Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/1873/24
Провадження по справі № 2/514/158/25
21 квітня 2025 року с-ще Бессарабське
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кравченко П.А.
при секретарі - Мельниченко Н.М.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Бессарабське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
Представник ТОВ «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у сумі 127 206.08 грн., а також судовий збір 2422, 40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.10.2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № Z06.00301.004398390, на підставі якого відповідачу було надано кредит у розмірі 49 999, 00 грн.
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва «РОСВЕН ІНВЕС УКРАЇНА») було укладено Договір Факторингу № 01.02-31/23. Відповідно до розділу 2 договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступило права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі боржників. В тому числі за даним Договором № Z06.00301.004398390 від 04.10.2018 року.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 не виконала свого обов'язку щодо повернення суми кредиту, має прострочену заборгованість за кредитним договором № Z06.00301.004398390 від 04.10.2018 року в загальному розмірі 127 206.08 грн., в тому числі 47 316,68 грн. заборгованості основним боргом; 31 685,12 грн. заборгованості за відсотками; 48 204.28 грн. заборгованість за комісією. Що й стало підставою для звернення представника позивача з даною позовною заявою.
В судове засідання представник позивача не з'явився. До суду надійшло клопотання про підтримання позовних вимог позивача та просить розглянути справу за його відсутністю. Не заперечує щодо розгляду справи у заочному порядку.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином за місцем проживання, а також через сайт "Судова влада". Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якої не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що 04.10.2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № Z06.00301.004398390, на підставі якого відповідачу було надано кредит у розмірі 49 999, 00 грн. на поточні потреби. Кредит надається строком на 60 місяців. Відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, Додаток до Паспорта споживчого кредиту Графік щомісячних платежів за кредитним договором, кредитний договір та Заяву про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк».
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва «РОСВЕН ІНВЕС УКРАЇНА») було укладено Договір Факторингу № 01.02-31/23. Відповідно до розділу 2 договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступило права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі боржників. В тому числі за даним Договором № Z06.00301.004398390 від 04.10.2018 року.
Отже, відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 2 до договору факторингу від 25.07.2023 № 01.02.-31/23, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА") набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 127 206.08 грн.
Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд стягнути з Позичальника суму заборгованості за Кредитним договором, а саме заборгованість в загальному розмірі 127 206,08 грн, що складається з:
47 316.68 грн. - заборгованості основним боргом;
31 685,12 грн. - заборгованості за відсотками;
48 204.28 грн. - заборгованість за комісією.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного Кодексу України.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у випадку порушення зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його підписання стають одинаково обов'язковими для виконання сторонами.
Як передбачено ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З вищенаведеного випливає, що сторони, підписавши договори встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.
Відповідач жодним чином не заперечував факт отримання ним в борг коштів та факт укладення договору.
Враховуючи, що відповідач, отримавши кошти у кредит, своїх зобов'язання по їх поверненню і сплаті процентів за користування грошима не виконав, суд, встановивши всі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за Кредитним договором № Z06.00301.004398390 від 04.10.2018 року.
Тож, вимога позивача щодо стягнення з відповідача загальної суми заборгованості за Кредитним договором № Z06.00301.004398390 від 04.10.2018 року в розмірі 79 001, 80 з яких:
47 316.68 грн. заборгованість за основним боргом;
31685.12 грн. заборгованість за відсотками, є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 48 204.28 грн., суд заначає наступне.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 48 204.28 грн. не підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» підлягають частковому задоволенню, а саме необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі в розмірі 79 001, 80 з яких:
47 316.68 грн. заборгованість за основним боргом;
31685.12 грн. заборгованість за відсотками
Щодо розподілу судового збору.
Відповідно до ч. 1, п. п. 1 - 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача з відповідача 1504 грн. 44 коп. (79 001,80 х 2422.40 / 127206,08) сплаченого судового збору, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі вищезаначеного, керуючись ст. ст. 19, 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) заборгованість за кредитним договором № Z06.00301.004398390 від 04.10.2018 року в сумі 79 001 (сімдесят дев'ять тисяч одна) гривня 80 (вісімдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) (суму судових витрат в розмірі 1504 (одна тисяча п'ятсот чотири) гривні 44 (сорок чотири) копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя П.А. Кравченко