П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32154/23
Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Єщенка О. В.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі за позовом адвоката Краснопівцева Олексія Костянтиновича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ», до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2023 року адвокат Краснопівцев О.К., який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (далі - ТОВ «СТІЛЛІ») звернувся до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000190/2 від 23.10.2023.
Окрім цього, адвокат просив стягнути з Митниці, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь підприємства, судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог адвокат Краснопівцев О.К. зазначає, що у суб'єкта владних повноважень відсутні законодавчо визначені підстави для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.
Як пояснює адвокат ТОВ «СТІЛЛІ», надані декларантом документи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною контракту, не містили розбіжностей, не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, в них були відсутні ознаки підробки та їх зміст мав достатні відомості на підтвердження ціни, яка сплачена за товар.
За твердженням адвоката, митний орган формально послався на те, що надані товариством документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими
Таким чином, на думку адвоката, спірне рішення про коригування митної вартості та картка відмови, є протиправними, оскільки прийняті з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у письмовому провадженні, позов ТОВ «СТІЛЛІ» - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000190/2 від 23.10.2023.
Суд стягнув на користь ТОВ «СТІЛЛІ», за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11642,68 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження митної вартості товарів за ціною контракту, позивач надав усі необхідні документи, що надають можливість перевірити правильність обчислення митної вартості товарів.
Суд зазначив, що митні органи, згідно наданих чинним законодавством повноважень, мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Як зазначив суд першої інстанції, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зауважив, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляції складаються з такого.
По-перше, на думку митниці, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у поданих декларантом документах містяться розбіжності, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту у рішенні про коригування митної вартості товарів, зокрема, про таке.
Так, скаржник зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що булла фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Проте, як указує скаржник, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару.
Далі скаржник указує, що відповідно до вимог розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, яким затверджені Форми декларації митної вартості та Правила її заповнення, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати:
-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Проте, як указує скаржник, вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення декларант не надав.
Далі скаржник указує, що у довідці про транспортні витрати від 13.10.2023 №3722/2 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. В автотранспортній накладній CMR від 18.10.2023 №587 фактичний перевізник інший, ніж в договорі на перевезення №21072023-01 від 21.07.2023, який укладений з ТОВ «Інтер Транс Лоджістік».
Також скаржник зауважує, що відповідно до пункту 2.1 Контракту № 1 від 18.07.2022 передбачена пропозиція продавця щодо ціни товару, а згідно пункту 3.2. Контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні.
Отже, на переконання скаржника, наведені розбіжності та відсутність даних про вказані вище складові, свідчить про неможливість перевірити правильність визначення митної вартості товару.
По-друге, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.
Мотивуючи свій аргумент, скаржник указує, що Митного кодексу України встановлює його право письмово запитувати від декларанта додаткові документи, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості товарів.
Оскільки документи, подані на підтвердження митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, то він скористався своїм правом витребувати відповідні додаткові документи.
Зокрема, як указує скаржник, на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України митниця повідомила декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
-виписку з бухгалтерської документації;
-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
-копію митної декларації країни відправлення;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Скаржник зауважує, що указані вище розбіжності декларантом не усунені та документи, згідно з переліком та відповідно до частин 2-4 статті 53 Митного кодексу України не надані Декларантом.
По-третє, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом при розмитненні товару резервного методу для визначення митної вартості товару.
Як пояснює скаржник, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили розбіжності та не містили усіх даних, відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.
Скаржник, посилаючись на частини 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, указує, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі
В рамках даного спору, як зазначає скаржник, митна вартість ґрунтувалася на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, відображених в автоматизованій системі митного контролю та оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»). Тобто здійснювалося порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, які за своїми характеристиками та особливостями, будуть максимально наближено підпадати під ознаки ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (з врахуванням індивідуальних характеристик оцінюваного товару).
Наведене, на думку скаржника свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосування митним органом при розмитненні товару резервного методу для визначення митної вартості товару.
ТОВ «СТІЛЛІ» своїм процесуальним правом подання відзив на апеляційну скаргу, не скористалося.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Фактичні обставини справи.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «СТІЛЛІ» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 44601800.
Вид економічної діяльності: оптова торгівля одягом і взуття (основний), 47.72 роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах, 47.71 роздрібна торгівля одягом в спеціалізованих магазинах.
18.07.2022 між ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) та компанією RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD (Продавець) укладений контракт №1 (далі - Контракт) (а.с.14).
Відповідно до пункту 1.1 Контракту Продавець зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах цього Контракту.
Відповідно до пункту 1.2 Товаром за цим Контрактом є взуття.
Пункт 2.1 Контракту визначає, що всі ціни визначаються у Інвойсах Продавця і встановлюються у доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції.
Згідно пункту 3.1 Контракту умови поставки : (базові умови) СРТ. Детальні умови визначаються сторонами у додатках.
02.01.2023 сторони уклали Додаткову угоду до Контракту №1 від 18.07.2022, якою погодили викласти пункт 5.1. у новій редакції:
Товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду Товару. Вартість упаковки та пакування включена в ціну та не підлягає окремій оплаті.
19.07.2023 сторони уклали Додаткову угоду до Контракту №1 від 18.07.2022, якою погодили викласти пункт 3.3. у такій редакції:
Умови поставки (базові умови) FOB. Строки поставки визначаються у Додатках.
18.08.2023 на виконання умов Контракту, Продавець виставив Інвойс №53 з переліком товарів на загальну суму 52554,08 дол. США (а.с.22).
23.10.2023 ТОВ «СТІЛЛІ», з метою здійснення митного оформлення ввезеного товару, подав до митного оформлення митну декларацію № 23UA500020013959U0.
Відповідно до вказаної митної декларації, на митну територію України, надійшов товар на адресу ТОВ «СТІЛЛІ», а саме:
Товар 1. Взуття жіноче (розміри 36-41), з халявками, які закривають щиколотку та доходять до початку литки - черевики, верх взуття виготовлено з синтетичного полімерного матеріалу - поліуретану, підошва взуття виготовлена з синтетичного полімерного матеріалу - полівінилхлориду, без металевого підноска, не відносяться до спеціального спортивного взуття: - арт. C10-1, розм. 36-41 - 480пар.; - арт. C10-3, розм. 36-41 - 640пар.; - арт. C10-43, розм. 36-41 - 640пар.; - арт. C10-15, розм. 36-41 - 480пар.; - арт. C10-46, розм. 36-41 - 640пар.; - арт. C10-46-2, розм. 36-41 - 640пар.; - арт. C10-60, розм. 36-41 - 480пар.; - арт. TM110-1, розм. 36-41 - 320пар.; - арт. TM110-3, розм. 36-41 - 456пар.; - арт. TM140-1, розм. 36- 41 - 320пар.; - арт. TM140-2, розм. 36-41 - 480пар.; - арт. TM140-3, розм. 36-41 - 480пар.; - арт. TM100-1, розм. 36-41 - 480пар.; - арт. TM100-3, розм. 36-41 - 480пар.; - арт. TM210-3, розм. 36-41 - 800пар.; - арт. TM210-1, розм. 36-41 - 472пар.. Торгівельна марка: STILLI. Виробник: RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD. Країна виробництва: CN, Китай.
Товар 2. Взуття жіноче (розміри 36-41), з халявками, які закривають щиколотку та доходять до початку литки - черевики, верх взуття виготовлено з тканини + синтетичного полімерного матеріалу - поліуретану, підошва взуття виготовлена з синтетичного полімерного матеріалу - полівінилхлориду, без металевого підноска, не відносяться до спеціального спортивного взуття, з устілкою завдовжки 24см або більше: - арт. TM200-3, розм. 36-41 - 800пар; - арт. TM200-1, розм. 36-41 - 480пар; - арт. TM190-3, розм. 36-41 - 72пар; - арт. TM190-3, розм. 36-41 - 80пар. Торгівельна марка: STILLI. Виробник: RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD. Країна виробництва: CN, Китай.
Для підтвердження заявленої митної вартості, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 МК України декларант надав відповідні документи, а саме:
пакувальний лист (Packing list) №Б/Н від 23.10.2023;
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №53 від 18.08.2023;
- домашній коносамент (House bill of lading) №BW23080281 від 25.08.2023;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 578 від 18.10.2023;
- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 23C620000227/11530 від 09.10.2023;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №123 від 12.10.2023;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 3722/2 від 13.10.2023;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 18.07.2022;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.07.2022, 26.12.2022, 06.02.2023, 06.01.2023
- договір про надання послуг митного брокера №БР-518 від 21.07.2023;
- договір (контракт) про перевезення №21072023-01 від 21.07.2023;
- інші некласифіковані документи (акт про зважування) від 23.10.2023;
- інші некласифіковані документи (лист б/н) від 23.10.2023.
За результатами розгляду Митницею наведених вище документів, декларант отримав повідомлення, в якому містилася пропозиція надати для підтвердження митної вартості товару:
-виписку з бухгалтерської документації;
-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
-копію митної декларації країни відправлення;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
23.10.2023 декларант направив лист року разом із додатковими документами та просив завершити митне оформлення за наданими документами.
В якості додаткових документів на вимогу митного органу декларант надав:
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1028 від 29.08.2023;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1280 від 13.10.2023;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1309 від 19.10.2023;
- прайс лист б/н від 01.08.2023 дійсний до 30.08.2023;
- сертифікат ексклюзивного представника від 18.07.2022 дійсний до 18.07.2025.
23.10.2023 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару за №UA500020/2023/000190/2 (а.с.9).
У пункті 33 рішення обґрунтування висновків про не підтвердження декларантом заявленої митної вартості товарів, за ціною контракту складалося з такого:
1) відповідно до пункту 1 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до вимог розділу ІІІ правил заповнення митної декларації, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53, МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактури (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; - калькуляція транспортних витрат ( якщо перевезення товару здійснювалось з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України , розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано.
3) у довідці про транспортні витрати від 13.10.2023 №3722/2 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. В автотранспортній накладній CMR від 18.10.2023 №587 фактичний перевізник інший, ніж в договорі на перевезення №21072023-01 від 21.07.2023, який укладений з ТОВ «Інтер Транс Лоджістік»;
4) відповідно до пункту 2.1 Контракту № 1 від 18.07.2022 передбачена пропозиція продавця щодо ціни товару, а згідно пункту 3.2. Контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні.
Далі у рішенні зазначено, що декларант на вимогу Митниці додатково подав документи, зокрема, рахунок на оплату № 1309 від 19.10,2023 від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; рахунок на оплату № 1280 від 13.10.2023 від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; рахунок на оплату № 1028 від 29.08.2023 виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; прайс-лист від 01.08.2023, в якому відсутня інформація про детальний опис товару, посилання на зовнішньоекономічний контракт та Інвойс, торговельну марку, отже вказаний прайс-лист не містить необхідних відомостей для встановлення зв'язку між ним та партією товару, яка ввозиться.
За результатом розгляду додатково наданих документів митним органом було встановлено, що декларантом не подані документи, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МК України, що вимагались митним органом та не спростовані наявні розбіжності у документах.
Отже, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 54 МК України та у відповідності до пункту 1 статті 55 МК України митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, скорегована за резервним методом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Досліджуючи довід апеляції про законність та обґрунтованість прийнятих митним органом рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті, а також про те, що декларант не надав документів на спростовування виявлених розбіжностей, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частина 1 статті 52 Митного кодексу України встановлює, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .
Частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.
Як стверджує скаржник, в наданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.
Згідно умов пункту 5.1 Контракту №1 від 18.07.2022 товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Зовнішнє та внутрішнє пакування мають забезпечити захист від псування, пошкоджень та атмосферних впливів. Коробки, в яких упаковано товар, мають бути марковані з трьох сторін: верхньої та двох протилежних одна одній бокових сторін. Усі супровідні документи (пакувальні листи, специфікації), маркування та технічна документація мають бути складені англійською мовою.
Водночас, 02.01.2023 сторони уклали Додаткову угоду до Контракту №1, якою погодили викласти пункт 5.1. у новій редакції: Товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду Товару. Вартість упаковки та пакування включена в ціну та не підлягає окремій оплаті.
Відтак, в даному випадку ціна товару включає в себе вартість його упаковки та пакування, що виключає неможливість її перевірки та правильність визначення митної вартості.
Також слід врахувати, що відповідно до інвойсу №53 від 18.08.2023 пакування відповідно до заявки покупця включене в ціну товару.
Також, згідно матеріалів справи, зокрема, додаткової угоди від 19.07.2023 до Контракту №1 від 18.07.2022, поставка товару здійснювалась на умовах FOB (а.с.21).
Відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (FREE ON BOARD) продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
Більш того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої Декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Наведене свідчить про безпідставність даних тверджень скаржника.
Далі скаржник указує, що в наданих до митного оформлення документах відповідно до вимог розділу ІІІ правил заповнення митної декларації, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53, Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Митниця указує, що документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення декларантом не надані.
Відповідно до положень пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари є, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів та обов'язково подаються до митниці, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки, витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (далі - Наказ №599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Водночас, Наказ №599 містить, у тому числі, посилання на перелік (приклади) документів які можуть містити в собі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Отже, вказаний наказ не встановлює вичерпний перелік документів, а лише наводить їх приклади.
Також, Наказ №599 визначає, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Колегія суддів враховує, що з приводу цього питання Верховним Судом, у постанові від 07.07.2023 по справі № 803/718/17 викладена правова позиція, в якій суд виснував, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Також декларант надав договір транспортного експедирування № 21072023-01 від 21.07.2023, укладений між ТОВ «СТІЛЛІ» (клієнт) та ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» (експедитор), відповідно до п.2.1 якого у відповідності до цього договору, експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надавати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта, у відповідності до Стандартів надання послуг.
Відтак, твердження скаржника щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість транспортних витрат є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідаючи на посилання скаржника на те, що в автотранспортній накладній указаний інший перевізник колегія суддів звертається до умов Договору транспортного експедирування № 21072023-01 від 21.07.2023 (а.с.26).
