вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2025 р. Справа№ 920/952/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Хрипуна О.О.
Кравчука Г.А.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектормед"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 25.11.2024
у справі №920/952/24 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Управління охорони здоров'я Сумської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектормед"
про стягнення 32 116,14 грн
Короткий зміст позовних вимог
Управління охорони здоров'я Сумської міської ради звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектормед" про стягнення 32 116,14 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 було внесено зміни до п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу щодо звільнення від оподаткування медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, коронавірусної хвороби (COVID-19). Оскільки товар, який було поставлено відповідачем за Договором поставки № 63 від 23.04.2020, є медичними виробами, останнім було безпідставно включено до договірної ціни податок на додану вартість у розмірі 32116,14 грн., у зв'язку з чим грошові кошти у сумі 32 116,14 грн підлягають поверненню, як безпідставно набуті відповідачем відповідно до положень статті 1212 ЦК України.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектормед" на користь Управління охорони здоров'я Сумської міської ради 32 116 грн 14 коп. безпідставно набутих грошових коштів та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку, що перераховані відділом охорони здоров'я Сумської міської ради на рахунок відповідача кошти в сумі ПДВ за договором у розмірі 32 116 грн 14 коп., як такі, що набуті без достатньої правової підстави, підлягають поверненню відповідачем позивачу, оскільки в силу прямої вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19)", який набрав чинності з 02.04.2020 та Постанови №224, поставлений відповідачем товар не підлягав оподаткуванню податком на додану вартість.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектормед" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 25.11.2024 у справі №920/952/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з неправильним застосування норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. При цьому, в апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, які за своїм змістом тотожні змісту відзиву на позовну заяву. Скаржник, зокрема, стверджував, що:
- укладаючи договір поставки № 63 від 23.04.2020, його сторони узгодили всі суттєві умови поставки, в тому числі ціну товару, яка передбачала нарахування податку на додану вартість, на операцію із постачання товару покупцю;
- Державна митна служба України в межах наданих їй повноважень, перевірила правильність нарахування сплаченого відповідачем до бюджету ПДВ, під час поставки товару на митній території України;
- оскільки назва товару, який був поставлений на митну територію України за зовнішньо-економічним контрактом, та який був в подальшому поставлений позивачу за договором поставки №63, не відповідає точному найменуванню медичних виробів зазначених у Переліку №224, ця обставина є перепоною у звільненні від оподаткування ПДВ, операцій з ввезення цього товару на митну територію України, та операцій з його постачання на митній території України.
Також апелянт зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв'язку з апеляційним розглядом справи складає 10 000,00 грн.
Узагальнені доводи та заперечення сторін
23.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що судове рішення, прийняте із дотриманням норм матеріального права, а в основу рішення судом покладені висновки, котрі відповідають принципам верховенства права і законності, і були зроблені судом з урахуванням фактичних обставин справи та норм матеріального права.
06.02.2025 на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких останній підтримав свою позицію наведену в апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 апеляційну скаргу у справі №920/952/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Хрипун О.О., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
06.01.2025 матеріали справи №920/952/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектормед" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №920/952/24. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
23.04.2020 між відділом охорони здоров'я Сумської міської ради (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектормед" (постачальник) було укладено Договір поставки №63 товарів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій корона вірусної хвороби (COVID-19) за кошти місцевого бюджету, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити певний Товар, асортимент, кількість та ціна якого, визначені в специфікації та видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною даного договору.
Предметом поставки за цим договором є: розхідні матеріали для надання медичної допомоги хворим на COVID-19(код ДК 021:2015: 33170000-3 Обладнання для анестезії та реанімації) (надалі - Товар). (п.1.2 Договору)
Згідно з п.2.1 Договору найменування, кількість, асортимент та ціна Товару, вказується в Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Загальна вартість Договору: 490 918,14 (чотириста дев'яносто тисяч дев'ятсот вісімнадцять гривень 14 копійок) у т.ч. ПДВ - 32 116,14. (п.2.3 Договору)
Згідно з п.3.5 Договору перехід права власності на товар у Покупця виникає в момент передачі Товару у власність Покупця в місці постачання та підтверджується підписанням товаросупровідних документів, а саме видаткових накладних або актів виконаних робіт, уповноваженими на ц особами сторін. При цьому датою переходу у власність є дата підписання товаросупровідних документів (видаткових накладних або актів виконаних робіт).
