Справа № 473/4199/24
іменем України
"21" квітня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л., позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про стягнення суми страхового відшкодування,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «СГ «ТАС» про стягнення суми страхового відшкодування, у якому вказувала, що 19 лютого 2023 року о 09 год. 15 хв. у м. Вознесенську на вул. Київській відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «CHERRY QQ», реєстр. номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та автомобілем «SKODA OCTAVIA», реєстр. номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачці автомобіль отримав значні механічні пошкодження та став непридатним для подальшого використання за призначенням (відновлення його до попереднього стану є економічно недоцільним у зв'язку з великим обсягом та значною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт).
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як власника транспортного засобу «SKODA OCTAVIA», реєстр. номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 212656506.
25 грудня 2023 року ОСОБА_1 , як постраждала особа, повідомила відповідача про настання страхового випадку та 28 грудня 2023 року звернулася до останнього із заявою про виплату страхового відшкодування.
На підставі звернення ПрАТ «СГ «ТАС» провело оцінку пошкоджень автомобіля «CHERRY QQ», реєстр. номер НОМЕР_1 , однак в подальшому (24 січня 2024 року) відмовило позивачці у виплаті страхового відшкодування. Прийняте рішення відповідач аргументував тим, що провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_3 за фактом дорожньо-транспортної пригоди було закрито судом у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що вказує на відсутність його вини у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, виключає відповідальність останнього та, відповідно, виключає обов'язок страховика щодо виплати страхового відшкодування (вказане рішення представник позивачки безуспішно оскаржував до юридичного департаменту ПрАТ «СГ «ТАС»).
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 в судовому порядку просила стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на свою користь страхове відшкодування завданої внаслідок пошкодження належного їй автомобіля шкоди, розмір якого прирівняла до вартості аналогічного транспортного засобу, однак в технічно справному стані, та попередньо визначила у 100 072,50 грн.
Ухвалою суду від 06 серпня 2024 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 10 вересня 2024 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_3
27 вересня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що позивачкою не надано суду жодних доказів наявності вини ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за його участю та участю ОСОБА_1 , а тому у ПрАТ «СГ «ТАС» не виник обов'язок щодо відшкодування шкоди, що виникла при експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Крім цього, вказував на необґрунтованість та недоведеність позивачкою розміру завданої їй матеріальної шкоди.
30 січня 2025 року від представника позивачки ОСОБА_2 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог про стягнення страхового відшкодування до 160 000 грн, яка була прийнята судом до розгляду.
12 березня 2025 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі.
Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 , його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, однак в матеріалах справи міститься заява представника третьої особи про розгляд справи без його участі.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника відповідача ОСОБА_4 , третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_5 , оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів, необхідних для вирішення спору.
Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 19 лютого 2023 року о 09 год. 15 хв. у м. Вознесенську на вул. Київській відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «CHERRY QQ», реєстр. номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та автомобілем «SKODA OCTAVIA», реєстр. номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3
22 лютого 2023 року відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 104168, відповідно до якого 19 лютого 2023 року о 09 год. 15 хв. у м. Вознесенську на вул. Київській ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «SKODA OCTAVIA», реєстр. номер НОМЕР_2 , не дотримався безпечного інтервалу та дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «CHERRY QQ», реєстр. номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалась попереду в попутному напрямку та виконувала при цьому маневр розвороту ліворуч, внаслідок чого транспортні засоби отримали значні механічні пошкодження.
Однак постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року провадження у справі №473/885/23 відносно ОСОБА_3 було закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Водночас, 22 лютого 2023 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №104169, відповідно до якого 19 лютого 2023 року о 09 год. 15 хв. у м. Вознесенську на вул. Київській ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «CHERRY QQ», реєстр. номер НОМЕР_1 , проявила неуважність, не переконалась в безпеці виконання маневру - повороту ліворуч, та допустила зіткнення з транспортним засобом «SKODA OCTAVIA», реєстр. номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався позаду в попутному напрямку.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 травня 2023 року у справі №473/887/23 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а також провадження у справі відносно позивачки було закрито у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний ОСОБА_1 автомобіль «CHERRY QQ», реєстр. номер НОМЕР_1 , а також належний ОСОБА_3 автомобіль «SKODA OCTAVIA», реєстр. номер НОМЕР_2 , отримали механічні пошкодження.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як власника транспортного засобу «SKODA OCTAVIA», реєстр. номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 212656506.
28 грудня 2023 року ОСОБА_1 повідомила відповідача про настання страхового випадку та звернулася до останнього із заявою про виплату страхового відшкодування.
24 січня 2024 року ПрАТ «СГ «ТАС» відмовило позивачці у виплаті страхового відшкодування. Прийняте рішення відповідач аргументував тим, що провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_3 за фактом дорожньо-транспортної пригоди було закрито судом у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що вказує на відсутність його вини у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, виключає відповідальність останнього та, відповідно, виключає обов'язок страховика щодо виплати страхового відшкодування (вказане рішення представник позивачки безуспішно оскаржував до юридичного департаменту ПрАТ «СГ «ТАС»).
Аналізуючи вимоги та заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
За загальним правилом, передбаченим ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Однак, відшкодування шкоди, завданої із використанням джерела підвищеної небезпеки, регулюється спеціальними нормами, а саме положеннями ст.ст. 1187, 1188 ЦК України.
Зокрема, згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Разом з тим, згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. При цьому, суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад, пасажирам, пішоходам).
Таким чином, при взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, обов'язок щодо відшкодування завданої шкоди одному з них виникає лише у володільця транспортного засобу, який завдав шкоди володільцю іншого транспортного засобу, за наявності вини такого завдавача. За наявності вини лише володільця транспортного засобу, якому завдано шкоди, завдана шкода такому володільцю не відшкодовується.
Як раніше встановив суд, постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 травня 2023 року у справі №473/887/23 встановлено вину саме позивачки ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 19 лютого 2023 року о 09 год. 15 хв. у м. Вознесенську на вул. Київській за участю автомобіля «CHERRY QQ», реєстр. номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та автомобілем «SKODA OCTAVIA», реєстр. номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 .
Водночас, постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року у справі №473/885/23 встановлено відсутність вини ОСОБА_3 у вказаній дорожньо-транспортній пригоді.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За встановленого, оскільки шкода ОСОБА_1 , як власниці автомобіля «CHERRY QQ», реєстр. номер НОМЕР_1 , завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, спричинена виключно за наявності лише її (позивачки) вини, а тому така шкода не підлягає відшкодування іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди.
Доводи представника позивачки ОСОБА_2 у судовому засіданні про те, що суд не зобов'язаний приймати до уваги висновки, викладені судами у справах про адміністративні правопорушення відносно учасників дорожньо-транспортної пригоди, та фактично може переглянути обставини такої пригоди та по іншому встановити вину кожного з їх учасників, суд вважає хибними, оскільки:
- вказані доводи суперечать вимогам ч. 6 ст. 82 ЦПК України, яка передбачає преюдиційне значення постанови суду у справі про адміністративне правопорушення щодо обставин в питанні, чи мали місце певні дії (бездіяльність) особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та чи вчинені вони цією особою. Преюдиція передбачає обов'язковість та беззаперечність таких висновків судового рішення при розгляді пов'язаних справ (про правові наслідки), відсутність підстав для їх повторного доказування;
- одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (див. рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України», у справі «Рябих проти росії», у справі «Марушин проти росії», у справі «Брумареску проти Румунії» та інших).
Посилання представника позивачки на експертний висновок Миколаївського НДЕКЦ від 05 липня 2023 року №СЕ19/115-23/6637ІТ судової інженерно-транспортної експертизи, як на підставу перегляду обставин, встановлених судами у справах про адміністративні правопорушення відносно учасників дорожньо-транспортної пригоди, суд відхиляє у зв'язку з вищенаведеним обґрунтуванням, а також тим, що вказаний висновок вже був предметом судового дослідження у справі про адміністративне правопорушення №473/885/23, під час розгляду якої вказаному документу надано відповідну оцінку.
Водночас, суд додатково погоджується з доводами відзиву на позов та констатує, що стороною позивачки не доведено розміру завданої їй матеріальної шкоди, зокрема не надано жодних доказів, що автомобіль став непридатним для подальшого використання за призначенням (відновлення його до попереднього стану є економічно недоцільним), а саме доказів його ринкової вартості та вартості необхідних ремонтно-відновлювальних робіт.
Проте, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Дказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст.ст. 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (що був чинним на час укладення договору цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 та на час дорожньо-транспортної пригоди) у разі, якщо цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки застрахована, при настанні з його вини страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, зокрема шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу потерпілого (витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством).
Згідно п. 32.1 ст. 32 вказаного Закону страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Аналогічні положення визначені у чинному на час розгляду справи Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX (ст. 30 Закону).
За встановленого, оскільки у ОСОБА_3 не виник обов'язок щодо відшкодування завданої ОСОБА_1 шкоди (цивільно-правова відповідальність), а тому ПрАТ «СГ «ТАС» правомірно відмовило позивачці у виплаті страхового відшкодування.
Тому, у задоволенні вимог ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
Також, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню понесені позивачкою судові витрати.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про стягнення суми страхового відшкодування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2025 року.
Суддя: О.В. Вуїв