22 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 420/15773/24
адміністративне провадження № К/990/15117/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Департаменту кіберполіції Національної полиці України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №420/15773/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної полиці України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту кіберполіції Національної поліції України, у якому просив:
- визнати протиправними дії щодо не зарахування до його стажу служби в поліції стажу служби в органах податкової міліції в календарному обчисленні 23 роки 02 місяців 19 днів;
- зобов'язати зарахувати до його стажу служби в поліції наявний стаж служби в органах податкової міліції в календарному обчисленні 23 роки 02 місяців 19 днів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Департаменту кіберполіції Національної полиці України щодо відмови згідно листа від 13 травня 2024 року № 28464-2024 про неврахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції 23 роки 02 місяці 19 днів стажу проходження служби в податковій міліції. Зобов'язано Департамент кіберполіції Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції 23 роки 02 місяці 19 днів стажу проходження служби в податковій міліції. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень) грн 96 коп за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту кіберполіції Національної поліції України.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року апеляційну скаргу Департаменту кіберполіції Національної поліції України задоволено частково, скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року. Ухвалено у справі постанову, якою визнано протиправною відмову Департаменту кіберполіції Національної поліції України у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції стажу проходження служби в органах податкової міліції за період з 20 червня 2003 року по 06. жовтня 2021 року. Зобов'язано Департамент кіберполіції Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції стаж проходження служби в органах податкової міліції за період з 20 червня 2003 року по 06 жовтня 2021 року, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки. Зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за вислугу років та компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку, з врахуванням до стажу служби в Національній поліції України вислуги років у податковій міліції за період 20 червня 2003 року по 06 жовтня 2021 року. В іншій частині позову відмовити.
10 квітня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Департаменту кіберполіції Національної полиці України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №420/15773/24. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.
Щодо посилається заявника на постанови Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №320/12166/20, від 28 лютого 2023 року у справі №260/7359/21, від 19 листопада 2019 року у справі №520/903/19, від 31 березня 2020 року у справі №520/2067/19, від 22 липня 2020 року у справі №520/5960/19, від 13 серпня 2020 року у справі №820/6656/16 та від 15 грудня 2021 року у справі №520/11545/19, Суд не бере їх до уваги, оскільки такі посилання наведені без взаємозв'язку із конкретним підпунктом частини четвертої статті 328 КАС України, а Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, із застосуванням яких не погоджується заявник.
У касаційній скарзі відповідач обґрунтовує її тим, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що за змістом відповідає підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Верховний Суд зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Проте, заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Департаменту кіберполіції Національної полиці України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №420/15773/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної полиці України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя М.В. Білак