22 квітня 2025 року
м. Київ
справа №990/104/25
адміністративне провадження № П/990/104/25
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І., Радишевської О.Р.,
перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2025 року до Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, в якій позивач виклав свої вимоги наступним чином:
« 1. Визнати протиправною бездіяльність держави, яку представляє Президент України згідно зі ст. 102 Конституції України, щодо нерозгляду моїх звернень та незаконної відмови звернутися до Конституційного Суду.
2. Визнати, що така бездіяльність порушила моє право на отримання перерахунку пенсії та на її перерахунок, а також на отримання компенсації через відсутність рішення Конституційного Суду. Я, зокрема, звернувся до суду ще в 2022 році, але судом досі не розглянуто позов.
3. З цією метою мені необхідне рішення Конституційного Суду та роз'яснення щодо різниці між термінами «непрацездатна особа» та «непрацездатний член сім'ї», а також «годувальник» і встановити, чи відповідає це Конституції України. Вважаю, що Президент порушив моє право, та, не звернувшись до Конституційного Суду, позбавив мене права на правильне вирішення питання.
4. Оскільки Верховний Суд також має право звернення до Конституційного Суду, прошу не лише зобов'язати Президента це зробити, а з метою довести можливий кримінальний злочин (а Президент, на мою думку, навмисно не подає до Конституційного Суду саме через кримінальний злочин) з метою встановити підсудність, прошу Верховний Суд України визнати деякі закони неконституційними шляхом звернення до Конституційного Суду, на час чого зупинити розгляд справи по суті.
5. З метою спростування можливої невинуватості Президента, прошу відповідача надати відповіді на всі мої звернення починаючи з 2021 року по 2025 рік, щоб встановити бездіяльність держави у вирішенні питання правничої допомоги та захисту соціальних прав, відповідно до ст. 77 КАСУ України.
6. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
7. Оскільки я до всіх органів влади звернувся, а реакції немає, проблему не усунено, отже, наявна бездіяльність, що є злочином та злочинна за ст. 367,175,185 КК України, отже, гроші було вкрадено Міністерством Економіки за щеплення, за змовою групи осіб: Президент України, ОСОБА_2 , Компанія Київстар та Міністерство Економіки навмисно розробили шахрайську схему щоб заволодіти моїми 2500 гривнями, а також ощадвкладом на суму 5200 гривень».
Надалі, в прохальній частині позову текст вимог ОСОБА_1 , зі збереженням особливостей авторського написання, викладений так:
«Прошу прокурора підтримати публічне звинувачення президента України в кримінальному злочині. У разі доказу, що так є склад злочину, протягом 24 годин внести всі відомості про кримінальний злочин, що стали відомі суду, в ЄРДР та надати мені витяг з ЄРДР.
Якщо суд запропонує мирову угоду, я не проти. Мої вимоги прості: Президент України може сам визнати моє право на пенсію по втраті годувальника, перерахувати пенсію на рівень інфляції на підставі Конституції та вже існуючих рішень суду, вжити Заходи до порушника ПФУ України, повернути гроші за три роки, публічно визнати моє право не мати айфон і не користуватись цифровими послугами та визнати, що така вимога порушує моє право на звернення до установ держави, визнати, що Ощадбанк вкрав 5200 гривень. Якщо мені повернуть вкрадені державою гроші, перерахують пенсію, переведуть на пенсію по втраті годувальника з дня смерті батька, то я не буду просити відшкодувати судові витрати та моральну шкоду в 5 000 000 гривень та згоден укласти мирову угоду.
Прошу суд встановити, що Президент, замість того, щоб звернутися до Конституційного Суду, як я просив, та надати рішення Конституційного Суду, постійно перенаправляв звернення особам, які не мають повноважень вирішувати питання щодо конституційності України. Тобто, я чітко вказав: прошу припинити президенту кримінальний злочин щодо застосунку «Дія», надати роз'яснення по суті звернення, пояснити конституційність законів, а що зробив президент? Не надав відповіді... Прошу визнати президента в бездіяльності. Встановти що зверненья було саме до Призедента , повноваженья на звернеья до Конституного суду належать призеденту , але призедент не наддав видповидь по сути зверннья тото вчинив безлинисть ... .Не звернувсья до конституного суду ... .Не надва посненья що до терминив и законив як я просив що до конституйностьи ..Тобто чинив Злочн направлений протни мене особисто ...Визнати це судом ...Зобовзявти вчинити ДИЮ особисто призедента ЗВернутсья До Конституного суду Украйни с тих питанья що я просив реальзувати право видповидно ст 5 Конститции Украиньї…
Прошу суд встановити реальний прожитковий рівень, тобто базову величину, при якій не завдається шкода здоров'ю. Прожитковий мінімум - це вартісна оцінка споживчого кошика, що включає мінімальні набори продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров'я людини та забезпечення її життєдіяльності. Основні положення, що визначають порядок формування споживчого кошика та використання прожиткового мінімуму, встановлені Законом України "Про прожитковий мінімум" № 966-ХІУ від 15.07.1999.
Прошу встановити судом, чи дійсно сума для життя в Україні в розмірі 2361 гривні відповідає цьому рівню, при прожитковому мінімумі в 6013 гривень? Прошу звернутися до Конституційного Суду і дати пояснення Конституційного Суду щодо відповідності цієї цифри вказаним нормам в ст. 48,46,27,28, 3 Конституції України, бо я трактую таку норму в три рази нижчу за прожитковий мінімум як саме злочин за ст. 115,442 КК України».
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху, а заявнику надано десятиденний строк з дати вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом подання позовної заяви у новій редакції, із зазначенням у ній правильної назви суду та наведенням належного обґрунтування позовних вимог, уточнити прохальну частину та надати письмове підтвердження щодо неподання ним іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. До цієї заяви також додати її копії відповідно до кількості учасників справи у разі надсилання засобами поштового зв'язку.
Також позивачу роз'яснено, що у разі невиконання вимог вказаної ухвали в установлений судом строк позовна заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 25 березня 2025 року надіслано ОСОБА_1 та отримано ним 08 квітня 2025 року, про що він особисто повідомив, подавши до Верховного Суду звернення від 11 квітня 2025 року, в якому одночасно указав, що йому недостатньо десяти днів для усунення недоліків, тому просив надати більше часу.
Надалі зазначений документ (звернення) був зареєстрований у Верховному Суді 14 квітня 2025 року о 9:15 і в цей же день ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду касаційної інстанції заяву про усунення недоліків позовної заяви відповідно до ухвали Верховного Суду від 25 березня 2025 року, у зв'язку з чим Суд не вбачає об'єктивних підстав для продовження строку для усунення недоліків.
Перевіряючи заяву ОСОБА_1 за назвою «про усунення недоліків позовної заяви шляхом призначення адвоката та уточнення позовних вимог», Верховним Судом установлено, що позивач просить призначити йому адвоката, який на його думку повинен усунути недоліки його позову.
Так, зміст викладених ОСОБА_1 вимог зводиться до неможливості усунути недоліки без правничої допомоги, а його аргументи стосуються виключно системи безоплатної правничої допомоги, з посиланням на її недосконалість та неможливість отримати кваліфіковану та дієву допомогу, що, на його думку має ознаки злочину за статтями 367, 396 Кримінального кодексу України. Позивач наголошує на обов'язку суду призначити йому адвоката відповідно до статті 30 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», керуючись принципами верховенства права та справедливості. Надалі текст заяви містить оціночні судження щодо складності справи, відсутності юридичної освіти, з посиланням на те, що вимога Суду усунути недоліки його позову без призначення адвоката ставить його у завідомо невигідне становище та порушує його право на захист.
Надалі ОСОБА_1 , уточняючи прохальну частину, виклав її наступним чином: « 1. Призначити мені безоплатного адвоката відповідно до ст. 59 Конституції та ст. 30 Закону «Про безоплатну правничу допомогу» у встановлений законом 5-денний строк. 2. Після призначення адвоката та надання йому часу для ознайомлення з матеріалами, вважати позовні вимоги уточненими наступним чином: Відповідачем у справі є Держава Україна в особі Президента України (належність визначена ст. 102 Конституції та ст. 266 КАСУ).Предметом позову є визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо неініціювання конституційного контролю та вирішення судом питання щодо належного суб'єкта звернення до КСУ в умовах системних порушень прав та правової колізії. « Прохальна частина: Визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо незвернення до Конституційного Суду України з поданням про конституційність [перелік спірних норм: ст. 27, 28, 33, 36 ч. 2, 42 Закону №1058-ІУ; ст. 7 Законів про Держбюджет на 2021-2025 рр,; норми про примусову цифровізацію; норми Закону про БПД; норми щодо вкладів СРСР]. Вирішити питання про належного суб'єкта звернення до Конституційного Суду України, для чого: а) Зробити перерву у розгляді справи та звернутися до Конституційного Суду України з поданням щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" (у співвідношенні зі ст. 5, 8,150,151 Конституції) та надання офіційного тлумачення зазначених статей Конституції щодо належного суб'єкта звернення до КСУ. б) Після отримання рішення (тлумачення) КСУ, поновити провадження та, залежно від висновків КСУ: Якщо КСУ визначить, що звертатися до КСУ має громадянин: Прошу Верховний Суд винести ухвалу, якою встановити моє право звертатися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо зазначених у п. 1 норм та вказати конкретну статтю Конституції України, яка надає мені таке право.Якщо КСУ визначить, що звертатися до КСУ мають уповноважені органи: Прошу Верховний Суд зобов'язати Відповідача (Президента України) (або вирішити питання про звернення Верховного Суду самостійно) звернутися до Конституційного Суду України з поданням щодо конституційності норм законодавства, зазначених у п.1 цієї Прохальної частини, та зобов'язати Відповідача надати мені відповідь Конституційного Суду України».
Водночас, викладені доводи та аргументи позивача жодним чином не пояснюють суті правовідносин (наявності публічно - правового спору) з Президентом України, а заява не містить вмотивованих посилань на те, з якими юридичними фактами чи подіями пов'язано/обумовлено звернення з позовом саме до Президента України, і правовідносини якого характеру пов'язують відповідача безпосередньо з позивачем. Тобто ОСОБА_1 не подано позовну заяву у новій редакції та не наведено аргументів, які саме конкретні рішення, дії чи бездіяльність Президента України як суб'єкта владних повноважень, у правовідносинах, що виникли між ним і відповідачем, безпосередньо порушили його суб'єктивне право. Наведене свідчить, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви ні в частині форми процесуального документа (позовної заяви), ні в частині належного обґрунтування позовних вимог, ні у викладенні вимог позову (прохальної частини).
Письмового підтвердження щодо неподання ним іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав позивачем також не надано, а доводи ОСОБА_1 щодо неможливості надати таке підтвердження у зв'язку з великою кількістю подібних позовів не приймаються Верховним Судом до уваги, з огляду на імперативність норми щодо обов'язку позивача надати таке підтвердження.
Отже, станом на дату постановлення цієї ухвали недоліки позовної заяви не усунуто.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.
З огляду на те, що станом на 18 квітня 2025 року ОСОБА_3 не усунув зазначені в ухвалі від 25 березня 2025 року недоліки, позовна заява не приймається до розгляду і повертається особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 248, 256, 295 КАС України, Суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
3. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
Ж.М. Мельник-Томенко
М.І. Смокович
О.Р. Радишевська