Справа № 127/36888/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гуменюк К.П.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
22 квітня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про адміністративне правопорушення,
позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №3300379 від 19.10.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2025 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що підставою притягнення його до адміністративної відповідальності стало те, що його транспортний засіб, яким він керував немає реєстраційних номерів, а він, у свою чергу не мав при собі прав на керування транспортним засобом категорії А1. Однак, переконаний, що електроскутер, яким він керував не відноситься до категорії "Засоби транспортні дорожні". Також зазначив, що відповідно до положень ДСТУ 2984-95 "електроскутери" не відносяться до транспортних засобів, призначених для використання на автомобільних дорогах державного значення, а тому не підлягають державній реєстрації.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що згідно змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №3300379 від 19.10.2024 позивач 19.10.2024 о 21:00 год. у м. Вінниці, по вул. Некрасова, 127 керував транспортним засобом Т9 YADEA ABUBO118, зареєстрованим на ОСОБА_2 , без номерного знаку, а також не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а саме категорії А1, чим порушив п.2.1 (а) ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким транспортним засобом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пп.«а» п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Перелік категорій, до яких можуть належати транспортні засоби, закріплює пункт 2.13 ПДР.
Частиною 2 статті 126 КУпАП встановлено, що відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягне відповідальність у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
При цьому, ст.ст. 15, 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Водій зобов'язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського, пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться, серед іншого, в посвідченні водія відповідної категорії.
З відеозапису з нагрудної камери поліцейського, наданого представником відповідача, вбачається, що 19.10.2024 близько 21:00 год. в м. Вінниці працівниками патрульної поліції було помічено водія, який керував електроскутером без номерних знаків. Працівники поліції, розвернувши свій автомобіль, стали рухатися за вищевказаним транспортним засобом і під'їхали до нього, коли той уже стояв біля тротуару.
Також, зазначеним відеозаписом задокументовано, що на вимогу співробітників поліції водій даного електроскутера ОСОБА_1 не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, зазначивши, що приблизно рік тому воно у нього було вилучено внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності. Також висловив позицію, що згідно з ПДР України, не зобов'язаний мати посвідчення водія під час керування електроскутером, оскільки він не вважається механічним транспортним засобом, маючи електричний двигун малої потужності.
Проте, з таким твердженням позивача суд погодитися не може, з огляду на наступне.
Згідно з визначенням, яке міститься в примітці до ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, ч.ч.1,2 ст.129, ст.ст.132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Пункт 10.1 Правил дорожнього руху, окрім іншого, містить поняття механічного транспортного засобу. Згідно даного визначення - це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Будь-який транспортний засіб, який приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів.
Поряд з цим, у Правилах дорожнього руху відсутнє визначення «електроскутер».
Однак, зважаючи на те, що електроскутер Т9 YADEA ABUBO118, яким керував позивач обладнаний сидінням, призначений для перевезення людей та приводиться в рух за допомогою двигуна, то він є транспортним засобом.
Пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 8 травня 1993 р. №340 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
В силу даного Положення водій транспортного засобу, що має електродвигун, також повинен мати посвідчення водія відповідної категорії, оскільки відповідно до п.3 цього Положення, який узгоджується з п. 2.13 Правил дорожнього руху України, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії. Зокрема до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Таким чином, електроскутер Т9 YADEA ABUBO118, який обладнаний електродвигуном потужністю 1500 Вт, хоча і не може бути класифікований як механічний транспортний засіб у розумінні ПДР, однак є транспортним засобом категорії А1, а відтак особа, яка керує ним, вважається водієм та є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП.
Відтак, посилання позивача на те, що електроскутер не є механічним транспортним засобом, не може слугувати підставою для звільнення особи від відповідальності за протиправну поведінку, оскільки це, хоча і є недоліком юридичної техніки при написанні нормативного акта, однак, зважаючи на зміст вказаних вище норм в сукупності, такий недолік не може вважатись настільки суттєвим, щоб ставити під сумнів правомірність складеної інспектором постанови.
Отже, електроскутер, потужністю 1500 Вт, визнається транспортним засобом, а особа, яка ним керує, є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Проте, будь-яких документів на вищевказаний транспортний засіб взагалі і зокрема таких, які містили б докази його потужності, позивачем надано не було.
Крім того, в документі на даний транспортний засіб, який пред'являвся працівникам патрульної поліції на їхню вимогу, вказано - «загальний мопед», що підтверджується вищезазначеним на відеозаписом події (час 21:38:00-21:38:10).
Твердження позивача про численні порушенні працівниками поліції норм законодавства та прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення і притягнення позивача до адміністративної відповідальності, спростовуються наданим відповідачем відеозаписом, а тому не знаходять свого підтвердження
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доведення, суд прийшов до висновку, що обставини,
Відтак, постанова серії ЕНА №3300379 від 19.10.2024 про накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП є законною.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі .
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.