22 квітня 2025 року
Київ
справа № 380/9094/24
адміністративне провадження № К/990/15578/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №380/9094/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестри» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, Комісії Головного управління ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, спонукання до вчинення певних дій,
14.04.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС) на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2024.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, колегія суддів виходить з такого.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.02.2025 визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені в заяві ГУ ДПС, залишив без руху апеляційну скаргу та запропонував апелянту протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення.
Підставою для залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, стало те, що звернення до суду із апеляційною скаргою відбулось після спливу строку, встановленого для її подання. Так, оскаржуване рішення судом першої інстанції було ухвалене 28.06.2024, натомість, звернення до суду з апеляційною скаргою втретє відбулось 13.01.2025. Апеляційний суд зазначив, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка вмотивована тим, що первинну апеляційну скаргу було подано у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, однак, її було повернуто судом внаслідок невиконання вимог суду в частині сплати судового збору. Звертав увагу на те, що відповідач вжив усіх необхідних заходів для сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що з моменту постановлення рішення судом першої інстанції ним вживались цілеспрямовані заходи для забезпечення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Невчасна сплата судового збору зумовлена обставинами недостатності коштів на рахунках та підтверджується відповідними листами ГУ ДПС та виписками. Скаржник наголошує, що і при первинному, і при повторному зверненні до суду з апеляційною скаргою вбачається сумлінне ставлення ГУ ДПС до наявних у нього прав і обов'язків. Реалізація права на повторне звернення до суду здійснена без зайвих зволікань та одразу після сплати судового збору. Звертає увагу на введення в країні воєнного стану. Також скаржник посилається на практику Верховного Суду щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та приводить практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення доступу до суду.
Проте колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
В даному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало те, що наведені скаржником причини пропуску строку є неповажними, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вперше подану апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою від 01.08.2024 і надано строк для усунення недоліку апеляційної скарги (надати документ про сплату судового збору); ухвалою від 30.08.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження процесуального строку та повернув апеляційну скаргу скаржнику; повторно подану апеляційну скаргу суд ухвалою від 23.09.2024 залишив без руху, надавши строк для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору та заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням підстав для його поновлення, з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку; ухвалою від 15.10.2024 суд повернув апеляційну скаргу скаржнику з підстав неусунення останнім недоліків апеляційної скарги; втретє скаржник подав апеляційну скаргу 13.01.2025. Отже, між поверненням повторно поданої апеляційної скарги і поданням такої скарги втретє минуло майже три місяці, що не може бути визнано розумним та оптимальним строком для реалізації права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою. Загальний строк, що минув з дня ухвалення рішення суду першої інстанції і до моменту подання повторної апеляційної скарги, становить майже сім місяців, що значно виходить за межі встановленого строку на апеляційне оскарження. Причин, які позбавляли ГУ ДПС можливості звернутися з апеляційною скаргою повторно у більш стислі строки скаржник не зазначає, натомість посилається на відсутність коштів.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31.08.2023 у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19.07.2023 у справі №620/5941/22, від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20.
Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв'язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 28.06.2024 (дата ухвалення рішення судом першої інстанції) і до 13.01.2025 (дата подання апеляційної скарги втретє) ГУ ДПС не зазначило. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку ГУ ДПС не надало.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки зазначені скаржником причини пропуску строку визнані неповажними і на пропозицію суду ГУ ДПС не зазначило інших поважних причин пропуску строку. Відсутнє посилання на наявність таких і в касаційній скарзі.
У наведених скаржником справах Верховний Суд сформував висновки з урахуванням конкретних установлених фактичних обставин у справі, залежно від яких були відповідним чином застосовані норми процесуального права.
Приведені витяги з рішень Європейського суду з прав людини, з огляду на їх зміст, не доводять наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №380/9094/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестри» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, Комісії Головного управління ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, спонукання до вчинення певних дій.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко