22 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/491/25 пров. № А/857/10835/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Брильовський Р.М.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
12 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила: визнати протиправним і скасувати рішення від 01.01.2025 № 913090190512; зобов'язати здійснити їй перерахунок та виплату з 01.01.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 07.20/229/2024 від 03.12.2024, виданої Львівським апеляційним судом, з урахуванням фактично виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вказує що Львівський апеляційний суд на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 380/19909/24 склав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024. Зазначає, що звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, однак, їй було відмовлено у такому перерахунку. Не погоджується із таким рішенням, вважає, що таке порушує її право на належний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.01.2025 № 913090190512. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01 січня 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 07.20/229/2024 від 03.12.2024, виданої Львівським апеляційним судом, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій. Суд першої інстанції зазначив, що з 12.03.2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що довідка видана Львівським апеляційним судом від 03.12.2024 № 07.20/229/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання позивача.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що прийняте за результатами опрацювання заяви позивача рішення 01.01.2025 № 913090190512 є законним та правомірним. Вважає, що у даних спірних правовідносинах має бути застосована саме норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (№ 3460-ІХ від 09.11.2023), якою визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн. Враховуючи те, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді залишився на рівні 2102 грн., тобто на рівні січня 2020 року, вважає, що у позивача відсутнє право на перерахунок, оскільки базовий розмiр посадового окладу суддi залежить вiд розмiру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з 202l року перерахунок ранiше призначеного щомiсячного довiчного грошового утримання суддi не проводився.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, є суддею у відставці та отримує довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/19909/24, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Львівського апеляційного суду щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн. Зобов'язано Львівський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/19909/24 Львівський апеляційний суд склав довідку від 03 грудня 2024 року № 07.20/229/2024 станом на 01.01.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1
27.12.2024 позивач звернулась через територіальний орган Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідок від 03 грудня 2024 року №07.20/229/2024.
За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами розгляду було прийнято рішення від 01.01.2025 № 91309019512, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило у здійсненні перерахунку. В зазначеному рішенні вказано, що, починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ «Про державний бюджет на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 грн, тобто на рівні 2020 року. За таких обставин прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус судді».
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з частинами 4, 5 статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 130 Конституції України передбачено, що Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється Законом про судоустрій.
Аналогічні положення закріплені частиною 1 статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII, згідно з якою суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 2, 3 статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Таким чином, Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». При цьому, судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість, відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 2270 гривень, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 3028 гривні, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що зміни до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірному періоді, а також в Закон України від 15.07.1999 № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносились.
Таким чином, відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
У постанові від 21.09.2023 у справі №380/25627/21 Верховний Суд констатував, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн.) у січні 2021 року, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» було неправомірним.
Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в подібних правовідносинах викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 22.06.2023 у справі №400/4904/21, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а.
Із матеріалів справи слідує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/19909/24, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Львівського апеляційного суду щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн. Зобов'язано Львівський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/19909/24 Львівський апеляційний суд склав довідку від 03 грудня 2024 року № 07.20/229/2024 станом на 01.01.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
Колегія суддів зауважує, що відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України, статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Більше того, правові норми Порядку № 7-2 та Порядку № 22-1 не наділяють повноваженнями територіальні органи Пенсійного фонду України на ревізування складових довідки про розмір суддівської винагороди для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2020 №4-р/2020 визнано неконституційним положення п. 3 ч. 3 ст. 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 16.10.2019 №193-ІХ.
Положення п. 3 ч. 3 ст. 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 16.10.2019 №193-ІХ стосувались розміру суддівської винагороди діючого судді Верховного Суду.
Наведене в сукупності свідчить, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень від 18.02.2020 №2-р/2020 та від 11.03.2020 №11-р/2020 Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Відтак, з 12.03.2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII.
Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що довідка видана Львівським апеляційним судом від 03.12.2024 №07.20/229/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання позивача.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у відповідача відсутні повноваження перевіряти розмір суддівської винагороди, зазначений у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зазначене свідчить, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 913090190512 від 01.01.2025 щодо відмови у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 03.12.2024 №07.20/229/2024 Львівського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.04.2024 на підставі довідки від 03.12.2024 №07.20/229/2024 Львівського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 380/491/25 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін