Справа № 157/614/25
Провадження №2-а/157/75/25
21 квітня 2025 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить поновити строк на звернення до суду, скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 листопада 2024 року серії ВН № 326 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, а також стягнути з відповідача на його користь сплачений ним судовий збір. В обґрунтування вимог зазначає, що 25 березня 2025 року при спробі скористатися банківською платіжною карткою він дізнався про арешт його коштів. Зателефонувавши до Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) дізнався про те, що арешт на кошти був накладений органом державної виконавчої служби на підставі виконавчого провадження, спрямованого на примусове виконання постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 4 листопада 2024 року № ВН 326 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КпАП України. До зазначено часу він не знав про існування оскаржуваної постанови. Його не попередили про час та місце розгляду адміністративної справи. Він був позбавлений навіть самої можливості надати свої пояснення, скористатися правом на правову допомогу. Вважає, що є усі підстави для скасування судом постанови у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 проведення нового розгляду справи щодо притягнення його адміністративної відповідальності. У вину йому поставлено те, що він як військовозобов'язаний, у строк із 18 травня по 17 липня 2024 року не оновив свої персональні дані та не прибув 21 жовтня 2024 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, зазначених у повістці № 567786. Адреси проживання він не змінював, з місця проживання не вибував. 18 травня 2024 року він не міг вчинити адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КпАП України, оскільки норма ч. 3 ст. 210 КпАП України введена в дію лише 19 травня 2024 року, коли набув чинності Закон України № 3696-ІХ «Про внесення змін до КпАП України щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КпАП України доповнено ч. 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період (Після оприлюднення Указів Президента України з 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», та від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію»). Провадження у справі про адміністративне правопорушення, у тому числі і за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, передбачає, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати її розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами, передбаченими статтею 268 КпАП України. Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КпАП України містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Розгляд 4 листопада 2024 року справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КпАП України очевидно відбувся без його участі як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з порушенням прав, визначених ст. 268 КпАП України. Відтак, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у його відсутності не забезпечив можливості реалізації ним прав, передбачених ч. 1 ст. 268 КпАП України. Вказані процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, відмова у забезпеченні участі захисника є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності. Як наслідок він був позбавлений прав, передбачених Конституцією України. Він, зокрема, не був присутнім під час розгляду справи, не зміг надати свої пояснення, подати докази, заявити клопотання, скористатися професійною правничою допомогою тощо. Таким чином, недотримання посадовою особою процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, ст. ст. 278, 279 КпАП України, тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови. На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №53 7/4012/16-а), від 8 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а). У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Ухвалою судді від 11 квітня 2025 року визнано причину пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 поважною, позовну заяву останнього прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, з якої вбачається, що він позовні вимоги підтримує та просить справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується розпискою про вручення повістки про виклик до суду представнику ІНФОРМАЦІЯ_2 16 квітня 2025 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України в разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 серії ВН № 326 від 04 листопада 2024 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
У цій постанові зазначається, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 не оновив свої персональні дані в термін з 18.05.2024 по 17.07.2024 та не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних у строк, зазначений в повістці №567786, об 11 год 00 хв 21.10.2024. Після неприбуття, на протязі трьох днів, не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, та в подальшому не прибув на протязі семи календарних днів, чим порушив вимоги абз. 8, 12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Громадянин ОСОБА_1 оповіщений належним чином, шляхом надіслання повістки про виклик засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання за №06 002 9598 3180. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку - день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Конверт із повісткою повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 04.11.2024 із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною 1 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Як вбачається з ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Частинами 3, 4 ст. 79 КАС України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 як суб'єкт владних повноважень, дії якого оскаржуються, повідомлявся про час дату, та місце розгляду справи і йому надсилалася копія позовної заяви з доданими до неї документами, копія ухвали про відкриття провадження, що підтверджується підписом посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 у Книзі розносної кореспонденції суду про отримання документів 16.04.2025, запис № 1218. Однак, відповідач станом на дату розгляду справи не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не повідомив причин неможливості їх подання.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Окрім того, відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є суб'єктом владних повноважень, відзиву на позов не було подано та не повідомлено про поважність причин його не подання, а тому суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 159 КАС України та за відсутності доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного позивачем рішення, кваліфікує зазначене як визнання відповідачем позову.
Згідно зі ст. 286 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
За змістом ч. 1 ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КпАП України, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови справу було розглянуто у відсутності позивача.
Суду не надано доказів про сповіщення позивача про час, дату та місце розгляду щодо нього відповідачем справи про адміністративне правопорушення.
Жодних доказів про отримання позивачем ОСОБА_1 зазначеного повідомлення про розгляд справи суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачем також процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищезазначене та виходячи з меж позовних вимог, що заявлені позивачем, суд дійшов висновку, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень належить скасувати, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів про дотримання встановленої законом процедури щодо оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення та її розгляду у встановленому законом порядку, та надіслати справу щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України суб'єкту владних повноважень на новий розгляд, як про це позивач зазначив у своїй позовній заяві.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 326 від 04 листопада 2024 року про накладення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень скасувати та надіслати справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Дата складення судового рішення - 21 квітня 2025 року.
Головуючий:О.В. Антонюк