єдиний унікальний номер справи 531/3524/24
номер провадження 2/531/47/25
17 квітня 2025 року місто Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі
головуючого судді Герцова О. М.,
за участі секретаря судового засідання Капленко Є. С.,
розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін сторін суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання. Позовні вимоги мотивує тим, що сторони мають повнолітню дочку, яка продовжує навчатися в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова на денній формі навчання і не має змоги отримувати самостійний заробіток. Відповідач на утримання доньки матеріальної допомоги не надає.
У зв'язку із викладеним, просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частину усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову та до закінчення донькою навчання або до досягнення нею 23 річного віку.
Ухвалою суду від 23.01.2025 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 25.02.2025 року в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 187 ЦПК України, позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк у п'ять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений строк позивач недоліки усунула. Розгляд справи продовжено ухвалою суду від 17.03.2025 року.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі.
Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Протягом вказаного терміну відповідач надав суду заяву, в якій позов визнав та просив справу розглядати без його участі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних письмових матеріалів та доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 25.12.2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Карлівського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 163 (а.с.9).
Наразі звернення позивача до суду зумовлено тією обставиною, що їх спільна дочка досягла повноліття та навчається у навчальному закладі, у зв'язку з чим потребує фінансової допомоги.
Як вбачається з довідки, виданої Українським державним університетом імені Михайла Драгоманова, ОСОБА_3 є студентом І курсу педагогічного факультету денної формі навчання на контрактній основі (а.с. 14), що також підтверджується договором про навчання № 17-п9/24 від 01.09.2024 року та договором про надання платної освітньої послуги № 17-пдк/24 від 02.09.2024 року (а. с. 10-11, 12-13).
На даний час повнолітня ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір'ю та перебуває на її утриманні.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину ( стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Оскільки законодавець передбачив обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання до закінчення такого навчання або до досягнення дитиною двадцяти трьох років під умовою можливості надання такої допомоги, тобто обов'язок батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, поставлений у залежність від матеріального стану батьків, то суд, враховуючи, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, у зв'язку з чим не може офіційно працювати та отримувати доходи, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідач позов визнав.
Згідно ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про присудження аліментів з відповідача, починаючи з 27.12.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
З огляду на те, що дитина, на яку стягуються аліменти є повнолітньою та може самостійно розпоряджатися такими коштами, аліменти слід стягувати на користь ОСОБА_3 ..
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Згідно з положеннями ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, а позивач звільнена від сплати судового збору, відповідно до положень частини 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір за подання вказаного позову підлягає стягненню з відповідача на користь держави. Поряд із цим, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути на користь держави з відповідача 50 відсотків судового збору у сумі 605 грн 60 коп..
Керуючись ст.ст. 141, 263, 264,265, 280 ЦПК України, ст. ст. 180-184 Сімейного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на її утримання, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 27.12.2024 року до припинення навчання, але не пізніше, ніж до досягнення нею 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Інша частина судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Герцов