П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38025/24
Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. Дата і місце ухвалення: 17.02.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №951290128785 від 30.10.2024р. про відмову позивачу у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді юрисконсульта 2 роки, вимога щодо якого була визначена Законом №2862-XII від 15.12.1992р., та у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 05.11.2024р. про відмову позивачу у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді юрисконсульта 2 роки, вимога щодо якого була визначена Законом №2862-XII від 15.12.1992р., та у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді юрисконсульта 2 роки, вимога щодо якого була визначена Законом №2862-XII від 15.12.1992р., та провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 50 (п'ятдесят) відсотків до 54 (п'ятдесят чотири) відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді юрисконсульта 2 роки, вимога щодо якого була визначена Законом №2862-XII від 15.12.1992р. та провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 50 (п'ятдесят) відсотків до 54 (п'ятдесят чотири) відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що з грудня 2016 року вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. В серпні 2024р. ОСОБА_1 звернулася до органу ПФУ із заявою про зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді юрисконсульта 2 роки, вимога щодо якого була визначена Законом №2862-XII від 15.12.1992р., та, у зв'язку з цим, про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак, рішеннями ГУ ПФУ у Вінницькій області №951290128785 від 30.10.2024р. та ГУ ПФУ в Одеській області від 05.11.2024р. позивачу відмовлено у вчиненні таких дій. ОСОБА_1 вважає такі рішення протиправними та зазначала, що право на зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді юрисконсульта 2 роки передбачено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018р. №2509-VIII та абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №951290128785 від 30.10.2024р. про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді юрисконсульта 2 роки, вимога щодо якого була визначена Законом №2862-XII від 15.12.1992р., та у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді юрисконсульта 2 роки, вимога щодо якого була визначена Законом №2862-XII від 15.12.1992р., та провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 50 (п'ятдесят) відсотків до 54 (п'ятдесят чотири) відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ГУ ПФУ у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 17.02.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII визначено вичерпний перелік посад, які зараховуються до суддівського стажу для обрахування довічного грошового утримання судді у відставці. Судом необґрунтовано застосовано до спірних правовідносин положення ч.2 ст.137 Закону №1402-VIII в редакції, яка набула чинності з 05.08.2018р., тобто після звільнення позивача з посади судді у відставку.
Також, апелянт посилається на те, що судом не конкретизовано, який саме стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права тривалістю 2 роки позивача не зараховано до стажу роботи на посаді судді, в той час як загальний стаж роботи позивача юрисконсультом на різних підприємствах становить 5 років 3 місяці 10 днів. У зв'язку з цим, територіальний орган ПФУ позбавлений можливості визначити, який саме період підлягає зарахуванню.
ОСОБА_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ГУ ПФУ у Вінницькій області залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що в рішенні №951290128785 від 30.10.2024р. підставою для його прийняття ГУ ПФУ у Вінницькій області не зазначило відсутність конкретизації стажу позивача в галузі права, який необхідно зарахувати до стажу роботи на посаді судді.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.01.1996р. ОСОБА_1 була призначена на посаду судді Кам?янобрідського районного суду м.Луганська.
Указом Президента України від 16.02.2000р. №251/2000 позивача переведено на посаду судді Луганського обласного суду.
Відповідно до Постанови ВРУ від 08.09.2016р. №1513-VІІ з 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 відрахована зі штату апеляційного суду Луганської області у зв'язку із звільненням з посади судді за її заявою про відставку.
30.09.2016р. УПФУ в м. Сєвєродонецьку призначило позивачу довічне грошове утримання судді у відставці з 17.09.2016р. з урахуванням стажу роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку, 20 років 8 місяців 15 днів.
При цьому, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, органом ПФУ не зараховано 2 роки стажу роботи у галузі права, які вимагалися Законом №2862-XII від 15.12.1992р. для призначення судді вперше.
