідок внесення недостовірних даних в частині включення податку за ставкою 5%, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З матеріалів справи слідує, що ДП «МІСЦЕВІ ДОРОГИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ» сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн (платіжна інструкція № 372 від 17.02.2025).
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Беручи до уваги викладене, враховуючи подання позову до суду в електронній формі, судовий збір за подання позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8).
Отже, позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом. Сума зайво сплаченого судового збору складає 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого ДП «МІСЦЕВІ ДОРОГИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ» судового збору в розмірі 605,60 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету за ухвалою суду за наявності відповідного клопотання.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДПРОММАКС» (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 15; ідентифікаційний код юридичної особи 42560050) на користь Державного підприємства «МІСЦЕВІ ДОРОГИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ» (69095, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 159-Б; ідентифікаційний код юридичної особи 42698149) збитки в розмірі 29501,06 грн (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот одну гривню 06 коп.) та судовий збір в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 23.04.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько