СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/6516/25
пр. № 2/759/3843/25
23 квітня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Бетіна М.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони у шлюбі не перебували.
Позивач зазначає, що батько разом із сином не проживає, участі у його вихованні та утриманні не приймає. Зазначає, що відповідач відмовляється добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, є працездатною особою, отримує дохід, інших осіб на утриманні немає, а тому вважає, що він має можливість та зобов'язаний сплачувати аліменти. Вказала також, що ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, немає стабільного доходу, однак отримує дохід готівкою.
ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 проживає разом із своєю мамою, яка одна його утримує та займається вихованням.
Позивачем також вказаний розрахунок витрат на утримання дитини, які вона несе самостійно за 1 календарний місяць: продукти харчування - 4500 гривень (приблизно 150 гривень на один день); речі (одяг, взуття) - 2000 гривень; канцелярія 500 гривень; ліки - 300 гривень, що разом складає приблизно 7300 гривень Також ОСОБА_1 наголосила, що в дані витрати не включено витрати на проїзд, екскурсії, дозвілля, витрати на комунальні послуги, розвиваючі гуртки, періодичні огляди у лікарів, лікування нескладних захворювань. Вказала, що її витрати на утримання дитини за останніх шість місяців склали 43 800 гривень.
На підставі викладеного просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі - 4000 гривень (чотири тисячі гривень 00 копійок) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 03.02.2025 року.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено повідомити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про розгляд даної справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Представником позивача та позивачм до початку судового засідання через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового слухання шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, жодних заяв з процесуальних питань на адресу суду не направляв.
Крім того, додатково копія ухвали про відкриття провадження була направлена на останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 у відповідності до інформації, наданої позивачем, оскільки судом самостійно не вдалось встановити зареєстроване місце проживання відповідача по справі.
Частина 1 ст. 131 ЦПК України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про судове засідання, відзив на позовну заяву не подав, суд прийшов до висновку про можливість вирішення питання про стягнення аліментів в даному судовому засіданні.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні не подавалися.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. (частина 3 статті 181 СК України).
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає із нею та перебуває на її повному утриманні.
Відповідач своїх заперечень щодо зазначеного суду не надав.
У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
За ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та зобов'язання щодо утримання.
У поданому позові ОСОБА_1 просить стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 гривень.
Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 184 СК України).
Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 року Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Суд зауважує, що заявляючи вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 гривень, позивач не надала суду жодного доказу того, що вона несе витрати на утримання сина у вказаному розмірі.
Окрім того, позивачем взагалі не надано будь-якого доказу, що вона несе витрати на утримання ОСОБА_2 .
Так, у поданому позові ОСОБА_1 вказано, що вона самостійно несе наступні витрати за один календарний місяць: продукти харчування - 4500 гривень (приблизно 150 гривень на один день); речі (одяг, взуття) - 2000 гривень; канцелярія 500 гривень; ліки - 300 гривень, що разом складає приблизно 7300 гривень Також ОСОБА_1 наголосила, що в дані витрати не включено витрати на проїзд, екскурсії, дозвілля, витрати на комунальні послуги, розвиваючі гуртки, періодичні огляди у лікарів, лікування нескладних захворювань. Вказала, що її витрати на утримання дитини за останніх шість місяців склали 43 800 гривень.
Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять жодного підтвердження вказаним витратам.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів, з яких би суд міг встановити, що позивачка дійсно несе витрати на утримання сина у розмірі 8 000,00 гривень (враховуючи, що обов'язок по утриманню дітей покладено на обох батьків і позивачка також зобов'язана приймати участь в утриманні), суду не надано жодного доказу, який би обґрунтував суму аліментів, які ОСОБА_1 бажає стягнути із відповідача.
Суду також не надано доказів на підтвердження того, що відповідач має можливість та спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 4 000,00 гривень щомісячно.
Однак, суд враховує, що відповідачем не заперечувався факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає із позивачкою та перебуває на утриманні останньої.
Суд вважає, що для забезпечення належного розвитку дитини, з урахуванням обов'язку кожного із батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, те, що відповідач перебуває у працездатному віці, ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що сума аліментів у розмірі 4 000,00 грн. є завищеною, оскільки позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження щомісячних витрат на утримання дитини у вказаному розмірі, що позбавляє суд можливості перевірити чи дійсно вона несе зазначені витрати.
Сума аліментів у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, на думку суду, є достатньою для забезпечення дитині належних умов для життя, що буде об'єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів. Крім того, враховується обов'язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Визначаючи вказаний розмір аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів та інші обставини, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатним чоловіком. Відомостей про незадовільний стан його здоров'я суду не надано. Окрім того, у суду відсутні дані про те, що на утриманні відповідача знаходяться інші особи, які в силу закону потребують його матеріальної підтримки.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Додатково суд зазначає, що частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Щодо дня присудження аліментів.
Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.
Ч. 2 ст. 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Позивачка просить суд призначити аліменти з 03.02.2025 року, оскільки нею 03.02.2025 року подавалась заява до Києво-Святошинського районного суду Київської області про видачу судового наказу по стягнення аліментів з відповідача, однак ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2025 року по справі 369/2164/25 відмовлено у видачі судового наказу з підставі відсутності інформація про місце реєстрації боржника, доступ до ухвали суду було забезпечено 22.03.2025 року.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивачка звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів саме 03.02.2025 року, оскільки ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2025 року по справі 369/2164/25 вказаної інформації не містить.
Крім того, факт подачі заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів та відмова суду у задоволенні такої заяви не може свідчити про те, що відповідач ухилявся від сплати аліментів у розумінні ч. 2 ст. 191 СК України. В даній ситуації відповідач не міг ухилятись від сплати аліментів, оскільки він навіть не знав про факт подачі заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Крім того, відмова у видачі судового наказу не є обставиною, яка залежить від відповідача по справі.
На підставі вищезазначеного, суд вважає необхідним стягнути аліменти з 28 березня 2025 року (дата направлення позовної заяви до суду за допомогою системи «Електронний суд») до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином, в частині стягнення аліментів з 03 лютого 2025 року суд відмовляє, оскільки позивачем не доведена необхідність стягнення аліментів за минулий час у поряду ч. 2 ст. 191 СК України.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми платежу за один місяць.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципу справедливості та розумності, закріпленого у ст. 3 ЦК України, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
На підставі ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми платежу за один місяць.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1 211 гривень 20 копійок, оскільки позивач від сплати судового збору за подання даної позовної заяви звільнена.
Керуючись статтями ст. 180-184, 191, 192 СК України, Конвенцією про захист прав дитини,статтями 5, 12-13, 76, 81, 89, 133, 141, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 28 березня 2025 року і до досягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23 квітня 2025 року.
Суддя Н.О.Горбенко