КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/7140/24
Провадження № 1-кп/552/423/25
23.04.2025 м. Полтава
Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 та його захисника адвоката - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170430000853 від 28.08.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайжюнай, Іоновського району, республіки Литва, громадянина України, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, із середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
встановив:
До Київського районного суду м. Полтави 15.10.2024 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024170430000853 від 28.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшов до провадження судді ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 17.10.2024 призначено судовий розгляд обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні.
Формулювання обвинувачення, відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні.
27.08.2024, близько 22 год 30 хв, ОСОБА_5 , шляхом розбиття скла, проник до приміщення квартири, що за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 , яка було його колишньою співмешканкою, де діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів та з корисливою метою, з метою заволодіння чужим майном, діючи в умовах воєнного стану, відкрито, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої ОСОБА_4 , викручуючи їй руки та ображаючи її, заволодів належним їй телефоном марки «SAMSUNG» моделі «GALAXY А04Е» ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 2 135,40 грн, тим самим в порушення Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив кримінальне правопорушення пов'язане з домашнім насильством щодо іншої особи, з якою винний спільно проживав однією сім'єю, але не перебував у шлюбі, у вигляді економічного та фізичного насильства, чим порушив її звичний уклад життя, залишивши її таким чином без телефону як засобу комунікації (потерпіла одна виховує малолітню дитину) та заподіяв майнову шкоду на вказану суму. У подальшому, з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд, а саме залишив при собі вказаний телефон для власного використання.
Кваліфікація дій обвинуваченого відповідно до обвинувального акта.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані стороною обвинувачення за частиною 4 статті 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованим.
Допитаний під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_5 вину не визнав та повідомив суду, що напередодні згаданих подій, ОСОБА_4 систематично зловживала алкоголем та втратила свої два попередні мобільні телефони. У червні 2024 року обвинувачений придбав у ломбарді «Саквояж» мобільний телефон «SAMSUNG» моделі «GALAXY А04Е» та передав його ОСОБА_7 в користування, при цьому попередив, що телефон передається для використання малолітньою дитиною ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_3 було день народження ОСОБА_9 та наступного дня - ІНФОРМАЦІЯ_4 його матір ОСОБА_4 , продовжила вживати алкоголь. Ввечері, близько 22 год 00 хв, придбавши продукти харчування, обвинувачений прийшов до місця проживання ОСОБА_4 . Постукав у вікно і випадково розбив шибку. Вдома нікого не було. Двері були відчинені і ОСОБА_5 вільно зайшов у приміщення квартири, хоча мав також і ключі від квартири. Необхідності розбивати скло для проникнення у квартиру іншим способом не було. Про існування будь-яких обмежувальних приписів на заборону перебування та наближення до місця проживання ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) обвинуваченому не було відомо. Коли потерпіла повернулась, відбувався скандал на тлі вживання останньою алкогольних напоїв. Під час сварки потерпіла покинула приміщення квартири та згодом повернулась. Щоб не залишати дитину наодинці обвинувачений дочекався ОСОБА_7 та коли чекав - на білій тумбі (трюмо), побачив мобільний телефон «SAMSUNG» «GALAXY А04Е», який поклав до кишені. Оскільки у приміщенні квартири не було світла ОСОБА_7 не побачила як ОСОБА_10 забрав телефон. Після повернення ОСОБА_4 , обвинувачений покинув жиле приміщення.
Факт грабежу ОСОБА_5 категорично заперечив. Наполягав, що свідків подій 27.08.2024 не було, окрім обвинуваченого, потерпілої та її малолітнього сина. Покази свідка ОСОБА_11 вважає недостовірними та неналежними.
ОСОБА_5 вважає телефон своєю особистою власністю, який тимчасово наданий у користування ОСОБА_7 . Оскільки 27 серпня ОСОБА_7 була у стані сп'яніння, з метою його збереження від втрати, він і забрав його з собою. Умислу на вчинення будь-якого кримінального правопорушення у нього не було.
Цього ж дня після 22 год 30 хв ОСОБА_5 телефонував неодноразово племінниці ОСОБА_4 - ОСОБА_12 та прохав дізнатись як справи у ОСОБА_7 та її сина, на що остання пояснила, що ОСОБА_4 відсутня у приміщенні квартири АДРЕСА_3 .
Факт пошкодження та здачі у ломбард телефонів ОСОБА_4 категорично заперечує, натомість 17.05.2024 обвинувачений наполягає, що задавав свій особистий телефон у ломбард «Саквояж».
Не зважаючи на невизнання винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується сукупністю наступних доказів, які досліджені у судовому засіданні.
-показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка повідомила, що має трирічного сина ОСОБА_9 , із яким 27.08.2024 поверталась додому та який є свідком усіх подій. У момент коли потерпіла була на порозі квартири, несподівано з середини житла вискочив колишній співмешканець ОСОБА_5 , який попередньо, як вважала потерпіла, проник до житла шляхом розбиття скла у вікні. Квартира розташована в одноповерховому будинку, що дозволило ОСОБА_5 таємно проникнути таким чином у середину житла.
На вході до приміщення квартири ОСОБА_5 , застосовуючи переважаюче фізичне насилля та примус, викрутив потерпілій руку та забрав мобільний телефон, який вона тримала. Потерпіла намагалась чинити опір та обвинувачений повідомив, що забирає телефон. Крик потерпілої та подій, які відбувались, почув сусід на ім'я ОСОБА_13 , який повідомив, що зараз викличе поліцію. Обвинувачений злякався його та покинув подвір'я.
Потерпіла вказала, що ОСОБА_5 систематично вчиняє щодо неї домашнє насильство, заборонні приписи не виконує і постійно її тероризує. Викрадений телефон потерпіла придбала за 1-2 місяці до подій за кошти, які надав обвинувачений. Телефон вважає своєю власністю, оскільки ОСОБА_5 попередній телефон потерпілої здав у ломбард і не повернув, інший телефон - розбив, та дав кошти на придбання телефону взамін, як компенсація за два попередні. Раніше обвинувачений погрожував забрати телефон, однак потерпіла йому пояснила, що телефон є її приватною власністю.
-даними протоколу огляду місця події від 28.08.2024 відповідно до якого у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить потерпілій ОСОБА_4 , неподалік вікна виявлені уламки скла та отвір у віконній рамі. До проколу огляду додана фототаблиці із детальним зображенням залишків скла та отвору у віконній рамі (т. 1 а.с. 69-73).
Надаючи оцінку цьому доказу, суд дійшов висновку, що він лише частково узгоджується із показами потерпілої та обвинуваченого, наданими під час судового розгляду, щодо попереднього незаконного проникнення до приміщення квартири ОСОБА_4 .
За встановлених судом обставин та досліджених доказів, ані потерпіла ОСОБА_4 , ані свідок ОСОБА_11 , не повідомили суду фактичних даних, які свідчать, що ОСОБА_5 проник до приміщення квартири у спосіб вказаний стороною обвинувачення чи взагалі там перебував. Означені фактичні дані встановлені лише відповідно до показів обвинуваченого. При цьому, обвинувачений, повідомив суду, що випадково розбив вікно ІНФОРМАЦІЯ_4 оскільки був випивши, вільно зайшов всередину квартири через вхідні двері, маючи одночасно при собі ключі, та категорично заперечив будь-яку об'єктивну можливість «людині» проникнути у приміщення, через отвір, який утворився унаслідок розбиття вікна, оскільки останній є замалим.
Сторона обвинувачення не надала, на переконання суду, розумного пояснення наведеним вище обставинам та обґрунтовано не спростувала доводи ОСОБА_5 щодо інкримінованої події, а отже є обґрунтовані сумніви щодо доведення наявності в діях обвинуваченого такої кваліфікуючої ознаки вчинення кримінального правопорушення, як незаконне проникнення у житло.
Суд, спираючись на стандарт доведення поза розумним сумнівом, дійшов висновку що стороною обвинувачення не доведено факт умисного проникнення обвинуваченого ОСОБА_5 до квартири ОСОБА_4 , шляхом розбиття скла у віконній рамі, з корисливою метою, заволодіння майном потерпілої - мобільним телефоном «SAMSUNG».
-водночас вина обвинуваченого у вчиненні грабежу доводиться іншими доказами, зокрема даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.08.2024 відповідно до якого о 17 год 20 хвилин затриманий ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. За змістом протоколу ОСОБА_5 пояснив, що вилучений телефон «SAMSUNG» належить йому та придбаний в ломбарді «Саквояж» по вул. Соборності, 79 (т. 1 а.с. 148-153);
-даними протоколу особистого обшуку ОСОБА_5 від 28.08.2024 та додатком до нього у виді відеозапису такого затримання відповідно до якого, 28.08.2024 у період часу з 18 год 45 хв до 18 год 54 хв проведений особистий обшук обвинуваченого. За результатами такого обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон «GALAXY А04Е» із сім-карткою НОМЕР_3 , телефон чорного кольору у білому чохлі.
За даними відеозапису особистого обшуку обвинуваченого останній повідомляє, що він придбав такий телефон потерпілій ОСОБА_4 . Окрім того, оглядом телефону встановлено, що останній у налаштуваннях акаунта містить відомості про користувача « ОСОБА_14 », що цілком узгоджується з показами потерпілої про те, що телефон є її власністю, яким вона тривалий час користується та придбаний за кошти обвинуваченого ОСОБА_5 , як компенсації за інші телефони. Будь-які об'єктивні дані, які свідчать про належність мобільного телефону на праві власності обвинуваченому останній не містить (т. 1 а.с. 174, 156);
-довідкою ПТ «Бабенко і КО» «Саквояж» відповідно до якої у 17.05.2024 обвинувачений з метою отримання фінансового кредиту під заставу заклав мобільний телефон GALAXY J5 PRIME (т. 1 а.с. 159), що об'єктивно узгоджується із показами потерпілої про те, що викрадений телефон потерпіла придбала за 1-2 місяці до подій за кошти, які надав обвинувачений, оскільки ОСОБА_5 попередній телефон потерпілої здав у ломбард у заставу і не повернув.
-даними протоколу слідчого експерименту відповідно до якого потерпіла ОСОБА_4 показала місце безпосереднього нападу на неї ОСОБА_5 , яке знаходиться на ганку одноповерхового будинку, перед входом до квартири АДРЕСА_3 . Судом досліджений відеозапис такої слідчої дії на якому зафіксований механізм викрадення майна потерпілої, який відбувся поза межами приміщення квартири потерпілої. Такий доказ лише частково узгоджується з іншими доказами у цій справі (т. 1 а.с. 97-99) та у підсумку лише підтверджує висновок суду про відсутність умислу обвинуваченого ОСОБА_5 на проникнення до квартири ОСОБА_4 з корисливою метою - заволодіння мобільним телефоном «SAMSUNG».
-допитаний свідок ОСОБА_11 , (у тому числі отриманими під час додаткового допиту), пояснив, що влітку 2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були постійні сварки. В один з днів, наприкінці серпня 2024, почувши чергову сварку, яка тривала 5-7 хвилин, вийшов на вулицю та побачив, як потерпіла знімала ОСОБА_5 на мобільний телефон. Події відбувались орієнтовно ввечері після 21 години, біля вхідних дверей до квартири потерпілої. Події бачив з відстані близько 15 метрів, не зважаючи на майже темний час доби видимість подій була достатня. Яким чином обвинувачений заволодів телефоном ОСОБА_4 свідок не бачив, водночас чітко бачив, ОСОБА_5 залишив подвір'я тримаючи його у руках, після зауваження ОСОБА_11 про те, що зараз він зателефонує до поліції. У цей час ОСОБА_4 прохала ОСОБА_5 повернути телефон. Наступного дня зранку бачив розбите вікно у квартирі потерпілої, хто і коли його розбив та з якою метою ОСОБА_11 не відомо. До цього вікно було не пошкоджене. Вважає, що отвір, який утворився після розбитої шибки був достатній для проникнення через нього у квартиру ОСОБА_4 . Також, під час допиту свідка досліджений відеозапис слідчого експерименту зі свідком. Щодо відеозапису ОСОБА_11 пояснив, що перебував дещо ближче до подій ніж на дослідженому відеозаписі, кут огляду дозволяв добре бачити та чути усі події сварки, факт застосування будь-якого насильства щодо ОСОБА_4 свідок ОСОБА_11 не підтвердив.
