Справа № 536/296/25
провадження 2/527/462/25
23 квітня 2025 року м.Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Фіцай О.Л.,
з участю секретаря судових засідань - Москаленко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Глобине цивільну справу № 536/296/25 за позовною Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» код ЄРДПОУ 37356833, яка подана представником позивача - Мохирем Ярославом Вікторовичем, до ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
25 лютого 2025 року представник позивача звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заявлені вимоги мотивує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 12 червня 2024 року укладено кредитний договір (оферти) №12.06.2024-100000466. ОСОБА_1 12 червня 2024 року електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 3000,00 грн, а отже акцептовано умови договору. ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 3000,00 грн, строком на 98 днів з дати його надання, а саме до 17.09.2024, процентна ставка фіксована незмінна - 1,35 % за один день користування кредитом, комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 450,00 грн. Проте, відповідач належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на дату подання позовної заяви у розмірі 8918,00 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн, по процентам в розмірі 3969,00 грн та комісії у розмірі 450,00 грн та неустойки у розмірі 1500,00 грн.
На підставі викладеного представник позивача прохав суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 12.06.2024-100000466 від 12.06.2024 року у розмірі 8918,00 грн та сплачений судовий збір.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника банку, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.
Розгляд справи було призначено неодноразово, проте відповідач в судове засідання не з'явивлявся, про дату та час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому ст. 128 ЦПК України порядку, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення за місцем реєстрації.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Ураховуючи викладене, суд на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», який подано представником позивача - Мохир Ярославом Вікторовичем до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В судовому засіданні 23 квітня 2025 завершено розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 12.06.2024 ОСОБА_1 підписав за допомогою одноразового ідентифікатора (код з смс - повідомлення), який було направлено на фінансовий номер 0984772438 - «Е467»: Пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», Заявку кредитного договору № 12.06.2024-100000466 (кредитної лінії), Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 12.06.2024-100000466 (кредитної лінії) (а.с.18).
Відповідно до Заявки кредитного договору № 12.06.2024-100000466 (кредитної лінії): сума кредитного договору - 3000,00 грн (п.2); строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання (п.3); дата повернення (виплати) кредиту - 17.09.2024 (п.4); процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається Кредит (п.5); комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 450,00 грн, яка нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п.8) (а.с. 16 на звороті).
Аналогічні умови містяться у Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 12.06.2024-100000466.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Як зазначено в ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Таким чином, судом встановлено, що 12.06.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» було укладено електронний кредитний договір, який підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
Згідно листа № 16-1401 від 14.01.2025, виданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до укладеного між останнім та позивачем договором на переказ коштів, було перераховано кошти на платіжну картку клієнта:12.06.2024 о 09:57:24 на суму 3000,00 ( три тисячі гривень 00 копійок) грн. номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua - 422970223, призначення платежу: Видача за договором кредиту №12.06.2024-100000466. (а.с.20).
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» було надано кредитні кошти в сумі 3000,00 грн.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з наданою довідкою - розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 12.06.2024-100000466 становить 8919,00 грн, з яких заборгованість за основою сумою боргу - 3000,00 грн, за процентами - 3669,00 грн, комісією - 450 грн, неустойка - 1500,00 грн (а.с.10).
Тобто, судом встановлено, що розмір відсотків, який було нараховано позивачем відповідає умовам кредитного договору, відсотки нараховано протягом строку кредитування визначеного у договорі.
Щодо стягнення з відповідача 1500,00 грн - заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) та комісії в сумі 450,00 грн.
Із наданої позивачем заявки встановлено, що комісія, пов'язана з наданням кредиту становить 15% від суми кредиту та дорівнює 450,00 грн, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цимЗаконом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цимЗаконом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування'щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Також у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону, є нікчемною.
У кредитному договорі № 12.06.2024-100000466 від 12.06.2024 кредитодавцем фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.
Разом із тим, ч. 1ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 450,00 грн комісії задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до положень п. 18Прикінцевих та Перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.
За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, необхідно стягнути із відповідача на користь позивача 6969,00 грн. заборгованості за кредитним договором №12.06.2024-100000466 від 12.06.2024 (3000,00 грн - тіло кредиту + 3969,00 грн. проценти), щодо вимог про стягнення комісії в сумі 450,00 грн та неустойки в сумі 1500,00 грн. слід відмовити.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було, власного розрахунку не надано.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 8919,00 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 6969,00 грн, що становить 78,13 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1892,78 грн, що складає 78,13 % від 2422,40грн.
Керуючись ст. ст. 2,19,76-81,89,133,141,258,259,263-265,268,273,352 ЦПК України, суд-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором № 12.06.2024-100000466 від 12.06.2024:
3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту,
3936,00 - заборгованість за процентами,
а всього 6969,00 грн (шістдесят дев'ять тисяч шістдесят дев'ять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму сплаченого судового збору у розмірі 1892,78 грн. (одна тисяча вісімсот девяносто дві гривні сімдесят вісім копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833)
Представник позивача: Мохир Ярослав Вікторович (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А).
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ).
Суддя О.Л. Фіцай