Справа № 694/1071/25 1-кс/694/358/25
про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою
16.04.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_5 ,у кримінальному провадженні №12025250360000491 від 15.04.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, на утриманні неповнолітніх дітей немає, учасником бойових дій, депутатом не являється, не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
з участю підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_7 ,
16.04.2025 старший слідчий слідчого відділу Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_4 звернулася до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що 15 квітня 2025 року, близько 14 години 00 хвилин, ОСОБА_6 в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ та зі змінами, внесеними Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ та зі змінами, внесеними Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ та зі змінами, внесеними Указом від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, та зі змінами внесеними Указом від 07 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-ІХ, та зі змінами внесеними Указом від 06 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року №2915-ІХ та зі змінами внесеними Указом від 01 травня 2023 року №254/2023, затвердженим Законом України від 19 травня 2023 року №3057-ІХ, зі змінами внесеними Указом від 26 липня 2023 року №451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року №3275-ІХ, зі змінами внесеними Указом від 06 листопада 2023 року №734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року №3429-ІХ, зі змінами внесеними Указом від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, зі змінами внесеними Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, зі змінами внесеними Указом від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року №3891-IX, та зі змінами внесеними Указом від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в будинку за місцем проживання потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, повторно та цілеспрямовано, реалізуючи злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до потерпілого, який в той час сидів на дивані в кімнаті будинку за вищевказаною адресою з грошовими коштами у розмірі 3040 гривень, застосував фізичну силу, завдавши удар в область голови, спричинивши йому згідно довідки із КНП «Тальнівська багатопрофільна лікарня» Тальнівської міської ради від 16.04.2025 №341-с тілесні ушкодження у вигляді забійної рани голови, після чого відкрито заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 в сумі 3040 гривень, після чого вибіг із будинку, спричинивши матеріальну шкоду потерпілому на вказану суму.
Таким чином, як зазначає старший слідчий у клопотанні, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.
15.04.2025 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
16.04.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В матеріалах кримінального провадження міститься достатньо фактичних даних для обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
У клопотанні старший слідчий вказує на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке відповідно до санкції ч. 4 ст. 186 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Знаючи про тяжкість покарання, що може йому загрожувати у разі доведення винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності, може переховуватися від органу досудового розслідування та в подальшому від суду.
Є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_8 та свідків, які є ключовими у провадженні, шляхом здійснення на них психологічного тиску або погроз застосування фізичної розправи з метою зміни показів на його користь тощо.
Так, орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а тому обізнаний у способах та методах ведення судового слідства, останній може перешкоджати кримінальному провадженню. Будучи особою, яка раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, належних для себе висновків не зробив та від вчинення нових кримінальних правопорушень не відмовився, а тому залишаючись без обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, після вчинення умисного кримінального правопорушення проти життя та здоров'я, з високою ймовірністю, може продовжувати свою злочинну діяльність, тобто може продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Також слід врахувати наступні обставини, дослідження яких при обранні запобіжного заходу, передбачено ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, викладених у клопотанні, тяжкість покарання, вік підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного у місці його постійного проживання, а також відсутність постійного місця роботи, наявність судимостей у підозрюваного, тощо.
У підсумку старший слідчий просить врахувати тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, репутацію та характеристику підозрюваного, неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки останні не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та врахувати, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В судовому засіданні старший слідчий та прокурор підтримали клопотання, просили його задовольнити, зауважили на тому, що підозрюваний неодноразово вчиняв протиправні проступки, негативно характеризується за місцем проживання, вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насильства.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання та запропонованого запобіжного західу у вигляді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак будь-яких документів про наявність місця проживання ОСОБА_6 суду не надала.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши зміст та мотиви клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії передбачені частиною першою цієї статті.
Під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення є обґрунтованою, в матеріалах справи є здобуті у визначеному законом порядку достатні дані, які свідчать про наявність ознак злочину, а саме: дані протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.04.2025; дані протоколу огляду місця події у домоволодінні потерпілого ОСОБА_8 , за адресою: по АДРЕСА_2 від 15.04.2025; дані показань потерпілого ОСОБА_8 від 15.04.2025; дані показань свідка ОСОБА_9 від 15.04.2025; дані показань свідка ОСОБА_10 від 15.04.2025; дані показань свідка ОСОБА_11 від 15.04.2025; дані показань свідка ОСОБА_12 від 15.04.2025; даними протоколу затримання ОСОБА_6 від 15.04.2025, підозрюваного у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України; іншими матеріалами кримінального провадження.
При оцінці наявності правових підстав для обрання виду запобіжного заходу, таку поведінку підозрюваного, зокрема й вчинення насильницьких дій відносно потерпілого ОСОБА_8 , слідчий суддя розцінює як вкрай суспільно небезпечну та загрозливу для інших громадян.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997р. у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, §51; рішення від 30.08.1990р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
Виходячи із зазначеного, слідчий суддя також вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п. п.1 ,3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин за ч. 4 ст. 186 КК України, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років). Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
При встановленні наявності цього ризику слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків, потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Ризик впливу на свідків та потерпілого ОСОБА_8 також обумовлюється можливим використанням ОСОБА_6 обізнаності про осіб, які є свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні, з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі.
Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а свідки сторони обвинувачення та потерпілий відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.
Слідча суддя враховує й те, що для здійснення тиску не обов'язково осіб знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, після ознайомлення з матеріалами справи стануть відомі анкетні дані свідків, і з метою уникнення покарання, можуть вчинятися дії, покликані на примушення свідків до зміни показань або до відмови від їх надання.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя виходить із того, що підозрюваний неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, обізнаний у способах та методах ведення судового слідства, тому останній дійсно може перешкоджати кримінальному провадженню іншим. Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя виходить із того, що підозрюваний, будучи особою, яка раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, належних для себе висновків не зробив та вчинив суспільно небезпечну та загрозливу для громадян поведінку, яка полягала в умисному нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 в область голови, після чого відкрито для останнього викрав грошові кошти в сумі 3040 грн та у подальшому розпорядився коштами потерпілого на власний розсуд.
Підстав вважати, що підозрюваний не повторить таких дій у слідчого судді немає, переконливих та достатніх доводів, які б вказували на інше, стороною захисту не надано та не доведено.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_6 може надалі продовжує вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки демонструє суспільно небезпечну поведінку із застосуванням насильства. Відтак, наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України доведено слідчому судді.
Наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та наявність обґрунтованої підозри унеможливлює застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного засобу, та зважаючи на вказане раніше, забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов'язків, можна лише шляхом обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею враховано також, що підозрюваний та його захисник, будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів щодо застосування домашнього арешту суду не надали, як і документів, які б підтверджували наявність зареєстрованої або постійної адреси проживання підозрюваного, або заяв власника нерухомого майна з погодженням щодо постійного перебування підозрюваного за такою адресою.
Відтак, на момент розгляду клопотання суд виходить з тих матеріалів та наданих доказів, які надані суду під час розгляду та містяться у справі.
Враховано також, що підозрюваний вчинив інкриміноване правопорушення в умовах воєнного стану на території України, використовуючи наи?більш несприятливии? для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищении? ступінь суспільноі? небезпеки злочинів, які вчиняються в умовах воєнного стану.
Відповідно до рекомендацій, наданих Верховним Судом у листі від 03 березня 2022 року №1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Зазначена позиція попередньо висловлена і Радою суддів України в рекомендаціях щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02 березня 2022 року. А тому надані рекомендації слідчий суддя також враховує при вирішенні даної справи.
В рішенні у справі «Лабіта проти Італії» Європейський суд з прав людини вказує, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до категорії тяжких, та за яке передбачено покарання у вигляді від 7 до 10 років позбавлення волі, не має на утриманні осіб, які потребують догляду, не має постійного місця роботи та самостійного заробітку, не має спеціального статусу. Окрім того, кримінальне правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти Української Держави та Українського Народу та спрямоване проти громадської безпеки.
Доводи захисника підозрюваного про можливість застосування до нього іншого запобіжного заходу слідчий суддя відхиляє, оскільки менш обтяжливі запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, який у минулому неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м"яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З огляду на викладене, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 вчинено кримінальне правопорушення із застосуванням насильства, тому не визначає розмір застави у даному випадку.
Керуючись статтями 132, 176-178, 183, 184, 194, 196, 206, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_5 ,у кримінальному провадженні № 12025250360000491 від 15.04.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, на утриманні неповнолітніх дітей немає, учасником бойових дій, депутатом не є, не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,- запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 13.06.2025 року включно, без визначення застави.
Строк тримання під вартою рахувати з 15.04.2025 року - з моменту затримання в порядку ст. 208 КПК України.
Копію ухвали вручити слідчому, начальнику установи, де підозрюваний утримується під вартою для виконання, а також прокурору, підозрюваному, адвокату для відому.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали складено та проголошено 22.04.2025 о 16.00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1