Згідно листа Луганського апеляційного суду від 13.08.2024р. відповідно до вимог ч.1 ст.7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. №2862-ХІІ, яка діяла з 10.02.1993р. по 05.07.2001р., при обранні на посаду суддів вперше громадянин України повинен мати стаж роботи в галузі права не менше як два роки. Згідно з документами, які містяться в матеріалах особової справи, стаж роботи ОСОБА_1 в галузі права становить 5 років 3 місяці 10 днів, а саме:
з 10.07.1989р. по 21.11.1991р. на посаді юрисконсульта юридичного відділу Ворошиловградського ордена «Знак почета» трикотажна фабрика ім. ХХV зїзду КПСС (2 роки 4 місяці 12 днів);
з 22.11.1991р. по 24.09.1993р. на посаді юрисконсульта малого підприємства НІУГІР (1 рік 10 місяців 3 дні);
з 05.12.1994р. по 29.12.1995р. на посаді юрисконсульта юридичного відділу філіалу АБ «ІНКО» Луганського регіонального управління (1 рік 25 днів).
16.08.2024р. ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді юрисконсульта 2 роки, вимога щодо якого була визначена Законом №2862-XII від 15.12.1992р., наслідком чого є проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 30.10.2024р. №951290128785 в задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 відмовлено з посиланням на те, що розмір суддівської винагороди судді обчислюється виходячи з стажу роботи на посаді судді. Зазначені в довідці Луганського апеляційного суду від 13.08.2024р. періоди не відповідають вимогам п.1 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
ГУ ПФУ в Одеській області листом від 29.11.2024р. №31833-30647/К-02/8-1500/24 повідомило позивача про відсутність правових підстав для зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, періодів роботи на інших посадах (юрисконсульта).
Вважаючи протиправною відмову відповідачів у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді юрисконсульта 2 роки, вимога щодо якого була визначена Законом №2862-XII від 15.12.1992р., та у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, дійшов висновку про неправомірність рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 30.10.2024р. №951290128785, зазначивши, що до стажу роботи позивача на посаді судді має бути зараховано два роки стажу роботи у галузі права, які вимагалися Законом №2862-XII від 15.12.1992р. для призначення судді вперше. За таких обставин, за висновками суду, загальний стаж позивача на посаді судді складає 22 роки 8 місяців 15 днів, а не 20 років 8 місяців 15 днів, як про це стверджують відповідачі.
Суд звернув увагу, що оскільки рішення за результатом розгляду заяви позивача від 16.08.2024р. прийнято ГУ ПФУ у Вінницькій області, то й позовні вимоги належать до задоволення шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді юрисконсульта 2 роки, вимога щодо якого була визначена Законом №2862-XII від 15.12.1992р., та провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 50% до 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає, що ключовим питанням у цій справі є те, чи має позивач право на зарахування до стажу роботи на посаді судді додаткових двох років роботи у сфері права, якщо право на відставку ОСОБА_1 реалізувала до набрання чинності частини другої статті 137 Закону №1402-VIII, в редакції Закону №2509-VIII.
Відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VIII) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018р. №2509-VIII, статтю 137 Закону №1402-VIІ доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019р. №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
Водночас, прямої вказівки на те, що норми частини другої статті 137 Закону №1402-VIII застосовуються до осіб, які реалізували своє право на відставку до 05.08.2018р. цей Закон не містить. Відповідно, передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді застосовуються з дати набрання чинності Законом №2509-VIII, тобто з 05.08.2018р.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.10.2019р. у справі №520/11431/18 та від 23.06.2022р. у справі №560/937/19.
Відповідно до абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Пункт 34 розділу XII Закону №1402-VIII доповнено абзацом четвертим згідно із Законом України «Про вищу раду правосуддя» від 21.12.2016р. №1798-VIII, який набрав чинності з 05.01.2017р.
Водночас, важливою є та обставина, що позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Луганської області у зв'язку із виходом у відставку у вересні 2016 року, тобто в період, коли такої норми Закону №1402-VIII не існувало.
Таким чином, положення абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII також не врегульовують спірні правовідносин, а отже не можуть застосовуватися судом при вирішенні цієї справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що до позивача може бути застосована норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу ОСОБА_1 у відставку, тобто частина друга статті 137 Закону №1402-VIII.
Висновки колегії суддів у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19 липня 2023 року по справі №560/9495/22, від 07 листопада 2023 року по справі №520/475/19.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.05.2019р. по справі №9901/805/18, оскільки у правовідносинах, яким надавала правову оцінку Велика Палата, особа подала заяву про звільнення з посади судді у відставку 13 серпня 2018 року, тобто після набрання чинності частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII в редакції Закону №2509-VIII.
Колегія суддів звертає увагу, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
При вирішенні спору суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини та постановив судове рішення з не правильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, є підставою для скасування рішення від 17.02.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 квітня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук