Справа № 320/18667/24 Головуючий у 1-й інстанції: Білоноженко М.А.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
21 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №348 від 23.12.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Матеріали справи містять факти документування позивача паспортом громадянина України та видачі надалі паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
В той же час, згідно наявної інформації в матеріалах справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем Об'єднаних Арабських Еміратів.
У ДМС відсутнє будь-яке підтвердження (документи, інформація) належності позивача або наявності підстав для набуття громадянства України відповідно до статей 3 або 8 Закон № 2235-ІІІ та прийняття його до громадянства України відповідно до вимог статті 9 Закону № 2235-ІІІ.
Позивачем також не надано жодних доказів на підтвердження правомірності набуття громадянства України, окрім паспорта громадянина України.
Як встановив суд першої інстанції, позивачем не надано доказів перетину Українського кордону.
Крім того, на момент проголошення акта незалежності України, що мало місце 24.08.1991, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був малолітньою дитиною. Відтак, позивач не міг самостійно проживати на території України, а повинен був проживати з батьками або найближчими родичами.
ДМС України видано наказ від 23.12.2016 № 348, яким, зокрема, визнано недійсним бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з даним наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не було доведено обставин набуття ним громадянства України у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України»), на що він посилається у своїй позовній заяві, що у свою чергу виключає можливість оформлення паспорту громадянина України та свідчить про відсутність підстав для документування позивача паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон, бланк якого визнано недійсним (анульованим) наказом №348 від 23.12.2016, який у свою чергу не підлягає визнанню протиправним та скасуванню, враховуючи встановленні обставини справи.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ухвалюючи оскаржуваний наказ ДМС України керувалася лише положеннями ст.7 Закону України «Про основи національної безпеки України» та виходила із необхідності визнання недійсними (анулювання) саме тих бланків паспортів, які залишилися на тимчасово окупованих територіях України. Зокрема, апелянт зазначає, що під час судового розгляду відповідачем не було надано будь-яких належних й достатніх доказів та матеріалів проведення відповідної перевірки, під час якої, до ухвалення оскаржуваного наказу та й у подальшому, було б встановлено порушення положень Закону України «Про громадянство України». Звертає увагу, що оформлення набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням та оформлення паспорту громадянина України проводилось в АР Крим. Наголошує, що відповідні матеріали перебувають на зберіганні у відповідних підрозділах (органах) на території АР Крим, а оскільки у відповідача відсутня можливість доступу до зазначених матеріалів, будь-які твердження про незаконність набуття позивачем громадянства України та безпідставність документування його паспортом громадянина України, є за своїм змістом необґрунтованими припущеннями відповідача.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта обґрунтованими, враховуючи наступне.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (1636-12) (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у п.1 ч.1 цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у п.2, - з 13 листопада 1991 року, а у п.3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» (1543-12), або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 № 320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1089/21401 (далі - Порядок № 320), затверджено порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (наразі втратив чинність).
Пунктом 10.4 Порядку № 320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).
Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.
У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі Порядок № 302).
За приписами п.108 Порядку № 302 паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі:
- коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації);
- виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;
- непридатності паспорта для подальшого використання;
- припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України;
- коли він заявлений як втрачений або викрадений та прийнято рішення про оформлення нового паспорта;
- смерті особи, якій було видано такий паспорт;
- закінчення строку його дії або прийняття рішення про обмін такого паспорта до закінчення строку його дії;
- оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства;
- неотримання його заявником протягом року.
У разі коли рішення про оформлення паспорта прийнято працівником з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу або територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку (п.109 Порядку № 302).
Положенням про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.03.2007 №719-V, визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном. Паспорт є власністю України.
Паспорт оформляється громадянам України, що досягали 18-річного віку і постійно проживають в Україні, - за їх особистим зверненням або зверненням законних представників таких громадян щодо одержання паспорта до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, за місцем проживання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилущення (далі Порядок № 152).
Пунктом 55 Порядку № 152 встановлено, що паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі:
1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною прізвища, імені та по батькові;
2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження);
3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання;
4) припинення громадянства особи;
5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон;
6) смерті особи, якій було видано такий паспорт;
7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення;
8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до п. 56 Порядку № 152 у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.
Паспорти для виїзду за кордон списує та знищує територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України, які прийняли рішення про списання та знищення таких паспортів (п. 57 Порядку №152).
Списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон здійснюється комісією у складі не менше трьох посадових осіб територіального органу або підрозділу ДМС, а за кордоном - закордонної дипломатичної установи України. Комісія складає акт про списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон у трьох примірниках (п.58 Порядку №152)
Паспорти для виїзду за кордон, вилучені територіальним органом або підрозділом ДМС, а за кордоном - закордонною дипломатичною установою України, знищуються щомісяця згідно з актом про знищення паспортів для виїзду за кордон. Територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України з використанням відомчої інформаційної системи вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт знищення паспорта для виїзду за кордон та інформує про це територіальний орган або підрозділ ДМС, що видав паспорт для виїзду за кордон, а за кордоном - закордонну дипломатичну установу України (п. 60 Порядку № 152).
Колегія суддів зазначає, що з наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного наказу Державної міграційної служби України від 23.12.2016 № 348 встановлено, що у ньому відсутнє посилання на норму Закону України «Про громадянство України» або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ.
Посилання у вступній частині наказу на ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» та постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорту, оскільки не регулює спірних відносин.
Вищезазначене унеможливлює встановити правову підставу винесення зазначеного наказу.
Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних відносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланків паспортів.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів та судом апеляційної інстанції не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення бланку паспорту громадянина України та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України.
Крім того, тимчасова окупація АР Крим, на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсними бланків паспортів позивача. Разом з цим, ця подія мала місце у 2014 році, в той час як рішення про визнання недійсним бланку паспортів прийнято відповідачем лише у 2016 році.
Водночас, колегія суддів бере до уваги доводи апелянта та вважає за необхідне зазначити, що ДМС України не проводилась службова перевірка за фактом оформлення бланку паспорту громадянина України та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства, висновок за результатами перевірки не складався.
Відтак, відповідачем не було дотримано процедуру визнання недійсним бланку паспорту, передбачену Порядком № 302 та Порядком № 152.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 818/590/17 та від 13.03.2019 у справі № 818/196/18.
Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 05 вересня 2019 у справі №826/12670/17, від 18 квітня 2018 у справі №820/7358/15, від 07 лютого 2018 у справі справа №826/1417/17, від 26 червня 2019 у справі № 826/14279/17, колегія суддів вважає недоцільним, оскільки встановлені обставини в таких справах та даній справі є відмінними (різними).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №348 від 23.12.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.