Відповідно до пункту 3.1.1. Договору при виконанні своїх зобов'язань за цим договором Експедитор: зобов'язаний відповідно до предмету Договору представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими третіми особами, пов'язаними з перевезенням, перевалкою і транспортно-експедиторським обслуговуванням (далі по тексту - ТЕО) зовнішньоторговельних вантажів Клієнта.
Пункт 3.1.2. Договору визначає, що при виконанні своїх зобов'язань за цим договором Експедитор: зобов'язаний надавати послуги з організації перевезення вантажу, вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання вантажу, а також проводити розрахунки з портами та іншими організаціями за виконання таких робіт за дорученням, в інтересах і за рахунок Клієнта.
Згідно пункту 3.1.11. Договору, при виконанні своїх зобов'язань за цим договором Експедитор має право залучати до виконання своїх обов'язків за даним договором третіх осіб, залишаючись відповідальним перед Клієнтом за належне виконання цього Договору.
Стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Наведене вище надає можливість дійти висновку, що у накладній зазначений фактичний перевізник, який діяв на замовлення ТОВ «Інтер Транс Лоджстікс». При цьому ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» є експедитором, тобто організовує транспортування вантажу за весь час маршруту та з метою надання такої послуги залучає третіх осіб, тобто перевізників. А тому наявність у накладній відомостей про третю особу - фактичного перевізника не суперечить змісту наданих декларантом документів.
Також колегія суддів вважає неспроможним посилання скаржника на відсутність замовлень, оскільки відповідно до Контракту перелік товарів вважається узгодженим у разі підтвердження з боку покупця інвойсу.
Відповідний інвойс був наданий декларантом, жодні інші замовлення чи пропозиції не підлягають документальному оформленню, оскільки це не передбачено Контрактом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими.
Також варто зауважити, що будь-які переконливі аргументи та докази, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, скаржник не навів та не надав, a інші обставини, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару не встановлені.
Також в апеляційній скарзі Митниця указує, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товарів, а саме: декларант на вимогу Митниці додатково подав документи, зокрема, рахунок на оплату № 1309 від 19.10,2023 від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; рахунок на оплату № 1280 від 13.10.2023 від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; рахунок на оплату № 1028 від 29.08.2023 виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; прайс-лист від 01.08.2023, в якому відсутня інформація про опис товару, посилання на зовнішньоекономічний контракт та Інвойс, торговельну марку, отже вказаний прайс-лист не містить необхідних відомостей для встановлення зв'язку між ним та партією товару, яка ввозиться.
Втім, в орган митного контролю не мотивує, яким чином надані рахунки та прайс-лист вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості.
До того ж, що опис товару та торговельна марка, а також інформація про контракт та інвойс, зазначені в інших документах, які були надані до митного оформлення, які суб'єкт владних повноважень має можливість використовувати для отримання інформації про умови поставки товару.
Крім того, вказані документи не містяться в переліку, визначеному частиною 2 статті 53 МК України, як такі, що підтверджують митну вартість товарів.
Отже, вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Отже, аналізом наведених вище доводів, є підстави стверджувати про необґрунтованість доводів Митниці щодо не доведення декларантом митної вартості товару.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані декларантом документи надавали відповідачу змогу перевірити правильність обчислення митної вартості.
Аналізом обставин справи, колегія суддів доходить висновку, що скаржник не довів, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Слід також зазначити, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім аргументом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що митний орган протиправно витребував додаткові документі, а покликання скаржника на те, що декларант не виконав вимоги про надання витребуваних документів не засноване на доказах, що містяться в матеріалах справи.
Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частина 1 статті 55 Митного кодексу України визначає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.
Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як мовилося вище, митна вартість товарів скоригована та визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно - інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор».
Як пояснює митний орган в оскаржуваному рішенні, за вказаними джерелами інформації, рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим, а саме:
- товар 1 - 12,80 дол. США за пару (МД від 03.08.2023 №UA100230/2023/016474) ніж заявлено декларантом 6,07 дол США/пару, товар 2 - 13,4848 дол. США за пару (МД від 30.08.2023 №UA205030/2023/016030), ніж заявлено декларантом 6,09 дол США/пару.
Проаналізувавши наведене, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19 зауважив на тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Резюмуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені статтею 53 МК України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 МК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.
Отож, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту, скаржник в апеляційній скарзі не навів.
Будь-яких інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару ТОВ «СТІЛЛІ», суд апеляційної інстанцій не встановив.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Одеської митниці висновків суду першої інстанції не спростовують, будь яких доводів яким би не була надана оцінка судом першої інстанції не містять, а тому суд не вбачає підстав для її задоволення.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, підстав для задоволення скарги та скасування правильного по суті рішення не вбачається.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції, що ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями: 308, 311, 315, 316, 322, 325,328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі за позовом адвоката Краснопівцева Олексія Костянтиновича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ», до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя О. В. Єщенко
Повне судове рішення складено 22.04.2025.