Покупець проводить оплату за товар, що поставляється, відповідно рахунків-фактур що виставляються, накладних на товар, Актів прийому-передачі або інших подібних документів. (п.4.1 Договору)
Специфікацією до Договору поставки №63 від 23.04.2020 Сторони узгодили найменування товару: Киснева маска EcoLite для дорослих, для забезпечення високої концентрації кисню з кисневою трубкою; Дихальна система гладкостовбурна, один провід обігріву, відрізок шлангу 0,5 м; Анестезіологічна дихальна система, 1,6 м, кутовий з'єднувач Luer, вологозбірник; Дихальна система 2,4 м; Дихальна система гладкостовбурна 10 мм., довжина 1,6 м з одним проводом обігріву, для MR850/730; ціну, кількість, загальну вартість у розмірі 490918 грн. 14 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №63 від 23.04.2020 відповідач передав, а позивач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковою накладною №ВМ-0000772 від 05.05.2020 на суму 490 918 грн. 14 коп., в т.ч. ПДВ 32 116 грн. 14 коп., та здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 490 918 грн. 14 коп., що підтверджується платіжним дорученням №350 від 06.05.2020.
22.10.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №24.01-10/1398 з вимогою повернути суму сплаченого ПДВ у розмірі 32116,14 грн., який був отриманий уповноваженим представником відповідача 26.07.2024.
У зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX пункт 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в новій редакції: "Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року". Вказаний Закон набрав чинності з 02.04.2020.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що сума безпідставно сплаченого ПДВ становить 32 116 грн. 14 коп., яка не була повернута відповідачем. Отже, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектормед" безпідставно отримані кошти у розмірі 32 116 грн. 14 коп. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що під час розмитнення товару ним були сплачено платежі (мита, податки та збори), а тому податкові органи перевірили правильність нарахування відповідачем податку. Відтак, положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" не могли бути застосовані до даних правовідносин сторін, оскільки основною підставою для звільнення від оподаткування є відповідність таких товарів назві товару, які зазначені в переліку. Крім того, зміна ціни договору після його виконання не допускається.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У пункті 3 ч. 1 ст. 3, ст. 6 ЦК України закріплено принцип свободи договору який передбачає право суб'єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Щодо звільнення спірного товару від оподаткування податком на додану вартість, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і яке не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину, або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-IX підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 71 такого змісту: "71. Тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України".
З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 було затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Згідно з переліком товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 (Постанова №224), звільняються від оподаткування податком на додану вартість кисневі маски та системи постачання медичних газів, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Пунктом 2.4 постанови Кабінету Міністрів України №753 від 02.10.2013 визначено, що на час дії п.71 підрозд. 2 розд. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та п.9-6 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів, включених до переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів по боротьбі з Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224, дозволяється, якщо вони відповідають вимогам затвердженого цією постановою Технічного регламенту.
Так, відповідно до п.9 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №753 від 02.10.2013, введення в обіг та/або в експлуатацію медичних виробів дозволяється тільки в разі, коли вони повністю відповідають вимогам цього Технічного регламенту, за умови належного постачання, встановлення, технічного обслуговування та застосування їх за призначенням.
Медичні вироби, медичне обладнання, що відповідають вимогам національних стандартів, включених до переліку національних стандартів, які відповідають європейським гармонізованим стандартам та добровільне застосування яких може сприйматися як доказ відповідності медичних виробів вимогам цього Технічного регламенту, вважаються такими, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Зазначене свідчить про те, що медичні вироби для забезпечення прохідності дихальних шляхів, анестезії, інтенсивної терапії, кисневої та аерозольної терапії стерильні та нестерильні згідно з додатком відповідають Технічному регламенту та відносяться до визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 переліку товарів, які підлягають звільненню від оподаткування відповідно до п.71 підрозд.2 розд. XX Податкового кодексу України.
Протилежні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду наведених вище.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що здійснюючи відповідну господарську операцію з поставки товару, у відповідача були відсутні підстави для включення до складу ціни товару податку на додану вартість на суму 32 116,14 грн у зв'язку з законодавчо запровадженою підставою для звільнення від оподаткування з 17.03.2020.
Таким чином відповідачем безпідставно (без належних правових підстав) отримано в якості оплати спірну суму коштів, яка підлягає поверненню останнім в силу приписів ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України.
При цьому колегія суддів констатує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Тобто, відповідач як одна зі сторін зобов'язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.
Близьку за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20.
Таким чином, оцінивши подані докази, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
При цьому колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи відповідача щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, фактично дублюють його позицію викладену у відзиві на позов, та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з огляду на що, та враховуючи що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову в силу викладеного вище, доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектормед".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 25.11.2024 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підллягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектормед" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №920/952/24 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектормед".
Матеріали справи №920/952/24 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.О. Хрипун
Г.А. Кравчук