Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/611/25
Провадження №: 2/332/1143/25
18 квітня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Завіновської А.П., при секретарі судового засідання Літвіновій Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою поданою адвокатом Біліченком Олегом Олександровичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання,
встановив:
04.02.2025 адвокат Біліченко Олег Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, в обґрунтування якого зазначав наступне.
ОСОБА_1 у період з 2005 року по 2018 рік працював у ПАТ «Запорізький металургійний комібнат «Запоріжсталь», в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на посадах розливальника сталі мартенівського цеху, вогнетривника (загальний стаж роботи 12 років 08 місяців).
10.09.2018 року позивач звільнився з ПАТ «Запоріжсталь» за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 17.04.2024 року, № 16/409, виданим ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» позивачу встановлено професійні захворювання: 1) Хронічна радикулопатія шийна С6, С7 ліворуч та попереково-крижова L5-S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами; 2) Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (3 ст.) - за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І. 3) Хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмофіброз, ЛН 2 ст. (другого ст.)».
Виходячи з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17.05.2024 року (Форма П-4): Пункт 9: Дата встановлення остаточного діагнозу за вказаними вище професійними захворюваннями 17.04.2024 року. Пунктами 17, 18 цього Акту встановлено таке: «Хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи Позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» (12 років 08 місяців). Причиною виникнення отриманих Позивачем професійних захворювань є наявність на його робочих місцях на ПАТ «Запоріжсталь» шкідливих виробничих факторів, перелік яких визначено в пункті 18 цього Акту - важкість праці, шум, хімічні фактори».
З довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 825355 від 08.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності - професійне захворювання.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА № 125569 від 08.07.2024 р. - ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 60 %.
Таким чином, наявний причинний зв'язок між захворюванням позивача, встановлення останньому 3 групи інвалідності та роботою на підприємстві відповідача.
Отже, відповідачем повинна бути відшкодована позивачу моральна шкода, яка настала в результаті професійного захворювання, та яка проявляється в тому, що позивач не має змоги вести звичне життя, змушений постійно перебувати на обліку в ЛПЗ, приймати ліки, бо без них стан погіршується. Постійні фізичні страждання, внаслідок професійного захворювання, спричиняють душевні страждання, призводять до хвилювань, депресивного стану позивача.
Таким чином, у позові порушена вимога про стягнення з ПАТ «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 , у якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, - 60 000, 00 грн., одноразово, та витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.02.2025 року у вказаній справі було відкрито провадження і її призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 14 год. 00 хв. 24.02.2025 року. В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, останній раз на 10 год. 30 хв. 18.04.2025 року.
Відповідачем в особі представника - адвоката Ніколенка М.М., подано відзив на позовну заяву, який обґрунтований наступним.
Під час працевлаштування на ПАТ «Запоріжсталь» ОСОБА_1 , був ознайомлений з важкими та шкідливими умовами праці та надав свою добровільну згоду на роботу у цих умовах. Зі свого боку ПАТ «Запоріжсталь» при прийому на роботу позивача повідомляло його про наявність у нього права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до діючого законодавства і колективного договору. Таким чином, позивач був обізнаний про шкідливі фактори, які присутні на його робочому місці на підприємстві відповідача та добровільно без примусу погодився виконувати доручену йому роботу. Під час роботи на ПАТ «Запоріжсталь» ОСОБА_1 щороку проходив періодичні медичні огляди, у зв'язки з чим, допускався відповідачем до роботи за своєю професією. Факт допуску позивача до роботи свідчить, що він був визнаний придатним для роботи за своєю професією. Жодної інформації стосовно виявлення у позивача початкових стадій будь-яких професійних захворювань, або лікування ПАТ «Запоріжсталь» не отримувало. Тобто, протягом роботи ОСОБА_1 на ПАТ «Запоріжсталь» та на момент його звільнення з підприємства, відсутні будь-які докази наявності у нього професійних захворювань. ОСОБА_1 добровільно приступив до виконання трудових обов'язків за своєю професією, від дорученої роботи він не відмовлявся, про те, що при виконанні роботи створювалася виробнича ситуація небезпечна для його життя або здоров'я позивач адміністрацію ПАТ «Запоріжсталь» не повідомляв. ПАТ «Запоріжсталь» отримувало відповідні медичні висновки про придатність позивача для виконання дорученої йому роботи і, відповідно, не мало правових підстав для відсторонення позивача від роботи у зв'язку з невідповідністю його виконуваній роботі за станом здоров'я. Слід зазначити, що позивачем до позовної заяви також не надано доказів на підтвердження того, що він тривалий час хворіє або хворів, відсутні будь-які первинні медичні документи (виписки, довідки та ін.). За результатами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) Форми П-4 від 17.05.2024 року. Слід зазначити, що згідно п. 17 вказаного Акту хронічне професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло внаслідок відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу через відсутність скарг у позивача на стан здоров'я та ознак його погіршення під час проходження ним періодичних оглядів. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12 ААА № 125569 від 08.07.2024 року позивачу при первинному огляді визначено ступень втрати працездатності 60 % тимчасово з терміном переогляду 01.07.2026; згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 825355 від 08.07.2024 року позивачу встановлено третю групу інвалідності також тимчасово, тобто на строк до 01.07.2026 року. Таким чином, у даному випадку визначений МСЕК ступінь втрати професійної працездатності позивача на рівні 60% є тимчасовим та не є остаточним, тобто може бути змінений під час проведення наступного медичного огляду, у тому числі у бік зменшення, так само як не є остаточною (безстроковою) і інвалідність позивача. Крім того, за період з дати звільнення позивача у 2018 році з ПАТ «Запоріжсталь» та до дати встановлення йому втрати професійної працездатності у 2024 році, позивач працював у інших роботодавців, що підтверджується інформаційною довідкою Держпраці від 04.03.2024 року, а саме: у період з 04.02.2020 р. по 12.06.2020 р. - вантажником ТОВ «Сільпо-Фуд»; у період з 27.08.2020 р. по 04.03.2022 р. - робітником ТОВ «Актів-Прінт», і встановлений йому у 2024 році відсоток втрати професійної працездатності на рівні 60 % може включати в себе у тому числі відсотки втрати працездатності, отримані на інших підприємствах. Вищенаведене також свідчить? що надана позивачем копія Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1098 від 08.07.2024 року містить недостовірні відомості в частині того, що позивач не працює з 2019 року. Крім того, відповідач посилався на те, що позивач визначаючи суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000 грн., не навів належного обґрунтування її розміру та не конкретизував питання її оподаткування.
З огляду на вказане, представник відповідача просив у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Представник позивача - адвокат Біліченко О.О. подав відповідь на відзив, в якому наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, при цьому представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, відзив підтримав.
Враховуючи наведене та вимоги ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи у відсутність учасників справи та прийняти рішення на підставі наявних матеріалів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з трудової книжки позивача, останній наказом № 328 від 24.05.2005 з 25.05.2005 року був прийнятий в мартенівський цех розливальником сталі 4 розряду на ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». 28.11.2005 року наказом № 1087 від 28.11.2005 року був звільнений з підприємства у зв'язку із закінченням практики. 14.07.2006 року ОСОБА_1 наказом № 72 від 12.07.2006 року прийнято до ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», в мартенівський цех розливальником сталі 4 розряду. 21.11.2008 року наказом № 1859 від 28.11.2008 року, ОСОБА_1 , переведений розливальником сталі 5 розряду. 18.05.2011 року наказом № 1261 від 18.05.2011 року позивач переведений вогнетривником 4 розряду. 09.06.2015 року розпорядженням № 315 від 11.06.2015 року переведений розливальником сталі 5 розряду мартенівського цеху. На підставі розпорядження № 667 від 10.09.2018 року ОСОБА_1 звільнено, згідно до ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (а.с. 8 зв. ст. - 10, 110-113).
Рішенням загальних зборів акціонерів від 07.08.2015 Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (скорочено ПАТ «Запоріжсталь»).
Таким чином, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача складає 12 років 08 місяців.
Виходячи з медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) за № 16/409 від 17.04.2024 року, у ОСОБА_1 встановлені вперше професійні захворювання: 1) Хронічна радикулопатія шийна С6, С7 ліворуч та попереково-крижова L5-S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами; 2) Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ ст. - за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І. 3) Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмофіброз, ЛН ІІ ст.(а.с. 11.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 травня 2024 року (Форма П-4), затвердженого начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 20 травня 2021 року, комісією проведено розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання (отруєння) і встановлено наступне:
Дата встановлення остаточного діагнозу 17.04.2024 року. Заклад охорони здоров'я, який встановив діагноз: Клініка професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України». ОСОБА_1 працював на посаді розливальник сталі за професією 08 років 07 місяців, у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 12 років 08 місяців, загальний стаж роботи 12 років 08 місяців.
Пункт 13. Висновок про наявність шкідливих умов праці за Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014р № 248, умови праці на робочому місці ОСОБА_1 відносяться до 4 класу «Небезпечні»: по вмісту в повітрі робочої зони хімічних речовин, в тому числі аерозолю фіброгенної дії - до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі»; по показникам мікроклімату - до 4 класу «Небезпечні»; по рівню шумового навантаження - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»; по показникам важкості праці - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»; загальна оцінка - до 4 класу «Небезпечні».
Пункт 14. Діагноз основний:
1. Хронічна радикулопатія шийна С6, С7 ліворуч та попереково-крижова L5-S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами (М54.1);
2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ ст. (третій ст.) - за класифікацією ОСОБА_2 та Пономарьової Н.І. (Н90.5).
3. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (другого ст.) (J42).
Захворювання професійні, встановлені вперше.
Діагноз супутній поліостеоартроз з ураженням суглобів кистей, плечових, ліктьових, кульшових та колінних суглобів без порушення функції (М19.8).
Професійні захворювання встановлені вперше. На момент розслідування хворий ОСОБА_1 з 11.09.2018 року не працює на ПАТ «Запоріжсталь».
17. Хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин:
Розливальник сталі мартенівського цеху ПАТ «Запоріжсталь» веде процес розливання та регулює швидкість розливу металу з ковшів ємкістю до 100 т., центрує потік, очищує склянку та омиває стальний отвір в ківші киснем під час розливання сталі з ковшів, готує подані в розливний проліт состави до розливання, встановлює стопори в сталерозливному та проміжному ківшах, встановлює сталерозливний ківш на стенд біля печі, заміняє шлакові чаші, забезпечує своєчасну подачу сталерозливних составів та розкислювачів, готує до випуску, плавок ковшів і розливочну дільницю.
Внаслідок недосконалості технологічного процесу, значного використання ручної праці, тривалого стажу роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів у ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи 12 років 08 місяців) та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу у зв'язку з відсутністю скарг на стан здоров'я під час проходження хворим періодичних медичних оглядів.
18. Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): наявність на робочому місці розливальника сталі мартенівського цеху ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи - 08 років 07 місяців) наступних шкідливих виробничих факторів:
І - важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну - 35 кг при нормі 30 кг; величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками - 124524 - 308424 кг/с при нормі до 70000 кг/с; періодичне перебування в незручній та або фіксованій робочій позі - 29% тривалості зміни при нормі до 25% тривалості зміни; нахили тулуба (вимушені, більше 30%) - 176-272 разів за зміну, при нормі - 51-100 раз за зміну.
ІІ - Шум: еквівалентний рівень шуму перевищує ГДР на 16,1-17 дБА (96,1-97 дБА, при ГДР - 80 дБА), згідно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку».
ІІІ - Хімічні фактори: концентрації кремнію діоксиду кристалічного вмісту в пилу 2-10% - 42,5 - 68,2 мг/м3 при ГДК - 4,0 мг/м3 (перевищення ГДК в 10,5-17 разів), заліза (ІІІ) оксиду - 13,4-17,6 при ГДК - 6,0 мг/м3 (перевищення ГДК в 2,2 - 2,9 рази). З урахуванням ефекту сумації речовин одно направленої дії, їх концентрації перевищують ГДК у 12,7 - 19,9 рази, згідно з «Гігієнічними регламентами хімічних речовин у повітрі робочої зони», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.2020 № 1596.
Наявність на робочому місці вогнетривника мартенівського цеху ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи - 04 роки 01 місяць) наступних шкідливих виробничих факторів:
І - важкість праці: величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками - 190507,2 кг/с при нормі 70000 кг/с; періодичне перебування в незручній та або фіксованій робочій позі - 47,9 % тривалості зміни при нормі до 25% тривалості зміни; нахили тулуба (вимушені, більше 30 градусів) - 108 разів за зміну, при нормі - 51-100 раз на зміну.
ІІ - Шум: еквівалентний рівень шуму перевищує ГДР на 16,0 дБА (96,0 дБА, при ГДР - 80 дБА), згідно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку».
ІІІ - Хімічні фактори: концентрації кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу 2-10% - 78,2 мг/м3 при ГДК - 4,0 мг/м3 (перевищення ГДК в 19,55 разів), заліза (ІІІ) оксиду - 11,8 при ГДК - 6,0 мг/м3 (перевищення ГДК в 2,0 рази). З урахуванням ефекту сумації речовин одно направленої дії, їх концентрації перевищують ГДК у 21,55 рази, згідно з Гігієнічними регламентами № 1596 (а.с. 12 зв. ст. - 15).
Аналогічні обставини щодо шкідливості умов праці позивача на підприємстві зазначені і в інформаційній довідці про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння), складеної Головним державним інспектором відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління інспекційної діяльності у Запорізькій області від 01.03.2024 року (а.с. 51-61).
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ № 825355 від 08.07.2024, позивачу встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням. Рекомендоване нагляд у профпатолога, невролога, сімейного лікаря, пульмонолога, лора. А виходячи з довідки МСЕК серії 12 ААА № 125569 від 08.07.2024, позивачу встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням, дата переогляду 01.07.2026. Рекомендовано амбулаторне та стаціонарне лікування профпатолога, пульмонолога, невролога, сімейного лікаря, лора. Санаторно-курортне лікування (а.с. 16).