Отже, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному , всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку про відсутність належних доказів наявності кваліфікуючої ознаки, у виді застосування обвинуваченим ОСОБА_5 насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої ОСОБА_4 , зокрема і викручування їй руки. Покази потерпілої ОСОБА_15 про застосування такого виду насильства повністю спростовуються показами свідка ОСОБА_11 , даними слідчого експерименту за його участі, показами обвинуваченого, відсутністю інших об'єктивних доказів, зокрема і відсутністю будь-якої характерної слідової картини та судово-медичних даних.
-вина обвинуваченого ОСОБА_5 також підтверджується даними протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 відповідно до якого свідок показав місце де відбулась сварка обвинуваченого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , шлях залишення місця злочину, після викрадення мобільного телефону. Судом досліджений відеозапис такої слідчої дії, який узгоджується з іншими доказами у цій справі, зокрема показами свідка ОСОБА_11 , показами потерпілої ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 93-95);
-даними протоколу огляду предмета мобільного телефону вилученого в обвинуваченого ОСОБА_5 . У папці «виклики» містяться виклики як вхідні так і вихідні до контактів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , НОМЕР_4 , ОСОБА_19 . При вході у застосунок « Галерея містяться фото зображення особистого характеру фотозображення дитини, платіжні документи на ім?я ОСОБА_4 , також фото зображення розрахункової книги та заява на ім?я ОСОБА_4 . Також міститься фото зображення особи чоловічої статі ( ОСОБА_5 ) за 28.08.2024 об 16 год 46хв. При вході у застосунок «Настройки» вказано обліковий запис ОСОБА_14 та зазначено електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вкладці «Сведения о телефоне» зазначено модель, марка, та IMEI телефону та серійний номер (т. 1 а.с. 74-81).
Суд враховує, що наявність у цій галереї телефону фото обвинуваченого ОСОБА_5 , яке зроблено 28.08.2024 о 16 год 46 хв, тобто після вчинення кримінального правопорушення, беззаперечно свідчить про заволодіння телефоном обвинуваченим ОСОБА_5 потерпілої ОСОБА_4 .
Одночасно, наявність викликів 27.08.2024 до наступних контактів: ОСОБА_16 (23 год 51 хв), ОСОБА_17 (23 год 26 хв), НОМЕР_4 (23 год 15 хв), ОСОБА_18 (22 год 52 хв), які здійснені ОСОБА_5 , після вчинення кримінального правопорушення та заволодіння телефоном, логічно узгоджується із показами обвинуваченого, в частині мети його візиту до квартири потерпілої 27.08.2024 - провідати сина потерпілої ОСОБА_21 , який, за показаннями обвинуваченого, є і його сином, однак він не вказаний у свідоцтві про народження батьком, та того, що він намагався з'ясувати місцезнаходження ОСОБА_4 та її малолітнього сина, після викрадення телефону.
-згідно висновку експерта судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/117-24/15852 від 17.09.2024 ринкова вартість бувшого у користуванні мобільного телефона «SAMSUNG» моделі «GALAXY А04Е» становить 2135,40 грн (т. 1 а.с. 82-91), витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні №12024170430000853 складають 2271,84 грн (т. 1 а.с. 129);
-постановою про визнання мобільного телефона «SAMSUNG» моделі «GALAXY А04Е» речовим доказом (т. 1 а.с.128 ).
-речовим доказом, а саме мобільним телефоном «SAMSUNG» моделі «GALAXY А04Е».
Вказаний телефон був оглянутий у судовому засіданні. Перед оглядом виявлено, що обвинувачений встановив логічний захист на вхід у телефон. Після повідомлення ним пароля та подолання логічного захисту, потерпіла ОСОБА_4 показала суду галерею телефона, у якій присутні виключно фото потерпілої та її сина, пояснила, що акаунт можливо і створений на її ім'я обвинуваченим ОСОБА_5 , коли придбавався телефон, однак указане жодним чином не свідчить, що телефон належить йому. Створений акаунт на ім'я ОСОБА_4 прямо вказує, що обвинувачений від моменту придбання усвідомлено розумів, що він не є власником цього телефону, ніколи ним не користувався, не бажав, щоб його ідентифікували за цим акаунтом, до дня вчинення злочину, знаючи, що ОСОБА_4 щодня у його присутності користується таким мобільним телефоном, будь-яких законних претензій щодо повернення телефону не пред'являв.
Суд оцінює критично доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що саме йому належить право власності на мобільний телефон, оскільки він нібито надав кошти потерпілий для його купівлі.
Встановлені оглядом речового доказу ознаки - записи телефонної книги, дані реєстрації акаунта та активації, фотознімки, зовнішній вигляд чохла, свідчать про його постійне використання потерпілою ОСОБА_4 та її малолітньою дитиною.
За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна.
Враховуючи, що предмет цього кримінального правопорушення придбаний потерпілою ОСОБА_4 у ломбарді та переданий їй продавцем, суд вважає неспроможними доводи ОСОБА_5 про те, що метою вчинення кримінального правопорушення та проникнення до квартири, є повернення мобільного телефону «SAMSUNG» з незаконного користування потерпілої, які у подальшому були змінені на таємне викрадення такого телефону.
З огляду на показання свідка ОСОБА_11 про відкрите заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_4 , суд критично оцінює покази обвинуваченого, в частині того, що він, перебуваючи у приміщенні квартири потерпілої, за її відсутності, забрав телефон з трюмо (тумбочки) білого кольору, як власність.
Суд вважає, що ОСОБА_5 повністю усвідомлював значення своїх дій та керував ними, усвідомлював той факт, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий характер для потерпілої, таке заволодіння мало корисну мету, яка полягала у протиправному заволодінні майном, яке не належало обвинуваченому. Протиправність дій ОСОБА_5 полягає й у тому, що під час відкритого викрадення він не мав жодного права і жодних підстав для вилучення мобільного телефону потерпілої.
За обставин цієї справи, обвинувачений протиправно вилучаючи майно, усвідомлює незаконний характер своїх дій, розуміє, що на майно, яке він вилучає, не має жодного права або таке право не ґрунтується на законі; вилучення цього майна здійснюється всупереч волі його власника ОСОБА_4 , яка відкрито, вільно володіє користується та розпоряджається ним, але, незважаючи на це, обвинувачений реалізує свій умисел та вилучає відповідне майно, врешті-решт позбавивши потерпілу можливості володіти, користуватися чи розпоряджатися ним. Крім того, таке вилучення є безоплатним, тобто майно не повертається, не оплачується, не відшкодовується власнику еквівалент його вартості.
