Справа № 320/2005/25 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
21 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання дій протиправними
29.07.2024 адвокатом Кошлієм Романом Васильовичем через систему «Електронний суд» в інтересах ОСОБА_1 подано до Київського окружного адміністративного суду позов до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в якому просить суд:
- визнати протиправною і скасувати рішення від 28.06.2024 року №VI-013/2024 - повністю;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційну-дисциплінарну комісію повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 25.06.2023 року на бездіяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області щодо нерозгляду скарги №2 від 18.02.2024 року відносно адвоката ОСОБА_2 ;
- винести і направити до Ради адвокатів України окрему ухвалу щодо ініціювання припинення повноважень Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за вчинення дій, що підривають авторитет адвокатури.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправними та скасування рішень - повернуто позивачу.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки ордер серії АА №1231994 не містить конкретної назви суду, в якому адвокат надає правову допомогу, повноваження адвоката Кошлія Романа Васильовича на здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 не підтверджені.
Не погоджуючись із судовим рішенням, адвокатом позивача подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ухвалу прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки суд прийшов до помилкового висновку про не підтвердженість повноважень адвоката.
Відповідно до ст.312 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 59 КАС України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Відповідно до пункту 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (у новій редакції), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, ордер містить наступні реквізити і серед іншого, назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, «судові органи», «органи державної влади», «;органи місцевого самоврядування», «органи досудового слідства», «правоохоронні органи» тощо).
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
У цій справі суд першої інстанції повернув позовну заяву, оскільки вважав, що адвокат, який її підписав, не підтвердив свої повноваження. Такі висновки суду першої інстанції були мотивовані тим, що в графі «Назва органу, у якому надається правова допомога» відповідного ордеру не було зазначено найменування конкретного суду, в якому адвокат здійснює представництво.
Верховний Суд неодноразово вирішував питання прийнятності ордеру як документа, що підтверджує повноваження адвоката, у разі, коли в ньому замість найменування конкретного органу (суду), у якому надається правова допомога, зазначено загальне найменування системи органів, зокрема «суди України» чи інші подібні загальні найменування органів / установ.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 826/17175/18 зазначено, що:
- під назвою органу розуміють як безпосередньо назву конкретного органу, так і назву групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, «судові органи», «органи державної влади», «органи місцевого самоврядування», «органи досудового слідства», «правоохоронні органи» тощо);
- зазначення в ордері, що правова допомога надається «в судових органах» є достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі;
- вимога судів зазначати в ордері найменування конкретного суду є надмірно формалізованою і створює невиправдані перешкоди для звернення до суду.
Подібна за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом у постановах від 09 жовтня 2020 року у справі №460/1726/19, від 22 квітня 2021 року у справі №280/2788/20, від 08 лютого 2023 року у справі №640/30856/21, від 17 серпня 2023 року у справі №600/4282/22-а, від 15 травня 2024 року у справі №520/14924/23, від 09 січня 2025 року у справі № 742/6063/23 та інших.
Так, в наданому суду ордері Серії АА № 1231994 на підтвердження повноважень адвоката Кошлія Р.М. діяти від імені ОСОБА_1 , містить формулювання, що він виданий на представництво інтересів, зокрема, у «адміністративних судах».
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що у суду першої інстанції не було підстав уважати, що позовну заяву у цій справі подано особою, яка не має права її підписувати.
Окрім того, суд апеляційної інстанції знайшов вказаний ордер належним для прийняття апеляційної скарги.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Судовою колегією також враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви у справі було порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 169, 172, 242-244, 250, 287, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 р. - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання дій протиправними - скасувати, справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк