П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/24456/24
Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в особі Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в особі Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 03.07.2024 року № 213050039698;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи 25.10.1978 року по 01.11.1979 року та з 14.09.1987 року по 04.11.1987 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ;
стягнути на його користь сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області;
стягнути на його користь сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області;
витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області його пенсійну справу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у червні 2024 року позивач звернувся до Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій та згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за принципом екстериторіальності питання щодо призначення пенсії за віком розглядалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Рішенням Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 03.07.2024 №213050039698 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою відмови відповідач вказав, що до страхового стажу не зараховуються періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 : з 25.10.1978 по 01.11,1979, оскільки запис про звільнення з роботи не завірено печаткою та підписом відповідальної особи; з 14.09.1987 по 04.11.1987, оскільки відсутні дати наказів про прийняття та звільнення з роботи. Позивач вважає, що його трудовою книжкою повністю підтверджується робота у спірні періоди, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області є протиправним та порушує його право на пенсію, що змусило звернутися до суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в особі Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 03.07.2024 року № 213050039698.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 25.10.1978 року по 01.11.1979 року та з 14.09.1987 року по 04.11.1987 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.11.1982 року.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211(одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт вказує, що ним жодних рішень відносно заяви позивача про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці не приймалося, оскільки, на виконання вимог принципу екстериторіальності, таке рішення приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Вказує, що судом І інстанції не взято до уваги те, що відповідно до ст. 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу з 1 січня 2021 по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Вказує, що хоча записи в трудову книжку й вносяться керівником органу або підприємства, водночас власник трудової книжки не може не знати про те, які записи вносяться до його трудової книжки. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058. Зазначає, що завдання, покладені на органи Пенсійного фонду України, в тому числі щодо прийняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії із зазначенням її розміру, за своєю правовою природою, є їх виключно компетенцією (дискреційними повноваженнями), тобто втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.06.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернувся з заявою за призначенням/перерахунком пенсії за віком та доданими документами (а.с.46-48).
Подану заяву від 25.06.2024 року за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Розглянувши заяву позивача від 25.06.2024 року та надані документи, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення № 213050039698 від 03.07.2024, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного стажу (а.с.60-61).
В рішенні зазначено, що вік заявника становить 62 роки 9 місяців. Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року від 21 до 31 року; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року від 15 до 23 років. Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Відповідно до статті 24 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даним, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий стаж особи становить 19 років 10 місяців 5 днів, стаж для визначення права з урахуванням пункту 3.1 Прикінцевих положень Закону становить 25 років 3 місяці 19 днів. За результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки (серії НОМЕР_1 ): з 25.10.1978 по 01.11.1979, оскільки запис про звільнення з роботи не завірено печаткою та підписом відповідальної особи; з 14.09.1987 по 04.11.1987, оскільки відсутні дати наказів про прийняття та звільнення з роботи. Право на призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявник набуде після досягнення 63-річного віку, з 20.09.2024 року.
На думку позивача, незарахування в трудовий стаж періодів роботи: з 25.10.1978 по 01.11.1979 та з 14.09.1987 по 04.11.1987 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 є протиправним, та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення за віком, оскільки відомості про його роботу у спірні періоди, наявні у трудовій книжці, у зв'язку із чим він звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем не було надано доказів на спростовування відомостей, які відображені у трудовій книжці позивача, де міститься інформація про періоди його роботи, а також вжиття заходів для з'ясування їх достовірності, а тому прийшов до висновку, що незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності з 25.10.1978 по 01.11.1979 та з 14.09.1987 по 04.11.1987 відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.11.1982 року, є протиправним.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно ст. 5 Закону №1058-IV, він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Пунктом 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
За абз. 2 частини першої статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
За частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення(перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Так, зі змісту рішення пенсійного органу вбачається, що страховий стаж особи становить 19 років 10 місяців 5 днів, стаж для визначення права з урахуванням пункту 3.1 Прикінцевих положень Закону становить 25 років 3 місяці 19 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період: з 25.10.1978 по 01.11.1979, оскільки запис про звільнення з роботи не завірено печаткою та підписом відповідальної особи; з 14.09.1987 по 04.11.1987, оскільки відсутні дати наказів про прийняття та звільнення з роботи.
Так, з даного приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Станом на час внесення записів щодо спірних періодів роботи позивача загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція № 162), яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993. З 29.07.1993 року по сьогодні діє Інструкція №58.
