Справа № 120/2063/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Л.О.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
22 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №120/17940/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.07.2021 здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням виплачених сум.
Судом видано виконавчий лист № 120/17940/23.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про примусове виконання рішення суду у справі №120/17940/23, до якої додав оригінал відповідного виконавчого листа.
За наслідком розгляду поданої заяви головним державним виконавцем Бертман Р.П. 07.03.2024 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 74384675 з примусового виконання виконавчого листа №120/17940/23, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом.
26.06.2024 р. відповідачем прийнято у виконавчому провадженні №74384675 постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
У мотивувальній частині цієї постанови зазначено, що власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Статтею 73 зазначеного Закону встановлено вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим Законом. Крім того, Головним управлінням сформовано потребу у бюджетних коштах, оскільки бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України) шляхом обліку вказаної заборгованості в Реєстрі судових рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Кошти Державного бюджету, що передбачені на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, з бюджету Пенсійного фонду України, затверджується щорічно Кабінетом Міністрів України. Наразі Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплачено заборгованості за судовими рішеннями, що набули законної сили по 20.09.2020.
Відтак, наведені обставини унеможливлюють проведення інших виконавчих дій стосовно даного боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Також, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2023 у справі №120/13373/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.04.2019 року, з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ66047 від 01.06.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судом видано виконавчий лист № 120/13373/23.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про примусове виконання рішення суду у справі №120/13373/23, до якої додав оригінал відповідного виконавчого листа.
За наслідком розгляду поданої заяви головним державним виконавцем Шевчук О.О. 03.01.2024 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 73707347 з примусового виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду №120/13373/23.
28.01.2025 р. відповідачем прийнято постанову у виконавчому провадженні №74384675 про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
У мотивувальній частині цієї постанови зазначено, що з урахуванням виділених коштів, Головним управлінням проведено виплату заборгованості за судовими рішеннями в сумі 32,4 млн грн, що набули законної сили за період з 21.08.2020 по 19.11.2020. Виплата коштів на виконання рішень суду проводиться в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. В Головному управлінні станом на 17.10.2024 обліковується 26221 судових рішень на суму 2125229468,09 грн, що підлягають виплаті за окремою бюджетною програмою. Власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Статтею 73 зазначеного Закону встановлено вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим Законом. Крім того, Головним управлінням сформовано потребу у бюджетних коштах, оскільки бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України) шляхом обліку вказаної заборгованості в Реєстрі судових рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Таким чином, наведені обставини унеможливлюють проведення інших виконавчих дій стосовно даного боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Позивач, не погоджуючись з вказаними постановами, звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII регламентує, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За змістом пунктів 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII).
Із процитованого випливає, що державний виконавець зобов'язаний розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа та в повному обсязі вчиняти передбачені законом виконавчі дії з метою примусового виконання рішень, в тому числі рішень зобов'язального характеру.
Стаття 37 Закону № 1404-VIII визначає підстави для повернення виконавчого листа стягувачу.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відповідач обґрунтовує правомірність оскаржуваних постанов тим, що невиконання судового рішення в частині виплати стягувачу грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням такого рішення без поважних причин і є тією обставиною, що виключає можливість виконання відповідного рішення
Позивач вважає, що відповідачем не проведено весь перелік виконавчих дій щодо боржника, протиправно не застосовано до Головного управління ПФУ у Вінницькій області штраф за невиконання рішень суду.
З огляду на викладене, слід зазначити наступне.
Нормами статті 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Отже, як видно списання коштів з рахунків державного органу здійснюється в разі виконання рішень суду про стягнення коштів та здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень.
Державна виконавча служба не є тим органом, який уповноважений списувати кошти з рахунків державного органу, більш того таке списання може бути здійснено лише в разі виконання судового рішення про стягнення коштів.
У спірних правовідносинах судове рішення має зобов'язальний характер.
Приписи статті 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначають, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Положеннями статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відтак, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі ж невиконання без поважних причин боржником рішення виносить постанову про накладення на боржника штрафу.
Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 в справі №373/436/15 вказав, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 23.07.2014 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Положення про Пенсійний фонд України" №1289 від 15.11.2022), одним із завдань Пенсійного фонду є забезпечення своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Пунктом 20 та пунктом 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
В силу частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Таким чином, за відсутності у державного органу, який фінансується з державного бюджету бюджетних асигнувань на виконання зобов'язань , в тому числі й рішення суду, останній не може виконати такі зобов'язання, зважаючи на заборону виконання зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень.
Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України ж відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не є розпорядником коштів Державного бюджету, тому в управлінні немає окремого рахунку для їх обліку.
Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
У спірній постанові про повернення виконавчого документу стягувачу від 28.01.2025 у виконавчому провадженні № 73707347 вказано, що з урахуванням виділених коштів Головним управлінням проведено виплату заборгованості за судовими рішеннями в сумі 32,4 млн. грн., що набули законної сили за період з 21.08.2020 по 19.11.2020. Виплата коштів на виконання рішень суду проводиться в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. В Головному управлінні станом на 17.10.2024 обліковується 26221 судових рішень на суму 2125229468,09 грн., що підлягають виплаті за окремою бюджетною програмою.
Отже, державним виконавцем констатовано факт відсутності на 2024 р. бюджетних коштів для виконання судового рішення, що не спростовано в ході розгляду справи. Відповідно, вказано на неможливість застосування штрафу.
Позивачу нараховано компенсацію, про що свідчить розрахунок, однак її не виплачено саме з підстав відсутності бюджетних асигнувань на 2024 р. на виконання судових рішень.
Враховуючивикладене, а також те, що забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом, відсутність інших виконавчих дій, які можливо вчинити відносно боржника зважаючи на відсутність коштів у боржника на виконання судового рішення в 2024 р., про що зазначено в спірних постановах, суд вважає постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 26.06.2024 у виконавчому провадженні № 74384675 та від 28.01.2025 № 73707347, такими, що ґрунтуються на нормах закону.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.