Справа № 156/353/25
провадження № 2/156/200/25
22 квітня 2025 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Федечко М. О.,
за участю секретаря судового засідання Салатюк Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Іваничі цивільну справу № 156/353/25 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та залишення проживання дітей з матір'ю,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 - не з'явилася,
представник позивача ОСОБА_2 ,
відповідач ОСОБА_1 ,
У провадженні Іваничівського районного суду Волинської області перебуває вищевказана цивільна справа.
Судове засідання призначено на 22.04.2025 об 09:30 год.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заявив клопотання про надання строку подружжю на примирення, оскільки вважає, що можна зберегти шлюб та сім'ю.
Представник позивача ОСОБА_2 заперечила щодо надання строку для примирення, оскільки рішення її довірителя остаточне, а примирення це тільки марна трата часу. Крім того наголосила, що відповідач систематично вчиняє домашнє насильство відносно позивача, примирення неможливе.
Беручи до уваги позиції учасників справи, проаналізувавши матеріали вищевказаної цивільної справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Згідно з ч. 3 ст. 55 СК України дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком. Такого висновку дійшов Верховний Суд справа №442/6319/16-ц, постанова від 30.05.2019р.
Згідно з ч. 2 ст. 111 СК України якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, заходи щодо примирення подружжя не вживаються.
В ході розгляду цієї справи судом встановлено, що в Іваничівському районному суді Волинської області на розгляді перебуває справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство), щодо дружини ОСОБА_1 .
Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги категоричне заперечення сторони позивача щодо надання строку на примирення подружжю, наявністю адміністративної справи про вчинення відповідачем домашнього насильства відносно своєї дружини, суд доходить висновку, що клопотання відповідача про надання строку на примирення є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.
Одночасно суд звертає увагу, що поняття «моральні засади суспільства» діючим законодавством не визначено, а тому при вирішення питання чи не буде надання часу на примирення суперечити моральним засадам суспільства суд застосовує положення ст. 24 Сімейного кодексу України, яке закріплює вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу. Отже, при категоричній незгоді сторони позивача на примирення, а також встановлення факту порушеної адміністративної справи про вчинення відповідачем домашнього насильства, суд вважає що надання такого строку на примирення буде суперечити ст. 24 та ч. 2 ст. 111 СК України.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для надання сторонам строку на примирення, а тому в заявленому клопотанні відповідача про надання строку для примирення слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111 СК України, ст. ст. 258 - 260 ЦПК України, суд -
Відмовити в клопотанні відповідача ОСОБА_3 про надання строку на примирення сторін.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 22 квітня 2025 року.
Суддя М.О. Федечко