вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" квітня 2025 р. Справа№ 910/10291/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Сітайло Л.Г.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : Дячук А.В.;
від відповідача : не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024
у справі №910/10291/24 (суддя Демидов В.О)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП АСУ"
до Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24"
про стягнення 592 248,75 грн
Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП АСУ" звернулось в Господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління №24" про стягнення:
- 354000,00 грн заборгованості за договором №03/11-2023 від 03.11.2023;
- 177000,00 грн штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання;
- 44191,97 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язання;
- 4787,70 грн - трьох процентів річних;
- 12510,08 грн збитків від інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №03/11-2023 від 03.11.2023, укладеним між сторонами у справі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі № 910/10291/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП АСУ" про стягнення 592 248,75грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління №24" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП АСУ" 354 000,00 грн - заборгованості за договором №03/11-2023 від 03 листопада 2023 року, 177000,00 грн. штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання; 44191,97 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 4787 (чотири тисячі сімсот вісімдесят сім) грн. 70 коп. - трьох процентів річних, 12510,08грн. збитків від інфляції та 8887,35 грн - судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Спеціалізоване монтажне управління №24" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/10291/24 від 05.12.2024 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП АСУ" відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Зокрема апелянт стверджує про те, що між ПрАТ «Спеціалізоване монтажне управління №24» та ТОВ «НВП АСУ» не укладався договір №03/11-2023 від 03 листопада 2023 року, роботи за таким договором ТОВ «НВП АСУ» не виконувалися і акт приймання-передачі виконаних робіт 19 грудня 2023 року не підписувався.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/10291/24 за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
До суду 27.01.2021 р. від Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24" надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 справу № 910/10291/24 призначено до розгляду на 19.03.2021.
У судовому засіданні 19.03.2025 було оголошено перерву до 09.04.2025.
Позивачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 03.11.2023 року між Приватним акціонерним товариством "Спеціалізоване монтажне управління №24" ("Замовник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП АСУ" ("Виконавець") було укладено Договір № 03/11-2023.
Відповідно до п.1.1 Договору, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника на умовах цього Договору виконати роботи, передбачені п.2.1. цього Договору, а Замовник зобов'язується оплатити та прийняти ці роботи.
Пунктами 2.1-2.3 Договору сторони погодили, що в межах укладеного Замовником з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (надалі - ТОВ "ОГТСУ") договору підряду (капітальне будівицтво) №4600005203 від 26 січня 2022 року по об'єкту "Реконструкція газорозподільної станції "Здолбунів" (залишкові роботи), Виконавець зобов'язується виконати роботи з автоматизації процесу одоризації газу щодо автоматичної одоризаційної установки (комплекс одоризації газу на три виходи) газорозподільної станції "Здолбунів". Склад робіт: обстеження та діагностика автоматичної одоризаційної установки, встановлення власного програмного забезпечення, пусконалагоджувальні роботи. Місце виконання робіт: 35708, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Ільпінь, вул. Фестивальна, 70, ГРС "Здолбунів".
Згідно п. 3.1 Договору, Виконавець зобов'язується виконати роботи у строк шістдесят календарних днів з дати надання Замовником доступу працівникам Виконавця до обладнання автоматичної одоризаційної установки ГРС "Здолбунів".
Загальна вартість робіт за цим Договором становить без ПДВ 295000,00 гривень (двісті дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 копійок), з ПДВ 354000,00 гривень (триста п'ятдесят чотири тисячі гривень 00 коп.) (п. 4.1 Договору).
Вартість робіт, встановлену п.4.1. цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю протягом шістдесяти календарних днів з дати підписання Сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, без зауважень Сторін, в порядку розділу 5 даного Договору.
Датою здійснення платежу є дата надходження відповідних коштів на рахунок Виконавця (п. 4.2 Договору).
Відповідно до п. 5.3 Договору приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками. Сторін Вказаний Акт може містити написи представника ТОВ "ОГТСУ".
Розділом 7 Договору сторони погодили відповідальність сторін за порушення Договору.
У випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього Договору (надалі іменується "порушення Договору"), винна Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством (п. 7.1 Договору).
Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (п. 7.2 Договору).
У випадку порушення строків оплати за виконані роботи за цим Договором Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі 0,1% від простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
У випадку порушення строків оплати за виконані роботи за цим Договором більше, ніж на 30 календарних днів, Замовник сплачує Виконавцеві одноразово штраф у розмірі 50% від простроченого платежу (п. 7.6 Договору).
Пунктами 10.1-10.2 Договору передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.
Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього Договору та закінчується в момент виконання всіх зобов'язань Сторонами.
Відповідно до п. 11.1 Договору, усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.
19.12.2023 між Замовником та Виконавцем підписано акт приймання-передачі виконаних робіт. У вказаному акті сторони визначили, що: "Виконані Виконавцем роботи складалися з: обстеження та діагностики автоматичної одоризаційної установки ГРС "Здолбунів встановлення програмного забезпечення Виконавця, пусконалагоджувальні роботи. Якість виконаних Виконавцем робіт є задовільною.
Зауваження у Замовника до виконаних робіт відсутні. На дату складання цього Акту автоматична одоризаційна установка ГРС "Здолбунів" є повністю укомплектованою, перебуває у робочому стані та придатна для подальшої експлуатації.
З врахуванням обсягу виконаних робіт, на підставі розділу 4 Договору на виконання робіт № 03/11 -2023 від " 03" листопада 2023 року сторони за цим Актом встановили, що вартість виконаних Виконавцем робіт складає 354 000,00 гривень з ПДВ (триста п'ятдесят чотири тисячі гривень 00 коп. грн.).
До сплати Замовником Виконавцю підлягає 354 000,00 гривень".
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що за твердженням позивача оскільки зазначений акт підписано сторонами 19.12.2023 року, оплата за Договором мала бути здійснена Відповідачем не пізніше 17.02.2024 року. Проте, відповідачем не було здійснено оплату по вказаному договору. З огляду на викладене позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 354 000,00 грн заборгованості, 177000,00 грн штрафу , 44 191,97 грн. пені, 4 787,70 грн трьох процентів річних та 12510,08 грн збитків від інфляції.
Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що вартість робіт, встановлену п.4.1. цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю протягом шістдесяти календарних днів з дати підписання Сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, без зауважень Сторін, в порядку розділу 5 даного Договору.
Як вбачається з матеріалів справи 19.12.2023 між Замовником та Виконавцем підписано акт приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 354000,00 гривень.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 354 000,00 грн підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення 177 000,00 грн штрафу, 44 191,97 грн пені, 47 87,70 грн трьох процентів річних; 12 510,08 грн збитків від інфляції, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).
Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що вартість робіт, встановлену п.4.1. цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю протягом шістдесяти календарних днів з дати підписання Сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, без зауважень Сторін, в порядку розділу 5 даного Договору.
Оскільки зазначений акт підписано сторонами за Договором 19 грудня 2023 року, відповідач повинен був здійснити оплату за виконані роботи не пізніше 17 лютого 2024 року, а відтак прострочення у відповідача розпочалось з 18.02.2024.
Зважаючи на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 4787,70 грн 3% річних та 12510,08 грн інфляційних втрат.
У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У випадку порушення строків оплати за виконані роботи за цим Договором Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі 0,1% від простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
У випадку порушення строків оплати за виконані роботи за цим Договором більше, ніж на 30 календарних днів, Замовник сплачує Виконавцеві одноразово штраф у розмірі 50% від простроченого платежу (п. 7.6 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні розрахунків пені, позивачем було застосовано подвійну облікову ставку, що передбачено п. 7.6 Договору.
На підставі наведеного , колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 44191,97 грн та штрафу у розмірі 177000,00 грн.
Щодо тверджень апелянта про те, що між ПрАТ «Спеціалізоване монтажне управління №24» та ТОВ «НВП АСУ» не укладався договір №03/11-2023 від 03 листопада 2023 року, роботи за таким договором ТОВ «НВП АСУ» не виконувалися і акт приймання-передачі виконаних робіт 19 грудня 2023 року не підписувася, колегія суддів відзначає наступне.
До матеріалів справи додано належним чином завірені копії договору №03/11-2023 від 03 листопада 2023 року між ПрАТ «Спеціалізоване монтажне управління №24» і ТОВ «НВП АСУ» та акту приймання-передачі виконаних робіт від 19 грудня 2023 року до нього. Зміст та форма названих документів відповідають чинному законодавству України, а самі договір та акт містять всі необхідні реквізити, підписи та печатки сторін. По одному оригінальному примірнику зазначених договору та акту знаходяться у ТОВ «НВП АСУ».
При цьому суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів звернення ПрАТ «Спеціалізоване монтажне управління №24» до суду з позовами, за наслідками розгляду яких встановлено, що відповідна угода не була укладена, так сам не встановлено її нікчемність.
Також колегія суддів відзначає, що за поясненням позивача, судом було встановлено, що роботи за договором №03/11-2023 від 03.11.2023 року виконувалися ТОВ «НВП АСУ» на замовлення ПрАТ «Спеціалізоване монтажне управління №24» в рамках укладеного між ПрАТ «Спеціалізоване монтажне управління №24» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» договору підряду (капітальне будівництво) №4600005203 від 26 січня 2022 року, за яким ПрАТ «Спеціалізоване монтажне управління №24» зобов'язалося виконати роботи по об'єкту «Реконструкція газорозподільної станції «Здолбунів» (залишкові роботи). У зв'язку з цим, оскільки в даному випадку ТОВ «НВП АСУ» виступало в якості субпідрядника, його залучення до виконання робіт на ГРС «Здолбунів» потребувало узгодження з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та обміну певною документацією.
Так, безпосередньо 06.11.2023 року ПрАТ «Спеціалізоване монтажне управління №24» звернулося до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з листом №87/20 «Щодо погодження субпідрядників по об'єкту «Реконструкція газорозподільної станції «Здолбунів», в якому просило погодити ТОВ «НВП АСУ» в якості субпідрядника за договором підряду №4600005203 від 26 січня 2022 року; листом №ТОВВИХ-23-16045 від 08 листопада 2023 року «Щодо залучення субпідрядної організації» ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» повідомило ПрАТ «Спеціалізоване монтажне управління №24» про відсутність заперечень щодо залучення ТОВ «НВП АСУ» в якості субпідрядника; наказом Бібрського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №754 від 13 листопада 2023 року «Про допуск до виконання робіт працівників ТОВ «НВП АСУ» допущено працівників ТОВ «НВП АСУ» до проведення робіт на ГРС «Здолбунів».
Копії названих вище листів та наказу, отримані ТОВ «НВП АСУ» від ПрАТ «Спеціалізоване монтажне управління №24» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» в ході виконання робіт за договором №03/11-2023 від 03.11.2023 року, були подані позивачем до суду та пояснено суду, що їх оригінали перебувають у ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та ПрАТ «Спеціалізоване монтажне управління №24».
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/10291/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/10291/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/10291/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Приватне акціонерне товариство "Спеціалізоване монтажне управління №24".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.04.2025.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді Л.Г. Сітайло
В.В. Шапран