22 квітня 2025 року
м. Київ
справа №200/6540/24
адміністративне провадження № К/990/15440/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №200/6540/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії № 057350008045 від 16.09.2024;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком 1, періоди роботи з 24.02.1998 по 20.09.1998, з 01.03.1999 по 29.12.1999, з 21.02.2000 по 01.09.2002, з 16.09.2002 по 14.09.2014, з 16.09.2014 по 01.11.2014, з 27.11.2014 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 04.09.2024.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.09.2024 № 057350008045 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу на підземних і відкритих гірничих роботах за списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України №202 від 31.03.1994, періоди роботи ОСОБА_1 24.02.1998 по 20.09.1998; з 16.09.2002 по 23.09.2002, з 01.02.2004 по 01.02.2004, з 01.08.2004 по 06.08.2004, 01.05.2005, з 01.06.2005 по 03.06.2005, 01.11.2005, 01.01.2006, 01.05.2007, з 01.12.2007 по 03.12.2007, з 01.01.2009 по 02.01.2009, 01.07.2009, з 01.12.2009 по 05.12.2009, з 01.07.2010 по 02.07.2010, з 01.12.2011 по 03.12.2011, 01.03.2012, з 01.04.2012 по 04.04.2012, з 01.09.2012 по 17.09.2012, 01.02.2013, 01.05.2013, з 01.11.2013 по 02.11.2013, з 01.12.2013 по 02.12.2013, з 01.03.2014 по 04.03.2014, з 01.04.2014 по 04.04.2014, 01.05.2014, з 01.07.2014 по 03.07.2014, з 16.09.2014 по 17.09.2014, з 12.10.2014 по 31.10.2014, з 27.11.2014 по 28.11.2014, 01.04.2015, з 01.10.2015 по 02.10.2015, 01.11.2015, з 01.08.2016 по 06.08.2016, з 01.05.2017 по 02.05.2017, 01.03.2018, з 01.07.2019 по 02.07.2019, з 01.12.2019 по 08.12.2019, з 01.01.2020 по 31.01.2020, з 01.03.2020 по 09.03.2020, з 01.04.2020 по 05.04.2020, з 01.05.2020 по 02.05.2020, з 14.06.2020 по 31.07.2020, з 18.09.2020 по 31.03.2021, з 30.06.2021 по 01.07.2021, з 01.08.2021 по 03.08.2021, 01.09.2021 по 03.09.2021, 01.11.2021, з 01.02.2022 по 02.02.2022, з 01.04.2022 по 03.04.2022, 01.03.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 07.09.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №200/6540/24, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Частиною першою статті 13 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки із зазначенням, одночасно, належного їх обґрунтування у поєднанні з обставинами справи.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись ст. 12, 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №200/6540/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій