П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/11420/22
Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. Дата і місце ухвалення: 10.02.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
В серпні 2022 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 40799,83 грн. на бюджетний рахунок UA198999980314090699000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, КБК 18050400, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/18050400.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки-розрахунку заборгованості та інтегрованої картки платника станом на 26.07.2022р. податкова заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб становить 40799,83 грн. Заборгованість виникла в результаті нарахування по податкових деклараціях платника єдиного податку №85226 від 01.10.2020р., №98850 від 20.11.2020р., №9371202534 від 02.02.2021р., №9090046175 від 19.04.2021р. та №9196094949 від 16.07.2021р. У зв'язку з несплатою заборгованості Головним управлінням ДПС в Одеській області на адресу ФОП надсилалася податкова вимога форми «Ю» №0104053-1304-1551 від 29.09.2021р., однак заборгованість відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, у зв'язку з чим у податкового органу виникли підстави для стягнення суми боргу в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 10.02.2025р. з ухваленням у справі нового судового рішення - про задоволення позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 надав докази сплати єдиного податку за 2-3 квартал 2020 року, І-ІІ квартал 2021 року. Судом не враховано, що на виконання вимог пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, сплачені відповідачем суми єдиного податку зараховувалися контролюючим органом в погашення податкової заборгованості згідно з черговістю її виникнення. А відтак, станом на поточну дату ФОП ОСОБА_1 не сплачено податковий борг, який заявлений до стягнення у даній справі.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
01.10.2020р. відповідачем подано до Головного управління ДПС в Одеській області податкову декларацію платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця №85226 за півріччя 2020 року, в якій самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 17793,75 грн. (з них сплата 8982,28 грн. визнається контролюючим органом).
20.11.2020р. відповідачем подано до Головного управління ДПС в Одеській області податкову декларацію платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця №98850 за три квартали 2020 року, в якій самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 3722,38 грн.
02.02.2021р. відповідачем подано до Головного управління ДПС в Одеській області податкову декларацію платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця №9371202534 за 2020 рік, в якій самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 8329,29 грн.
19.04.2021р. відповідачем подано до Головного управління ДПС в Одеській області податкову декларацію платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця №9090046175 за 1 квартал 2021 року, в якій самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 15000,00 грн.
16.07.2021р. відповідачем подано до Головного управління ДПС в Одеській області податкову декларацію платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця №9196094949 за півріччя 2021 року, в якій самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 2990,42 грн.
Як стверджує Головне управління, у зв'язку з несвоєчасною сплатою сум єдиного податку, самостійно визначених платником податків у вказаних деклараціях, було нараховано пеню, відповідно до ст.129 ПК України, на загальну суму 1946,27 грн.
29 вересня 2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкову вимогу форми «Ф» №0104053-1304-1551 на суму 58384,53 грн., яку було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи несплату ФОП ОСОБА_1 заборгованості в добровільному порядку Головне управління ДПС в Одеській області звернулося з даним позовом до суду про стягнення податкового боргу.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено сплату ФОП ОСОБА_1 єдиного податку з фізичних осіб, самостійно визначеного ним в податкових деклараціях платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця №85226 від 01.10.2020р., №98850 від 20.11.2020р., №9371202534 від 02.02.2021р., №9090046175 від 19.04.2021р. та №9196094949 від 16.07.2021р. За таких підстав, за висновками суду, заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 40 799,83 грн., яка заявлена до стягнення, не може вважатися узгодженою та не підлягає стягненню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.36.1, п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно п.п. «е» п.176.1 ст.176 ПКУ платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов'язань.
Отже, ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку. При цьому, зверненню до суду з позовом про стягнення податкового боргу має передувати надіслання платнику податків вимоги про сплати боргу.
Наявність вказаних обставин у їх сукупності підлягає доказуванню контролюючим органом, який звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Як вже зазначалося, предметом спору у даній справі є вимога Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 40 799,83 грн., яка виникла в результаті нарахування по податкових деклараціях платника єдиного податку №85226 від 01.10.2020р., №98850 від 20.11.2020р., №9371202534 від 02.02.2021р., №9090046175 від 19.04.2021р. та №9196094949 від 16.07.2021р.
Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 :
05.10.2020р. сплачено єдиний податок за 2 квартал 2020 року у розмірі 17 793,75 грн. (платіжна інструкція №133 від 05.10.2020р.) (а.с. 145);
20.11.2020р. сплачено єдиний податок за 3 квартал 2020 року у розмірі 3 722,38 грн. (платіжна інструкція №148 від 20.11.2020р.) (а.с. 144);
24.02.2021р. сплачено єдиний податок за 2020 рік у розмірі 8329,29 грн. (платіжна інструкція №165 від 24.02.2021р.) (а.с. 143);
29.04.2021р. та 20.05.2021р. сплачено єдиний податок за 1 квартал 2021 року у загальному розмірі 15000,00 грн. (платіжні інструкції №180 від 20.05.2021р. та №175 від 29.04.2021р.) (а.с. 141-142);
28.07.2021р. сплачено єдиний податок за 2 квартал 2021 року у розмірі 2991,00 грн. (платіжна інструкція №189 від 28.07.2021р.) (а.с. 140).
В графі «призначення платежу» вказаних платіжних інструкцій містяться відомості про сплату саме єдиного податку та період, за який такий податок сплачено.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області не заперечує сплату ФОП ОСОБА_1 відповідних сум єдиного податку, проте зазначає, що їх зараховано в погашення податкового боргу відповідача за попередні періоди за черговістю його виникнення, як це передбачено п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, якщо платник сплачує суму грошового зобов'язання, але при цьому має податковий борг із податку, то сплачена сума зараховується в погашення податкового боргу з цього податку у календарній черговості виникнення такого боргу. Тобто, погашення відповідних зобов'язань здійснюється контролюючим органом за таким алгоритмом - основне зобов'язання, штраф, пеня. При цьому, відповідні дії повинні здійснюватися у порядку черговості виникнення податкового зобов'язання.
Колегія суддів зазначає, що Головне управління ДПС обмежилося лише посиланням на вимоги пункту 87.9 статті 87 ПК України, однак ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не довело наявності у позивача інших несплачених сум узгоджених грошових зобов'язань, в рахунок погашення яких, за твердженнями апелянта, спрямовувалися кошти, сплачені ФОП ОСОБА_1 згідно зазначених вище платіжних інструкцій (вид заборгованості, дата її виникнення тощо). Зазначену інформацію являється за неможливе встановити зі змісту наданої апелянтом облікової картки платника податків, в той час як на вимогу ухвали суду першої інстанції від 07.01.2025р. додаткових доказів чи пояснень позивач не надав.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявності у ФОП ОСОБА_1 заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 40 799,83 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги Головного управління ДПС в Одеській області та скасування рішення від 10.02.2025р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 квітня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук