Номер провадження: 11-кп/813/1514/25
Справа № 522/4716/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 09.04.2024 якою в межах к/п №12020160000000082 від 03.02.2020 відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Одесі, громадянина України, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09.05.2025, без визначення застави
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Качурівки, Подільського р-ну, Одеської обл., громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09.05.2025, без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2025було задоволено клопотання прокурора ОСОБА_6 та був продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України строком до 09.05.2025, без визначення застави.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд 1-ої інстанції врахував фактичні обставини справи, тяжкість інкримінованих злочинів, констатував наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та прийшов до висновку про наявність підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою з таких підстав:
- у судовому засіданні потерпілі надали суперечливі пояснення та зазначили, що обвинувачені їх не чіпали, не били та жодного залякування з боку обвинувачених не було;
- судом не було враховано міцність соціальних зв'язків обвинувачених, зокрема ту обставину, що 21.09.2023 між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 був укладений шлюб, його дружина має квартиру, яка належить їй на праві власності, тобто обвинувачений має місце проживання та зобов'язується виконувати всі покладені обов'язки у разі зміни запобіжного заходу;
- до суду офіційно була направлена заява про бажання взяти на поруки від Теплодарського міського голови ОСОБА_11 та його першого заступника ОСОБА_12 , що свідчить про добру репутацію обвинуваченого ОСОБА_9 ;
- обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , мають на утриманні малолітніх дітей;
- потерпілі по справі фактично не цікавляться ходом провадження, перебувають за кордоном, в той же час кримінальне провадження розглядається понад 3 роки, однак по суті розгляду справи не відбулося жодного судового засідання, обвинувачені утримуються під вартою;
- у відповідності до практики ЄСПЛ після спливу певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою та суду у разі задоволення клопотання про продовження терміну застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно чітко зазначати у судовому рішенні про наявність інших підстав або ризиків, натомість прокурором не доведені обставини, які обґрунтовують наявність заявлених ризиків;
За таких обставин, захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду 1-ої інстанції від 10.03.2025 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання та застосувати відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 та обвинувачені підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі та просили її задовольнити, натомість прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Приморському райсуді м. Одеси перебуває к/п №12020160000000082 від 03.02.2020 за обвинуваченням ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Виходячи з приписів п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Відтак, надаючи оцінку доводам захисника відносно суперечливості пояснень свідків, колегія суддів наголошує, що апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
Водночас, що стосується наявних у вказаному провадженні ризиків, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Колегія суддів, зважаючи на обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 злочинів, один із яких відноситься до категорії особливо тяжких, вчинений із погрозою застосування насильства, та можливої міри покарання, яка може бути призначена у разі визнання їх винуватим (позбавлення волі на строк до 12 років), враховуючи, що наразі судовий розгляд зазначеного кримінального провадження не завершений, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним, з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки виходячи з цього є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик переховування обвинувачених від суду.
Як зазначено в абз. 36 рішення ЄСПЛ по Справі «Москаленко проти України»
(Заява № 37466/04) від 20.05.2010 суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо обвинувачень, державні органи можуть виправдано вважати, що такий ризик існує.
При цьому, наразі судовий розгляд зазначеного кримінального провадження не завершено, не всі свідки допитані, відтак існування ризику, передбаченого п. 3) ч.1 ст. 177 КПК України безумовно не виключається.
Окрім того, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Апеляційний суд приймає до уваги доводи захисника відносно того, що обвинувачені мають міцні соціальні зв'язки, натомість зауважує, що зазначена обставина не нівелює існуючі у вказаному провадженні ризики.
Більш того, апеляційний суд враховує спосіб вчинення інкримінованого злочину, та ті обставини, що потерпілі ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , у своїх поясненнях виражали занепокоєння про свою безпеку.
Що стосується посилання захисника відносно того, що до суду були направлені заява посадових осіб Теплодарського міськради про обрання запобіжного заходу у виді особистої поруки відносно ОСОБА_9 , колегія суддів позбавлена можливості перевірити зазначені доводи з огляду на їх відсутність у матеріалах судової справи, які надані апеляційному суду.
Більш того, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали предметом судового розгляду 09.04.2025 було серед іншого клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зі змісту ухвали не вбачається, що саме у зазначеному судовому засіданні розглядалася заява про зміну запобіжного заходу на особисту поруку.
З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає необхідним та виправданим продовження на даній стадії обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення їх належної процесуальної поведінки, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підлягає залишенню без змін.
Водночас, апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи захисника з приводу того, що у зв'язку із незабезпеченням стороною обвинувачення явки свідків та потерпілих до суду, порушуються розумні строки розгляду провадження, фактично у судових засідання вирішується лише питання про продовження строку дії запобіжного заходу, в той час як відносно обвинувачених застосований безальтернативний найбільш суворий запобіжний захід.
Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відтак, апеляційний суд, не втручаючись у процес здійснення правосуддя судом 1-ої інстанції, вважає таку тривалість судового розгляду вочевидь невиправданою, з урахуванням у тому числі обсягу обвинувачення, яке фактично складається із одного епізоду, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 318 КПК України, тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, у зв'язку із чим звертає увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття термінових та дієвих заходів направлених на завершення судового розгляду зазначеного кримінального провадження.
Водночас, апеляційний суд також враховує аргументи сторони захисту з приводу того, що судові засідання зводяться фактично до вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у тому числі у зв'язку із незабезпеченням прокурором явки свідків до суду.
У цьому контексті апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 7 КПК України до загальних засад кримінального провадження відноситься, зокрема, верховенство права, законність та розумність строків.
Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
При цьому, згідно із ст. 28 КПК України, критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відтак, апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 36 КПК України прокурор є самостійним у своїй діяльності, в той же час зауважує, що незабезпечення явки свідків у судові засідання, у провадженні, в якому обвинувачені тривалий час утримуються що суперечить зокрема ч. 3 ст. 23 КПК України та вочевидь не сприяє розгляду кримінального провадження у розумні строки, тягне за собою порушення принципу швидкого, повного та неупередженого судового розгляду.
На переконання апеляційного суду, існуюча в даному кримінальному провадженні процесуальна поведінка сторони обвинувачення, а також нездатність колегії суддів місцевого суду організувати судовий процес, не слугує забезпеченню виконання завдань кримінального провадження, зокрема приписів ст. 28 КПК.
Як убачається із правового висновку, викладеного у постанові ОП ККС у складі ВС від 14.06.2021 у справі № 686/9636/18, згідно з приписами ст.ст. 369, 418 КПК, суд апеляційної інстанції за наявності відповідних підстав має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне довести до відома голови Приморського районного суду м. Одеси, головуючого судді ОСОБА_1 , а також керівника Одеської обласної прокуратури зазначені вище обставини з метою їх недопущення в майбутньому та вжиття відповідних заходів для розгляду зазначеного кримінального провадження в розумні строки.
Керуючись ст.ст. 24, 331, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2025, якою стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09.05.2025, без визначення застави - залишити без змін.
Довести до відома голови Приморського райсуду м. Одеси та головуючого судді ОСОБА_1 про необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України.
Довести до відома керівника Одеської обласної прокуратури про необхідність вжиття дієвих заходів щодо забезпечення належного підтримання публічного обвинувачення прокурорами-процесуальними керівниками у к/п №12020160000000082 від 03.02.2020 за обвинуваченням зокрема ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3