465/6418/24
2-ві/465/6/25
судового засідання
22.04.2025 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Рудакова Д. І.
з участю секретаря судового засідання Стефанишина О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові заяву представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Калошкіна Ігоря Анатолійовича, про відвід головуючої судді Кушнір Богдани Богданівни у цивільній справі № 465/6418/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні власністю, встановлення порядку користування квартирою, -
У провадженні судді Франківського районного суду м. Львова Кушнір Б. Б. перебуває цивільна справа № 465/6418/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, встановлення порядку користування квартирою.
У ході розгляду справи 31.03.2025 представником відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокатом Калошкіним І. А., через систему «Електронний суд» подано письмову заяву про відвід судді Кушнір Б. Б. з тих підстав, що на його думку, на даний час виникли підстави для подання заяви про відвід головуючого судді з огляду на вчинення дій, які вказують на зацікавленість судді у даній справі на користь позивача. Зокрема зазначає, що суддя Кушнір Б. Б. під виглядом дотримання розумних строків намагається якнайшвидше вирішити питання про вселення у квартиру позивача, достовірно знаючи, що Франківським районним судом м. Львова на даний час розглядаються дві цивільні справи, в яких оспорюється законність набуття права власності на частку у квартирі, в яку бажає вселитись позивач. Тобто головуюча суддя свідомо створює ситуацію, щоб ускладнити відповідачам виконання рішення в інших справах у випадку визнання незаконним набуття права власності на квартиру, оскільки у такому випадку позивач у цій справі вже зможе вселитись, зареєструвати інших осіб. Більш того, з метою створення видимості законності відмови у клопотанні про зупинення провадження, головуюча суддя вимагає надати судові рішення іншого суду, які взагалі не передбачені законом. Окрім того, головуюча суддя ставши на сторону представника позивача, наполягає на розумних строках розгляду справи Достовірно знаючи, що у інших двох цивільних справах, де той же представник бере участь інтересах вже відповідачів (тих самих осіб), взагалі навіть не згадує про будь-які розумні строки і зацікавлена, щоб ті справи розглядались як найдовше, допоки суд у цій справі не винесе потрібне рішення. Відтак, на його думку, такі дії судді Кушнір Б. Б. викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді і є обґрунтованою підставою для заявлення відводу. Тому зазначає, що зазначені обставини можуть викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості судді у ході розгляду даної цивільної справи. З метою уникнення сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді та недопущення будь-яких сумнівів у постановленому за наслідками розгляду справи рішення суду з наведених вище мотивів, просить задовольнити заяву про відвід судді.
Ухвалою суду від 15.04.2025 заяву про відвід головуючої у справі судді Кушнір Б. Б. визнано необґрунтованою та передано справу для вирішення питання про відвід у порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями заява передана до провадження судді Рудакову Д. І.
Відповідно до статті 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Стаття 36 ЦПК України, містить вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Відповідно до статті 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
За приписами ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Разом з тим, стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).
У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Європейський суд з прав людини в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».
Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 (заява № 16695/04).
Як установлено Бангалорськими принципами, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П'єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб'єктивний критерій полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.
Щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Згідно з ст. 14 Закону України «Про судоустрій України», судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.
З аналізу вище зазначеної норми чинного законодавства, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Відповідно до вимог ЦПК України, головуючий керує судовим засіданням, спрямовуючи судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи з судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
При цьому дії головуючого спрямовані на забезпечення можливості здійснення всіма учасниками процесу їх прав та обов'язків, а особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права, не зловживаючи ними, та виконувати процесуальні обов'язки.
Заява про відвід до задоволення не підлягає, оскільки наведені в ній мотиви не є відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України, підставою для відводу судді, оскільки згідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При цьому, твердження сторони щодо упередженості чи необ'єктивності судді у розгляді даної справи, як це відображено у заяві про відвід судді, спростовуються фактичними обставинами та матеріалами справи.
Суд, дослідивши заяву про відвід та матеріали справи, вважає, що викладені представником відповідачів підстави для відводу судді не створюють підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України, для відводу головуючої судді Кушнір Б. Б., а тому заява представника відповідачів про відвід судді є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Калошкіна Ігоря Анатолійовича про відвід головуючої судді Кушнір Богдани Богданівни - відмовити.
Ухвала оскаpженню в апеляційному порядку не пiдлягає.
Суддя: Д. І. Рудаков