СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 320/49153/24
пр. № 2-а/759/115/25
23 квітня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Ковель у Волинській області про визнання протиправним та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтувавши свої вимоги тим, що постановою інспектора 4 взводу 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м Ковель у Волинській області серія ЕНА №2926088 від 27.08.2024 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст.122 КУпАП за те, що 27.08.2024 року о 22:13:34 годині в м.(с.) дорога АД Р14 Луцьк-Ківерці-Маневичі-Дольськ 71км. 750м., керуючи транспортним засобом Toyota RAV4 номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» у поєднанні з дорожньою розміткою 1.12 «Стоп-лінія» та здійснив її перетин без зупинки ТЗ, чим порушив зимоги п.п 8.4.6 ПДР України.
Позивач стверджує, що такого адміністративного правопорушення він не вчиняв, а висновки поліцейського у даній постанові є хибними. Позивач стверджує, що працівником поліції порушено правила зупинки транспортного засобу, якої фактично не відбулося. На думку позивача під час винесення оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги статті 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи та не були заслухані пояснення, що в свою чергу виключає надання об'єктивної оцінки фактичним обставинам справи. За таких обставин позивач вважає, що постанова є неправомірною та підлягає скасуванню.
У зв'язку з такими обставинами позивач просить постанову серії ЕНА № 2926088 від 27.08.2024 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення; стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
11.02.2025року ухвалою суду прийнято позовну заяву та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву та всі докази, які наявні у відзиву на позовну заяву.
15.04.2025 відповідач надіслав відзив по справі, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП підтверджується складеною у відповідності до вимог КУпАП постановою та відеозаписом з портативного відеореєстратора 475419, проте відеоматеріали не збереглися.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що постановою інспектора 4 взводу 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м Ковель у Волинській області серія ЕНА №2926088 від 27.08.2024 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст.122 КУпАП за те, що 27.08.2024 року о 22:13:34 годині в м.(с.) дорога АД Р14 Луцьк-Ківерці-Маневичі-Дольськ 71км. 750м., керуючи транспортним засобом Toyota RAV4 номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» у поєднанні з дорожньою розміткою 1.12 «Стоп-лінія» та здійснив її перетин без зупинки ТЗ, чим порушив зимоги п.п 8.4.6 ПДР України.
Позивач заперечує факт вчинення ним вищевказаних правопорушення з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП України основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі ПДР) відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок Дорожнього руху на всій території України. В п.1.3., п.1.4., п.1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В п. 8.1. ПДР встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Відповідно до Додатку 1 ПДР передбачені дорожні знаки пріоритету, зокрема знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня перед знаком. Згідно пп. 34.1 ПДР горизонтальна розмітка має таке значення, зокрема: 1.12 (стоп-лінія) позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух. Відповідно до п. 7.2.12 Національного стандарту України «Розмітка дорожня» затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 27.12.2010 року за № 590 розмітку за номером 1.12 (стоп-лінія) застосовують перед перехрестями за наявності дорожнього знака за номером 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» згідно з ДСТУ 4100, в місцях, де рух регулюється світлофором згідно з ДСТУ 4092, та перед залізничними переїздами. Стоп-лінія повинна бути нанесена на місці зупинки ДТЗ. Згідно п. 16.3 ПДР у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки, позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень. Однак, дослідивши в сукупності та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не підтверджено правомірності прийнятого рішення належними та допустимими доказами, що передбачені ст.251 КУпАП.
Згідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Так, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту невиконання ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та порушення ним п. 8.4.6 ПДР під час руху на транспортному засобі, крім того відповідач зазначив, що відеозапис з портативного відеореєстратора 475419 не зберігся.Тобто відповідачем не надано доказів, на підставі яких винесено оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Слід також зазначити, що сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем. До такого зводяться висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
У зв'язку із недоведеністю вини позивача у порушенні вимог п. 8.4.6 та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП, оцінювати доводи сторін щодо процедури розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу суд вважає недоцільним.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, беручи до уваги все вищевказане, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення, в зв'язку з чим слід скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2926088 від 27.08.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, а справу про адміністративне правопорушення провадженням закрити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом установлено, що при подачі до суду позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн, а тому, оскільки судом прийнято рішення про задоволення позову в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати необхідно компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 241-246, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Ковель у Волинській області про визнання протиправним та скасування постанови - задовольнити.
Постанову інспектора 4 взводу 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Ковель у Волинській області серії ЕНА № 2926088 від 27.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 122 та накладення штрафу у розмірі 340 грн - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції України у Волинській області на користьОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Л.М. Шум