-показами свідка ОСОБА_22 , який працює в ПТ «Бабенко і КО» ломбард «Саквояж» на посаді касира-оцінювача та пояснив, шо при продажу товарів покупцю лише за бажанням видається товарний чек, який одночасно є і гарантією. Жодним іншим чином факт купівлі не фіксується. Про обставини купівлі мобільного телефону «SAMSUNG» моделі «GALAXY А04Е» ОСОБА_5 чи ОСОБА_4 свідку нічого не відомо. Додатково свідок пояснив, що свідок ОСОБА_23 , на час продажу телефону у ломбарді не працював, а отже його не відомі будь-які обставини вчинення кримінального правопорушення. Аналогічні покази надав свідок ОСОБА_24
-витягом з ЄДРД від 28.08.2024 відповідно до якого цієї ж дати зареєстровано кримінальне провадження №12024170430000853 за фактом незаконного проникнення ОСОБА_5 до квартири потерпілої ОСОБА_4 та заволодіння мобільним телефоном Самсунг, шляхом застосування фізичного насильства, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України (т. 1 а.с. 65);
-рапортом ст. інспектора-чергового ВП №1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області від 28.08.2024 про те, що цього дня о 10 год 30 хв зі служби 102 надійшло повідомлення №172388475 про вчинення ОСОБА_5 грабежу щодо ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 66);
-даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.08.2024 відповідно до якого ОСОБА_4 повідомила про вчинення відкритого викрадення її телефону Самсунг та незаконного проникнення до її житлового приміщення (квартири) ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 68-69);
-копією рішення Київського районного суду м. Полтави від 08.08.2024 у справі №552/5015/24, яким заяву ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису задоволено частково та заборонено ОСОБА_5 на строк 6 місяців перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 та наближатися ближче, ніж на 100 метрів до місця її проживання, наближатися ближче, ніж на 100 метрів до потерпілої, контактувати з нею та переслідувати її. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання. Таким чином, станом на дату вчинення ОСОБА_5 інкримінованого діяння останньому було заборонено перебувати за місцем вчинення кримінального правопорушення, наближатись до нього ближче ніж на 100 метрів, контактувати з потерпілою у будь-який спосіб, наближатись до неї і тим більше переслідувати її.
Указане свідчить про наявність особливого мотиву вчинення кримінального правопорушення - відчуття зверхності над жіночою статтю, безкарності, яка полягала у систематичному порушенні її прав та приниженні, порушення заборони, встановленої рішенням суду (т. 1 а.с. 109-111);
-копією рішення Київського районного суду м. Полтави від 03.11.2023 у справі №552/6608/23, яким аналогічну заяву ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису задоволено та з метою захисту потерпілої виданий обмежувальний припис щодо ОСОБА_5 , що свідчить про систематичний характер вчинення ОСОБА_5 порушень вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (т. 1 а.с. 111-116);
-копією постанов Київського районного суду м. Полтави від 22.07.2024 у справі №552/4230/24, 11.07.2024 у справі №552/3930/24, 09.07.2024 у справі №552/4224/24, 05.12.2023 у справі №552/7141/23, 20.12.2023 у справі №552/6554/23, відповідно до яких ОСОБА_5 систематично вчиняв адміністративні правопорушення передбачені ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП щодо потерпілої ОСОБА_4 , порушував вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», протягом строку дії термінового заборонного припису систематично порушував його вимоги (т. 1 а.с. 107-122);
-копіями Термінового заборонного припису стосовно кривдника відносно ОСОБА_5 серії АА № 476254 від 05.06.2024 та серії АА 444409 від 14.10.2023 (т. 1 а.с. 123-125).
Такі докази свідчать про наявність тривалих фактичних сімейних відносин між ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_4 , достеменну обізнаність обвинуваченого з вимогами Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», свідоме нехтування ними та їх систематичне умисне порушення.
Зокрема, і в день вчинення кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 , у порушення рішення суду про видачу обмежувального припису, проник до приміщення квартири потерпілої ОСОБА_4 та відкрито викрав її майно, тобто вчинив кримінальне правопорушення щодо особи, з якою перебував у сімейних відносинах.
Підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованим та формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом.
Суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що визначено ч. 6 ст. 22 КПК України.
Суд зобов'язаний мотивувати прийняте рішення, а саме: обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші відкинуті або не враховані. За наявності суперечливих доказів суд повинен проаналізувати їх, навести мотиви свого рішення.
Європейський суд з прав людини вимоги щодо вмотивованості судового рішення пов'язує саме з належним здійсненням правосуддя, оскільки у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку про відсутність належних доказів наявності в діях обвинуваченого таких кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, як: проникнення ОСОБА_5 у житло потерпілої ОСОБА_4 та застосування обвинуваченим ОСОБА_5 насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої ОСОБА_4 , з метою відкритого викрадення її майна.
Отже, висунуте обвинувачення у цій частині недоведене та необґрунтоване належними доказами, тобто дії ОСОБА_5 суд остаточно кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.
Позиції учасників судового розгляду.
Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просив суд призначити покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців. Обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку у законну силу. Вирішити питання щодо долі речових доказів.
