про відмову у відкритті касаційного провадження
22 квітня 2025 року
м. Київ
справа №260/2050/23
адміністративне провадження № К/990/16247/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року (колегія у складі суддів Довгої О.І., Запотічного І.І., Шинкар Т.І.)
у справі № 260/2050/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі також - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач, скаржник) та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області), в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області від 17.02.2023 № 072250006810;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу згідно п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» роботу на посаді заступника директора Добросільської неповної середньої школи з 30.06.1990 по 01.06.2002;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 задоволено позов.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач 19.02.2025 оскаржив його в апеляційному порядку, заявивши при цьому про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування пропуску вказаного строку відповідач вказує, що своєчасно подана ним первісна апеляційна скарга була повернута йому ухвалою апеляційного суду від 18.12.2024 з причини не усунення певних недоліків такої скарги. При зверненні із повторною апеляційною скаргою недоліки, які були причиною повернення первісної скарги були усунуті. Одночасно просив апеляційний суд врахувати своєчасність подання скарги вперше, введений на території України воєнний стан та невідкладність усунення недоліків скарги.
Восьмий апеляційний адміністративний суд, визнавши неповажними наведені заявником причини пропуску строку, постановив ухвалу від 24.02.2025 про залишення апеляційної скарги ГУ ПФ України в Хмельницькій області без руху та запропонував останньому зазначити інші підстави для поновлення вказаного строку.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями ч. 3 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Орган Пенсійного фонду України подав до апеляційного суду заяву про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, в якій фактично посилався на ті ж обставини, яким вже надавалась оцінка в ухвалі суду від 24.02.2025.
Розглянувши подану заяву, Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовив у його задоволенні та у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 17.03.2025.
При цьому Восьмий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що заявник не навів обставин, які перешкоджали йому подати належним чином оформлену апеляційну скаргу вчасно та які є об'єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Так, суд апеляційної інстанції встановив, що 11.11.2024 скаржник вже подавав апеляційну скаргу у цій справі. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.24 скаргу було залишено без руху оскільки до неї не було додано документа про сплату судового збору та доказів надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи.
Надалі ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 апеляційну скаргу повернено у зв'язку з частковим виконанням скаржником ухвали суду від 18.11.24, а саме в частині сплати судового збору. З повторною апеляційною скаргою відповідач звернувся вже 17.02.2025, не надавши при цьому пояснень про причини невиконання ним вимог ухвали суду від 18.11.2024 у повному обсязі, а також зволікання із поданням апеляційної скарги вдруге після повернення первісної скарги.
У взаємозв'язку із цим суд зауважив, що неможливість вчинення певних процесуальних дій підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. У даному ж випадку заявник не надав доказів на підтвердження поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та не спростував доводів ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Таким чином, територіальний орган Пенсійного фонду України, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Окрім цього, п. 2 ч. 3 ст. 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у ст. 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Восьмий апеляційний адміністративний суд, врахувавши вищевказані норми процесуального закону, обґрунтовано ухвалою від 17.03.2025 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з ч. 2 ст. 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 260/2050/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя С.Г. Стеценко