Статтею 43 Конституції України, статтею 2 КЗпП України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Частиною 8 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.
За статтею 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу (ст. 153 КЗпП України).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, затверджується КМУ.
Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (ст. 173 КЗпП України).
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За нормами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Iталії») i в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ вiд 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст . 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 по справі № 1-9/2004, ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв i тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Судом встановлено, що умови праці на підприємстві відповідача (на робочому місці) не відповідали безпечним стандартам. Відповідно до акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 17 травня 2024 року (Форма П-4), позивачу встановлено діагнози: 1. Хронічна радикулопатія шийна С6, С7 ліворуч та попереково-крижова L5-S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами (М54.1);
2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ ст. - за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І. (Н90.5).
3. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (J42).
Захворювання професійні. Діагноз супутній ІХС: поліостеоартроз з ураженням суглобів кистей, плечових, ліктьових, кульшових та колінних суглобів без порушення функції (М19.8). Професійні захворювання встановлені вперше.
Таким чином, судом встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність і його визнано особою з інвалідністю третьої групи за професійними захворюваннями.
Надані позивачем докази у їх сукупності дають підстави для висновку про наявність у позивача стійкої втрати працездатності, у зв'язку з професійним захворюванням та права на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили. Також суд враховує тривалість праці позивача в шкідливих та особливо шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, яка склала 12 років 08 місяців.
Твердження відповідача про те, що позивач був обізнаний із шкідливими умовами праці, погодися на них добровільно, а також те, що під час роботи на стан здоров'я не скаржився, за результатами періодичних медичних оглядів визнавався придатним для роботи за професією, і фактично приховав погіршення стану свого здоров'я, чим сприяв настанню більш тяжких наслідків, суд відхиляє, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов'язок дбати про своє здоров'я жодним чином не знімає з відповідача обов'язку виконати вимоги ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання.
При цьому, суд враховує, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу протягом тривалого часу.
Визначення позивача придатним для роботи за професією за результатами періодичних медичних оглядів жодним чином не виключає наявність у нього хронічних професійних захворювань і відповідно відповідальність підприємства за шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я.
Те, що ці захворювання є професійними, було встановлено саме висновком спеціалізованого медичного закладу.
Після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Обставини справи свідчать про те, що позивач має ряд хронічних захворювань, у зв'язку з чим відчуває фізичний біль, потребує постійного медикаментозного та іншого лікування, перебуває під спостереженням лікарів, лікарями йому рекомендовано проходити стаціонарне лікування, він не може виконувати тяжкий фізичний труд. Вказане однозначно викликає у позивача відповідні фізичні та душевні страждання і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи відповідача про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, наявності на робочому місці відповідача шкідливих виробничих факторів, тих обставин, що професійне захворювання у позивача пов'язано із роботою в небезпечних і шкідливих умовах на підприємстві відповідача, і що таке захворювання завдало потерпілому моральної шкоди, фізичних і моральних страждань, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.
Отже, на думку суду, належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 60 000, 00 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнав у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
Щодо оподаткування моральної шкоди, судом встановлено, що відповідно до пп.а) пп. 164.2.14 пункту 162.2 ст. 162 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Суд акцентує увагу відповідача на тому, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров'я, а отже заподіяння шкоди життю та здоров'ю найвищого ступеня, а тому вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження його здоров'я на виробництві.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490 св 21).
Отже, суд прийшов до висновку щодо стягнення суми моральної шкоду без урахування утримання податку з доходів і зборів.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір». Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., то суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу спочатку в розмірі 10 000 грн., а в подальшому в розмірі 8 000, 00 грн. На підтвердження понесених позивачем витрат надані наступні докази: копія договору від 04.02.2025 року про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Біліченком Олегом Олександровичем та ОСОБА_1 , акт приймання виконаних робіт/послуг № 1 від 19 лютого на суму 10 000, 00 грн., квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 19 лютого 2025 року на сплату послуг у розмірі 10 000, 00 гривень, копія ордеру на надання правничої допомоги (а.с. 93, 94-95, 96, 97, 120).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 810/3806/18 від 17.09.2019, № 320/11366/20 від 13.05.2022.
З урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу розмірі 3 000, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 137, 141, 259, 263-265, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги адвоката Біліченка Олега Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, у розмірі 60 000, 00 гривень (шістдесят тисяч гривень 00 коп.), одноразово.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 гривень (три тисячі гривень 00 коп.).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Біліченко Олег Олександрович, адреса: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ЄДРПОУ 00191230, адреса: 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72.
Представник відповідача: Ніколенко Микола Миколайович, адреса: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 23 квітня 2025 року.
Суддя: А.П. Завіновська