Відповідно до п.1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Пунктом 2.1. Інструкції №162 встановлено, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них виробляється на мові союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.
Відповідно до вищенаведених положень пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки уперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Відповідно п. 2.11. Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993р. № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. № 110.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудової книжки, її облік, зберігання та видачу несуть саме спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність та негативні наслідки за порушення при веденні записів у трудову книжку повинні настати саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Аналогічні висновки неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постановах, а саме, у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, у постанові від 11.07.2019 у справі №683/737/17 та у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за віком позивачем була надана трудова книжка, яка у спірний період містить наступні записи, зокрема:
- запис № 1 від 25.10.1978 року прийнятий до колгоспу ім. Кірова автослюсарем автогаражу, на підставі наказу № 65-к від 23.10.1978 року;
- запис № 2 від 01.11.1979 року - звільнений за ст. 36 п. 3 КЗпП УРСР у зв'язку з призовом в Радянську армію, на підставі наказу № 59-к від 01.11.79 року (без підпису та печатки);
- запис № 6 від 14.09.1987 року прийнятий СУ “Промстрой 2" на роботу учнем бетонщика, на підставі наказу № 243-к;
- запис № 7 від 04.11.1987 звільнений по переводу до с/к м. Обухів, на підставі наказу № 304-к, довідка № 37 від 04.11.1987 року.
Отже, записи про звільнення позивача дійсно не завірено печаткою та підписом відповідальної особи та відсутні дати наказів про прийняття та звільнення з роботи.
Водночас, колегія суддів зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питання про призначення пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Отже, визначаючись щодо аргументів апелянта про відсутність дати та номера наказу на звільнення з роботи та печаток та підпису, колегія суддів зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що звертаючись до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 надав трудову книжку серії НОМЕР_1 (а.с.35-40), де зазначено наступне: запис №1 від 25.10.1978 року - прийнятий до колгоспу ім. Кірова автослюсарем автогаражу, на підставі наказу № 65-к від 23.10.1978 року; запис № 2 від 01.11.1979 року - звільнений за ст. 36 п. 3 КЗпП УРСР у зв'язку з призовом в Радянську армію, на підставі наказу № 59-к від 01.11.79 року; запис № 6 від 14.09.1987 року прийнятий СУ “Промстрой 2" на роботу учнем бетонщика, на підставі наказу № 243-к; запис № 7 від 04.11.1987 звільнений по переводу до с/к м. Обухів, на підставі наказу № 304-к, довідка № 37 від 04.11.1987 року, тобто містила необхідні відомості для врахування страхового стажу позивача
При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов'язків в органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись відповідні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду роботи позивача.
Згідно ж із висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці (пільговій довідці) відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
За наведених обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Водночас, суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу конституційного права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
При цьому колегія суддів зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників або інших документів на підтвердження пільгового стажу, потрібно виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.07.2018 у справі № 235/1112/17.
Отже, відсутність уточнюючих довідок про пільговий стаж роботи підприємств, не може бути підставою для відмови їй у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці та позбавити особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового (страхового) стажу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності з 25.10.1978 по 01.11.1979 та з 14.09.1987 по 04.11.1987 відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.11.1982 року, є протиправним.
Водночас, визначаючись щодо органу Пенсійного фонду України, якого належить зобов'язати відновити порушене право позивача на перерахунок пенсії, колегія суддів враховує наступне.
У цій справі заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яке за результатами її розгляду прийняло оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії.
Таким чином, право позивача на призначення пенсії порушило в Кіровоградській області, з огляду на що саме цей орган Пенсійного фонду України належить зобов'язати відновити порушене право позивача.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.
Щодо дискреційних повноважень, то колегія суддів зазначає, що ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань. При цьому суд не обраховує загальний страховий стаж позивача, а вказує на необхідність зарахування певних періодів до такого стажу.
Також, колегія суддів зазначає, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме зарахування стажу.
Таким чином, з огляду на викладені вище обставини колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про наявність права для зарахування певних періодів роботи позивача до стажу необхідного для призначення пенсії, водночас помилково в резолютивній частині рішення поклав таке зобов'язання на орган, який не приймав оскаржуване рішення, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.4 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи, що дана справа у відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України, належить до категорії справ незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції:
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 25.10.1978 року по 01.11.1979 року та з 14.09.1987 року по 04.11.1987 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.11.1982 року.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 квітня 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова