Справа № 369/5875/25
Провадження № 1-кп/369/1695/25
іменем України
08.04.25 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження матеріали кримінального провадження, відомості про яке 08 березня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025116380000039 за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
встановив:
З 03.06.2021 до цього часу у військовій частині НОМЕР_1 , а з 05.01.2024, перебуваючи у розпорядженні командира цієї військової частини, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період старший матрос ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Окрім того, ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем, зобов'язаний додержуватися вимог ст. ст. 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Згідно зі ст. ст. 41, 92 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Правовий режим власності визначається виключно законами України.
Відповідно ст. ст. 178, 328 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із п. 4 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських організацій, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України» «Додатку № 1» до постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», не можуть перебувати у власності громадян, серед іншого, наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» на території України встановлюються заходи контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що передбачають окрім іншого: визначення основних умов, вимог, правил і системи заходів, пов'язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин в Україні; ліцензування відповідних видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження системи дозволів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за дотриманням дозвільних документів; застосування заборон та обмежень щодо обігу окремих наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та встановлення квот, у межах яких здійснюються виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України, вивезення з території України наркотичних засобів і психотропних речовин; відпуск фізичним особам наркотичних засобів, психотропних речовин лише за рецептом лікаря і відповідно до медичних показань; встановлення обмежень, пов'язаних з виконанням окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження відповідальності за порушення законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори; інші заходи, передбачені Законом та міжнародними договорами України.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 15.11.2024) «Список № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» «Таблиця І» РУР (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Так, не пізніше 20 год. 06 хв 08.03.2025, за невстановлених обставин ОСОБА_2 , діючи умисно, з метою особистого вживання без мети збуту, у порушення вищенаведених нормативно-правових актів незаконно придбав кристалоподібну речовину світло-зеленого кольору масою 0,382 г, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, масою 0,256 г, та для подальшого вживання незаконно зберігав її при собі без мети збуту.
Під час перебування ОСОБА_2 08.03.2025, приблизно о 20 год. 06 хв, за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Київська, поблизу будинку № 2, останній був зупинений працівниками поліції. За результатами проведених слідчих дій виявлено факт незаконного зберігання ОСОБА_2 без мети збуту у пакеті із полімерного матеріалу з пазовою застібкою «зіп» у верхній правій нагрудній кишені куртки, у яку він був одягнений, кристалоподібної речовини світло-зеленого кольору масою 0,382 г, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, масою 0,256 г, яку у подальшому вилучено.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Положення ст. 12 КК України в сукупністю із санкцією ч. 1 ст. 309 КК України свідчать, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Прокурор ОСОБА_3 , враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість та не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згодний на розгляд обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до ч. 1 ст. 302 КПК України, просить розглядати обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Судом встановлено, що у відповідності до ст. 302 КПК України до обвинувального акта додано заяву ОСОБА_2 , складену в присутності захисника ОСОБА_4 , відповідно до якої ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого
ч. 1 ст. 309 КК України, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодний на розгляд кримінального провадження у спрощеному провадженні.
Вказана позиція учасників провадження та факт того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені кримінального проступку, свідчить про наявність підстав для розгляду вказаного обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у відповідності до ч. 2 ст. 381 КПК України.
Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Із заяви ОСОБА_2 , наданої в присутності захисника, судом встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнає свою вину за ч. 1 ст. 309 КК України за описаних у формулюванні обвинувачення обставин, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинуваченим не оспорюються встановлені органами досудового розслідування обставини щодо часу, дати, місця вчинення кримінального правопорушення. Добровільність вказаного судом встановлено із змісту заяви обвинуваченого, складеної за участю захисника.
Враховуючи сукупність вказаного, а саме факт того, що обвинувачений та його захисник не оспорюють всі встановлені обставини кримінального проступку, зазначені в обвинувальному акті, учасники судового провадження згодні з розглядом обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без їх виклику, суд вважає за можливе здійснити розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. ст. 381 - 382 КПК України.
Здійснивши розгляд справи у спрощеному провадженні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, висловлену з дотриманням вимог ст. 302 КПК України, встановивши, що учасники не оспорюють жодну із встановлених досудовим розслідуванням обставин, суд дійшов висновку про достатність даних для ухвалення вироку із визнанням обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
На підставі вказаного, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд у відповідності із ст. ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке в силу вимог ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, а також враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Крім того, суд враховує, що обвинувачений не працює, згідно наявного в матеріалах кримінального провадження листа командира військової частини НОМЕР_1 обвинувачений ОСОБА_2 військову службу не проходить, оскільки він самовільно залишив військову частину, його було знято із всіх видів забезпечення, а тому суд не вважає за доцільне призначати йому покарання у виді штрафу та не може суд також призначити покарання у виді виправних робіт в силу ч. 1 ст. 57 КК України,
Отже, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді обмеження волі, оскільки вказане покарання визнано судом достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.
У той же час суд, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, у вчиненому щиро розкаявся, вважає за можливе застосувати вимоги ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком та покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відповідно до ст. ст. 118, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов?язати ОСОБА_2 в період іспитового строку: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертизи в сумі - 3 183 (три тисячі сто вісімдесят три) грн 60 коп.
Речові докази:
- кристалоподібну речовину світло-зеленого кольору, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, PVP, масою 0,256 г, яку поміщено до спец пакету
№ 0006577 та передано на зберігання до камери збереження речових доказів Бучанського РУП ГУНП в Київській області (а.с. 55-56, т. 1) - знищити.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_5