ун. № 759/2257/25
пр. № 2/759/2727/25
22 квітня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання КириченкоЮ.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, третя особа: Акціонерне товариство «Кредит Європа Банк» про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зняття арешту з майна,
І. Позиція сторін у справі
у січні 2025 р. позивач звернулась до суду з позовними вимогами про зняття арешту з усього майна (невизначене майно), яке належить їй на праві власності, накладеного на підставі постанови ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 10.12.2009 та зареєстрованого 12.03.2010 реєстратором Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (обтяження за реєстраційним номером 9607595, тип обтяження: арешт нерухомого майна).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.10.2024 позивачу стало відомо, що реєстратором Київської обласної філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 12.03.2010 зареєстровано обтяження за реєстраційним номером 9607595 (тип обтяження: арешт нерухомого майна) на підставі постанови ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 10.12.2009. Об'єктом обтяження визначено все майно (невизначене майно). Представник позивача звернувся до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області із заявою про зняття арешту та надання матеріалів виконавчого провадження, які стали підставою для накладення арешту майна. Виконавчою службою повідомлено, що в період з 10.12.2009 по 16.06.2010 у відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2-2741 виданого 18.09.2009 Печерським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з позивача на користь ПАТ «Кредит Європа Банк» боргу в сумі 89328 грн. 34 коп. 16.06.2010 виконавчий документ повернуто стягувачу. Матеріали виконавчого провадження не збереглись. Відкритих виконавчих проваджень, боржником за яким є позивач, не має. Обтяження у вигляді арешту майна створює позивачу перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 справу розподілено на суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 23).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 25-26).
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Представник відповідача про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання рекомендованим листом ухвали про відкриття провадження від 28.01.2025. Відзив на позовну заяву до суду не направив, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили.
Представник третьої особи про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання рекомендованим листом ухвали про відкриття провадження від 28.01.2025. Пояснення щодо позову до суду не направив, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили.
Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
ІІІ. Фактичні обставини справи
судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №401165175 від 28.10.2024, постановою ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 10.12.2009 накладено арешт на нерухоме майно, об'єкт обтяження - невизначене майно, все майно, власником є ОСОБА_2 . Арешт зареєстровано 12.03.2010 за №9607595 реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (а.с. 11).
Відповідно до свідоцтва по зміну імені серії НОМЕР_1 від 25.02.2015, ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 10).
11.11.2024 Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області повідомив, що на виконанні у Відділі з 10.12.2009 по 16.06.2010 перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2-2741 виданого 18.09.2009 Печерським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредит Європа Банк» боргу в сумі 89328 грн. 34 коп. 16.06.2010 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Матеріали виконавчого провадження не збереглись (а.с. 17).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
частиною 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, (в редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна) арешт майна боржника застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт майна боржника та оголошується заборона на його відчуження.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, (в редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна) якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.
Між тим, статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.
Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку позовна заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 353 ЦПК України,-
позовні вимоги ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, третя особа: Акціонерне товариство «Кредит Європа Банк» про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зняття арешту з майна задовольнити.
Скасувати арешт з усього майна (невизначене майно), яке належить на праві власності ОСОБА_3 , накладений на підставі постанови ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 10.12.2009 та зареєстрованого 12.03.2010 реєстратором Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (обтяження за реєстраційним номером 9607595, тип обтяження: арешт нерухомого майна).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Суддя: О.В. Ул'яновська