Справа № 495/277/25
Номер провадження 2-з/495/1/2025
18 квітня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В., розглянувши заяву адвоката Лежух Тетяни Іванівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Торент», інша особа - ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
15.01.2025 року адвокат Лежух Тетяна Іванівна в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Торент», інша особа - ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Так, заявник просить суд:
1. Накласти арешт на все нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а саме на:
- 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1516074951208);
- 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1024223251208);
- 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2
(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 729690851208);
- на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 456625780000);
- на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 445393851208);
- на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 445370751208);
- на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 25907511).
2. Заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям, на території яких знаходиться майно, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2025 року заяву адвоката Лежух Тетяни Іванівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Торент», інша особа - ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заявиповернуто адвокату Лежух Тетяні Іванівні (в інтересах ТОВ «Торент»).
Постановою Одеського апеляційного суду від 21.03.2025 року ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 січня 2025 року про повернення заяви про забезпечення позову скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
17.04.2025 року до провадження судді Мишка В.В. надійшла заява адвоката Лежух Тетяни Іванівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Торент», інша особа - ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви для продовження розгляду справи.
Перевіривши заяву про забезпечення позову та врахувавши зазначені обставини відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 21.03.2025 року, суд приходить до наступного.
У відповідності до ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Так, позов забезпечується шляхом: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржуєтьсяборжником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна,що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суддя зауважує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цьогосудового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч.1ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами виник спір про стягнення боргу, загальна сума боргу за договором позики від 08.04.2011 року становить236 732,05 доларів США, що в еквіваленті 10 004 296,40 грн., тобто заявник має намір звернутись до суду з позовними вимогами майнового характеру.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 08.04.2011 року було укладено договір позики між позикодавцем - ТОВ «Торент» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Відповідно до п.1 глави 1 договору, заявник надав позичальникам позику в розмірі 90 000,00 доларів США. Станом на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову загальний розмір заборгованості становить 236732,05 доларів США, що становить еквівалент 10004 296,40 грн.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує на те, що з Реєстру судових рішень заявник дізнався про наявність інших позовів, поданих до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. В свою чергу ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17.07.2024 по справі №495/6325/24 було затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та позикодавцем - ОСОБА_3 . Відповідно до умов вказаної мирової угоди ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 значний обсяг належного їй нерухомого майна. Всі вищезазначені обставини свідчать про наявність ризиків вибуття майна з власності ОСОБА_1 , що в подальшому може призвести до неможливості виконання нею своїх фінансових зобов'язань за договором позики.
Позивач просив застосувати заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 із забороною всім суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо усього майна.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Предметом позову у цій справі є майнова вимога про стягнення заборгованість за договором позики у розмірі 236732,05 доларів США, який є значним.
Заявник не є власником майна, на яке просить накласти арешт, тому об'єктивно позбавлений можливості надати вищевказані відомості, а саме відповідач повинен доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач у справі про стягнення грошової заборгованості.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі №905/446/22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, подана заява про забезпечення позову, містить всі відомості, які викладені в ст. 151 ЦПК України.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, враховуючи наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом майбутніх позовних вимог, з врахуванням розумної співмірності вимог забезпечення позову, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів заявника, суддя вважає за можливе забезпечити позов шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, належного на праві власності ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 149, 150, 151, 153, Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву адвоката Лежух Тетяни Іванівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Торент», інша особа - ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви- задовольнити.
Накласти арешт на все нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а саме на:
- 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1516074951208);
- 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1024223251208);
- 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2
(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 729690851208);
- на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 456625780000);
- на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 445393851208);
- на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 445370751208);
- на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 25907511).
Заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям, на території яких знаходиться майно, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня винесення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати заявнику, відповідачам, у відповідний відділ державної виконавчої служби, іншим відповідним державним та іншим органам для її виконання.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотання учасника справи у порядку вимог ст.158 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Віталій МИШКО