Потерпіла ОСОБА_4 вказала, що до цього часу не вибачила обвинуваченого та просила призначити покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , якого також підтримав обвинувачений ОСОБА_5 , просив ухвалити виправдувальний вирок, оскільки вина обвинуваченого не доведена поза розумним сумнівом, покази потерпілої та свідків містять суперечності, належні докази винуватості ОСОБА_5 стороною обвинувачення суду не надані.
Враховуючи, що обвинувачений таємно викрав мобільний телефон, у його діях наявні ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 КК України. Оскільки вартість викраденого мобільного телефону складає 2271,84 грн, то відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, суд, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, повинен ухвалити виправдувальний вирок.
Також, захисник наполягав, що прокурором, за будь-яких підстав та остаточних висновків суду, не доведено наявність таких кваліфікуючих ознак як: застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та проникнення у житло.
Від наданого законом права останнього слова обвинувачений ОСОБА_5 відмовився.
Мотиви призначення покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до частини 5 статті 12 КК України, вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за частиною 4 статті 186 КК України є тяжким злочином.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд не встановив обставин, що пом'якшують покарання.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
Відповідно до інформації КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» обвинувачений перебував на стаціонарному лікуванні у період часу з 07.02.2023 по 20.02.2023 з діагнозом: психічно здоровий, до КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» обвинувачений не звертався, до ВП «Обласна консультативна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром №1» ОСОБА_5 звертався за допомогою останній раз 10.03.2023, діагноз розлад особистості та поведінки (т. 1 а.с. 101-103).
Суд при обранні виду та міри покарання враховує позицію потерпілого та прокурора, які вважали, що виправлення і перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства.
На переконання суду, істотно підвищує суспільну небезпечність та характеристику особи ОСОБА_5 є систематичне вчинення ним адміністративних правопорушень у сфері протидії домашньому насильству, що полягало у систематичному порушенні прав та приниженні потерпілої ОСОБА_4 , порушення заборони, встановленої рішенням судута антисоціальна модель поведінки. Суд також враховує, що ОСОБА_5 не має стійких соціальних зв'язків, постійного місця роботи.
Проте, суд не залишив поза увагою та врахував при призначення остаточного покарання те, що ОСОБА_5 висловив усвідомлене бажання стати за захист Вітчизни, що безумно позитивно характеризує його особу.
Однак, наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність стійкого бажання та мотивів до реального виправлення ОСОБА_5 .
Отже, суд, з урахуванням даних особи обвинуваченого, обставин, які обтяжують покарання, дійшов висновку, що виправлення й перевиховання ОСОБА_5 неможливе без ізоляції від суспільства, тобто обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України необхідно призначити покарання у межах передбачених санкцією статті у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Саме таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання.
Мотиви ухвалення інших рішень, що вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов за матеріалами кримінального провадження не заявлений.
Процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні №СЕ-19/117-24/15852-ТВ від 17.09.2024 відповідно до довідки складають 2271,84 грн, які на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Суд також приймає рішення про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироку законної сили у вигляді тримання під вартою. Оскільки, судовий розгляд кримінального провадження завершено, жоден із більш м'яких запобіжних заходів для обвинуваченого не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дати набрання вироком законної сили та направлення обвинуваченого для відбування покарання у виді позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України до строку відбування покарання ОСОБА_5 необхідно зарахувати строк його попереднього ув'язнення у цьому кримінальному провадженні, а саме з 28.08.2024 по день набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.
Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
До набрання вироком законної сили обрати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дати набрання вироком законної сили та направлення обвинуваченого для відбування покарання у виді позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення у цьому кримінальному провадженні, а саме з 28.08.2024 по день набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.
Речовий доказ, а саме: мобільний телефон «SAMSUNG» моделі «GALAXY А04Е», ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , повернути власнику ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь держави судові витрати за проведення експертизи в розмірі 2271,84 грн (дві тисячі двісті сімдесят одна гривня вісімдесят чотири копійки).
Відповідно до статті 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Обвинувачений, захисник, його законний представник, потерпілий, його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1