Справа №569/15014/24
Провадження №2/568/107/25
15 квітня 2025 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді Делалової О.М., за участю секретаря судового засідання Мельничук Л.І., представника позивача адвоката Прокопчук А.В., представника відповідача адвоката Вишковської В.І., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Радивилів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Емілі Резорт» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
Позивач через свого представника адвоката Прокопчук А.В., звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 1 201 277,00 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 22.07.2023 о 15.33 на а/д М06 Київ-Чоп 381 км + 800м., водій ОСОБА_1 , керуючи т/з «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималася безпечного інтервалу, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований на узбіччі в нерухомому стані. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31.07.2023р. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Вказана постанова набрала законної сили. На момент вчинення адміністративного правопорушення цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована у жодній страховій компанії. Відповідно до ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» №1961-IV Моторне (Транспортне) Страхове Бюро України (далі-МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. У зв'язку з тим, що у ДТП визнано винним відповідача позивач письмово звернувся до МТСБУ з повідомленням про дану подію та надав копії документів для отримання належного страхового відшкодування за збиток, спричинений внаслідок ДТП. МТСБУ відповідно до вимог Закону №1961-IV розглянуло надані документи, прийняло рішення та сплатило частину спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 160000,00грн., що підтверджується випискою з рахунку. Для оцінки вартості матеріальної шкоди, спричиненої автомобілю, позивач звернувся, сплативши послуги за власний рахунок, до незалежного судового експерта-суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_2 , який згідно діючого законодавства склав висновок експертного автотоварознавчого дослідження №135 від 27.09.2023р., згідно якого вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля складає 1 143 599,92 грн. , а реальна вартість відновлювального ремонту склала 1 207 155,00 грн. + ВТВ 154 122,00 грн. З урахуванням наведеного ОСОБА_1 несе відповідальність по відношенню до матеріальної шкоди у розмірі: 1 207 155,00 грн. (вартість ремонту) + 154 122,00 грн. (ВТВ - величина втрати товарної вартості) - 160 000,00 грн (страхове відшкодування) = 1 201 277,00 грн.
Представник позивача адвокат Прокопчук А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити, а також стягнути з відповідача судові витрати за проведення експертизи у розмірі 6 000,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, свої інтереси в суді довірила представляти адвоката Вишковську В.І. та надала відзив на позовну вимогу, в якому визнала позовні вимоги.
Представник відповідача адвокат Вишковська В.І. в судовому засіданні підтвердила позицію відповідача щодо визнання позову, просила у зв'язку із визнанням позову стягнути з відповідача лише 50% судового збору, не заперечувала щодо стягнення витрат за проведення експертизи у розмірі 6 000,00 грн. Щодо витрат на правничу допомогу заперечила, просила суд зменшити розмір до 4 000,00 грн., посилаючись на те, що представником позивача не був зазначений орієнтовний розмір витрат в позовній заяві, а також не надано докладний опис та вартість наданий правничих послуг. Крім цього, справа не є важкою та не потребувала значних зусиль з боку представника позивача, оскільки відповідачем позовні вимоги були визнані.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
22.07.2023 о 15.33 на а/д М06 Київ-Чоп 381 км + 800м., водій ОСОБА_1 , керуючи т/з «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималася безпечного інтервалу, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований на узбіччі в нерухомому стані. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31.07.2023р. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення , передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням на неї адміністративного стягнення. Постанова набрала законної сили (а.с.7).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , яка була за кермом автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , на час ДТП застрахована не була.
Після визнання винним відповідача у ДТП позивач звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування. МТСБУ було прийнято рішення про виплату позивачу відшкодування шкоди в розмірі 160000 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 53).
Відповідно до висновку експерта №135, складеного 27.09.2023р. сума матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , спричиненого ДТП, складає 1 143 599,92 грн.(а.с.8-52).
Згідно наряду-замовлення та акту виконаних робіт від 12.09.2023р. вартість виконаного ремонту автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 склала 1 207 155,00 грн. (а.с.54-57), що є більшою сумою, ніж встановлено висновком експерта №135, складеного 27.09.2023р.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 с. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди. Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник).
Статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон) встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Цим Законом передбачені випадки виплати відшкодування шкоди потерпілим у разі використання транспортного засобу власником, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно зі ст. 41 цього Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування згідно із Законом виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених цим Законом випадках МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за цим Законом не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.
Відповідно до ст. 1194 ЦПК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_1 як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.
Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).
Встановлено, що ліміт відповідальності МТСБУ за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 160000,00 грн., які були відшкодовані позивачу.
Таким чином, беручи до уваги встановлену постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області винуватість ОСОБА_1 у скоєнні ДТП за участю потерпілого ТОВ «Емілі Резорт», враховуючи наявність причинного зв'язку між шкодою заподіяною внаслідок ДТП та діями ОСОБА_1 , що спричинили ДТП, в результаті якого транспортний засіб «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 зазнав значних технічних ушкоджень, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 1 201 277,00 грн. (1 207 155,00 грн. - вартість ремонту) + 154 122,00 грн. - величина втрати товарної вартості - 160 000,00 грн. - страхове відшкодування).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи викладене, а також ту обставину, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд вважає наявними законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову за результатами підготовчого провадження.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 142 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідач ОСОБА_1 позов визнала.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при звернення з даною позовною заявою сплачений судовий збір у розмірі 18 019,15 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9 009,57 грн., а також підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України 9 009,57 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову.
Також, відповідно до п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
На підтвердження витрат на залучення експерта, позивачем надана квитанція до платіжної інструкції від 17.08.2023р., в якому зазначено призначення платежу оплата за товарознавче дослідження автомобіля згідно рахунку №57 (а.с. 48).
У зв'язку з чим, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 6 000,00 грн.
У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено копіями ордеру на надання правничої (правової) допомоги, договору про надання правничої допомоги №20/24 від 05.06.2024, платіжної інструкції №5961 від 11.04.2025 на загальну суму 14 000,00 грн.
Отже, суд, враховуючи заперечення представника відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, а також надані документи представником позивача, які, зокрема не містять, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, з урахуванням визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, в частині стягнення на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 4, 12-13, 81-82, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, статтями 22, 1166, 1187-1188, 1194 ЦК України, статями 21-22, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Емілі Резорт» майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 1 201 277,00 грн. (один мільйон двісті одна тисяча двісті сімдесят сім гривень 00 копійок).
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Емілі Резорт» 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 9 009,57 грн. (дев'ять тисяч дев'ять гривень п'ятдесят сім копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Емілі Резорт» судові витрати на загальну суму 20 009,57 грн. (двадцять тисяч дев'ять гривень п'ятдесят сім копійок), які складаються з 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду у розмірі 9 009,57 грн., витрат за проведення експертизи у розмірі 6 000,00 грн. та витрат з правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 23.04.2025р.
Сторони по справі:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Емілі Резорт», 79495, Львівська область, м. Винники, вул. Богдана Хмельницького, 9б, ЄДРПОУ 42556966;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Суддя О.М. Делалова